манні годувальника. Не забуто також дітей, усиновлених у законодавчо встановленому порядку.

8.2.6. Соціальна пенсія

Соціальна пенсія – це пенсія, яку призначають громадянам у разі відсутності трудового стажу, тобто вона не пов’язана з трудовою діяльністю людини.

Соціальні пенсії призначають і виплачують непрацюючим громадянам, окрім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію. Соціальні пенсії призначають у таких розмірах:

−30 % мінімального розміру пенсії за віком особам, які досягли відповідного віку (чоловіки – 60, жінки – 55 років) і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;

−50 % мінімального розміру пенсії за віком особам, які досягли відповідного віку (чоловіки – 60, жінки – 55 років) і не набули права натрудову пенсіюзповажних причин, атакожінвалідам III групи;

−100 % мінімального розміру пенсії за віком інвалідам II групи, дітям-інвалідам віком до 16 років, дітям (п. “а” ст. 37), а також одній із осіб, зазначених у п. “в” ст. 37 у разі втрати годувальника;

−200 % мінімального розміру пенсії за віком інвалідам І групи, матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня”.

8.3. Мета, напрями і завдання пенсійної реформи

Мета реформування пенсійної системи викладена в посланні Президента України до Верховної Ради України та КМУ від 8.09.2001: забезпечення належного рівня життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями та сприяння економічному зростанню.

Для України з урахуванням світового досвіду найбільш прийнятною є трирівнева пенсійна система (рис. 8.3). Відповідно до цього пенсійну реформу буде проведено за трьома напрямами:

−реформування солідарної системи;

−створення обов’язкової накопичувальної системи;

−розвиток добровільної накопичувальної системи.

Таке поєднання забезпечить соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи. Адже солідарна і накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, а друга – навпаки. Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна – стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

140

Рис. 8.3 – Система пенсійного забезпечення в Україні після реформи

Солідарна система має запобігати бідності серед осіб похилого віку через перерозподіл частини коштів Пенсійного фонду в інтересах громадян, які одержували низькі доходи.

Основною метою запровадження накопичувальної пенсійної системи є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, отриманого від інвестування частини пенсійних внесків громадян. При цьому пенсійні кошти мають накопичуватись як шляхом обов’язкового пенсійного страхування, так і створенням додаткових (добровільних) пенсійних заощаджень.

На початкових етапах реформи пенсійне забезпечення осіб, які не братимуть участі в обов’язковій накопичувальній системі, здійсню-

141

ватиметься за рахунок коштів солідарної системи. Реформування солідарної системи полягає у забезпеченні, з одного боку, базових принципів соціальної рівності, однакового для всіх захисту від бідності у похилому віці, поступового підвищення розмірів пенсій відповідно до державних соціальних гарантій, а з іншого – у ліквідації соціальних відмінностей, пільг та привілеїв. За таких умов солідарна система зможе забезпечити мінімальний достаток на старість усім, хто працював.

Обов’язковою умовою гарантованого та ефективного виконання солідарною системою своїх функцій є усунення об’єктивних і суб’єктивних чинників, нагромаджених за час її існування.

Запровадження обов’язкової накопичувальної системи вимагає запровадження її накопичувальної складової (другий рівень). Це означає, що всі працівники зобов’язані відкладати частину зароблених коштів на старість і вносити її в накопичувальний пенсійний фонд. А отже, після досягнення пенсійного віку кожен буде одержувати додатково до виплат за солідарною системою пенсію з обов’язкової накопичувальної системи.

Запровадженнядобровільноїнакопичувальноїсистемипередбачає:

−формування законодавчої та нормативної бази для створення і функціонування недержавних пенсійних фондів;

−залучення до створення пенсійних фондів банків та небанківських фінансових установ;

−сприяння накопиченню добровільних пенсійних заощаджень громадян у банках та небанківських фінансових установах;

−створення професійних та корпоративних пенсійних фондів, які акумулювали б кошти для виплати пільгових пенсій;

−запровадження обов’язкової сплати додаткових пенсійних внесків за рахунок коштів роботодавців на підприємствах зі шкідливими умовами праці;

−визначення пенсій залежно від накопиченої суми пенсійних внесків та інвестиційного доходу;

−чітке визначення вимог та критеріїв, пов’язаних із заснуванням недержавних пенсійних фондів, управлінням ними та їх активами;

−розмежування пенсійних коштів та інших активів банків і небанківських фінансових установ, якіобслуговуютьпенсійні програми;

−заборону виконання однією юридичною особою функцій накопичення та зберігання пенсійних активів і управління ними;

−забезпечення інформаційної відкритості для вкладників пенсійних коштів діяльності недержавних пенсійних фондів, банків та небанківських фінансових установ, якіобслуговуютьпенсійні програми.

142

8.4. Етапи впровадження пенсійної реформи

Запровадження нової пенсійної системи – це багатоаспектна робота, розрахована на тривалу перспективу.

Вона передбачає невідкладне прийняття ВРУ Законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про іпотеку”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про акціонерні товариства”, “Про державний борг”, а також Податкового, ЗемельногоіЖитлового кодексів.

Пенсійна реформа в Україні має три етапи:

І етап – 2001–2002 рр. – створення організаційно-правових та економічних засад пенсійної реформи і реформування солідарної системи. Для цього КМУ підготував зміни і доповнення до законодавства України щодо:

−обчислення пенсій лише із заробітку, з якого були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду;

−передачі з 1.01.2002 р. органам Пенсійного фонду в усіх регіонах функцій із призначення та виплати пенсій з урахуванням результатів експерименту;

−заборони списання заборгованості з обов’язкових платежів до Пенсійного фонду;

−звільнення з 2003 р. від оподаткування частини доходів фізичних та юридичних осіб, що спрямовується до пенсійних фондів, та оподаткування інвестиційних доходів, одержаних від вкладення пенсійних коштів, і введення у систему оподаткування податку з пенсійних виплат з урахуванням відповідних змін у Податковому кодексі;

−скасування пільг у сплаті обов’язкових платежів із соціального страхування та створення рівних умов їх справляння незалежно від способів оподаткування;

−виведення з 1.07.2002 р. загальнообов’язкового державного пенсійного страхування із системи оподаткування та відновлення прав Пенсійного фонду як органу справляння зазначених платежів з урахуванням цих пропозицій при прийнятті Податкового кодексу;

−економічного стимулювання більш пізнього виходу людей

на пенсію;

−створення та функціонування системи добровільного пенсійного забезпечення;

−переходу з 1.07.2002 р. до обчислення розмірів трудових пенсій на підставі персоніфікованого обліку пенсійного страхування;

−виділення з 1.01.2002 р. з Державного і місцевих бюджетів коштів на інформаційно-організаційне забезпечення пенсійноїреформи;

143

−залучення з 1.01.2003 р. додаткових джерел фінансування для поетапного відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій сільським пенсіонерам;

−збільшення надходжень до Пенсійного фонду для компенсування його втрат у зв’язку із запровадженням обов’язкової накопичувальної системи;

−запровадження у 2003 р. сплати єдиного страхового внеску;

−переведення соціальних пенсій у систему соціальної допомоги на основі закону “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”;

−збільшення не менш як на 12 % пенсій та відновлення соціальної справедливості шляхом поступового зняття обмеження максимального розміру пенсій із солідарної системи;

−підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців для багаторівневої системи пенсійного забезпечення та визначення джерел її фінансування;

−включення до навчальних програм у середніх та вищих навчальних закладах питаньпенсійного забезпечення тапенсійної реформи;

−формування системи державного регулювання і контролю у сфері пенсійного страхування та спеціального державного регулятивного органу;

−створення механізму захисту майнових прав та інтересів

інвесторів;

−вирішення питань інформаційного та організаційного забезпечення здійснення пенсійної реформи;

−зміцнення кадрового та матеріально-технічного потенціалу Пенсійного фонду.

II етап – 2003–2004 рр. – запровадження добровільної системи пенсійного забезпечення. З цією метою КМУ зроблено:

−створені економічні передумови та інформаційно-технічна база запровадження обов’язкової накопичувальної системи;

−запроваджено систему державного регулювання та контролю у сфері пенсійного забезпечення;

−сформовано нормативно-правову базу для банківського сектору, фондового та страхового ринків з обігу пенсійних коштів;

−запроваджено обов’язковість державного пенсійного страхування для всіх без винятку громадян;

−запроваджено обов’язкове нарахування додаткових пенсійних внесків за рахунок коштів роботодавців на підприємствах зі шкідливими умовами праці;

−завершено реформування системи оплати праці і забезпечено паритетність участі працівників та роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

144

−забезпечено функціонування єдиної централізованої бази даних про застрахованих осіб та видачу їм посвідчень загальнообов’язкового державного соціального страхування.

III етап – 2005–2009 рр. – запровадження обов’язкової накопичувальної системи. За цей період КМУ повинен забезпечити:

−запровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів та підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій до рівня мінімальних державних гарантій прожиткового мінімуму відповідних груп населення;

−відрахування внесків до обов’язкової накопичувальної системи та повноцінне її функціонування;

−розмежування джерел фінансування пенсійного забезпечення з виключенням можливості фінансування будь-яких пенсійних пільг абопривілейованихвидівпенсійзарахунокзагальнихпенсійних внесків;

−уніфікацію та кодифікацію законодавства з питань пенсійного забезпечення та гармонізацію його із законодавством Європейського Союзу.

Запитання для самоконтролю

1.Що таке солідарна пенсійна система?

2.Які види пенсій ви знаєте ?

3.Які критерії призначення пенсій?

4.Які існують проблеми пенсійної системи в Україні?

5.Мета, напрями і завдання пенсійної реформи.

6.Що таке державне пенсійне страхування?

7.Що таке недержавні пенсійні фонди?

8.Навіщостворюютьтрирівневусистемупенсійногозабезпечення?

9.Що таке обов’язкова накопичувальна система?

10.Етапи впровадження пенсійної реформи в Україні.

Література: [17; 21; 23; 25; 40; 41; 43].

145