Результати сумісного визначення барвників

№ з/п	Концентрація, г/л				Похибка, %
	Взято барвника		Знайдено барвника		барвника А	барвника В
	А	В	А	В
Відпрацювання методики
1
2
3
Контрольні задачі
1
2

За результатами роботи зробити висновок. _______________________________

_____________________________________________________________________________________

Питання та вправи для самоконтролю

1. У чому сутність фотометричного аналізу? Сформулюйте основний закон фотометрії.

2. Визначте поняття – оптична густина розчину. В якому випадку вона лінійно залежить від концентрації розчину?

3. Поясніть, які розчини називають еталонні, стандартні, контрольні, дослідні?

4. Охарактеризуйте принцип роботи фотоколориметрів. Наведіть оптичну схему приладів. Сформулюйте правила проведення фотометричних вимірювань.

6. Поясніть, чому оптичні методи аналізу частіше використовують в медицині.

7. Що загальне і що відрізняється у приведених типах фотоелектроколориметрів?

8. Вміст антрацену у розчині визначали за власним поглинанням при λ_еф.=253 нм. Відносна оптична густина стандартного розчину, який містить 35,0 мг/л антрацену, дорівнює 0,412. У досліджуваного розчину ця величина дорівнює 0,396. У кюветі порівняння в обох випадках був розчин з вмістом 30,0 мг/л антрацену. Обчисліть концентрацію (мг/л) антрацену у досліджуваному розчині.

9. Визначте молярну концентрацію йонів Стануму, якщо оптична густина досліджуваного розчину дорівнює 0,250, а стандартного розчину, який містить 0,0576 мг йонів Стануму в об’ємі 50 мл, 0,820.

10. Оптична густина розчину речовини у кюветі товщиною 3 см дорівнює 0,750. Стандартний розчин, який містить 5 мг/л цієї речовини має оптичну густину 0,550 у кюветі з товщиною 5 см. Обчисліть концентрацію розчину у мг/л.

2.2. Нефелометрія і турбідиметрія

Нефелометричний метод аналізу заснований на спроможності колоїдних систем розсіювати світло. Визначаючи інтенсивність опалесценції даної системи, можна визначити розмір колоїдних часток або концентрацію дисперсної фази.

В основі нефелометрії – рівняння Релея: ,

де ,- інтенсивність відповідно розсіяного світла та світла, що падає; К - величина стала для даного колоїду, вона залежить від показників переломлення дисперсної фази і дисперсійного середовища; N - число часток в одиниці об'єму; V - об’єм колоїдної частки; l - довжина хвилі світла, що падає.

Добуток NV пропорційний масовій частці даного золю. Якщо об'єднати всі постійні для даного золю величини в К, можна написати рівняння: .

Це співвідношення дозволяє використовувати вимірювання інтенсивності розсіяного світла для визначення масової концентрації досліджуваного колоїду (якщо розміри часток не змінюються і дорівнюють розмірам часток стандартного золю). Метод використовується, зокрема, для аналізу аніонів (наприклад, SO₄^2–, PO₄^3– та інші).

При власне нефелометрії джерело і приймач світла у фотометрі розташовані взаємно перпендикулярно. Таким чином, вимірюється розсіяне світло. Схема спостереження в нефелометрії зображена на рис. 9:

Рис. 9. Схема спостереження в нефелометрії:

Д. в.- джерело випромінювання, К - кювета, ФЕ - фотоелемент, Г - гальванометр.

Турбідиметричним методом аналізу називається метод, який заснований на вимірюванні послаблення інтенсивності світлового потоку, який пройшов крізь розчин, що містить тверді частки. Теоретичним обґрунтуванням турбідиметрії є закон Бугера-Ламберта-Бера: ,

де К – коефіцієнт каламутності. При турбідиметрії джерело і приймач світла знаходяться на одній осі, тому вимірюється послаблення світлового потоку, що пройшов крізь мутний (колоїдний) розчин.

Схема спостереження в турбідиметрії наступна (рис.10):

Д.в.

Рис. 10. Схема спостереження в турбідиметрії.

При нефелометричних і турбідиметричних вимірюваннях можна використовувати фотоколориметри.