История почитания

Почитание ветхозаветных праотцев засвидетельство­вано в христианской Церкви по крайней мере со второй половины IV века, оно, видимо, восходит к практике иудеохристианских общин первых веков христианства и в своих истоках связывается прежде всего с Иерусалимской церковью. Перед Рождеством Христовым установлены особые празднования ветхозаветным святым — неделя праотцев и отцов (первоначально, по некоторым свидете­льствам, в этот день праздновалась память лишь Авраама, Исаака и Иакова).

Ветхозаветные святые поминаются в чине литургии в ходатайственной молитве перед причастием: «Да обря­щем милость и благодать со всеми святыми, от века Тебе благоугодившими праотцы, отцы, патриархи, пророки…» (Литургия Василия Великого). Такое поминовение засвидетельствовано уже в тайноводственных словах святого Кирилла Иерусалимского (умершего в 386 году), который писал: «Затем поминаем преждепочивших Патриархов, Пророков, Апостолов, Мучеников, чтобы Господь принял эту жертву по их молитвам и их предста­тельству»

ІСААК

Ісаак (євр. יִצְחָק — «їцхак» — «засміявся»). Син та спадкоємець Авраама, брат по отцю Ізмаїла, отець Якова та Ісава, як написано у Старому Заповіті (Торі). Його історія описується у книзі Буття.Зміст [сховати]

Ім'я

Ісаак отримав своє ім'я через те, що його мати, Сара, почувши, що вона народить, засміялась (Буття 18:10-15, 21:6-7). Деякі коментатори вважають, що у книзі Амоса є вказівка на те, що Ізраїль може насправді бути другим іменем Ісаака (Амос 7:9, 16) не зважаючи на Біблійну оповідь, яка стверджує, що Ізраїль — це друге, дане у дорослому віці, ім'я сина Ісаака, Якова. (Буття 32:22-28, особливо 28).

Ісаак у Старому Заповіті

Ісаак був народжений Аврааму його дружиною Са­рою, і був їхнім єдиним спільним сином. Коли Ісаак народився, Авраамові було 100 років (Буття 21:5). Він жив найдовше з трьох патріархів — 180 років (Буття 35:28). Ісаак був обрізаний своїм отцем через вісім днів після народження (Буття 21:1). Авраам влаштував велике святкування, у день, коли Ісаак був відлучений від материнського молока (Буття 21:8).

Сара вибрала ім'я Ісаак, бо коли ангел пообіцяв, що вона стане матір'ю у віці, старшому, ніж можливо мати дітей, вона про себе посміялася над пророцтвом. Коли дитина народилася, вона сказала: «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (Буття 21:6; за перекладом Короля Джеймса (англ.): «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися зі мною» («God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me»)). Вона вигодувала дитину сама і не дозволила Ізмаїлу мати спадок разом з ним, та вмовила Авраама вигнати його разом з його матір'ю Агар з табору Авраама.

Коли Ісааку було біля двадцяти п'яти років, Господь випробовував Авраама та наказав йому принести його сина у жертву (Буття 22:1-14). Авраам поклявся зро­бити так, взяв Ісаака та двох своїх слуг та пішов до місця, яке Господь мав йому показати. На третій день, побачивши те місце (можливо, що це була гора Морія), він взяв дрова для цілопалення, поклав їх на сина свого Ісаака, і сам взяв вогонь та ніж. Слугам же своїм сказав: «я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли вони йшли удвох до гори, Ісаак сказав: «ось вогонь та та дрова, але де ягня на цілопалення?». І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопа­лення, сину мій!»

Прийшовши на призначене місце, Авраам приготував жертовник, розклав дрова, зв'язав Ісаака та поклав його над дровами. Взявши у свою руку ніж, він простягнув руку, щоб зарізати сина. Але ангел господній озвався до нього з неба, і сказав йому: «Не чини нічого хлопцю, бо тепер я довідався, що ти боїшся Бога». Авраам підняв очі, та побачив барана, що заплутався рогами у тернях. Він взяв його, та приніс у жертву замість свого сина. І Авраам назвав те місце «Господь побачить» (Адонай іре).

Коли Ісааку було сорок років, а Авраамові сто сорок, Авраам послав Еліазара, найстаршого зі своїх рабів, до Месопотамії, батьківщини Авраама, щоб той знайшов дружину для Ісаака (Буття 24). Коли прийшов Еліазар, він сказав Господу: «Ось я стою біля водного джерела. Вчини так, що до якої дівчини я озвуся: «дай мені напи­тись води з твого глечика», і вона відповість «пий, і так само верблюди твої я понапуваю», її ти призначив за дружину для Ісаака». Сталося так, що вийшла Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, двоюрідна онучка Авраама. Вона зробила так, як просив Господа Еліазар. За згодою її батька Бетуїла, вона пішла з Еліазаром, щоб стати дружиною Ісаакові.

Ревека була неплідною, але Ісаак молився Господу, Який почув його благання і дав Ребеці вагітність (Буття 25:21). А коли діти у неї в утробі почали битись, Господь пояснив їй: «Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити» (Буття 25:23). Вона народила близнят: старшого Ісава, червону­ватого та волосяного, та молодшого Якова, що тримав свого брата за п'яту при народженні. Ісааку тоді було шістдесят років. А коли Ісав та Яків вирісли, то Ісаак полюбив вправного мисливця Ісава, бо його здобич йому смакувала, а Ревека любила Якова.

Коли настав голод у краю, де він жив, Ісаак був зму­шений йти до Герару (Ґерару), де жив Авімелех, цар філистимський, і так само як зробив раніше його батько, він назвав там Ревеку своєю сестрою, бо боявся, що його вб'ють через її красу. Згодом Авімелех, зрозумівши, що вона була його дружиною, докорив Ісааку за брехню, та наказав усьому народові не робити нічого Ісаакові під страхом смерті.

Ісаак став дуже багатим та його стада помножи­лись, і філістимляни з Герару почали так заздрість йому, що засипали всі колодязі, які викопали його слуги. На прохання Авімелеха він пішов звідти та розбив свій табір у долині Герару, де викопав нові криниці, але і там йому двічі доводилось поступатись його колодцями герарським пастухам. Нарешті, він пішов до Версавії (Беер-Шеби), де його слуги викопали криницю Шева, через що місто з тих пір так і називається. Там Господь з'явився йому та відновов обіцянку благословіння і там його навідав Авімелех та заключив з ним мир.

Ісаак, коли зістарився (йому було тоді 137 років) і май вже дуже поганий зір, покликав Ісава, свого стар­шого та улюбленого сина, і послав його у поле за здо­биччю, щоб насититись смачною стравою, та благосло­вити Ісава. Але поки Ісав полював, Ревека дала Ісаву приготованої козлятини, вбрала його у одежу Ісава та поклала йому на руки та на шию волохату шкуру козлят. Яків пішов до Ісаака, і той, почувши запах Ісава та обмацавши його руку, поїв та поблагословив його, не дізнавшись про підставу. Тож Ісаак зміг дати Ісаву тільки менше благословення: «Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї» (Буття 27:39-40).

Ісаак жив після цього ще сорок три роки, і послав Якова до Месопотамії взяти собі дружину зі своєї родини.

Усього Ісаак прожив сто вісімдесят років (Буття 35:28-29).

З патріархів про Ісаака у Біблії міститься найменше відомостей.

ИОСИФ

У Иакова было двенадцать сыновей: Рувим, Симеон, Левий, Иуда, Иссахар, Завулон, Дан, Неффалим, Гад, Асир, Иосиф и Вениамин. От них потом произошли двенадцать колен, или племен, народа еврейского.

Из всех своих сыновей Иаков больше всего любил Ио­сифа за кротость и послушание и сшил ему разноцвет­ную одежду. Братья же стали завидовать Иосифу и возненавидели его.

Однажды Иосиф видел сон, что он с братьями был в поле и вязал снопы. И вот его сноп встал посредине прямо, а снопы братьев окружили его сноп и поклонились ему. В другой раз Иосиф видел во сне, что солнце, луна и одиннадцать звезд поклонились ему. Когда он рассказы­вал свои сны, отец заметил ему: «Что это за сны? Неужели я и твоя мать и братья будем кланяться тебе?» Братья же еще больше стали ненавидеть Иосифа.

Вскоре после этого братья пасли стада далеко от дома, и отец послал Иосифа навестить их и узнать, здоровы ли братья его и цел ли скот. Когда он подходил к ним, братья еще издали увидели Иосифа и стали гово­рить: «Вот идет сновидец, давайте убьем его и тогда посмотрим, как исполнятся сны его». Но Рувим, стар­ший из братьев, сказал: «Не проливайте крови; бросьте его лучше в ров». А сам думал потом спасти Иосифа и возвратить отцу. Братья послушались; они сняли с Иосифа разноцветную одежду и бросили его в глубокий ров, в котором не было воды. В это время проезжали мимо них купцы с товарами в Египетскую землю. Один из братьев - Иуда посоветовал продать Иосифа, и они продали его за двадцать сребреников. Затем они взяли одежду Иосифа, вымазали ее кровью козленка, принесли к отцу и сказали: «мы нашли эту одежду, не Иосифа ли она?» Иаков узнал одежду. «Верно, дикий зверь растер­зал Иосифа!» с горестью воскликнул он, Потом он долго оплакивал своего любимого сына и не мог утешиться.

Иосиф, проданный братьями (по совету брата Иуды) за 20 сребрен., был прообразом Христа, продан­ного иудой за 30 сребренников.