СТИСЛИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Агент з питань соціальних змін – працівник, який сприяє впровадженню соціальних змін у цих сферах і територіальних зонах, де можна розв’язати соціальні проблеми або поліпшити якість життя.

Адміністративно-територіальна одиниця (в Україні) – об-

ласть, район, місто, район у місті, селище, село.

Адміністратор – соціальний працівник, який організує планування, здійснення та розвиток системи сервісних послуг соціальних установ; диригент соціальних послуг.

Акцизний збір, акциз – вид непрямого податку на товари масового вжитку, який підприємці включають у їх ціну продажу.

Альтруїзм – самовіддане, добровільне, некорисливе служіння людям, надання їм допомоги за скрутних життєвих обставин.

Аніматор – соціальний працівник, який сприяє реалізації та розвитку потенціалу людських можливостей у сфері вільного часу.

Безробіття – соціально-економічне явище, що характеризується відсутністю повної зайнятості у певної частини сукупної робочої сили, здатної і бажаючої трудитися.

Бідність – неможливість для людини жити по мінімальних національних стандартах споживання. Бідне населення – громадяни, чиї доходи нижче офіційного прожиткового мінімуму.

Борг державний – загальна сума заборгованості держави чи органів місцевого самоврядування, до якої входять усі непогашені зобов’язання, у тому числі й ті, що виникають у результаті дії виданих раніше гарантій за кредитами.

Борг зовнішній – сума державного гарантованого державного боргу і приватного негарантованого довгострокового боргу, включаючи кредити МВФ та короткотерміновий борг.

Брокер соціальних послуг – соціальний працівник, який залучає клієнта до необхідних сервісних послуг.

Бюджет державний – план накопичення, розподілу та використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій держави і місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетні установи – установи та організації, які фінансуються з бюджету.

178

Валеологія – наука про здоровий спосіб життя.

Валовий внутрішній продукт – 1) загальний випуск товарів і послуг для кінцевого використання, вироблених усією економікою держави, місцевим населенням, а також нерезидентами, незалежно від розподілу внутрішніх та іноземних вимог; 2) вигода, користь; дохід від торгівлі або перепродажу; бариш, зиск, приріст, збільшення.

Видатки місцевих бюджетів – кошти, які спрямовуються місцевими органами влади на фінансування заходів для забезпечення покладених на ці органи функцій, фінансування чинної мережі підприємств комунальної власності, а також заходів соціального захисту та соціального забезпечення населення за рахунок поточних видатків.

Вислуга років – особливий вид спеціального стажу (вислуга термінів служби) окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з втратою професійної працездатності і виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Власні повноваження місцевого самоврядування – ті, які виконкоми здійснюють самостійно і під свою відповідальність, їх реалізація пов’язана з вирішенням питань місцевого значення, наданням послуг населенню.

Гарантії соціальні – матеріальні і духовні засоби, юридичні акти, що забезпечують реалізацію прав людини в сучасному співтоваристві.

Годувальник – 1) той, хто утримує кого-небудь; 2) перен. про те, що є джерелом засобів до існування; 3) той, хто годує і доглядає ко- го-небудь або готує їжу.

Грамотністьсереддорослогонаселення– відсотокосібу віці від

15 років, які можуть написати та прочитати коротке твердження про їх повсякденне життя з розумінням змісту написаного та прочитаного.

Громада – 1) група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів тощо, суспільство, громадянство, суспільність, спільнота; 2) об’єднання людей, що ставлять перед собою певні спільні завдання; організація, товариство, об’єднання, середовище, гурт, група, угруповання, парафія; 3) іст. в Україні і в Білорусі – поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання; 4) (власн.) організація української ліберальної інтелігенції в 60–90-х рр. XX ст.

Громадянське суспільство – це соціальне неоднорідне суспільство, яке досягло високого рівня розвитку, що дає йому змогу регулювати основні економічні, культурні та інші відносини самостійно, без втручання держави.

179

Гуманітарний розвиток – розвиток самої людини як індивіда та особистості, яка є водночас продуктом соціального розвитку, разом з розвитком культури і цивілізації вона творила і творить сама себе, розвиває свої фізичні та духовні здібності, вдосконалює пізнання світу.

Делеговані повноваження місцевого самоврядування – пов-

новаження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються за рішенням районних, обласних рад; надані законом окремі повноваження органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування, реалізація яких пов’язана з виконанням функцій виконавчої влади на місцях і у виконанні яких виконкоми підконтрольні та підзвітні відповідним органам виконавчої влади.

Демографічна політика – цілеспрямоване формування оптимального в довготерміновій перспективі типу відтворення населення.

Демпфер – 1) техн. пристрій для зменшення чи запобігання механічним коливанням у електровимірювальних приладах, електромашинах, двигунах внутрішнього згорання тощо; 2) у суспільстві – збалансований.

Депопуляція – природний збиток населення країни внаслідок перевищення смертності над народжуваністю, що проявляється у зменшенні абсолютної чисельності населення, перевищенні смертності над народжуваністю.

Держава – особлива організація політичної влади у соціально неоднорідному суспільстві, яка відстоює насамперед інтереси домінантних груп цього суспільства і за допомогою якої здійснюється управління суспільством.

Державна політика – сукупність цілей і задач, практично реалізованих державою, і засобів, використовуваних при цьому.

Державне екологічне регулювання – система активних зако-

нодавчих, адміністративних та економічних заходів і важелів, які використовують державні органи різного рівня для примусу, економічного спонукання і матеріального стимулювання забруднювачів навколишнього середовища до запобігання, обмеження чи усунення викидів забруднюючих речовин у природні і техногенні середовища.

Державне управління – 1) багатогранна організована діяльність держави, яка здійснюється на підставі та відповідно до чинного законодавства через практичну діяльність її органів виконавчої влади; 2) діяльність особливого роду, зміст якої полягає у виконанні правових актів шляхом різних форм організаційного впливу на суспільні явища та процеси.

180

Державний орган – окремий службовець чи колектив службовців, який виконує певну державну функцію і має для цього дер- жавно-владні повноваження та відповідні засоби.

Державний мінімальний соціальний стандарт (ДМСС) –

встановлені органами державної влади на визначений період часу єдині мінімальні соціальні нормативи і норми, що відбивають найважливіші потреби людини в матеріальних благах, загальнодоступних і безкоштовних послугах, які гарантують відповідний рівень життя.

Детермінізм (лат. determino – обмежую, визначаю) – філо-

софський принцип, що стверджує об’єктивну закономірність і причинну зумовленість усіх явищ природи і суспільства.

Децентралізація – скасування або ослаблення централізації; розширення прав низових органів управління.

Децентралізації управління соціальною сферою – передача все більшого обсягу повноважень регіональним і місцевим органам владивреалізаціїсоціальноїполітики. Припускаєрегіоналізаціюсоціальної політики, тобто облік регіональних особливостей формування і протікання соціальних відносинприреалізаціїсоціальних програм на місцях.

Дитина – особа віком до 18 років (стану повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Дитяча смертність – щорічна кількість дітей, які померли у віці до одного року на 1000 новонароджених; ймовірність смерті за період від народження дитини до досягнення нею однорічного віку.

Домогосподарство – одна або декілька осіб, які мешкають в одному житлі, пов’язані родинними зв’язками та провадять спільне господарство (спільно утримують житло, харчуються тощо). (Наявність родинних зв’язків не є обов’язкова).

Допомога з безробіття – грошова допомога, виплачувана особам, визнаним безробітними у встановленому законом порядку.

Дотація – 1) кошти, що безповоротно надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня місцевим бюджетом нижчого рівня для збалансування їхніх доходів і видатків; 2) дохід, одержаний від якого-небудь роду діяльності, справитощо;

Другий сектор громадянського суспільства, комерційний (біз- нес-сектор), неурядові прибуткові організації.

Експорт – вивезення з країни товарів, капіталу, цінних паперів, послуг і для реалізації на зовнішньому ринку.

Емпатія – співчуття, здатність до співпереживання.

181

Етнос (грец. ethnos – народ, плем’я) – позачасова позатериторіальна позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням (родинним або міфічним), культурою (або деякими її елементами), мовою (часто, але не завжди), історією (справжньою або вигаданою), традиціямиізвичаями, самосвідомістютаетнонімом (назвою).

Жертводавці – люди, які жертвують добровільний внесок у формі грошей або якихось предметів на користь когось, чогось.

Житлові субсидії – грошова державна допомога населенню, яка призначається для відшкодування оплати житлово-комунальних послуг, надана у готівковій чи безготівковій формах.

Життєвий цикл особи – термін, що вживається передусім для позначення повного циклу розвитку особи (дитинство, підлітковий вік, зрілість, літній вік і смерть). Соціальне поняття життєвого циклу вказує не на суто біологічний процес дозрівання, а на сприйняття індивідом життя крізь призму соціально-конструктивних категорій віку та різного соціального досвіду з дорослішання та старіння.

Життєдіяльність – філософсько-світоглядна категорія, яка на рівні найвищого узагальнення виражає спосіб буття людей.

Заробітна плата – грошове вираження вартості й ціни товару “робоча сила” і частково результативності її функціонування. Світова економічна думка заробітну плату розглядає як плату за три різні об’єкти: 1) працю; 2) робочу силу; 3) послуги праці або робочої сили.

Заробіток на одного працюючого – заробітки в постійних цінах, вирахувані через дефілювання номінального заробітку на працюючого за індексом цін на споживчі товари.

Зв’язки з громадськістю – 1) науково-прикладна, дисципліна, що виникла на перетині таких наук, як соціальна психологія, соціологія, політологія, економіка, юриспруденція, журналістика, етика, менеджмент тощо; 2) сфера управлінської діяльності, спрямована на налагодження гармонійних відносин між владою, закладами, підприємствами, фірмами, службами та організаціями і громадськістю.

Змішана фінансова участь у реалізації соціальних програм –

активізація механізмів залучення поряд з бюджетними і позабюджетними засобами для фінансування соціальної сфери.

Ідея національна – духовна першооснова людини; соціальнопсихологічний механізм інтеграції соціальних груп, етносів, релігійних конфесій, партій, рухів; джерело суспільного поступу того чи іншого етносу, його державотворчої енергії; механізм урівноваження та гармонізації життєдіяльності народів, які населяють певний ландшафтнокліматичний простір і мають спільну історико-політичну долю.

182

Інвалід, неповносправний – людина, що частково або повністю втратила працездатність внаслідок ран, хвороби, каліцтва і старості.

Інгібітор – 1) біол. речовина, яка пригнічує активність ферментів або зовсім зупиняє їхню дію; 2) чинник суспільного розвитку, який сповільняєрозвитокпевнихподій, процесів.

Індивідуальний накопичувальний пенсійний рахунок (ІНПР) –

рахунок, на який в обов’язковому порядку кожен працівник зобов’язанийспрямовуватипевнучасткусвогозаробітку(длязабезпечення старості).

Інтерес національний – реалізація природного права народу на гідне існування, важлива детермінанта національного відродження.

Інфляція – надмірне проти потреб товарообігу збільшення кількості паперових грошей і швидке їх знецінення.

Інформатизація – сукупність процесів, які відбуваються у всіх сферах і підсистемах суспільства і пов’язані з якісно новим рівнем (форматами) виробництва, переробки і розповсюдження інформації. Викликана потребою у використанні величезного обсягу інформації в зв’язку із зростанням масштабів виробництва, інтенсифікацією та інтелектуацією праці, ускладненням процесів управління та менеджменту.

Каста – відокремлена суспільна група, члени якої пов’язані походженнямчиправовимположенням, щозазвичайпередаються спадково.

Керівник персоналу – соціальний працівник, який організовує якісне кадрове забезпечення поліфункціональної діяльності соціальних установ.

Керівник польової практики – соціальний працівник, який залучає слухачів (студентів) до різних видів практичної професійної діяльності.

Класичний позитивізм – 1) течія у філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об’єктивної дійсності і зводить мету науки до опису та систематизації фактів і явищ, які тлумачаться як комплекс відчуттів та уявлень суб’єкта; різновид агностицизму; 2) заст. ставлення до дійсності, що ґрунтується на досвіді та фактах.

Комунальне господарство – сукупність господарських підприємств, організацій і установ, які задовольняють конкретні потреби населення (житлове будівництво, енергомережі, водопостачання та водовідведення, транспорт, ритуальні послуги тощо).

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-по- літичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальноїструктури, традиційнихцінностейіморально-право- вих засад.

183

Корпоративний – той, що належить до корпорації, властивий, характерний якійсь корпорації; вузькогруповий, відокремлений.

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; те, що створюється для задоволення.

Культурний розвиток – суттєві кількісні та якісні зміни в культурній сфері суспільного життя, не будь-які, а лише ті, за яких одні культурні явища замінюються явищами вищого рівня чи переходять на вищі ступені (прогресивний розвиток) або навпаки, нижчого рівня (регресивний розвиток).

Людські пріоритети – базова (основна) освіта, первинна ме- дико-санітарна допомога, безпечна питна вода, адекватна санітарія та гігієна, планування сім’ї та харчування.

Люмпенізація суспільства – зростання кількості декласованих прошарків суспільства.

Малозабезпечена сім’я з дітьми – сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Маргінали – окремі особи, колективи, соціальні верстви та групи, що знаходяться на узбіччі суспільства, зокрема щодо панівних соціально-культурних норм, традицій, навичок.

Маргіналізація суспільства – руйнування держави у формі розпаду соціальних верств і груп, розриву традиційних зв’язків між окремими індивідами, трудовими колективами та прошарками суспільства, втрата працівниками об’єктивної належності до певної спільноти або групи.

Мафія – 1) терористична організація на о. Сіцілія, виникла наприкінці XVIII ст.; 2) перен.: таємна, здебільшого бандитська організація, яка шляхом терору й залякування втручається в політичне та економічне життя країни, захищаючи інтереси певних суспільних кіл (кланів).

Менталітет – сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, естетичних та ін. особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда, що проявляються в культурі, мові, поведінці тощо.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаютьсядоплати, надбавки, заохочувальнітакомпенсаційні виплати.

184

Місцеве самоврядування в Україні – гарантоване державою право і реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів.

Молодіжна державна політика – система діяльності держа-

ви у відносинах з особистістю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу.

Моніторинг – 1) постійний контроль за будь-яким процесом з метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим прогнозам; 2) спостереження за довкіллям, оцінка, прогноз його стану у зв’язку з господарською діяльністю людини.

Національна безпека держави – захищеність життєво важли-

вих інтересів держави, державних кордонів, територіальної власності, суспільно-політичного устрою, культурних цінностей і всього того, що становить основу матеріального і духовного життя країни, від внутрішньої і зовнішньої загрози; стан держави, що дає їй змогу зберігати свою цілісність і виступати самостійним суб’єктом системи міжнародних відносин.

Національна економіка – сукупність ресурсів і дій у сфері виробництва, розподілу, обороту і споживання тієї чи іншої країни; охоплює: промисловість, будівництво, торгівлю, комунальне господарство, освіту, науку, культуру і мистецтво, охорону здоров’я та соціальне забезпечення, фінанси і страхування, державну адміністрацію, правосуддя.

Національні меншини – групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Неоподаткований мінімум – обсяг об’єкта оподаткування, в межах якого податок не сплачується.

Об’єкт соціальної стандартизації – послуга чи інший аспект діяльності галузей соціальної сфери, що підлягає стандартизації.

Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката-

строфи, – 1) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

185

Особистість – конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність, особа.

Охорона здоров’я – система державних, громадських, індивідуальних заходів і засобів, що сприяють здоров’ю, запобіганню захворювань і попередженню передчасної смерті, забезпеченню активної життєдіяльності та працездатності людини.

Очікувана тривалість життя при народженні – кількість років життя, які може прожити немовля, якщо домінантні типи смертності залишатимуться незмінними протягом всього його життя.

Патерналізм (лат. paternus – батьківський) – ідеологія і практика управління людьми, особлива форма здійснення влади, за якої її суб’єкт ототожнюється з батьком великої патріархальної сім’ї, який по-батьківськи піклується про своїх підлеглих, а ті, своєю чергою, зобов’язані відповідати “синівською” відданістю і слухняністю.

Пенітенціарна система – система виправних закладів тюремного типу.

Пенсії по інвалідності – грошові виплати інвалідам, які мають відповідну групу, що супроводжується повною чи частковою втратою працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання або ж інших причин. Ці пенсії призначаються на тривалий час чи безстроково особі, яка втратила працездатність, та виплачуються у грошовій формі, їх розмір залежить від заробітку та обумовлений трудовою діяльністю людини чи іншими причинами.

Пенсії за вислугу років – щомісячні виплати, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з попередніми заробітками (винагородою), особам, які мають установлений законом спеціальний стаж – вислугу років. Пенсію за вислугою років слід вважати як відповідну компенсацію працівнику втраченої працездатності за спеціальністю, яка виступає в отриманні права на відповідні конкретні види пільг і переваг (додаткові грошові виплати, пенсії та відпустки).

Пенсії у випадку втрати годувальника – надаються з метою забезпечення непрацездатних членів сім’ї, які перебували на утриманні померлого. Цей вид пенсії розглядається як самостійний і є щомісячними виплатами, які призначаються непрацездатним членам сім’ї померлого (від загального захворювання, внаслідок катастрофи на ЧАЕС, від трудового каліцтва чи професійного захворювання, з причин, пов’язаних із проходженням військової служби чи виконанням службових обов’язків, з підтримкою громадського порядку), які перебували на йогоутриманні, урозмірах, диференційованихзпопереднім заробітком.

186

Пенсійне забезпечення – форма матеріального забезпечення непрацездатних громадян на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого державою.

Пенсійне право – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з надання громадянам регулярного матеріального забезпечення у грошовій формі з настанням пенсійного віку, за наявності відповідного страхового стажу, вислуги років, інвалідності, втрати годувальника, а також інших, пов’язаних з ними, відносин.

Пенсійні відносини – суспільні відносини, які становлять право соціального забезпечення.

Пенсія – грошове забезпечення, що видається громадянам, звичайно щомісячно, у передбачених законом випадках (в разі старості, інвалідності, за вислугу років, у разі втрати годувальника тощо).

Пенсія за віком – пенсія, яка надається з досягненням певного пенсійного віку та одночасною наявністю необхідного трудового стажу. Право на пенсію за віком невід’ємно пов’язане з трудовою діяльністю людини на суспільному виробництві.

Перший сектор громадянського суспільства, державний –

орган державної влади всіх рівнів, а також усі види державних установ, підприємств та організацій, які функціонують у будь-якій сфері діяльності, в тому числі соціальній, і засновані на державній та змішаній (корпоративній) формах власності, однак з переважанням частки державної участі.

Пільги – надання додаткових матеріальних, соціальних благ і послуг окремим особам за специфічні умови праці, її зміст і результати у разі недостатньої соціальної захищеності окремих громадян, родин.

Політика – організована, цілеспрямована діяльність держави, пов’язана з проведенням певної лінії, в регулюванні соціальних відносин забезпечення соціальних гарантій, пільг і виплат.

Посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка пра-

цює в органах місцевого самоврядування, має відповідні повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Права людини – принципи, норми і правила взаємин між людьми і державою, що забезпечують індивідові можливість діяти за своїм розсудом або одержувати визначені блага.

Право соціальне – галузь права, що регламентує норми соціального захисту людей.

187

Правова держава – це організація влади, за якої відносини державних органів з об’єднаннями громадян та окремими людьми здійснюються тільки на основі норм права. Правова держава є формою організації громадянського суспільства.

Прибуток – сума, яка становить різницю між доходом і вит-

ратами.

Природний приріст населення – абсолютне значення різниці між кількістю народжених і померлих за певний проміжок часу.

Пріоритети соціальні – соціальні задачі, визнані суспільствомнайбільшневідкладними, щопотребуютьпершочергового рішення.

Пріоритети соціальної політики – найважливіші, найбільш значущі соціальні проблеми, усвідомлені як першочергові задачі соціальної політики. Пріоритетність визначається виходячи зі складу, реального взаємозв’язку і гостроти найважливіших соціальних проблем і припускає ранжирування заходів у рамках соціальної політики, виділення довгострокових, середньострокових і екстрених заходів.

Проблема розвитку – незадовільний стан системи, зміна якого на краще є непростою справою.

Проблема функціонування – задовільний стан системи, збереження якого вимагає постійних і непростих зусиль.

Програма соціальна – сукупність заходів (дій), необхідних для реалізації плану соціальної підтримки найбільш вразливих категорій населення.

Прожитковий мінімум – рівень споживання, достатній для виживання і підтримки нормального стану здоров’я окремої людини або родини.

Прожитковий мінімум для сім’ї – визначена для кожної сім’ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до ЗУ “Про прожитковий мінімум” для осіб, якіналежатьдоосновнихсоціальнихідемографічнихгруп населення.

Професійні захворювання – захворювання, причиною яких є шкідливий вплив умов трудового процесу, властивих конкретній професії. Перелік таких захворювань містить Список професійних захворювань та інструкція з його застосування.

Прямий податок – податок, що сплачується з фактичного чи очікуваного чистого доходу осіб, з прибутків підприємств, прибутків від капіталу або продажу землі, цінних паперів чи майна.

Реальний ВНП на душу населення (паритет купівельної спроможності ПКС) – метод використання офіційних курсів обміну

188

національної державної валюти на долари США для вимірювання її відносної купівельної спроможності. За Проектом міжнародного порівняння ВНП (ПМП) було розроблено методику вимірювання ВНП за міжнародною шкалою зіставлення з використанням ПКС, а не курсів обмінувалютяккоефіцієнтаперерахунків, щовиражаєтьсявдоларах ПКС.

Релігійні організації – релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні заклади, а також об’єднання подібних організацій.

Реструктуризація– змінаструктури, перебудовачого-небудь.

Реформа соціальна – перетворення, зміна, перебудова якоїнебудь сторони (порядків, інститутів, установ) або всіх сторін громадського життя при збереженні існуючого суспільного ладу.

Ринкова економіка – економічна система, що базується на формах приватної власності, вільній грі ринкових сил (вільній конкуренції, вільному ціноутворенні, стихійному переливанні капіталу). Це економіка, в якій основні проблеми “що”, “як” і “для кого” вирішуються здебільшого через взаємодію попиту і пропозиції на ринку. У цій системі виробники керуються бажанням максималізації прибутку, купуютьфакторивиробництваівиробляютьтапродаютьтовариі послуги.

Рівень життя – рівень споживання матеріальних і духовних благ порівняно з історично зумовленими соціальними нормативами споживання. Документами визначається як рівень задоволення потреб населення, що забезпечений обсягом товарів і послуг, використаних за одиницю часу.

Робочий час – час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки згідно з чинним законодавством про працю, правиламивнутрішньогорозпорядку іколективним трудовимдоговором.

Родина – 1) група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім’я; 2) група людей, народів, націй, згуртованих дружбою, спільною діяльністю, спільними інтересами; 3) розм. родич або родичка кого-небудь розвиток подій.

Сакрально-патерналістичний напрям реалізації соціальної політики – напрям, за якого державні структури беруть на себе повну відповідальність за всі дії та явища, що відбуваються в галузях соціальної сфери, виключають будь–яку участь і відповідальність громадян у виборі напрямів та здійсненні принципів соціальної політики, не залишаючи жодних можливостей впливу на неї.

Сальдо міграції – різниця між кількістю прибулих та кількістю тих, хто вибув з території, за певний період із знаком “+” або “–”.

189

Самодостатність – стан забезпечення достатку (відсутність нужди, матеріальназабезпеченість; заможність, добробут, повна чаша).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї – обчислений серед-

ньомісячний дохід усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Середня тривалість життя – умовна величина, яка показує, скільки б років прожила в середньому людина досліджуваної сукупності населення, якби протягом її життя зберігалися рівні смертності в кожномувіці, властивіінтерваловічасу, дляякогоробиться розрахунок.

Система соціальної підтримки. У вузькому змісті включає систему грошових виплат, що надаються з метою боротьби з бідністю. У більш широкому змісті охоплює усі види соціальних витрат, що направляються малозабезпеченим верствам населення.

Сім’я з дітьми – поєднане родинними зв’язками та зобов’я- заннями щодо утримання коло осіб, в якому виховуються рідні та (чи) усиновлені діти та діти, над якими встановлено опіку чи піклування.

Соціальна держава – держава, що проводить політику забезпечення добробуту і розвитку усіх своїх громадян.

Соціальна допомога – система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що робляться окремим особам або групам населення соціальною службою для подолання або зм’якшення життєвих труднощів, підтримки їхнього соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві.

Соціальна підтримка – система заходів для надання допомоги деяким категоріям громадян, що тимчасово опинились у важкому економічному становищі (частково або цілком безробітні, учнівська молодь і ін.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових засобів, кредитів для навчання, права захисту і введення інших пільг.

Соціальна політика – система цілеспрямованих державних заходів і акцій по регулюванню відносин між різними соціальними групами населення в частині підвищення суспільного добробуту, поліпшення якості і рівня життя, раціонального використання трудового потенціалу і на цій основі – зростання ефективності функціонування економіки країни.

Соціальна політика – складова частина внутрішньої політики держави, втілена в його соціальних програмах і практиці, що реалізує відносини в суспільстві в інтересах і через інтереси основних соціальних груп населення.

190

Соціальна проблема – суперечність, яка об’єктивно виникає у процесі функціонування та розвитку суспільства; комплекс питань, які вимагають вирішення засобами соціального управління.

Соціальна реабілітація – відновлення юридичного, соціального, професійного статусу. Індивідуальний процес реабілітації –від- новлення в особистості навичок до соціального спілкування, актуалізація особистістю правил і норм, прийнятих у суспільстві. Правова реабілітація – знаходження людиною всіх юридичних прав і гарантій, прийнятих у даному суспільстві, побутова реабілітація містить у собі реабілітацію професійну, виробничу, сімейного статусу. До соціальної реабілітації належить також проблема психологічної реабілітації, насамперед у питанні знаходження особистістю колишнього соціального статусу. У соціальній політиці пріоритетне значення має проблема юридичної і професійної соціальної реабілітації.

Соціальна робота як вид діяльності – вид професійної ді-

яльності, спрямованої на задоволення соціально гарантованих і особистісних інтересів та потреб різних груп населення, на створення умов, що сприяють відновленню або поліпшенню здатності людей до соціального функціонування.

Соціальна справедливість – соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, що відповідає інтересам людей і соціальних груп, тобто узагальнена моральна оцінка суспільних відносин. Соціальна справедливість – один з основних загальнолюдських ідеалів, конкретне розуміння якого змінювалося протягом історії і немає єдиного розуміння його змісту. При визначенні соціальної справедливості найчастіше її співвідносять із соціальною рівністю і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у життєвому стані різних суспільних груп.

Соціальна структура – сукупність соціальних груп, пов’я- заних із суспільством структурними відносинами, які визначають їх соціальне становище (статус) та сукупність соціальних інститутів, у межахякихвідбуваєтьсязадоволеннясоціальнихпотребчленів суспільства.

Соціальна сфера – область життєдіяльності людського суспільства, у якій реалізується соціальна політика держави шляхом розподілу матеріальних і духовних благ, забезпечення прогресу всіх сторін громадського життя, поліпшення положення людини праці.

Соціальна сфера – складова суспільного життя, яка констатує специфічний людський спосіб існування; опосередковане і безпосереднє відтворення людського буття, сутність якого становлять різно-

191

манітні соціальні стосунки і зв’язки, в яких перебувають люди, задовольняючи свої матеріальні і духовні потреби. До складу соціальної сфери зараховують ринок праці та рівень зайнятості населення, освіту, науку, охорону здоров’я, культуру та фізичну культуру і спорт, дозвілля і туризм (іноді суто соціальний захист), забезпечення житлом, а також фінансування цих галузей (напрямів).

Соціальна сфера (економіко-управлінський аспект) – сукуп-

ність галузей, програм і заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, пов’язаних з підвищенням суспільного добробуту і поліпшення якості життя населення.

Соціальна сфера як підсистема суспільного організму харак-

теризується специфічними процесами взаємодії і відтворення людини, особистості, соціальних груп, населення в цілому особливого виду відносинами, що складаються з приводу відтворення людського потенціалу і розподілу соціальної справедливості в суспільстві, здійснює тільки їйвластивіфункціїдиференціаціїйоформлення соціальних груп.

Соціальна технологія – 1) певний спосіб досягнення суспільних цілей у соціальній сфері суспільних відносин; 2) набір прийомів для досягнення соціально корисних цілей, які у той чи інший спосіб задовольняють вимоги соціального періоду.

Соціальна трансформація – зміни соціальної структури суспільства внаслідок зовнішніх і (або) внутрішніх дій.

Соціальне забезпечення – державна система допомоги, підтримки та обслуговування літніх і непрацездатних громадян, а також родин, що мають дітей. Соціальне забезпечення є складовою частиною соціального обслуговування населення.

Соціальне обслуговування – діяльність соціальних служб по соціальній підтримці, наданню соціально-побутових, соціально–ме- дичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації, реабілітації і реабілітації громадян, які перебувають у важкій життєвій ситуації.

Соціальне обслуговування – комплекс заходів для надання соціальної допомоги нужденним в ній громадянам, що сприяє збереженню соціального здоров’я і підтримці життєдіяльності, подоланню кризових ситуацій, розвитку самозабезпечення і взаємодопомоги.

Соціально орієнтована ринкова економіка – економіка, в

якій домінують соціальний захист, соціальна справедливість та економічна ефективність заради соціального спокою в суспільстві та забезпечується шляхом реалізації державної соціальної політики.

192

Соціальне партнерство – трудові відносини, що характеризуються спільністю позицій і погодженістю дій осіб найманої праці, роботодавців і держави. Їх звичайно представляють на переговорах при укладанні колективних договорів профспілки, організації підприємців, представники адміністрації. Основні принципи соціального партнерства – облік взаємних вимог і відповідальності, поважне відношення до інтересів один одного, вирішення спорів і конфліктних ситуацій за столом переговорів, готовність сторін до компромісів, послідовне виконання досягнутих домовленостей, підписаних угод. Соціальне партнерство (трудові угоди) – важливий фактор соціального захисту робітників та службовців, членів їхніх сімей.

Соціальне страхування – система грошових відносин, що здійснюється державою на основі обов’язкових внесків. Основні види грошових виплат: по безробіттю, по непрацездатності, по вагітності і родам, а також пенсії по старості, по інвалідності і з нагоди втрати годувальника.

Соціальне страхування – система соціально-економічних відносин, при яких за рахунок внесків підприємств, організацій і населення створюються страхові фонди, призначені для відшкодування збитку від стихійних лих і інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання громадянам або їхнім родинам допомоги при настанні визначених подій у їхньому житті, що є предметом страхового договору.

Соціальний бюджет – система розрахунків та прогнозів соціальних витрат, джерел доходів в основних системах соціального забезпечення, виконаних з урахуванням макроекономічних і демографічних прогнозів, соціальних норм і нормативів, статистичних і бюджетних даних.

Соціальний захист – система пріоритетів і механізмів по реалізації законодавчо закріплених соціальних, правових і економічних гарантій громадян, органів управління всіх рівнів, інших інститутів, а також система соціальних служб, покликаних забезпечити визначений рівень соціальної захищеності, що допомагають досягти соціально прийнятного рівня життя населення відповідно до конкретних умов суспільного розвитку.

Соціальний розвиток – це розвиток людських спільнот, малих і великих етносів, народностей, держав та їхніх союзів, а також цивілізацій і культур, які створені чи сформовані людьми.

Соціальний стандарт – прийнятий спосіб і рівень надання соціальних послуг та забезпечень (у сферах доходів населення, соціального забезпечення, соціального обслуговування, житлово-кому-

193

нального обслуговування, транспортного обслуговування, освіти, охорони здоров’я, культури, побутового обслуговування, фізичної культури та спорту) населенню.

Соціальний стандарт – норми, правила, характеристики, розроблені на основі згоди по істотних питаннях соціальної політики між більшістю заінтересованих сторін, прийняті, затверджені відповідним органом. Соціальні стандарти відбивають рівень задоволення сукупності соціальних потреб населення, тому за рівнем можуть диференціюватися на мінімальний, середній, раціональний.

Соціальні відносини – вид універсальних відносин, що розвиваються на основі взаємодії особистісних, міжособистісних і групових відносин з урахуванням соціального статусу кожної людини, ступеня спільності і відмінності громадян за родом занять, політичними симпатіями, етнічною приналежністю, майновим статусом й іншими сутнісними факторами. Основною ланкою соціальних відносин є міра соціальної справедливості, що є похідною від рівності можливостей для реалізації свого потенціалу всіма членами суспільства.

Соціальні інститути – елементи соціальної структури суспільства.

Соціальні пенсії – щомісячні виплати, які призначаються непрацюючим, непрацездатним громадянам, котрі не мають права на трудову пенсію. На відміну від трудових пенсій, розмір яких визначається трудовим стажем, попереднім заробітком та умовами праці, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахищеність громадян. Розмір цих пенсій диференційований і становить від 30 до 200 % мінімальної пенсії за віком. Ці пенсії вперше запроваджені у законодавство про соціальне забезпечення Законом СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” з 1.01.1991 р. та пізніше удосконалені ЗУ “Про пенсійне забезпечення” (1991).

Соціодинаміка (соціальна динаміка) – універсальна власти-

вість процесів соціального буття, що відображає розвиток, конструктивну чи деструктивну зміну стану того чи іншого соціального явища, яке відбувається внаслідок впливу певних сил.

Соціум (лат. socium – спільне) – соціальна реальність як об’єкт соціологічної науки, тобто суспільство, яке розглядається в ракурсі загальних форм людської взаємодії.

Стандартизація соціальних послуг – діяльність по встанов-

ленню основних вимог до об’єктів стандартизації, обсягів і якості соціальних послуг, порядку й умов їх надання.

194

Стратегія соціальної політики – корінне рішення системи соціальних проблем на певному історичному етапі розвитку суспільства. Визначальним у стратегії є не тимчасові параметри, а характер рішення, достатність для якісних змін ситуації. Вихідним пунктом її розробки є вибір моделі соціально-економічного устрою суспільства.

Страховий поліс – свідоцтво (документ), видане страховим товариством (страхувальником) особі, що страхується.

Страховий фонд – резервний фонд або фонд ризику, створений підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій кон’юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію. Має важливе значення для соціальної підтримки працюючих і членів їхніх родин.

Субвенції – бюджетні кошти, що надаються з одного бюджету в інший за умови їх використання на цілі і в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенцій.

Суб’єкти соціальної політики – різні організаційні струк-

тури, соціальні інститути, соціальні групи, персонал, що реалізують соціальні програми і заходи в суспільстві.

Субсидії – 1) бюджетні кошти, що надаються фізичним та юридичним особам на цілі, визначені органом, який прийняв рішення про їх надання; 2) сукупність взаємозв’язаних державних, регіональних і місцевих стандартів.

Супервізор – соціальний працівник, який сприяє зростанню професійноїкомпетенціїсвоїх колег.

Темп інфляції – середньорічний темп інфляції, який вимірюється зростанням внутрішнього дефлятора ВВП за кожний показаний період.

Тендерна диференціація – метод соціальної класифікації, в основу якого покладено біологічні відмінності між чоловіком і жінкою, котрим надається соціологічне значення.

Територіальна громада – мешканці, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністра- тивно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Техногенні фактори – фактори, пов’язані з технологічними катастрофами (викиди хімічних речовин, забруднення територій радіонуклідами тощо).

Трансферти міжбюджетні – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

195

Трудове каліцтво – каліцтво, отримане не лише під час виконання трудових функцій, а й внаслідок інших нещасних випадків, перелічених у ст. 26 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і процесу праці, які впливають на здоров’я та працездатність людини під час цього процесу (праці).

Утилітаризм – 1) етичне вчення, за яким в основу вчинків людини покладено принцип вигоди; 2) перен.: прагнення з усього мати зиск, користь, дріб’язковий практицизм.

Утриманці – члени сім’ї померлого, що перебувають на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, яка була для них постійним та основним джерелом засобів для існування.

Учитель соціальних змін – соціальний працівник, який навчає клієнтів мистецтву ефективної взаємодії з соціальним оточенням.

Фізична особа – особа як носій громадських прав і обов’язків.

Цивільне суспільство – сфера вільної, творчої життєдіяльності особистості, колективів і спільнот людей.

Цивільне суспільство – тип суспільного устрою, який відрізняється багатосуб’єктністю суспільного, економічного, соціального, культурного, політичного життя, що припускає діяльність у суспільстві вільних асоціацій, соціальних інститутів, соціальних рухів; наявність безлічі самостійних суб’єктів господарювання та інститутів самоврядування, реалізацію прав і свобод особи, забезпечення її недоторканності та безпеки.

Цільові фонди – різновид позабюджетних фондів; кошти, які використовуються для розв’язання конкретних проблем, визначених органом управління.

196