- •В.Й. Шиян, і.О. Шарко
- •Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
- •1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва
- •1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики
- •1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
- •1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці
- •1.5. Система цілей аграрної політики держави
- •Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора
- •2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу
- •2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків
- •2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти
- •1. Динаміка індексів цін реалізації сільськогосподарської продукції та на промислові товари і тарифи на послуги, спожиті аграрним виробництвом, 1991 – 2003 рр., разів
- •2.4. Регулювання ринків виробничих ресурсів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві
- •Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні
- •3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у період існування Радянського Союзу
- •3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі
- •2. Зміна структури земельного фонду за формами власності, станом на 1 січня
- •3. Трансформація організаційно-правової структури сільського господарства у процесі реструктуризації недержавних підприємств
- •Тема 4. Основні напрями аграрної політики України
- •4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України
- •4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі
- •4. Видатки державного бюджету (загального і спеціального фондів) на фінансування цільових програм і заходів у сільському господарстві, млн. Грн
- •4.3. Технічна політика держави
- •Р Сьськогосподарські товаровиробники різних організаційно-правових формис. 3. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням апк України [14]
- •5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць
- •4.4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській місцевості
- •4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти
- •Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні
- •5.1. Формування внутрішнього продовольчого ринку в Україні. Показники самозабезпеченості основними видами продовольчих товарів
- •6. Баланс основних продуктів харчування в Україні, тис. Т
- •7. Виробництво основних видів продукції сільського господарства в Україні, кг на душу населення [194]
- •8. Динаміка балансів зерна і зернобобових культур в Україні за 2002/03-2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •9. Баланс цукру в Україні за 2003/04 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •10. Баланс олії соняшникової в Україні за 2001 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р., тис. Т
- •11. Баланс овочів і баштанних культур в Україні за 2002/03 – 2005/06 та прогноз на 2006/07, тис. Т
- •12. Баланс фруктів і винограду в Україні за 2001/02 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •13. Баланс молока в Україні (усі категорії господарств) за 2003/04 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Тонн
- •14. Вирощування, реалізація та продуктивність великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах України за 2003-2006 рр.*
- •15. Обсяги реалізації та ціни на велику рогату худобу, реалізовану господарствами населення за 2005 р. (у живій масі)
- •16. Баланс м’яса великої рогатої худоби в України у забійній масі за 2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р., тис. Т
- •17. Баланс м’яса свиней в України у забійній масі (2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р.), тис. Т
- •5.2. Тенденції споживання продовольства в Україні, відповідність структури харчування раціональним нормам
- •18. Енергетична цінність і вартість основних продуктів харчування в Україні
- •19. Споживання продуктів харчування на душу населення в Україні
- •20. Рівні продовольчого споживання
- •5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні
- •Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією
- •6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі
- •6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках сот
- •21. Звід основних положень угоди Уругвайського раунду із сільського господарства і статуту сот
- •22. Порівняльні позиції конкурентоспроможності України згідно з оцінками Світового економічного форуму (серед лідерів, країн з перехідною економікою та аутсайдерів)
- •6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сектора
- •23. Оцінка підтримки сільськогосподарських товаровиробників (рsе) в Україні, млн грн. За 1996 – 2003 рр.
- •Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків
- •7.1. Сутність і механізми функціонування сап єс
- •7.2. Історія і сучасність аграрної політики сша
- •24. Фінансування федеральних програм розвитку сільської місцевості в сша (середина 90-х років)
- •Бібліографічний список
2. Зміна структури земельного фонду за формами власності, станом на 1 січня
Роки |
Землі, які перебувають у власності згідно з державними актами | |||||
державній |
приватній |
колективній | ||||
тис. га |
% |
тис. га |
% |
тис. га |
% | |
1991 |
60 354,8* |
100,0 |
- |
- |
- |
- |
1996 |
36 310,5 |
60,2 |
1 925,4 |
3,2 |
2 2118,9 |
36,6 |
2000 |
29 265,5 |
48,5 |
4 327,3 |
7,2 |
2 6762,0 |
44,3 |
2001 |
30 166,5 |
50,0 |
29 109,2 |
48,2 |
1 079,1 |
1,8 |
2002 |
30 027,1 |
49,7 |
29 807,0 |
49,4 |
520,7 |
0,9 |
2003 |
29 872,2 |
49,5 |
30 178,0 |
50,0 |
304,6 |
0,5 |
2004 |
29 796,8 |
49,4 |
30 326,3 |
50,2 |
231,7 |
0,4 |
* Загальна площа земель України.
3. Трансформація організаційно-правової структури сільського господарства у процесі реструктуризації недержавних підприємств
Види підприємств |
Станом на |
2004 р. до | ||||||
01.01.2000 р. |
01.01.2001 р. |
01.01.2004 р. |
2000 р., % |
2001 р., % | ||||
Кількість, тис. од. |
Питома вага, % |
Кількість, тис. од. |
Питома вага, % |
Кількість, тис. од. |
Питома вага, % | |||
КСП |
7,1 |
64,0 |
0,3 |
2,0 |
0,3 |
1,0 |
4,2 |
100,0 |
Господарські товариства |
1,5 |
14,0 |
6,7 |
45,0 |
7,8 |
48,0 |
5,1 р. б. |
116,4 |
Приватні (приватно-орендні) підприємства |
0,4 |
4,0 |
2,9 |
20,0 |
3,7 |
23,0 |
9,2 р. б. |
127,6 |
Кооперативи |
0,2 |
2,0 |
3,3 |
23,0 |
2,4 |
15,0 |
12 р. б. |
72,7 |
Фермерські господарства |
- |
- |
1,2 |
8,0 |
1,8 |
11,0 |
- |
125,0 |
Інші (колгоспи, спілки селян, агрофірми) |
1,9 |
16,0 |
0,3 |
2,0 |
0,4 |
2,0 |
21,0 |
133,3 |
Всього |
11,1 |
100,0 |
14,7 |
100,0 |
16,4 |
100,0 |
145,0 |
109,5 |
даними обстеження стану реформування аграрного сектора, проведеного Державним комітетом статистики України, на земельних площах колишніх КСП збереглося 56,9 % єдиного масиву новостворених формувань, а 79,5 % набули право користування цілісним майновим комплексом. Середній розмір сільськогосподарських угідь з розрахунку на одне підприємство був найбільшим у закритих акціонерних товариствах (2874 га), а найменшим – у фермерських господарствах (79,1 га).
Отже, суцільна реструктуризація КСП у першій половині 2000 р. відбулася з урахуванням досвіду, набутого в попередні роки, без надмірного їх подрібнення, із збереженням новоствореними приватними формуваннями цілісності господарського використання землі та майна на основі оренди земельних і майнових паїв селян. Щодо вибору певної форми підприємства, то експерти дають різні оцінки стосовно гарантування захисту інтересів селян залежно від організаційно-правового статусу господарських одиниць та потенційних можливостей ефективного функціонування в ринкових умовах. Зокрема, виділяються: а) приватні підприємства, у яких працівники зайняті на умовах трудового найму і не мають права на участь в управлінні та розподілі доходів; б) колективні підприємства, засновані на спільній частковій власності колишніх членів КСП на умовах обов'язкової трудової участі і номінального управління в їх діяльності.
Найбільш логічним з погляду реалізації довгострокових економічних і соціальних інтересів селян - власників земельних і майнових паїв було завершення процесу оформлення реального передавання землі і майна колишнім членам КСП у приватну власність незалежно від правового статусу підприємства, що використовувало колективну форму організації виробництва.
Підтвердженням цієї думки є результати соціологічного дослідження, яке було проведено Центром соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України у квітні-травні 1999 і 2000 рр., тобто під час еволюційного етапу реформ і при адміністративному тиску для завершення реструктуризації КСП. За рік серед 1 тис. опитаних селян (власників земельних і майнових паїв) кількість прихильників реструктуризації КСП зменшилася удвічі – від 44 до 22 %.
За висновками аналітиків, причиною зростання негативного ставлення селян до реструктуризації КСП, порівняно з періодом до 2000 р., був прискорений характер, спричинений натискними методами і відсутність прозорості доленосних для них процедур з розподілу землі та майна. Крім того, істотно зросла кількість невдоволених селян через неможливість реалізувати на практиці задеклароване право і виділити земельні частки (паї) в натурі.
Суттєвою подією в рамках другого етапу реорганізації аграрних підприємств стало підписання Меморандуму про взаєморозуміння між урядами України та США щодо ініціативи з видачі державних актів на право приватної власності на землю (жовтень, 2001 р.). Метою цього документа є, зокрема, сприяння видачі близько 1,8 млн державних актів на землі сільськогосподарського призначення. Для цього Сторони зобов'язалися: а) удосконалити процедури з видачі державних актів; б) розвивати нормативно-правову базу для функціонування інфраструктури земельного ринку; в) поширювати інформацію про права власників земельних ділянок та розвитку земельних відносин; г) розробити єдині екологічні вимоги до видачі державних актів на землю.
Логічним кроком у контексті зазначеного Меморандуму став Указ Президента України від 17 лютого 2003 р. № 134 «Про заходи щодо створення єдиної державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру». Ним доручено уряду до 2006 р. забезпечити всіх громадян, які мають право на земельну частку (пай), державними актами. Законом України від 5 червня 2003 р. «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» визначено організаційні та правові засади цієї роботи. У подальшому еволюційним шляхом відбувалася поглиблена реструктуризація підприємств – правонаступників КСП, яка здійснювалася з метою адаптації їх до вимог ринкового середовища. Після завершення цього періоду можливе остаточне врегулювання земельних і майнових питань, які виникли внаслідок масової реструктуризації КСП, формування раціонального землекористування та оптимальне розміщення виробництва в масштабах усієї держави.
Указ Президента від 26 липня 2006 р. «Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок» передбачає прискорене створення в Україні правових засад для повноцінного функціонування ринку землі як важливого фактора підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов для залучення інвестицій в аграрний сектор економіки, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, раціонального використання земельних ресурсів. Указом доручається Держкомзему створити у 2006 – 2007 рр. загальнодержавний, регіональні і місцеві банки даних про результати експертної грошової оцінки та ціну земельних ділянок. Крім цього в указі викладено орієнтири для вдосконалення законодавства у сфері ринку земель, а саме:
1) забезпечення захисту прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави і особливо інтересів національного сільськогосподарського виробника;
2) вдосконалення існуючих та формування нових механізмів формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин, особливо щодо оцінки вартості земельних ділянок, охорони та організації раціонального використання земель, землеустрою, економічного регулювання обороту земель на ринку тощо;
3) прискорений розвиток інфраструктури ринку земель, особливо сільськогосподарських.
У ході обговорення шляхів реалізації пріоритетів, викладених в указі, було запропоновано створити інститут сільських товариств з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, задля чого прийняти відповідний Закон «Про сільські товариства з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення». Обґрунтовано потребу встановити обмеження на площі сільськогосподарських земель, що можуть бути придбані у приватну власність (Земельним кодексом передбачене таке обмеження до 2010 р. площею 100 га); необхідність правового закріплення вимог до покупця земельної ділянки сільськогосподарського призначення (наприклад, наявність сільськогосподарської освіти і проживання на території місцевого самоуправління). Нагальну необхідність має прийняття законів України «Про ринок земель», «Про державний земельний кадастр», що пройшли перше читання та «Про сільські товариства з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення».