- •Міністерство освіти і науки України
- •Класифікація форм паразитизму
- •Класифікація за просторовими відносинами
- •Класифікація за взаєминами у часі
- •Паразитологія як наука
- •Паразитизм як спосіб життя, його місце у живій природі Поширення паразитизму у тваринному світі
- •Наявність паразитичних видів серед представників різних таксономічних груп тварин
- •Склад паразитофауни головних таксонів тварин
- •Надпаразитизм (гіперпаразитизм)
- •Становлення паразитичного способу життя та еволюція паразитів Походження паразитизму та шляхи переходу від вільного до паразитичного способу життя
- •Перехід до ектопаразитизму
- •Перехід до ендопаразитизму
- •Адаптації до паразитичного способу життя
- •Життєві цикли та шляхи циркуляції паразитів в екосистемах Загальні положення
- •Головні типи життєвих циклів
- •Іі. Життєві цикли з чергуванням поколінь
- •Ііі. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна
- •Паразит і хазяїн паразити та середовище їх існування Особливості середовища існування паразитів
- •Специфічність паразитів щодо хазяїна
- •Взаємовідносини в системі „паразити – організм хазяїна”
- •Шляхи проникнення паразитів в організм хазяїна
- •Локалізація паразитів в організмі хазяїна
- •Ектопаразити
- •Ендопаразити
- •Виведення стадій розселення та інвазійних стадій з організму хазяїна
- •Особливості взаємовідносин паразита і хазяїна в системах різного типу
- •Дія паразитів на хазяїна
- •Реакції хазяїна на присутність паразитів
- •Взаємовідносини в системі „паразит-хазяїн” на популяційному рівні Розподіл паразитів у популяції хазяїна
- •Розподіл паразитів в залежності від віку хазяїна
- •Залежність зараженості паразитами та видового складу паразитів від статі хазяїна
- •Регуляція чисельності популяції паразитів у системах різного типу Типи систем „паразит-хазяїн”
- •Системи „паразит - проміжний хазяїн”
- •Системи першого типу
- •Системи другого типу
- •Системи „паразит – остаточний хазяїн”
- •Паразит і хазяїн у довкіллі
- •Залежність паразитофауни та зараженості паразитами від трофічних зв’язків хазяїна
- •Залежність паразитофауни від міграцій хазяїна
- •Сезонні зміни паразитофауни та її відмінності в різні роки
- •Сезонна сплячка хазяїна
- •Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
- •Залежність паразитофауни та показників зараженості хазяїна від щільності його популяції
- •Особливості паразитофауни видів–вселенців та реліктових видів тварин
- •Паразитофауна свійських тварин
- •Паразитофауна людини
- •Паразити як компоненти біоценозів, циркуляція паразитів в екосистемах
- •Вчення про природну вогнищевість інвазії
- •Деякі особливості епідеміології та епізоотології паразитарних хвороб
- •Паразитоценологія Взаємодія між різними паразитами, які паразитують в одному хазяїні
- •Змішані хвороби
- •Конспект лекцій курсу „Паразитологія”
Перехід до ендопаразитизму
Перехід від вільного життя до ендопаразитизму складніший, оскільки ендопаразити повинні бути пристосованими до життя у внутрішньому середовищі (у порожнистих органах, порожнині тіла, тканинах, у крові, внутрішньоклітинно) хазяїна. Так само можливі кілька різних шляхів переходу від вільного способу життя до ендопаразитизму.
Один з можливих шляхів, що веде до ендопаразитизму, пролягає через ектопаразитизм. Так, переважна більшість паразитичних інфузорій–триходин є ектопаразитами риб, проте серед них трапляються і ендопаразити, що оселяються у сечовому міхурі, сечопроводах і яйцепроводах цих хазяїв. Нечисленні види ендопаразитів є і серед моногеней, це полістоми з сечопроводів та сечового міхура амфібій чи глотки та дихальних шляхів чепепах. Певно, такий шлях пройшли і оводи – паразити колоносових порожнин, шлунка та кишечника копитних. Їхні предки могли бути подібними до вольфартових мух, паразитуючих у ранах ссавців. Подібне походження мали і кліщі демодокси, які напевно походять від кліщів, які живуть в епідермісі ссавців.
Найбільша група ендопаразитів – мешканці шлунково-кишкового тракту. Більшості з них притаманий первинний ендопаразитизм, тобто вони перейшли до паразитування у травній системі хазяїв безпосередньо від вільного способу життя. Цьому сприяли умови, за яких певні види вільноіснуючих тварин досить регулярно потрапляли до травного тракту майбутніх хазяїв. Деякі з таких тварин були переважно сапрозойними тваринами, преадаптованими до життя в анаеробних умовах. Серед ґрунтових та водних нематод є види, здатні в разі потрапляння до кишечника ґрунтових олігохет чи слимаків поводитися як факультативні паразити. Вони навіть досягають більших розмірів і продукують більше яєць, ніж особини, що розвиваються в звичайних для них умовах. Серед нематод–рабдитид є несправжні паразити, скоріше, коменсали, що живуть в кишечнику деяких ссавців, наприклад пробстмайєри коней. У інших нематод цієї групи в життєвому циклі чергуються вільноіснуючі та паразитичні генерації. У багатьох нематод личинки ведуть вільне життя, тоді як статевозрілі стадії є паразитами, напр. стронгіліди – збудники так званих пасовищних інвазій травоїдних ссавців. Поетапне скорочення вільноіснуючих стадій в процесі еволюції призвело до виникнення таких форм, у яких взагалі немає стадій, що знаходяться поза хазяїном (напр. філярії, у яких чергуються безхребетні і хребетні хазяї), або навіть весь цикл розвитку відбуваються в одній особині хазяїна (трихінели). Такі ряди форм відомі серед багатьох груп найпростіших: амеб, джгутикових – трихомонад, трипаносом, а також інфузорій.
Паразити, що живуть поза травним трактом хазяїна в інших органах і тканинах (парентеральні), здебільшого походять від предків, які пройшли етап паразитування в кишечнику. Так, на найпростіших – кокцидіях можна прослідкувати послідовні етапи процесу переходу від паразитування в кишечнику, печінці через паразитування у тканинах різних органів до паразитування у клітинах крові. В останньому випадку у циклі розвитку беруть участь кровосисні кліщі, проте хребетні заражаються не через укуси кліщів, а лише в разі поїдання інвазованих членистоногих. Так само через поїдання одних тварин іншими здійснюється циркуляція токсоплазм, у яких лише одна стадія розвитку відбувається поза хазяїном. Наступним етапом є життєвий цикл плазмодіїв, з кишечником хребетних уже зовсім не пов’язаний.
Вважають, що первинними хазяями трипаносом були комахи, у яких вони мешкали в кишечнику, а до хребетних вони перейшли після появи у деяких комах пристосування до живлення кров’ю останніх. У хребетних трипаносоми були первинними паразитами крові, потім вони дали початок паразитам інших тканин і органів (лейшманії), а деякі зовсім втратили зв’язок як з членистоногими, так і з кров’ю (збудник парувальної хвороби коней). Подібним чином джгутикові - кишкові паразити деяких комах, що живились соками рослин, перейшли до паразитування на певних стадіях життєвого циклу в судинній системі рослин (лептомонади). Інші паразити рослин пов’язані своїм походженням з вільноіснуючими сапрофагами (фітонематоди, деякі комахи) або перейшли до паразитування через живлення вегетативними частинами рослин (численні паразитичні комахи).