Ііі. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна
А. Цикл розвитку цестоди Rodentolepis nana, паразита людини. В кишечнику людини з яєць цієї цестоди виходять личинки – онкосфери, які проникають в кишкові ворсинки. У ворсинках розвиваються наступні личинки – цистіцеркоїди (у інших родентолепісів цей етап життєвого циклу відбувається в проміжних хазяях – жуках). Під тиском досить великої личинки ворсинка відмирає, відпадає і перетравлюється в порожнині кишки. Цистіцеркоїди звільняються, прикріплюються до стінки тонкої кишки і виростають у дорослі стробілярні цестоди, що продукують яйця, які виносяться назовні. Можливе і самозараження.
L - личинки
Б. У трихінел, яких відомо кілька видів, зокрема, Trichinella spiralis, до кишечника хазяїна потрапляють личинки, з яких розвиваються статевозрілі самці і самки. Самки після запліднення відкладають живих личинок. Останні проникають в кровоносні судини стінки кишечника, з кров’ю розносяться по всьому організму, в капілярах м’язів виходять з кровоносного русла і проникають у м’язові волокна. Тут вони інцистуються і розвиваються до інвазійної стадії. Якщо такий хазяїн (жертва) буде з’їдений іншою твариною (хижаком), життєвий цикл трихінели повториться. В цьому випадку відбувається ендогенна агломерація. Графічно це виглядає таким чином:
На закінчення огляду життєвих циклів слід коротко зупинитися на узгодженості життєвих циклів паразитів та їхніх хазяїв, які у багатьох випадках збігаються у часі. Особливо це стосується хазяїв, які мають річний життєвий цикл, і прикладом цього можуть слугувати деякі паразити жаб.
Звичайні паразити жаб, найпростіші опаліни, тривалий час розмножуються у кишечнику хазяїна нестатево, поділом на дві дочірні особини. Весною, в період розмноження жаб значна частина особин паразита, після кількох циклів палінтомії, перетворюється на дрібні форми, які інцистуються і разом з неперетравленими рештками їжі хазяїна потрапляють у воду (жаби в цей час перебувають у водоймах). Ці цисти ковтають молоді пуголовки, у кишечнику яких опаліни вивільнюються і відбувається гаметогенез, копуляція гамет з утворенням зигот. Зиготи знову інцистуються, потрапляють у воду і їх ковтають пуголовки старшого віку, які на цей час вже проходять метаморфоз. У кишечнику молодих жаб, які незабаром виходять на суходіл, опаліни розмножуються поділом аж до наступної весни, коли цикл розвитку повторюється.
Подібним є життєвий цикл моногеней жаб та інших амфібій з роду Polystoma. У дорослих хазяїв ці паразити живуть у сечовому міхурі. Їхні статеві залози майже цілий рік є неактивними і лише весною починають швидко розвиватися. Яйця дозрівають саме тоді, коли амфібії збираються у водоймах для відкладання ікри, тож яйця полістом також потрапляють у воду і осідають на дно. Відбувається досить тривалий ембріональний розвиток і личинки виходять з яєць саме тоді, коли пуголовки вже вийшли з ікринок. Личинки полістом оселяються на зябрах пуголовків, дуже швидко розвиваються і продукують яйця, з яких також досить скоро виходять личинки. Личинки другого покоління ще встигають оселитися на зябрах пуголовків, однак невдовзі зябра деградують, молоді полістоми по шкірі молодих амфібій переходять до клоаки і через сечовивідний канал проникають у сечовий міхур. Тут вони повільно ростуть і розвиваються аж до наступної весни. Далі розмноження полістом повторюється кожної весни стільки років, скільки живуть і розмножуються їхні хазяї.
У багатьох цестод риб активне продукування яєць також збігається з розмноженням (відкладанням ікри) їхніх хазяїв. Багато гельмінтів наземних тварин у помірних кліматичних зонах в зимовий період припиняють продукування яєць.
На завершення цього розділу слід зазначити, що у паразитів зі складним циклом розвитку, які мають і проміжних, і остаточних хазяїв, первинними в їх еволюції мали бути або ті або інші. Проблема становлення складних життєвих циклів є досить важкою і питання про первинність хребетних чи безхребетних хазяїв для різних груп паразитів вирішується по-різному. Вважають, що у нематод і цестод первинними хазяями були остаточні (хребетні), а проміжні хазяї (безхребетні чи хребетні) були включені до їхнього життєвого циклі пізніше. Натомість у акантоцефал первинними хазяями були безхребетні – членистоногі, у трематод – молюски, хазяї їхніх партеногенетичних поколінь.