1. Сенс людського життя.

За зміною історичних уявлень на сутність людини відповідно змінюється і уявлення про сенс їх життя, який має історичний характер. Питання про сенс життя є питанням про призначення людини. Не чому, а за для чого живе людина? Це питання про те варте чи не варте життя того щоб його прожити. З поміж багатьох підходів до вирішення проблеми сенсу життя можна виділити три головні:

• 1.сенс життя одвічно притаманний життю від самого його початку.

• 2.сенс життя за межами життя.

• 3.сенс життя створюється самою людиною.

• 1.1.До першого підходу характерне релігійне тлумачення життя людини, згідно з яким не перетворення світу на засадах добра, а його співучасть убого-людському житті має для людини абсолютний сенс. Бог створив людину за своєю подобою і людина своїм життям повинна виявляти його подобу.

• 2.2.Основою другого підходу є на половину релігійна ідея: людина здатна перебудувати світ на засадах добра і справедливості, рухом до яких є прогрес. Отже, прогрес перетворює кожне людське покоління, кожну людину на засіб і знаряддя кінцевої мети.

• 3.3.Відповідно до третього підходу життя не має сенсу, який випливає з минулого чи майбутнього тим більше з потойбічного світу. Лише ми самі свідомо чи не свідомо н6адаємо йому сенсу і обираємо свою людську сутність.

2. Рух – спосіб існування матерії.

При всій обмеженості поглядів на сутність матерії філософів-матеріалістів стародавнього світу, вони були праві в тому, що визнавали нерозривність матерії і руху.

Саме поняття "рух", як і поняття "матерія", є абстракція. Не має руху як такого, а є рух конкретних матеріальних предметів.

На основі розвитку приватних наук, аналізу філософських ідей своїх попередників творці діалектико-матеріалістичної філософії поглибили розуміння сутності руху, його безперервного зв'язку з матерією, простором і часом. Діалектичний матеріалізм стверджує, що матерія без руху так само немислима, як і рух без матерії.

З точки зору діалектичного матеріалізму причини руху матерії існують всередині неї, визначаються її внутрішньою суперечливістю, наявністю таких протилежностей, як мінливість і стійкість, тяжіння і відштовхування, протиріччям між старим і новим, простим і складним і т. д. Таким чином, рух є результат внутрішньої активності матерії, єдність суперечностей, є її саморух. Роздвоєння єдиного на протилежності і боротьба між ними розкривають джерело саморуху матерії.

Важливо відзначити, що сама можливість спокою, відносної стійкості речей визначається рухом матерії. Не було б руху, не було б і якісно різних предметів, не було б і рівноваги, стабільності і т. д., тобто не було б і спокою. Це ще раз наводить на думку, що "рух абсолютно, а спокій щодо відповідності". І якщо можна в якійсь мірі говорити про абсолютність спокою, то тільки в плані необхідності загального тимчасового існування конкретних речей.

На відміну від механістичного матеріалізму, абсолютизує механістичний форму руху, що поширює її на будь-які матеріальні освіти, діалектичний матеріалізм, виходячи з досягнень усієї сукупності наук, розглядає рух у всьому різноманітті його форм і під взаємопереходах останніх. При цьому важливим є твердження, що кожна форма руху має певного матеріального носія.

І останній важливий філософський аргумент. Оскільки матерія вічна і нескінченна, то в цій вічності нескінченна безліч разів могло б настати стан абсолютного спокою. А цього не сталося. Таким чином, діалектико-матеріалістичні погляди не допускають можливості теплової смерті Всесвіту.У світі немає нічого, крім рухомої матерії, писав Ленін, і ця остання рухається в просторі й часі.

№14