Розподіл паразитів в залежності від віку хазяїна
Залежність зараженості хазяїна від його віку виявляється досить чітко. Розрізняють певні категорії паразитів відповідно до характеру їх зв’язків з певними віковими групами хазяїв. Є так звані дитячі паразити – такі, що зустрічаються виключно або переважно у молодих, нестатевозрілих тварин. Це може зумовлюватися несприйнятливістю хазяїв, що розвивається з віком. Наприклад, нематоди-сигнаміди реєструються переважно у пташенят, так само як гострик і карликовий ціп’як – переважно у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Ascaridia dissimilis, специфічна для індиків, може зустрічатися у курчат, що утримуються разом з індичатами, але ніколи не реєструється у дорослих курей.В деяких випадках паразити локалізуються в органах, які добре розвинені саме у молодих тварин, а з віком деградують. Наприклад, трематоди-простогомініди паразитують переважно в фабрицієвій сумці молодих птахів, а інфузорії-триходіни чи моногенеї-гіродактіли, які паразитують на зябрах, у амфібій можуть зустрічатися лише на стадії пуголовків.
У багатьох випадках помітна різниця в показниках зараженості молодих і дорослих птахів пов’язана із суттєвими відмінностями живлення різних вікових груп. Так, молодь багатьох видів риб, зокрема хижих і рослиноїдних, на відміну від дорослих, живиться планктонними організмами, які є потенційними проміжними хазяями різних паразитів. Багато видів зерноїдних птахів вигодовують пташенят комахами.
Водночас є паразити, притаманні тваринам зрілого віку. Це переважно паразити статевої системи, що оселяються в матці, вагіні, плаценті, статевому члені, сім’яниках чи яєчниках, ікринках, сім’яприймачах (напр., нематоди-плацентонеми з кашалотів чи красікауди з тюленів, поліподіуми з ікри осетрових, найпростіші–мікроспоридії певних видів тощо). Є також паразитарні хвороби, які передаються виключно або переважно статевим шляхом (трихомоноз та певні форми лейшманіозу людей, парувальна хвороба коней) та такі ектопаразити, як лобкова воша у людей.
Окремо слід згадати міграції паразитів, пов’язані з віком хазяїна, прикладом яких може бути перехід полістом після деградації зябер у процесі метаморфозу пуголовків по черевній поверхні хазяїна в клоаку, а далі в його сечовий міхур або перехід трематод-простогонімусів з фабрицієвої сумки у яйцепровід курки за певних умов. Проте такий чіткий розподіл паразитів залежно від віку хазяїна спостерігається нечасто. Вікові відмінності мають в основному кількісний характер, що виявляється у певному розподілі паразитів між різними віковими групами у популяції хазяїна.
Під час вивчення паразитофауни якогось виду тварин у певний місцевості зазвичай звертають увагу на вікову динаміку зараженості різними видами паразитів. За характером такої динаміки розрізняють кілька категорій паразитів. У риб є паразити, зараженість якими не залежить від віку хазяїна, напр. акантоцефали щук. Зустрічаються і такі види, зараженість якими зменшується з віком хазяїна (цестоди-протеоцефали у щук). Проте більшість серед паразитів риб складають види, зараженість якими з віком зростає. Відповідно, з віком риб поступово збільшується і видове різноманіття паразитів.
Існує певна послідовність зараження різними паразитами молоді прісноводних риб. Зазвичай спочатку на мальках оселяються ектопаразити, а далі з віком у молодих риб з’являються ендопаразити з прямим циклом розвитку, потім такі, що використовують у якості проміжних хазяїв дрібних планктонних тварин, нарешті такі, зараження якими відбувається через бентосних тварин, або які мають складні життєві цикли з участю додаткових і паратенічних хазяїв. Щодо морських риб, то послідовність зараження їх різними групами паразитів має складніший характер і у різних груп риб відбувається по-різному.
Певна вікова динаміка зараженості паразитами притаманна також птахам та ссавцям. У переважній більшості випадків молоді тварини заражені сильніше і мають різноманітнішу паразитофауну. Це пов’язане з поступовим формування імунної системи у молодих тварин і зниженням із віком їх сприйнятливості до зараження паразитами. Прикладом може слугувати вікова динаміка зараженості птахів цестодами. Встановлено, що в умовах Чорноморського біосферного заповідника молоді водоплавні птахи (пташенята, льотні молоді птахи поточного року і субадультні особини віком до 1, рідше до 1,5-2 років) заражені значно сильніше, ніж дорослі (статевозрілі). В молодих птахах зосереджена переважна частина геміпопуляцій більшості видів цестод (геміпопуляція – частина популяції паразитів зі складними життєвими циклами, яка пов’язана з певною групою хазяїв, у даному випадку з дефінітивними хазяями – птахами). У багатьох видів вона складає близько 75% (тонкодзьобий мартин, кулик-травник і т.п.), а в деяких випадках частка, зосереджена у молодих птахах, може сягати 96%.
Крижень Тонкодзьобий мартин
Рис. Частка геміпопуляцій цестод (за кількістю екземплярів), зосереджена в дорослих особинах птахів, з урахуванням співвідношення кількості молодих і дорослих тварин у популяції птахів на кінець літа.
Приуроченість більшої частини імагінальної геміпопуляції паразитів до молодих птахів притаманна більшості видів цестод. Про це свідчать також спостереження ветеринарних паразитологів, за якими на цестодози (раєтинози, хоанотеніоз, гіменолепідози тощо) хворіють переважно курчата, каченята, гусенята, так само переважно ягнята та телята хворіють на монієзіози. Це стосується багатьох інших гельмінтів, зокрема нематод-аскаридат у ссавців, аскарид та гостриків у людей тощо. В експериментах було з’ясовано, що у молодих птахів після елімінації першої інвазії спостерігається відносний імунітет до повторних заражень тим самим паразитом. Такі дані є і щодо експериментального зараження щурів гіменолепідидами. Отже, у птахів і ссавців є механізми, які регулюють чисельність паразитів за принципом зворотного зв’язку.