2. Об’єктивна, відносна та абсолютна істина.

Істина – правильне,перевірене практикою відображення в нашій свідомості,правильне відображення матеріальних об’єктів,природи,суспільства,що існують незалежно від свідомості і поза нею. Щоб правильно визначити істину слід насамперед відповісти на 2 питання – Чи існує об’єктивна істина? Чи може в людському уявленні постати такий зміст, який не залеж. від людини і людства?

Якщо це так, то чи може людське уявлення, в якому відображ. абсолютна істина відобразити її зразу, цілком , безумовно чи лише приблизно відносна.

Друге питання по суті є питанням про співвідношення абсолютної і відносної істини. Викликає необхідність з’ясування питання про об’єктивну відносну та абсолютну істину. Під об’єктивною істиною розуміється такий зміст наших знань, який не залежить ні від людини, ні від людства. Об’єктивність істини визначається джерелом пізнання, тобто об’єктивним, матеріальним світом.

Відносна істина – це неповна, не завершена, не остаточна істина, тобто істина, яка відображає не об’єктивну дійсність, а лише приблизно правильно, у подальшому процесі пізнання відносної істини піддаються уточненню поглибленню.

Абсолютна істина – це повне правильне відображення в людській свідомості об’єктивного світу. Це цілісна, остаточна істина, тобто така яка не може бути спростована подальшим розвитком науки і суспільства.

№25

1.Структура свідомості. Оточуючий нас світ матеріальний за своєю природою,він існує незалежно від нашої свідомості.В історії філософії існують 2 концепції щодо умови виникнення свідомості- ідеалістична і матеріалістична.Ідеологізм трактує свідомість,як абсолютно самостійну сутність,ніяк не пов’язану з матерією.Свідомість з цієї точки зору,не тільки первинна по відношенню до матерії,а й надприродна;вона є іскрою божественного розуму,живоворотне начало в світі.Матеріалізм розглядає свідомість лише в нерозривному зв’язку з матерією, вважаючи її особливою властивістю високоорганізованої матерії.Матеріалісти виходять з того,що свідомість – є продукт природи і суспільства, - головного мозку людини,що виник на певному сполученні їх розвитку.Свідомість – це вища специфічна людська форма псих.відображення дійсності. Вищою вона є в тому розумінні,що являє собою усвідомлене відображення,яке включає розуміння людиною того,що відображається,є відображення і є відображанням,що випереджує дійсність,тобто виступає передбаченим людиною результатів своїх дій.Свідомість є функцією головного мозку людини,в якому відбувається фізіологічна дія нерв.кори вел.півкуль. Але обожнювати свідомість з фізіологічними процесами нерв. системи – буде неправильно,бо свідомість – ідеальна, суб’єктивна,тоді як нервова діяльність – матеріальна, об’єктивна. Наявність розвинутої нерв.системи і гол.мозку необхідна,але недостатня умова виникнення свідомості погоджує нервову систему і гол. мозок,як орган,не навчила цей орган мислити по-люські.Для цього ,крім природних,необхідні були і сусп.. фактори,головними з яких є праця і мова.Свідомість має таку структуру:1.Чуттєво-афектний рівень – відчуття, сприйняття, афекти на зовнішні подразники (раптова радість, гнів, лють, жах)2.Ціннісно-вольовий рівень – воля(здатність людини ставити перед собою мету і мобілізувати себе до її досягнення), емоції – це цілісно забарвлені реакції людини на зовнішні подразники.3.Абстрактно-логіне мислення – це відображення в мисленні загальних найбільш суттєвих ознак об’єктів, найбільш вирішальних внутрішніх зв’язків і закономірностей.