- •1.Особливості становища людини в світі і необхідність її самовизначення.
- •2.Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •1.Пізнання, як відображення дійсності.
- •2.Функції філософії
- •1.Світогляд: поняття, структура, класифікація.
- •2.Особливості української філософії.
- •1.Філософські вчення про істину.
- •2.Філософська думка давньої Індії
- •1.Особливості історичного виникнення філософії.
- •2.Ціннісні виміри людського життя.
- •1.Роль практики в процесі пізнання.
- •2.Поняття матерії.
- •1.Проблема щастя в людському житті.
- •2. Закон заперечення заперечення
- •1.Фактори формування людської свідомості
- •2. Поняття Відродження, риси
- •1.Поняття суспільства у філософії
- •2.Філософська думка Давнього Китаю
- •1.Філософська думка античного світу.
- •2.Походження людини – як філософська категорія
- •1.Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського середньовіччя.
- •2.Методи пізнання на теоретичному рівні.
- •1. Сенс людського життя.
- •1. Основні напрямки філософії епохи раннього середньовіччя.
- •2. Поняття розвитку.
- •1.Філософські погляди г. Сковороди.
- •2. Основне питання філософії.
- •1.Філософія французького просвітництва.
- •2.Єдність матерії,руху,простору,часу.
- •3 Точки зору типів руху:
- •1.Простір і час – форми існування матерії.
- •1.Емпіризм, раціоналізм,як методи пізнання.
- •2.Глобальні проблеми сучасності. Шляхи їх вирішення.
- •1.Свідомість.Виникнення.Суспільна природа.
- •1.Закон переходу кількісних змін в якісні.
- •2. Об’єктивна, відносна та абсолютна істина.
- •2.Загальні методи пізнання.
- •2.Функції філософії
- •1.Сутність принципу універсального зв’язку.
2.Філософська думка Давнього Китаю
Перш за все ми звертаємо увагу на багатозначність поняття "суспільство". Існує концепція, що суспільство - це частина природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і розвиватись за законами природи /натуралістична трактовка, теорія соціального дарвінізму - де головне в суспільстві - боротьба видів або класів , виживання сильних /. Друга концепція - феноменологічна - суспільство розглядається як середовище людини з її суперечливими зв'язками і відносинами. Третя концепція - це соціальна форма руху матерії, яка мав спеціальний статус і свої особливості. Основною категорією цього статусу є наявність суспільного буття, що розвивається під егідою людини. Четверта концепція - суспільство - це людство в цілому, це історично визначений спосіб існування і спілкування людей в їх сукупності. Існує ще і теологічне тлумачення, яке трактує суспільство, як результат божественного творіння. Найбільш доцільно поняття суспільства розглядати не як конгломерат сукупності людей та творених ними суспільних діянь, а як цілісну систему історично визначених форм суспільних відносин, що складаються в процесі діяльності людей по приведенню природи і власного життя у відповідність до своїх потреб. Але мало сказати, що суспільство - це система. До цього слід додати, що наявність розумних людей в ньому перетворює систему на живий, вічно рухомий і відновлюваний механізм, який має свій початок, розвиток, занепад і перехід до нового ступеня; тобто розглядати феномен суспільства ми повинні завжди діалектично
Філософські погляди Лао-цзи містять у собі зразки наївної діалектики. Він завжди вказував на плинність, змінність речей і на їхню внутрішню суперечливість.Іншу позицію займав видатний філософ Стародавнього Китаю Конфуцій, що також жив у VI ст. до н.е., точніше з 551 по 479 рр. до н.е.Загальновідомим є те, що Конфуцій не звертав уваги на вивчення та розробку загальнотеоретичних проблем, він не створив філософської системи крайнього спрямування. Всю свою увагу він зосередив на питаннях етики, бо цього вимагали історичні умови того часу, соціальний інтерес. Свою етику він побудував на ґрунті релігійно-філософських уявлень про навколишню дійсність. Етика Конфуція — це раціоналізована старокитайська релігійна мораль. В основу цієї моралі покладені принципи:людяність (жень);справедливість і обов'язок (і);ритуальність (лі);знання (чжи);довіра (сінь).
Центральним принципом моралі Конфуція є гуманність, яка й становить основу доброчесності. Бути "гуманнним" — означає любити не стільки себе, скільки інших, на несправедливість відповідати справедливістю, за добро платити добром. Бути гуманним — означає вміти вчасно пожертвувати своїми інтересами.Таким чином, філософія Конфуція — це яскраве відбиття тендеції до стабілізації в людських відносинах. Ця стабілізація досягається за рахунок ієрархії в пануванні і підкоренні, що здійснюється із вічного плину законів неба.Відстоюючи міцну державну владу, Конфуцій завжди говорив, що правитель має божественну сутність. Цар, монарх, імператор, на його думку, — це "син неба". А воля неба поширюється і на суспільне життя. Суспільство має дотримуватись не законів природності, як говорив Лао-цзи, а вічних законів неба, носієм яких і є "син неба". Принцип підкорення, слухняності, покірливості та примирення є одним із головних у соціальній філософії Конфуція
№11