- •1.Особливості становища людини в світі і необхідність її самовизначення.
- •2.Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •1.Пізнання, як відображення дійсності.
- •2.Функції філософії
- •1.Світогляд: поняття, структура, класифікація.
- •2.Особливості української філософії.
- •1.Філософські вчення про істину.
- •2.Філософська думка давньої Індії
- •1.Особливості історичного виникнення філософії.
- •2.Ціннісні виміри людського життя.
- •1.Роль практики в процесі пізнання.
- •2.Поняття матерії.
- •1.Проблема щастя в людському житті.
- •2. Закон заперечення заперечення
- •1.Фактори формування людської свідомості
- •2. Поняття Відродження, риси
- •1.Поняття суспільства у філософії
- •2.Філософська думка Давнього Китаю
- •1.Філософська думка античного світу.
- •2.Походження людини – як філософська категорія
- •1.Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського середньовіччя.
- •2.Методи пізнання на теоретичному рівні.
- •1. Сенс людського життя.
- •1. Основні напрямки філософії епохи раннього середньовіччя.
- •2. Поняття розвитку.
- •1.Філософські погляди г. Сковороди.
- •2. Основне питання філософії.
- •1.Філософія французького просвітництва.
- •2.Єдність матерії,руху,простору,часу.
- •3 Точки зору типів руху:
- •1.Простір і час – форми існування матерії.
- •1.Емпіризм, раціоналізм,як методи пізнання.
- •2.Глобальні проблеми сучасності. Шляхи їх вирішення.
- •1.Свідомість.Виникнення.Суспільна природа.
- •1.Закон переходу кількісних змін в якісні.
- •2. Об’єктивна, відносна та абсолютна істина.
- •2.Загальні методи пізнання.
- •2.Функції філософії
- •1.Сутність принципу універсального зв’язку.
2. Поняття Відродження, риси
Весь схід соціо-культурних процесів пізнього середньовіччя привів до змін європейської культури. Ці зміни були пов’язані із зростанням значення міст, як в економ. , так і в духовному житті суспільства. В 14-15 ст. в містах починають розвиватися і стали центром - виробництво, торгівля, освіта, наука. Вони стали осередками формув. нового погляду на світ, людину та її можливості.
Крім того в цей час поширювалася критика релігійної догматики , особливо її розходження х реальним практичним життям суспільства.
В цей час також поширювалась критика священно- служителів життя, яких теж не співпадає з їх діяльністю.
Усі ці процесі проявилися вперше в Італії (14-15ст.) , де і виникло явище Відродження.
Що ж нового з’явилося у світобаченні епохи Відродження?
Філософи відродження поч.. підкреслювати реальну цінність природного світу і земного життя людини. Вони виходили із того, що світ, природа людини являють собою єдине, до того ж розумне творіння Бога. Пізнання світу дає змогу людині приручитися до вищої мудрості . найвище творіння Бога - людина, тому вона здатна осягати світ і творити , наслідуючи Творцю.
Але діячі відродження на практиці могли переконатися в тому, що зростання масштабів людини , піднесення її до рівня Бога тягнуло за собою збільшення масштабів не тільки позитивного, а й негативного в людині.
Дійсно саме в цю епоху розгорнулася діяльність інквізиції, була ств. відома легенда про доктора Фауста , який заради досягнення особливих знань проявив титанізм, але сатанинський – продав душу дияволові.
Отже, відродження – це епоха суперечлива.
У розвитку філософських ідей європейського відродження простежується тенденція переходу від ідей раннього гуманізму (14ст.) до ідей натур філософії(14- поч. 17ст.)
1 найвидатнішим представником гуманістичного етапу були Данте Аліг’єрі і Франческо Петрарка. Міркування їхня були спрямовані на обґрунтування цінностей і значення життя людини. Вони визнають подвійну природу ( тілесну і духовну) , але прагнуть довести, що основа людського буття полягає у свободі волі. Останньою можна реалізувати через реальну справу, для людини найціннішим є те, що вона здобула сама. Людські зусилля і можуть привести до гармонії якостей і до наближення людини до Бога. Це головне тому, що Бог і є уособленням довершеності та абсолютної гармонії.
2 найвидатнішим представником натур філософії епохи Відродження були Леонардо да Вінчі, Микола Коперник, Джордано Бруно , Галілео Галілей , Ніколо Мак’явеллі.
Одним із перших натур філософів епохи Відродження був видатний універсальний митець - Леонардо да Вінчі(1452-1519). Він був архітектором, фортифікатором, моліаратором, математиком, механіком, інженером, живописцем, скульптором, винахідником, мислителем.
Акцент у філософських роздумах Леонардо падає на те, що світ є витвором Бога як великого майстра і винахідника . отже, завдання людини у пізнанні природного світу. Основою пізнання вважав досвід, а початок - відчуття, серед яких першим є зір, оскільки він відіграє винахідну роль у нагромаджені досвіду.
№9.