Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з аграрної політики до друку 1.doc
Скачиваний:
212
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
2.31 Mб
Скачать

17. Баланс м’яса свиней в України у забійній масі (2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р.), тис. Т

Показник

2003

2004

2005

2006

(прогноз)

Загальна пропозиція

693,9

666

637

675

У т. ч.: запаси на початок року

45

49

51

45

виробництво

630,9

559

486

530

імпорт

18

58

100

100

Загальний попит

644,9

615

592

630

Внутрішній попит:

614,9

599

584

625

У т. ч.: особисте споживання

населення

613,3

598

584

625

втрати

0,1

-

-

-

Експорт

30

16

8

5

Кінцеві запаси

49

51

45

45

Співвідношення кінцевих запасів до загального попиту

0,076

0,083

0,076

0,071

У 2005 р. тривала тенденція збільшення питомої ваги переробних підприємств у структурі каналів реалізації свиней, цьому сприяло повернення суми ПДВ. У 2005 р. виробники свиней отримали 160,2 млн грн дотацій, що на 52,6 % більше, ніж у 2004 р. Поряд із цим товаровиробники одержали 41 млн грн дотацій за проданих на забій та переробку свиней з великою масою.

За прогнозами поголів’я свиней на кінець 2006 р становитиме 4 500 тис. гол. Загальна пропозиція свинини збільшиться на 6 % і становитиме 675 тис. т.

Рівень споживання свинини на душу населення, починаючи з 2003 р., має тенденцію до зменшення: з 13 кг у 2003 р. до 12,4 кг у 2005 р. Проте у 2006 р. очікується зростання такого споживання до 13 кг. Споживачі з низьким рівнем доходів надають перевагу купівлі свинини на стихійних ринках, де ціни на цю продукцію нижчі на 10 – 20 %, ніж на організованих ринках.

Найбільш доступним видом м’ясної продукції залишається птахівництво. Приріст продукції птахівництва у 2005 р. забезпечувався переважно за рахунок збільшення виробництва на птахопідприємствах (на 29,8 %), які за показниками продуктивності, собівартості, і збереженості поголів’я вже впевнено конкурують з імпортною продукцією. У той же час у господарствах населення зменшилося поголів’я птиці на 4,9 %, що вплинуло на загальний обсяг продукції, обмеживши його зростання до 6,6 %, адже їх питома вага все ще залишається значною – 59,7 %. Загальна чисельність поголів’я птиці в Україні у 2005 р. становила 162,9 млн гол. Крім м’ясного, особливої ролі набуває продукція яєчного птахівництва. За період з 2003 по 2005 р. виробництво яєць усіма категоріями господарств зросло на 20 % і досягло показника 13 025,5 млн шт. У 2006 р. прогнозується збільшення обсягу виробництва до 13 882 млн шт. [65].

Функціонування ринку продовольства в Україні має ряд невирішених проблем, а саме: формування ринкового середовища та його відповідної інфраструктури, дотримання цінового паритету, зменшення тиску монополізованих галузей на сільське господарство. У даний час не вирішені питання земельних відносин, формування сільськогосподарських підприємств як структур ринкового типу. Така ситуація спричиняє подальшу деформацію аграрної сфери як цілісної народногосподарської системи до межі, за якою виникають кризові явища і загроза продовольчій безпеці. Прикладом є різкі коливання обсягів виробництва зерна протягом 1996 – 2005 рр., п’ять з яких були на рівні 1940 р. У 2003/2004 маркетинговому році державою було закуплено 3,5 млрд т зарубіжного зерна [41].

Зниження інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва, що раніше більшою мірою стосувалося малоприбуткового (збиткового) тваринництва, сьогодні вже торкається і галузі рослинництва, зокрема найбільш стабільного колись за показником доходності зернового виробництва. Зниження рівня рентабельності продукції рослинництва у 2005 р. до 7,9 % (з 30, 8 % у 2000 р. і 41,7 % у 2003 р.), у тому числі пшениці до 4,6 % (з 52,9 % у 2001 р. і 50,8 % у неврожайному 2003 р.), пов’язано, з одного боку, з одномоментним підвищенням цін на ресурси, а з другого – зі стримуванням цін на продовольчі товари, що у кінцевому підсумку позначається на господарському стані безпосередніх виробників [43]. Така ситуація частково є результатом і державної політики в боротьбі за стабільно низькі ціни на продовольство, що не забезпечує умов для розширеного відтворення галузі та економічної мотивації.