Паразитологія як наука

Паразитологія, за визначенням академіка О.П. Маркевича (1950), це комплексна наука, яка всебічно вивчає світ паразитів рослинного і тварин­ного походження у всій складності їх взаємовідносин з хазяями та зовнішнім середовищем з метою пошуку раціональних засобів боротьби з ними та використання їх для боротьби зі шкідливими організмами. Дійсно, об’єктами вивчення паразитології повинні бути всі паразитичні організми, до яких би груп живих істот вони не належали, тобто віруси, рикетсії, бактерії, гриби, паразитичні рослини, найпростіші та багатоклітинні тварини. Однак тради­ційно паразитологія обмежується лише тваринами, що ведуть парази­тич­ний спосіб життя, включаючи частину найпростіших, яких зазвичай зарахо­вували до царства тварин, тобто сучасна паразитологія по суті є зоопаразитологією.

Інші групи паразитів мали б бути предметом вивчення фітопаразитології, проте такої цілісної науки чи наукового напряму не існує. Певні питання вивчаються у межах вірусології, бактеріології та мікології тощо, а також розглядаються в курсах епідеміології та епізоотології, інфекційної патології. Відповідно хвороби, спричинені цими збудниками, називають інфекцій­ними, на відміну від захворювань, викликаних паразитами тваринного походження (зоопаразитами), які називають інвазійними (інвазіями).

Хвороби рослин, включно із захворюваннями, спричиненими зоопаразитами, є предметом вивчення фітопатології. Шкідників та паразитів рослин, які належать до членистоногих (комахи та кліщі), також досліджують у відповідних розділах ентомології та акарології, таких як сільськогосподарська та лісова ентомологія, захист рослин, біологічний метод обмеження чисельності шкідників та інших. Таким чином, за об’єктами вивчення, зоопаразитологія, яка є предметом розгляду нашого курсу, складається з трьох великих частин: протозоопара­зи­тологія, яка вивчає паразитичних найпростіших, одноклітинних паразитів; гельмінто­логія, що вивчає паразитичних нижчих червів (сколецид) або гельмінтів; арахно-ентомопаразитологія, предметом вивчення якої є відповід­но членистоногі – паразити тварин. Слід, однак, зауважити, що є й інші групи паразитів, такі як ракоподібні, молюски, анеліди, кишковопорож­нинні та ін., які разом з вільноіснуючими спорідненими групами вивчають карцинологія, малакологія тощо.

Щодо груп організмів, які є хазяями тих чи інших паразитів, зоопаразитологію можна розділити на медичну паразитологію, що вивчає паразитів людини та спричинювані ними хвороби, ветеринарну паразитологію, предметом вивчення якої є паразити і паразитарні хвороби сільськогосподарських та свійських тварин, тварин зоопарків, мисливських господарств та агрономічну паразитологію (яка є частиною фітопатології), що вивчає фітогельмінтів, комах і кліщів, що паразитують на рослинах.

Виокремлюють також загальну паразитологію, у межах якої розглядають не лише загальні теоретичні аспекти, зокрема, екологічна паразитологія, але й такі напрями, як іхтіопаразитологія, що вивчає паразитів і паразитози переважно промислових та смітних, а також ставкових та інших риб, яких розводять за різними технологіями; гідропаразитологію, котра досліджує питання, пов’язані з хворобами безхребетних гідробіонтів в аквакультурі або таких, що є об’єктом промислового лову (креветки, омари, лангусти, раки, деякі молюски тощо). Останнім часом ці два напрями перебирає на себе ветеринарна паразитологія. Паразитів інших диких тварин вивчає один з розділів зоології – фауністика, яка розглядає регіональну та локальну паразитофауну тих чи інших груп хазяїв.

В межах цього курсу розглядатиметься загальна паразитологія у широкому розумінні з детальнішим вивченням саме загальних теоретичних аспектів. Комплексний характер загальної паразитології визначає складність і різноманіття задач, що постають перед цією наукою. Сформувалося багато напрямків паразитологічних досліджень, пов’язаних зі спорідненими науками, де використовуються різні підходи та методи.

Об’єктом вивчення паразитології є паразитичні тварини. З огляду на це паразитологія – це зоологічна наука та її важливими галузями є морфологія паразитів, з гістологією і цитологією включно; систематика паразитів, без якої неможливо точно визначити, з яким саме видом має справу дослідник, зокрема ідентифікувати збудника хвороби людини чи свійської тварини; філогенія, метою якої є встановлення спорідненості певних груп паразитів між собою та вільноіснуючими тваринами. Далі слід відзначити такий напрям, як біологія паразитів, зокрема вивчення їх життєвих циклів та циркуляцію в природі, у певних екосистемах. Біологія паразитів є одним із напрямів екологічної паразитології, до того ж на основі даних з біології збудників розробляються заходи профілактики хвороб людини й тварин. У межах екологічної паразитології виокремлюють і такі розділи, як популяційна біологія паразитів, динаміки чисельності паразитів (сезонна, вікова, багаторічна), вивчення паразитарних систем.

Особливе місце посідає зоогеографія паразитів, на даних якої базуються епідеміологія та епізоотологія паразитарних (інвазійних) хвороб. В останні десятиріччя досить швидко розвиваються фізіологія і біохімія, молекулярна біологія та генетика паразитів, які досліджують надзвичайно складні відносин у системі паразит-хазяїн на рівні взаємодіючих організмів, в тому числі й імунологічні аспекти, та є основою сучасної терапії інвазійних хвороб. Ці питання і весь комплекс взаємовідносин хазяїна і паразита, а також взаємини між співчленами угруповань різних паразитів, що одночасно перебувають в одній особині хазяїна, вивчає паразитоценологія.

Окрім зоології, в аспекті вивчення хазяїв паразитів паразитологія тісно пов’язана із зоогеографією, екологією, соціологією (якщо хазяїном є людина), фізіологією та біохімією, як нормальною, так і патологічною, патологічною анатомією та гістологією, імунологією, медициною та ветеринарією (діагностика, терапія та профілактика інвазій), епідеміологією та епізоотологією, нозографією (географією хвороб), навіть з економікою, технологією тваринництва та переробки тваринної продукції (у зв’язку з хворобами людей та сільськогосподарських тварин та зоонозами – спільними хворобами тих і інших), релігієзнавством та багатьма іншими галузями знань.