Роль маркетингу в економіці.

маркетинг сприяє економічному зростанню та розвиткові завдяки стимулюванню збільшення обсягів попиту та пропозиції, використання ефектів масштабу та досвіду, поліпшення на цій основі добробуту населення і створення нових економічних можливостей.

Світова історія маркетингу свідчить про те, що його функція стимулу та регулятора економічного розвитку суспільства сформувалася внаслідок тривалої еволюції. Аналіз історичного генезису терміна « маркетинг » дозволяє вирізнити велику кількість варіантів його трактування , кожен із яких в тій чи іншій мірі відображає суть самого процесу маркетингу, його вплив як на діяльність окремого підприємства, так і на економічний та соціальний розвиток всього суспільства. Нижче наведені деякі із таких трактувань.

• маркетинг як збут (підприємницька діяльність, пов’язана із

спрямуванням потоку товарів та послуг від виробника до покупця або

споживача);

• маркетинг як вид управлінської діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів, або специфічна організаційна функція (один із видів управлінської діяльності, що сприяє розширенню виробництва та торгівлі й підвищує зайнятість шляхом виявлення попиту споживачів та розроблення досліджень для задоволення цього попиту);

• маркетинг як соціально-управлінський процес (спрямований на задоволення нестач та потреб як індивідів, так і суспільних груп через створення, пропонування та обмін на ринку наділених цінністю товарів та послуг).

Результати аналізу концепції маркетингу дозволяють адекватно розкрити його роль у формуванні та розвитку товарних ринків, які є основою будь-якої економіки. Якщо під розвитком товарного ринку розуміти незворотні, спрямовані, закономірні зміни у попиті та пропозиції, що відбуваються у процесі діалектичної взаємодії кількісних і якісних перетворень, то маркетинг як соціальний процес опосередковує взаємне пристосування попиту та пропозиції через свідомі, цілеспрямовані дії суб’єктів маркетингу з виявлення, формування і задоволення споживчих потреб, тобто реалізацію маркетингу як управлінського процесу.

Філософія маркетингу.

У період соціальних та економічних перетворень інтерес до філософії і значимість філософського осмислення трансформаційних процесів зростають, оскільки змінюються глибинні світоглядні установки, прийняті конкретному суспільстві, починається їх ламка, змінюються образ і стиль життя, ставлення до місці людини у ній. По Р. Гегеля, «філософія є сучасна їй епоха, котре виражається у думках»

Для суті економіки та всіх складнощів економічних відносин необхідно усвідомити, що у цих відносин, відповідно до Арістотелеві, лежать людські потреби. Цілком точно можна сказати, що, який у даний час називають маркетингом (анг.market - ринок; ->ing -тривалі дії), існував як, властиве відносинам, що з обміном і засобом задоволення потреб, з часів громадського поділу праці як товарного виробництва.

Філософія, будучи світоглядом, системою та розвитку поглядів на навколишню дійсність, допомагає зрозуміти що відбуваються явища і закономірності взаємозв'язків людини зі світом. Будь-яка економічна діяльність здійснюється в ім'я реалізації потреб, які можна з'ясувати, як можливість придбання, збереження та використання різних благ - матеріальних й нематеріальних. Якщо якесь благо виявляється значимим і бажаним в людини, воно перетворюється на стимул, тобто. Актуализированную потреба. Коли ж імпульс прагнення до задоволенню даної потреби проходить через свідомість людини, стимул переростає в мотив - спонукання до дії. Через війну раціональність дій веде до досягнення оптимального задоволення потреб, що, своєю чергою, визначається максимизацией корисності і мінімізацією витрат.

Концепція маркетингу виходить з теорії індивідуального вибору, що виходить із принципу пріоритету споживача, сформульованого А. Смітом. Переслідування особистого інтересу є тенденцією більшість людей. «Людина постійно потребує на допомогу своїх ближніх, і марно він її очікувати лише від своїх розташування. Він швидше досягне своєї мети, якщо повернеться їх егоїзму і зуміє показати їм, що їх власні інтереси б зробити нього очевидно: він жадає від них... Чи не від доброзичливості м'ясника, броварника чи булочника очікуємо ми отримати свій обід, як від дотримання ними власних інтересів. Ми немає їх гуманності, а до егоїзму, і не говоримо їм наші потреби, а про їхнє вигоди»