Олександр Миколайович Веселовський

(16.02.1838 - 23.10.1906)

Біографія

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Олександр Миколайович [4 (16).II 1838, Москва — 10(23).X 1906, Петербург] — рос. літературознавець, фольклорист та етнограф, професор Петерб. ун-ту з 1872, академік Петерб. АН з 1881.

Закінчив 1859 Моск. ун-т.

Тривалий час перебував у закордонних відрядженнях (у різних ун-тах Зх. Європи).

Один з найвидатніших представників порівняльно-істор. методу в літературознавстві. Автор монографій "Вілла Альберті" та "Боккаччо, його середовище і ровесники" (т. 1—2, 1893—94), праці про Данте і Петрарку. Величезною ерудицією, тонким аналізом і глибоким проникненням у дух досліджуваної епохи позначені і розвідки В. з рос. класичної літ-ри ("Пушкін — національний поет", 1899; "В.А. Жуковський. Поезія почуття і уява серця", 1904, та ін.).

На основі багатьох досліджень письменства та фольклору народів світу заклав наук. підвалини історії світової літ-ри ("З історії літературного спілкування Сходу і Заходу. Слов'янські оповіді про Соломона і Китовраса та західні легенди про Морольфа і Мерліна", 1872; "Нотатки з літератури і народної словесності", 1883; "Історія епосу", 1884—86, та ін.).

В. зробив значний вклад у теорію словесного мист-ва, став засновником істор. поетики ("Історія чи теорія роману?", 1886; "З вступу до теорії історичної поетики", 1894; "З історії епітета", 1895; "Три розділи з історичної поетики", 1899, та ін.).

Досліджував витоки христ. середньовіч. міфотворчості, поклав початок вивченню відношення фольклору до істор. дійсності ("Казки про Івана Грозного", 1876), визначив внесок Візантії та Київ. Русі в розвиток л-ри європ. середньовіччя.

Розробляв питання первісного синкретизму і походження жанрів.

На матеріалі укр. фольклору 19 ст. реконструював ранню південнорус. версію билинного епосу ("Південноруські билини", 1881).

Часто звертався до пам'яток давнього письменства і фольклору України ("Дослідження в галузі російських духовних віршів", 1880—91; "Короткі примітки до билин", 1885—96).

Автор рецензій на фольклорист. праці В. Антоновича, М. Драгоманова, П. Чубинського. Листувався з І. Франком.

10. ЗОНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДАВНЬОГО СХОДУ.

Періодизація літератури Давнього Сходу

Архаїчні (найдавніші):

• Давньоєгипетська література

• Шумерська література

• Ассиро-вавилонська література (Аккадська література)

• Хурритська література

• Хеттська література

• Угаритсько-фінікійська література

Класичні:

• Давньокитайська література

• Давньоіндійська література

• Давньоіранська література

• Давньоєврейська література

Давньоєгипетська література

Єгипетська монументальна архітектура, скульптура, витончений живопис, міфологія, релігія, релігійно-філософська та світська поезія і проза як довершене втілення людського духу прикрашають скарбницю світової культури.

Скласти уявлення про вірування, культи, обряди стародавніх єгиптян допомагають різноманітні релігійні тексти: гімни й молитви богам, записи поховальних обрядів на стінах гробниць. Найважливішими є так звані “Тексти пірамід” – складана система заклять, замовлянь і молитов, що супроводжували заупокійні царські ритуали.

Для реконструкції найважливіших сторін життя суспільства Стародавнього Єгипту використовуються й так звані “Тексти саркофагів”, що збереглися на саркофагах епохи Середнього царства, також “Книга мертвих”, створена від періоду Нового царства й до кінця історії Стародавнього Єгипту. Це найпопулярніша збірка релігійних текстів і заклять у Стародавньому Єгипті. Примірники ілюстрованої “Книги мертвих” клалися до гробниць поруч із мумією померлого і слугували йому дороговказом у потойбічному світі.

У Стародавньому Єгипті виникли різноманітні твори художньої літератури (міфи, казки, повісті, повчання) і досягли високого художнього рівня. Літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні, мали строго ритмічну форму. Зв'язок літератури стародавніх єгиптян з релігією, не позбавляв її розвитку. У цей час з’явились художні твори світського характеру, повісті та оповідання про пригоди мандрівників у південних та азійських країнах. Серед літературних жанрів особливу увагу приділяли дидактичній літературі.