3. Взуття

Взуття – виріб для оберігання ніг від зовнішніх впливів, який виконує утилітарні та естетичні функції.

Взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій технологічного процесу виконують за допомогою машин, відносять до взуття механічного виробництва. Взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій виконують вручну, відносять до взуття ручного виробництва.

В залежності від виду матеріалів та технології виготовлення взуття поділяють на групи: шкіряне, гумове і валяне.

Сучасне взуття класифікують за ознаками (рис. 3.1)

Рис. 3.1 Класифікація взуття

Розмір взуття – довжина стопи у міліметрах. За статево віковими ознаками поділяють на групи з встановленим вихідним (середнім) розміром. Взуття одного розміру випускають з різними поперечними розмірами (повнотами) (таб. 3.1).

Таблиця 3.1

Розподіл взуття на групи і розміри

Група взуття		Метричні розміри, мм	Середній розмір	Мінімальна кількість повнот	Розподіл взуття за віком і статтю
Но мер	Назва
0	Пінетки	95...125	110	1	Взуття для немовлят до 1 року (без жорсткої підошви і устілки)
1	Ясельна	105...140	130	1	Взуття для дітей віком від 1 до 3 років
2	Малодитяча	145...165	155	1	Взуття для дітей молодшої та середньої групи дитячого садка (3...5 років)
3	Дошкільна	170...200	185	3	Взуття для дітей старшої та підготовчої групи дитячого садка
4	Для школярок	205...240	225	3	Взуття для дівчаток 8...12 років
5	Для школярів	205...204	230	3	Взуття для хлопчиків 8...11 років
6	Дівоче	225...260	235	3	Взуття для дівчат 12...17 років
7	Хлопчаче	245...280	265	3	Взуття для юнаків 11...18 років
8	Жіноче	210..275	240	3(4)	Взуття для жінок віком від 18 років
9	Чоловіче	245...305	270	3(4)	Взуття для юнаків та чоловіків віком від 18 років

Поряд з метричною системою нумерації іноді для взуття спеціального призначення застосовують штихмасову, у якій розмір взуття визначається у штихах (6,67 мм).

Вид взуття – конструктивна ознака класифікації взуття, яка визначається ступенем закритості ноги деталями верху взуття (туфлі, напівчеревики, чоботи тощо).

Модель взуття – конкретний виріб, якому властиві індивідуальні ознаки конструкції, матеріалів та зовнішнього оформлення взуття. За ступенем складності моделі поділяються на категорії.

Методи кріплення взуття – спосіб прикріплення низу взуття до заготовки верху, що характеризуються наявністю деталей та їх розміщенням у шві.

Основними напрямками в розміщенні асортименту та поліпшення якості взуття являються:

• забеспечення випуску взуття у видовому асортименті який відповідає особливостям експлуатації взуття;

• використання нових високоякісних матеріалів з підвищеними гігієнічними та експлуатаційними властивостями;

• удосконалення технології, впровадження нових конструкцій взуття які забезпечують її зручність, необхідні гігієнічні властивості, високу зносостійкість, високі естетичні властивості тощо;

• впровадження нових моделей і фасоні , що відповідають медичним вимогам та запитам споживачів.