Шуліка Ясне Око та шуліка Чутке Вухо

На гірських вершинах мешкав колись шуліка, і звали його Ясне Око. Якось зустрівся він з іншим шулікою на ім’я Чутке Вухо. І мовив йому шуліка Ясне Око: – Моє око гостріше та зір кращий, ніж у тебе. Долею мені даровано такого дару, котрого не має жоден інший птах. Тоді запитав його шуліка Чутке Вухо: – Що ж це за дар? І відповів йому шуліка Ясне Око: – Я бачу все до межі темряви, я бачу крізь море до первинних вод. Запитав його шуліка Чутке Вухо: – Звідки ж у тебе цей дар? І відповів йому шуліка Ясне Око: – Цей дар мені даровано тому, що я мешкав в святому місці і годував мене жрець – охоронець скарбів. Він готував мені їжу і приказував: “Дивовижну їжу готую я!” Все життя я живився лише цією їжею і крім неї пив лише сонячне світло. Мовив тоді шуліка Чутке Вухо: – Твоє око гостріше та зір кращий за мій. Але й мені на долю даровано такий дар, якого не має жоден інший птах. Я пізнав таїну неба і чую навіть те, що робиться в небесах. Я чую те, що передумовлює для землі бог сонця Ра, цар всіх богів. Запитав його шуліка Ясне Око: – Звідки ж у тебе цей дар? На це відповів йому шуліка Чутке Вухо: – Цей дар мені даровано тому, що я ніколи не відпочивав в полудень, не вживав нічого, окрім сонячного світла, і коли вночі я йшов відпочивати, горло моє лишалося сухим. І шуліка Ясне Око зберіг ці слова в своєму серці. Раптом шуліка Чутке Вухо засміявся. – Чому ти смієшся?– запитав його шуліка Ясне Око. Відповів йому шуліка Чутке Вухо: – От розповів мені зараз дещо інший шуліка Чутке Вухо Ра, який ширяє в небесах високо над землею, та буде вона благословенна! Зараз він розповів мені це, а в інший раз я йому щось повідаю. А розповів він мені от що: овода, назойливішу з усіх істот, проковтнула ящірка. Ящірку проковтнув варан. Варана пожерла змія. А змію ухопив сокіл і кинув її в море. Потім сказав шуліка Чутке Вухо шуліці Ясне Око: – Ти бачиш крізь море, і ти розрізнюєш все, що робиться у воді. Скажи, що трапилось потім з гадюкою? І відповів йому шуліка Ясне Око: – Воістину, все, що ти розповів,– правда. Так воно і було. Дивись, он змія, яку кинув у море сокіл! От її схопила щука, і змія тепер в її пащі. Дивись, шуліка, щука пожерла змію. Дивись, а щуку проковтнув сом! От пливе він до берега. Дивись, лев прийшов до моря і витягнув сома на берег. А от їх обох побачив грифон. Він встромив в них кігті і піднімає їх у височінь, до сяйва небесного сонячного диску. І от він кинув їх на вершину гори та розірвав їх на шматки. Якщо ти не віриш мені, гайда зі мною в гори серед пустелі. Там ти побачиш їх усіх. Лев та сом, розірвані та розбиті, лежать перед грифоном, а він їх пожирає. І от обидва шуліки полетіли до тої гори. Вони побачили, що шуліка Ясне Око говорив правду. Тоді мовив шуліка Ясне Око шуліці Чутке Вухо: – Все, що трапляється на землі, передумовлюється згори. Бог на небі творить тільки добро, але не землі воно обертається на зле. Потім запитав шуліка Ясне Око: – Але що буде з грифоном, який здолав навіть лева? Що станеться з ним? І відповів йому шуліка Чутке Вухо: – Хіба ти не знаєш, що грифон наймогутніший з усіх тварин? Він володар всього, що є на землі. Він володар, над яким ніхто не має влади. У нього дзьоб сокола, очі людини, тіло лева, вуха наче плавень у риби морської, а хвіст у нього зміїний. П’ять істот злилися в його тілі – от який він зовні! Він як смерть володарює над усім на землі. Він панує над усім сутнім і карає усіх! Так відповів шуліка Чутке Вухо шуліці Ясне Око. Воістину, хто вбиває, теж буде вбитий! Хто наказує вбити, теж буде вбитий за наказом. Нехай дійдуть ці слова до твого серця. Знай, нічого неможливо сховати від Ра, бога сонця, царя всіх богів. Він відплачує по заслугах всьому існуючому на землі, від овода, найменшої з усіх земних істот, до грифона, найвеличнішого з усіх істот. Адже все добре і погане має життя не землі за велінням бога Ра.