Тема 13. Обмеження монополії в підприємницькій діяльності

1. Монополія: поняття, види.

2. Антимонопольне законодавство України.

3. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму.

4. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

5. Недобросовісна конкуренція: поняття, правові засади захисту.

6. Антимонопольний комітет України: поняття, склад, завдання, повноваження.

13.1. Монополія: поняття, види

Монополія – це тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг блага, для якого не існує близьких замінників.

Фірма, що діє в умовах монополії є монополістом, а ринок на якому діє монополіст називається монопольним ринком.

Умови функціонування монополії:

1. Один виробник – багато покупців.

2. Монополіст повністю забезпечує потреби ринку в певному продукті.

3. Виникає там, де існують бар’єри входження в ринок.

4. Продукція однорідна і не має близьких замінників.

5. Ціна на монопольну продукцію економічно необґрунтована (висока).

Види монополії:

1. Чиста монополія – один виробник забезпечує весь попит.

2. Природна монополія – утворюється внаслідок розширення якогось підприємства, яке поглинає конкурентів, тобто існує за рахунок економії на масштабі.

3. Проста монополія – ціна на її товар однакова для всіх покупців.

4. Монополія з ціновою дискримінацією – ціна на один товар і той самий товар різна для різних покупців.

5. Закрита монополія (її права охороняються урядовими постановами та нормативними актами).

6. Відкрита монополія – після утворення в новій галузі фірма певний час є монополістом.

7. Монопсонія – багато продавців, один покупець – в основному характерна для ринку праці.

Відповідно до Закону України 11 січня 2001 року «Про захист економічної конкуренції» від монополізація – це досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

13.2. Антимонопольне законодавство України

Важливе місце в антимонопольній діяльності України займає Закон України від 26 листопада 1993 року «Про Антимонопольний комітет України». Правові норми щодо конкурентного регулювання містяться також у Законах України від 07 червня 1996 року «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України від 11 січня 2001 року «Про захист економічної конкуренції», згідно з законодавством монопольне становище підприємств на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної одиниці.

Вимоги конкурентного законодавства виконуватимуться лише в тому випадку, якщо відповідні державні органи виявлятимуть його порушників і притягуватимуть їх до відповідальності. На відміну від конкурентних відомств розвинених країн, становлення таких інституцій в Україні відбувалось одночасно з кардинальними змінами в економіці країни. Якщо головне завдання антимонопольних органів у Західній Європі, США, Японії – підтримка працюючої конкуренції, то в Україні йшлося про створення конкурентного середовища. Тому функції конкурентних відомств України значно ширші, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.

До них належать такі: державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства; розробка та впровадження заходів з попередження, обмеження та запобігання монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції; сприяння формуванню ринкових відносин на основі розвитку конкуренції та підприємництва; захист законних інтересів громадян (споживачів і підприємців) від проявів монополізму та недобросовісної конкуренції.

За порушення антимонопольного законодавства накладаються штрафи на підприємців і посадових осіб. На підприємства вони накладаються за: ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень Антимонопольного комітету України; неподання чи несвоєчасне подання інформації Антимонопольному комітету і його територіальним управлінням або свідоме подання недостовірних даних. За аналогічні порушення несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу і посадові особи органів влади та управління, а також керівники підприємств.