хування найбільш точно відповідатиме потребам страхового покриття соціальних ризиків у ній.

6.3. Види соціального страхування

Світовий досвід свідчить, що основними видами (галузями) соціального страхування, що забезпечують прийнятний рівень соціального захисту, є страхування: від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійні захворювання), що передбачає страхування тимчасової і постійної втрати працездатності; пенсій (за віком, по інвалідності від загальних захворювань, від нещасних випадків у побуті і на транспорті); на випадок безробіття; медичне (страхування тимчасової втрати працездатності через хворобу і надання медичної допомоги).

6.3.1. Страхування від нещасних випадків на виробництві

Цей вид страхування, поруч з працівниками, які зайняті на роботах з важкими, шкідливими і небезпечними умовами праці, охоплює працівників усіх сфер економічної діяльності – найманих працівників фізичної та розумової праці, домашню прислугу, надомників, тимчасових працівників, членів сім’ї, зайнятих на сімейних підприємствах, а також учнів.

Страхування від нещасних випадків на виробництві поруч з виплатами, призначеними на відновлення втраченого заробітку, забезпечує: організацію та оплату медичної допомоги і лікування постраждалих на виробництві; широкий спектр послуг щодо медичної, професійної та соціальної реабілітації осіб, які втратили працездатність; систему заходів попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Грошові виплати поділяються на допомоги по тимчасовій втраті працездатності, пенсії по інвалідності, пенсії по втраті годувальника. Термін виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності визначаються так само як і при загальному захворюванні, про те список професійних захворювань затверджується законодавчим шляхом.

6.3.2. Страхування пенсій

Пенсії по інвалідності виплачуються при стійкій втраті працездатності після закінчення терміну виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, коли стан хворого вимагає призначення тривалих виплат, або у випадку закінчення встановленого законом початкового оплачуваного терміну непрацездатності, або в тому разі, коли лікарі визначають стан здоров’я як невиліковний і встановлюють ступінь

106

стійкої втрати працездатності. Таким чином, пенсії по інвалідності розповсюджуються на осіб, які втратили заробіток внаслідок хронічного захворювання або каліцтва.

При визначенні розміру пенсії враховується ступінь втрати працездатності, розмір попереднього заробітку, тривалість трудового стажу.

У деяких країнах застосовують формалізовані способи оцінки втрати працездатності. Для цього використовують таблиці, в яких у зведеному вигляді представлені елементи і характеристика втрати або ушкодження здоров’я, включно з характеристиками фізичних недоліків особи. Дані таблиці відображають ступінь втрати працездатності по кожному можливому елементу. Завдання лікаря-експерта полягає в цьому випадку у співставленні стану постраждалого з відповідними характеристиками таблиці.

6.3.3. Страхування на випадок безробіття

Страхування по безробіттю має багато спільного з попереднім видом страхування, тому що його кошти спрямовуються як на безпосередню компенсацію втраченого заробітку, так і на заходи щодо запобігання безробіттю. Останні – програми зайнятості, підготовки і перепідготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць тощо. Проте на відміну від страхування нещасних випадків, тариф у страхуванні по безробіттю – єдиний для усіх галузей. Це відповідає природі ринку робочої сили, де відбувається її постійний міжгалузевий рух. Кошти страхування по безробіттю формуються за рахунок внесків роботодавців, працівників і держави. Участь держави полягає також у відшкодуванні частини або повного обсягу витрат за окремими програмами, наданнісубсидійнапокриття дефіцитуфондустрахування тощо.

Грошові виплати у системі страхування по безробіттю мають не тільки відшкодовувати втрачений заробіток, але й стимулювати до пошуку роботи. Тому вони завжди мають обмежений термін надання. Якщо безробітний не знайде роботу протягом цього терміну, він може сподіватися на допомогу вже з бюджетних коштів, а не з фонду соціального страхування. Розмір допомоги по безробіттю визначається або у відсотках до попереднього заробітку, або у твердій сумі. При цьому іноді враховується сімейний статус безробітного. Запроваджуються також додаткові обмеження щодо максимального розміру допомоги.

6.3.4.Медичне страхування

ВУкраїні заклади охорони здоров’я функціонують згідно із ЗУ “Про охорону здоров’я”. Лікувально-профілактичні заклади пере-

107

бувають на утриманні державного бюджету. Кошти на охорону здоров’я виділяються також державними установами, кооперативами, профспілками. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України керує обласними відділами охорони здоров’я. Ряд міністерств мають свої медико-санітарні служби, діяльність яких контролюється МОЗ України. Крім того, питаннями охорони здоров’я займаються інші відомства та установи (фізкультурно-спортивні, профспілкові тощо).

З деякого часу в комплексі соціально-економічних реформ, що проводяться в Україні, розглядається можливість поступового переходу до бюджетно-страхової системи фінансування охорони здоров’я та впровадження страхової медицини. Це зумовлено специфікою ринкових відносин в охороні здоров’я і розвитком сектора платних послуг. Медичне страхування дасть змогу кожній людині прямо зіставити затрати на охорону здоров’я із станом свого здоров’я.

У соціально-економічному плані поступовий перехід на страхову медицину в Україні об’єктивно необхідний через значний дефіцит державного бюджету, соціальну незахищеність пацієнтів і працівників охорони здоров’я, недосконалість його технічного обладнання, відносно низький рівень заробітної плати медичних працівників, незадовільне забезпечення об’єктів медико-індустріального комплексу устаткуванням та інструментарієм, медикаментами, значний рівень амортизації наявного медичного обладнання.

Система медичного страхування дасть медичним установам ряд додаткових переваг: розширення фінансових можливостей за рахунок залучення позабюджетних коштів, насамперед підприємств; децентралізація управління лікувально-профілактичною діяльністю шляхом передачі областям основних прав щодо створення і використання фондів обов’язкового медичного страхування; розширення господарської самостійності об’єктів соціально-медичного комплексу; створення передумов для переходу до ринку медичних послуг при збереженні їх переважної безоплатності для соціально незахищених верств населення; посилення соціальної та економічної відповідальності медичного персоналу за результати своєї роботи; створення матеріальної зацікавленості громадян і підприємств у поліпшенні умов праці та оздоровленні способу життя, природоохоронної діяльності, зниженні захворюваності за рахунок комплексу профілактичних заходів.

Основними принципами організації страхової медицини є: поєднання обов’язкового і добровільного медичного страхування, його колективної та індивідуальної форм, визначеність участі громадян у програмах обов’язкового медичного страхування, забезпечення рівних прав застрахованих, безкоштовність надання лікувально-діагностич- них послуг у межах обов’язкового медичного страхування.

108

Правові та організаційно-економічні відносини суб’єктів медичного страхування повинні регулюватися законом. Для ефективного використання страхових фондів необхідно створити механізм державного регулювання страхової медицини. За державою доцільно закріпити функції правового та фінансового контролю, а також контролю за якістю здійснення всієї страхової діяльності. Від цього повинні виграти всі суб’єкти страхової медицини.

Виплати по цьому виду страхування мають подвійний характер. По-перше, підлягає відновленню дохід, втрачений внаслідок тимчасової непрацездатності; по-друге, надаються кошти на оплату послуг по лікуванню хвороби. Право на допомогу в деяких країнах виникає одразу, щойно застрахований стає членом страхового фонду. В інших країнах право виникає при наявності певного страхового і трудового стажу, які здебільшого не співпадають щодо їх тривалості.

Урамках цього виду страхування в деяких країнах сплачується також допомога по вагітності та пологам. У цьому випадку розмір допомоги такий самий як по хворобі, або вищий. Період виплати допомоги триває у різних країнах по-різному: від 5 до 9 місяців.

Убільшості країн застраховані, крім регулярних страхових внесків, із своїх коштів оплачують певну частку вартості медичних послуг (лікування зубів, ліки, виписка рецепту, перша консультація у спеціаліста, протезування, деякі види лікування, обстеження, аналізи). Тарифи на медичні послуги встановлюються згідно угод між асоціаціями медичних працівників та лікарняними касами. Відповідальність за внески у фонди медичного страхування розподіляється між роботодавцями та працівниками або в однаковій пропорції, або (що ширше розповсюджено) частка роботодавців перевищує частку працівників. Особи не найманої праці відраховують на медичне страхування згідно вищого тарифу, ніж наймані працівники. Для осіб не найманої праці з низькими доходами передбачено державні субсидії. У зв’язку з неповним покриттям оплати медичних послуг фондами обов’язкового страхування в деяких країнах широкого розповсюдження дістали системи добровільного медичного страхування та товариства взаємодопомоги.

Медичне страхування базується на надзвичайно високому ступені солідарності між соціальними групами з різним рівнем доходу

івіку. Справді, внески на медичне страхування сплачують навіть ті особи, хто майже ніколи не хворіє, і ці внески їм не повертаються.

Запитання для самоконтролю

1.Функції соціального страхування.

2.Чому виникло страхування?

109

3.У чому полягає страхова солідарність?

4.Що є об’єктом страхування?

5.Як характеризується ризик у страхуванні?

6.Як визначається страховий тариф?

7.Що таке страхування?

8.Суб’єкти страхування.

9.Що означає соціальний ризик?

10.Чому соціальні ризики компенсуються не повністю?

11.Чи застосовуються індивідуальні тарифи в соціальному страхуванні?

12.Хто сплачує внески на соціальне страхування?

13.Об’єкти і суб’єкти соціального страхування.

14.Як здійснюється перерозподіл коштів у соціальному стра-

хуванні?

15.Чомуіякдиференціюютьсятарифисоціальногострахування?

16.Види соціального страхування.

17.Специфічна особливість ризику в пенсійному страхуванні.

18.Цілі пенсійного страхування.

19.У яких випадках призначається пенсія по інвалідності?

20.Як встановлюються тарифи на медичні послуги в системі медичного страхування?

21.Хто сплачує внески на страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

22.Особливості страхування на випадок безробіття.

23.Особливості пенсійного страхування.

Література: [10; 13; 23; 25; 26; 29; 30; 32; 40; 41; 43].

110