Головні типи життєвих циклів

Розрізняють кілька типів життєвих циклів або циклів розвитку паразитів (Догель, 1947) у залежності від того, чи є у певному циклі чергування поколінь (два або більше кратне статеве розмноження), чи немає і яку кількість різних хазяїв послідовно змінює паразит протягом одного циклу. Також враховується наявність статевого чи нестатевого розмноження паразита у певному хазяїні і, відповідно, накопичення деякої кількості паразитів (ендогенна агломерація). Усі типи життєвих циклів об’єднуються в дві великі групи^.

І. Життєві цикли без чергування поколінь

А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації

D – дисперсія (розсіювання стадій розселення); Х – хазяїн (єдиний або остаточний); ♀♂ – статеве розмноження

Такі життєві цикли характерні для деяких найпростіших (еугрегарини), багатьох гельмінтів з моноксенним циклом (моногенеї, аспідогастри, нематоди-геогельмінти), п’явок, паразитичних раків.

Б. Без зміни хазяїна з ендогенною агломерацією

En A – ендогенна агломерація (розмноження в хазяїні)

Такий життєвий цикл звичайний для багатьох найпростіших (амеби, джгутикові-лямблії та ін.), яким притаманне нестатеве розмноження, поділ.

В. Одноразова зміна хазяїна без ендогенної агломерації

– статеве розмноження роздільностатевих або гермафродитних особин; Y – проміжний хазяїн

Життєві цикли такого типу з чергуванням остаточного та проміжного хазяїв (диксенні) зустрічаються у багатьох гельмінтів (більшість цестод, акантоцефал і нематоди-біогельмінти), ракоподібних тощо.

Г. Одноразова зміна хазяїна з ендогенною агломерацією

Такі життєві цикли зустрічаються серед паразитичних найпростіших, „проміжним” хазяїном яких можуть бути кровосисні членистоногі, в яких, так само, як і в «остаточних» хазяях–хребетних відбувається нестатеве розмноження шляхом поділу, а статевий процес взагалі невідомий (трипаносоми, піроплазми тощо).

Д. Дворазова зміна хазяїв без ендогенної агломерації

Z –другий проміжний хазяїн

Прикладом такого триксенного життєвого циклу є розвиток цестод-стьожаків, лігул, спірометр, у яких послідовно чергуються два проміжні хазяї. Тільки в другому проміжному хазяїні розвивається друга личинкова стадія, здатна заражати остаточного хазяїна і яка є для нього інвазійною.

Розглянутим вище типам розвитку притаманний розвиток статевозрілих стадій і статеве розмноження в хазяїні, який визначається як остаточний (дефінітивний). Таким хазяїном можуть бути як безхребетні, так і хребетні тварини. Дисперсія стадій розселення (пропагативних стадій) у багатьох паразитів може супроводжуватися їх більш або менш значним розвитком у цисті чи яйці, або безпосередньо у зовнішньому середовищі.

Натомість життєві цикли ларвальних паразитів, у яких саме личинкові, нестатевозрілі, стадії розвиваються в хазяїні (зазвичай одному), якого у цьому разі можна прирівняти до проміжного, мають своєрідний характер. З огляду на те, що у такому хазяїні не відбувається нестатевого розмноження, цей цикл певною мірою близький до розглянутого вище типу ІА (без зміни хазяїна та ендогенної агломерації). Його можна зобразити таким чином:

(♀♂) – статеве розмноження в зовнішньому середовищі

Рідше у ларвальних паразитів відбувається розмноження у хазяїні, наприклад, поліембріонія у їздців та, відповідно, наявна ендогенна агломерація. Це вже можна розглядати як варіант типу ІБ і зобразити таким чином: