УКР МОВА 2

Вживання прикметників у текстах різних стилів: науковому і діловому

В українській мові якісні, відносні та присвійні прикметники в різних стилях мови вживаються з неоднаковою частотою.

У науковому і діловому мовленні кількісно переважають відносні прикметники, напр.: джерельна вода, наукова стаття, математичний журнал, металева деталь. Вони означають ознаку предмета через його відношення до інших предметів. Проблема полягає в тому, що вони не мають ступенів порівняння.

Відомо, що є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (синтетична), яка передається одним словом, і складена (аналітична), яка передається двома словами.

Ступенювання прикметників відбувається так:

Ступінь	Спосіб творення	Приклад
Вищий проста форма складена форма	основа прикметника + суфікс -іш- прикметник у звичай-ній формі + слова більш, менш	тугий – тугіший різкий – різкішій більш рішучий менш уважний
Найвищий проста форма складена форма	проста форма прик-метника вищого сту-пеня + префікс най-, рідше щонай-,-якнай- прикметник у зви-чайній формі + слова найбільш, найменш	короткий – найко- ротший, багатий – якнайбагатший найменш теплий, найбільш високий

В українській мові надається перевага простій формі. Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників має відтінок книжності, вживається переважно в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою: більш ефективний метод, найбільш пріоритетний напрям.

Отже, коли треба вказати, назвати ознаки предмета, що проявляються більшою або меншою мірою вживають якісні прикметники, які мають ступені порівняння, напр.: теплий – тепліший – найтепліший; досконалий – досконаліший – найдосконаліший; повний – повніший – найповніший.

У науковму і діловому спілкуванні широко вживається аналітична форма, наприклад: більш досконала металева деталь, найбільш ґрунтовна наукова промова.

2. Використання Дієприслівникових зворотів.

Дієприслівник — це незмінна дієслівна форма, яка об'єднує в собі ознаки дієслова і прислівника. Він вказує на додаткову дію і пояснює основну, виражену дієсловом: Де-не-де похитуються над нами ще незвичні у цих краях високі горбаті верблюди, мовби несучи вже з собою на Каховку подих далеких безводних пустель. Він ішов собі, похнюпившись, тихо ногу за ногою посилаючи.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу, їхнім формальним показником є суфікс -чи: читаючи, кажучи, лежачи, гудучи, взуваючи, терплячи.

Дієприслівники недоконаного виду можуть означати довготривалу другорядну дію, яка відбувається одночасно з дією основною, вираженою дієсловом-присудком, перед чи після дії дієслова-присудка:, : Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику. Сторож, несучи снідання, стукнув дверима. Машина, петляючи гарячими задимленими вулицями, вилетіла на помережене надвечірніми тінями шосе

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи минулого часу, їхнім формальним показником є суфікс -ши (-вши): написавши, прочитавши, відповівши, принісши, перемігши.

Дієприслівники доконаного виду можуть виражати другорядну дію, яка відбувається одночасно з основною дією або після неї, а також дію, яка передує основній: Козирнувши прикордонникам, вони зійшли на переправу, вичовгану вже за кілька днів тисячами ніг. Настя, вставши удосвіта, палила в печі на обід. Весна пройшла степом, визеленивши луки раніше, ніж минулого року.

 Як і дієслово, дієприслівник може керувати іменниками і мати при собі пояснювальні слова, разом з якими він утворює дієприслівниковий зворот.

Будучи невідмінюваною дієслівною формою, дієприслівник, як і прислівник, виконує у реченні роль обставини.

Деякі дієприслівники можуть утрачати дієслівні ознаки й повністю переходити в прислівники. Цей процес називається адвербіалізацією дієприслівників. Пор.:дієприслівник: Кого колишете вночі? Лягаючи і встаючи, за кого молитесь. І адвербіалізований дієприслівник: Чайка скиглить літаючи.

Вживання Дієприкметникових зворотів.

Дієприкметник - це неособова дієслівна форма, яка поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. Він виражає оз-наку предмета за виконуваною ним дією або тією дією, яка на нього спрямована: «Прибулих друзів він притис до себе (М. Бажан): «Весь степ червонів проти сонця, ніби вкритий червоним туманом» (І. Нечуй-Левицький). Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану. Дієприкметник зберігає вид того дієслова, від якого він утворений (виконувати - виконуючий, написати - написаний), і керування, властиве цьому дієслову (написати пером - написаний пером, пошити із шкіри - пошитий із шкіри). Як і прикметник, дієприкметник має категорію роду й відмінка і узгоджується з іменником, який пояснює, в роді, числі, відмінку. За ознакою стану дієприкметники поділяються на активні і пасивні. Кожна із цих груп має теперішній і минулий час (майбутнього часу дієприкметники не мають). АКТИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ Активні дієприкметники вказують на ознаку дійового предмета: люблячий батько, зів'яле листя, осиротілі ді-ти. В теперішньому часі вони виражають таку ознаку дійового предмета, яка розвивається одночасно з дією дієслова-присудка: «У темніючому небі яскраво сяяла вечірня зірка» (А.Шиян). Утворюються рідковживані в сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду до-даванням суфікса -уч- (-юч-) для дієслів першої дієвідміни і -ач- (-яч-) для дієслів другої дієвідміни і родових прикметникових закінчень: правлять — правлячий, відпочивають - відпочиваючий, догоряють — догоряючий, лежать - лежачий, ревуть — ревучий. Від дієслів, які не мають форм теперішнього часу, активні дієприкметники теперішнього часу не творяться. Активні дієприкметники минулого часу виражають таку оз-наку дійового предмета, розвиток якої закінчився раніше дії дієслова-присудка: «Перегоріле вугілля тліло, та вже не давало того світу.»

Утворюються активні дієприк-метники минулого часу від основи неозначеної форми префік-сальних неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою су-фікса -л- і родових прикметникових закінчень: одерев'яніти — одерев'янілий, збідніти - збіднілий, дозріти — дозрілий. Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш-) в українській літературній мові тепер не вживаються. Як правило, ці дієприк-метники замінюються описовою формою: той, що переміг; той, що допоміг. ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ Пасивні дієприкметники виражають ознаку пред-мета, на який спрямована дія, закладена в самому дієприкмет-нику: «На лісовій галявині стояла крита очеретом хата. Біля ха-тини прихилився зроблений із хворосту і обмазаний глиною сарайчик» (О. Довженко). Творяться пасивні дієприкметники тільки від перехідних дієслів. Пасивні дієприкметники в сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу. Творяться вони від основи неозна-ченої форми: За допомогою суфікса -н-, якщо основа закінчується на -а(-я): писати - писаний, віяти — віяний, різати — різаний. Якщо інфінітивна основа має тематичний суфікс -ува-(-юва-) або -ва-, то цей суфікс зберігається і в утвореному дієприкметнику, який у наголошеній позиції початкове у змінює на о: бетонувати — бетонований, адресувати — адресований, але: переписувати — переписуваний, розмальовувати — розмальовуваний. За допомогою суфікса -ен-(-єн-) від основи неозначеної форми на -и- (-і-), де суфікс -ен- (-єн-) виступає на місці суфікса основи -и- (-і-), та на приголосний: варити — варений, загоїти - загоєний, веліти - велений, принести - принесений, привезти - привезений. При творенні дієприкметників цього типу відбуваються морфонологічні чергування: д/дж: попередити - попереджений; зд/ждж: заїздити — заїжджений; г, з/ж: зберегти - збережений, виразити - виражений; с/ш: заносити - заношений; к, т/ч: спекти - спечений, закрутити - закручений; ст/щ: вимастити - вимащений; б, п, в, м, ф/бл, пл, вл, мл, фл: послабити - послаблений, покропити - покроплений, забарвити - забарвлений, оформити - оформлений, розграфити - розграфлений.