Узгодження в географічних назвах

Слід звернути увагу на наступну особливість вживання геогра-фічних назв у ділових паперах: у ділових паперах не рекомендується узгоджувати з означуваними словами у формі непрямого відмінка прикладки – власні імена:

- міст, сіл, селищ, застав: до міста Донецьк, у селі Веселе, біля селища Донське, на заставі Павловська;

- станцій, портів: на станції Київ, із порту Одеса;

- озер, каналів, заток, проток, островів, півостровів, пустинь, гір, рік: біля озера Байкал, у протоці Гібралтар, на острові Вайгач, у пустиню Сахара, рікою Дністер;

- адміністративно-територіальних одиниць іноземних країн: у шта-ті Іллінойс, із графства Ессекс.

Труднощі з узгодженням виникають при утворенні від складних географічних назв прикметникових форм. У одних не узгоджується перша частина назви, у інших – друга.

Перша частина не узгоджується при утворенні прикметникових форм від складних географічних назв, у яких

- друга частина є прикметником (Володарськ-Волинський – Воло-дарськ-Волинського р-ну), числівником (Знам΄янка Друга – Знам΄янко-другий), іменником (Нова Каховка – Новокаховський);

- перша і друга частина є іменниками (Талди-Курган – Талди-курганський, Порт-Артур – Портартурський).

Друга частина не узгоджується при утворенні прикметникових форм від складних географічних назв, у яких і перша, і друга частини – іменники, а друга вказує на місце розташування населеного пункту: Ростов-на-Дону – Ростовський-на-Дону, Комсомольск-на-Амурі – Комсомольский-на-Амурі.

Такі основні правила, які регулюють вживання й правопис гео-графічних назв у діловому мовленні. Тільки ретельне дотримання їх допоможе уникнути помилок у ділових документах, а інколи і серйоз-них наслідків цих помилок (неважно уявити, до чого може призвести невірне написання географічної назви в адресі документа).

Тема 2. Написання та відмінювання прізвищ і імен по батькові

ЗАВДАННЯ 4. Прочитайте текст, підготуйте усне повідомлення за темою «Складні випадки написання та відмінювання прізвищ та імен по батькові»

Правопис і відмінювання українських прізвищ

Прізвище – це родове найменування особи, яке отримують при народженні (або одруженні) і передають у спадок. Оскільки в діловій документації реалізують службові стосунки людей, вживання прізвищ є необхідністю. Отже, необхідно вміти правильно їх вживати й писати.

Українські прізвища рекомендовано писати за правилами орфо-графії, які прийнято для загальних назв імен, оскільки прізвища переважно походять від них.

Деякі прізвища функціонують у фонетичних і орфографічних варіантах: Панасенко – Опанасенко, Колесник – Колісник, Олексієнко – Алексєєнко, Задорожний – Задорожній і под. Але треба знати, що це не варіанти одного прізвища, а самостійні юридично-правові одиниці, тобто окремі прізвища з різним джерелом походження.

Звернімо увагу на деякі випадки написання українських прізвищ:

- правилами регламентовано написання прізвищ на -иченко: Калиниченко, Петриченко, Удовиченко;

И пишеться:

- після К: Кизим, Кисіль, Кияниця;

- у суфіксах -их(а), -инськ(ий), -ицьк(ий): Павлиха, Рачинський, Мокрицький.

Певні труднощі виникають при відмінюванні українських пріз-вищ. Звернімо увагу на деякі з них:

- у деяких прізвищах при відмінюванні голосні О, Е в закритому складі чергуються з І: Чорновіл – Чорновола, Сивокінь – Сивоконя;

- голосні О, Е випадають: Кравець – Кравця (а не Кравеця), Орел – Орла (а не Орела);

- у чоловічих прізвищах, у яких основа закінчується на Г, К, Х, відбувається чергування приголосних: Драга – Дразі, Осика – Осиці, Шептуха – Шептусі (рекомендовано в ділових паперах прізвища цього типу ставити у вихідній формі);

- у чоловічих прізвищах, які походять від назв професій і збігаю-ться з ними (Жнець, Швець) перестановка голосного й приголосного, яка відбувається в загальній назві, відсутня: Швець – Швеця, Жнець – Жнеця (порівняймо: швець – шевця, жнець – женця);

- не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль – Кисіля, Куліш – Кулеша, Чіп – Чіпа, Лакіш – Лакіша, Сокіл – Сокіла. Ведмідь – Ведмідя (у загальних назвах: кисіль – киселю, куліш – кулешу, сокіл – сокола, ведмідь – ведмедя);

- зберігаються О, Е при відмінюванні таких прізвищ, як Кобець – Кобеця, Перець – Переця, Шершень – Шершеня, Щиголь – Щиголя і под.;

- на відміну від загальних слів, іменників другої відміни, з якими прізвища збігаються, у родовому відмінку вони мають закінчення -а(-я): Борща, Мороза, Вітра (порівняймо: борщу, морозу, вітру);

- відмінюють обидві частини складних прізвищ, якщо перша час-тина може бути самостійним прізвищем: Карпенко-Карий (Карпенка-Карого), Нечуй-Левицький (Нечуя-Левицького);

- не відмінюється перша частина складних прізвищ Бонч-Бруєвич (Бонч-Бруєвича), Дольд-Михайлик (Дольд-Михайлика), Кос-Анатольсь-кий (Кос-Анатольського), Кара-Караєв (Кара-Караєва) і под.;

- не відмінюються прізвища з нетиповими для української мови закінченнями: Леле, Куїнджі, Півторадні й под.;

- не відмінюються жіночі прізвища на -о, -й, -ко, -ло, -енко та на приголосний: Гурзо Ніна – Гурзо Ніни, Чурай Марія – Чурай Марії, Малько Ліна – Малько Ліни, Борзило Ганна – Борзило Ганни, Вітренко Ірина – Вітренко Ірини, Шкляр Віра – Шкляр Віри;

- українські прізвища спільного роду на -а відмінюються: Олег Сирота – Олега Сироти, Галина Сирота – Галини Сироти. Ряд таких прізвищ та прізвищ іншомовного походження визначають за контекстом.

ЗАВДАННЯ 5. Перегляньте наданий нижче текст, запишіть основну інформацію у вигляді тез, підготуйте рекомендації для укладача документів.