1. Чи є володіння технікою рисунка важливою складовою у розвитку та становлені художника-графіка?

Рисунок — зображення на площині, створене засобами графіки. В ролі графічної основи присутній в будь-якому зображенні на площині, в цьому значенні оцінюється з точки зору якості (поняття малюнка в живописі і т. п.). Рисунок є технічною базою образотворчих мистецтв, зважаючи на це глибоко вивчається художниками, скульпторами і архітекторами (учбова дисципліна «академічний рисунок»). Рисунки створюються художниками в процесі вивчення натури (накидання, штудії) при пошуку композиційних вирішень графічних, живописних і скульптурних творів (ескізи, картони), при розмітці живописної картини (підготовчий рисунок під живопис).

2.Що означає термін «моделювання форми» тоном?

Людське око не сприймає поверхню предмету як лінію; все, що ми бачимо — це тональні ділянки. Намічаючи контур предмету, ми не відображуємо лінію (яку бачити не можемо), а винаходимо її, щоб позначити кордон видимого. Моделюючи форму за допомогою тону, ми створюємо ілюзію об’єму, використовуючи градацію тону на поверхні форми. Малюючи, потрібно позначити світло і тінь, або ділянки різної тональності. При моделюванні форми тоном доведеться підсилювати контури предметів, застосовуючи своє знання про предмети і використовуючи тон для додання ним тривимірності. Особливу увагу при моделюванні тоном слід приділяти передачі ілюзії форми.

3. Коли був знайдений і використаний для рисунка графіт?

Перше знайомство з графітом відноситься до другої половини XVI століття, але із-за недосконалого приготування графітний олівець довго не набуває популярності (графітні олівці раннього періоду дряпали папір або їх штрихи дуже легко стиралися). Тому в XVII і XVIII століттях графітний олівець виконував лише другорядну, допоміжну роль: так, наприклад, деякі голландські пейзажисти (Альберт Кейп) застосовували графіт в комбінації з італійським олівцем, яким проводилися густіші штрихи переднього плану для виконання тоншої, розпливчатої далечіні.

Прототипом сучасного олівця можна вважати англійські графітові палички. Графіт добували в Англії, в Уельсі, і продавали на вулицях міст у вигляді виточених уручну стрижнів. Для листа ці стрижні із-за їх дорожнечі не годилися, а для малювання графіт завертали в папір, обв’язували мотузкою або затискали між шматочками дерева. У Германії, де покладів високоякісного природного графіту не було, схожі стержні виготовляли з суміші графітового порошку, сірки і клею. Але їх якість було набагато гірше англійських графітових паличок. Опис першого в історії людства олівця належить перу якогось Конрада Геснера, жителя міста Цюріха. У 1565 році він опублікував «Трактат про копалини». У цій книзі олівець вперше представлений у вигляді дерев’яної трубочки зі вставленим усередину її графітовим стрижнем.

Справжній розквіт графітного олівця починається з кінця XVIII століття: тут зіграли роль і тенденція неокласицизму до контура і до твердої лінії, і винахід французького хіміка Конте, який в 1790 році за допомогою домішки глини навчився додавати графітному олівцю бажану твердість. «Олівець Конте», як найтонша лінія, блискучий білий папір і гумка — ось компоненти, що певною мірою визначили специфічний стиль малюнка XIX століття.