Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з аграрної політики до друку 1.doc
Скачиваний:
212
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
2.31 Mб
Скачать

4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі

В умовах перехідного періоду, реформування власності на селі одним з головних шляхів досягнення стабілізації є державна підтримка агропромислового комплексу, що здійснюється через спеціальні заходи бюджетної, податкової, кредитної і фінансової політики.

Серед засобів державного регулювання аграрної сфери особлива роль відведена політиці бюджетної підтримки галузі. За рахунок фінансування з державного бюджету здійснюється цілеспрямоване регулювання вироб­ничої діяльності господарюючих суб'єктів. Бюджетна політика держави перед­бачає перерозподіл національного доходу для розв’язання першочергових завдань аграрного сектора.

Бюджетні засоби, що найбільш широко засто­совувалися в останні роки, поділяються на дві основні групи. Перша група − без­поворотні субсидії, субвенції, дотації, кредити (у тому числі товарні), на­дання гарантій щодо повернення іноземних кредитів суб'єктами господарю­вання тощо; друга − кошти, що мали надійти до державного бюджету як фіскальні платежі, проте держава свідомо відмовилася від них на користь товаровиробників шляхом надання різноманітних пільг. Зазначені інстру­менти виконують функцію не лише господарського, а й соціального регу­лювання, оскільки мають значний вплив на доходи підприємств і зайнятих у них працівників, на платоспроможний попит домогосподарств і в кін­цевому підсумку на суспільно-політичну стабільність у країні.

З огляду на потреби галузі бюджетні трансферти становлять незначні суми які є на порядок менші, ніж у радянські часи (у 1992 р. видаткова частина державною бюджету СРСР па підтримку сільського гос­подарства та його соціальної сфери становила 33 %). За даними Державного казначейства України, фінансування сільського господарства в середньо­му за 1993 − 2003 рр. не перевищувало 2 % видатків державного бюджету і тільки у 2003 р. досягло законодавчо визначених 5 % завдяки додатковому виділенню 676,6 млн грн для здійснення заходів з подолання наслідків стихійного лиха. Зокрема, частково було компенсовано вартість мінераль­них добрив, зміцнено резервний насіннєвий фонд, відшкодовано витрати сільськогосподарських підприємств на посів ярих зернових культур тощо.

До основних статей за програм­ною кваліфікацією видатків державного бюджету, спрямованих на розвиток безпосередньо сільського господарства шляхом підтримки доходів товаро­виробників, належать такі: часткова компенсація відсоткових ставок за кредита­ми банків; підтримка галузей тваринництва; селекція у тваринництві та рос­линництві; закладення і догляд за молодими садами, виноградниками та ягід­никами; боротьба із шкідниками і хворобами рослин; протиепізоотичні за­ходи та лізингові операції (табл. 4). Усього у 2003 р. Міністерством аграрної політи­ки України реалізовано понад 30 виробничих програм, більшість з яких за критеріями СОТ віднесена до «жовтої скриньки», тобто підлягають скоро­ченню на 20 % протягом шести років після набуття членства в цій організа­ції, або бюджетна підтримка повинна бути не більше 5 % вартості валового ви­робництва конкретного сільськогосподарського продукту.

На початковому етапі трансформації економіки політика бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва виявилася найбільш кон­сервативною і закритою для участі в її реформуванні іншими заінтересо­ваними суб'єктами, а також недоступною для контролю громадськими професійними організаціями, створеними аграрними підприємствами. Лише після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 Порядку проведення консультацій з громад­ськістю стосовно формування та реалізації державної політики обов'язко­вими стали звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про їх витрачання за минулий рік. У результаті бюджетна політика протягом зазначеного періоду не сприяла достатньою мірою інноваційно-структурним перетворенням у галузі. В цьо­му контексті бюджетна підтримка сільського господарства була ніби ізольо­вана від проголошених державою пріоритетів на проведення реформи зе­мельних і майнових відносин, сприяння в роботі новостворених підпри­ємств приватного типу, в оновленні матеріально-технічної бази та освоєнні новітніх