1.Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського середньовіччя.

Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної революції у розвитку європейської цивілізації. Ці зміни можна побачити через порівняння античного і середньовічного світоглядів за їх основними характеристиками. Основні орієнтири під час переходу від античності до середньовіччя змінюються на протилежні.

Античний світогляд	Середньовічний світогляд
1.Політеїзм – багатобожжя.	1.Монотиїзм – єдинобожжя.
2.Боги – є частиною природи або уособленням природних стихій.	2.Бог – є духовною сутністю, яка перебуває за межами нашого світу.
3.вихідні якості Богів – сила, могутність.	3.Вихідна якість Бога – любов до людей.
4.Боги впорядковують та оздоблюють світ – постійно.	4.Бог створив світ із нічого.
5.Космос, природа – загальні умови існування богів і людей.	5.Природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії.
6.Людина спирається у своїх діях на знання.	6.Людина у всьому покладається на віру в Бога.
7.Головне життєве завдання людини – здійснення подвигу.	7.Головне життєве завдання людини – спасіння души.

Отже, людина середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Людське життя набуває цільового спрямування – спасіння души, а історія набуває часового виміру, оскільки все людство напружено очікує «другого пришестя Христа» .

2.Методи пізнання на теоретичному рівні.

Метод – це сукупність певних правил, способів, норм наукового пізнання і практичної діяльності; це система принципів і вимог, які орієнтують дослідника у вирішенні завдання. Досягнення певного результату в певній сфері діяльності.

За масштабами застосування розрізняють такі методи пізнання:

1. філософські(гранично загальні), які застосовуються як у науковому, так і в інших видах пізнання.

2. загальнонаукові – це спостереження, експеримент, моделювання та інше.

3. частково-наукові методи – використовуються в окремих науках(природознавство). Метод опитування, анкетування, метод мічених атомів.

Усі методи характеризуються такими властивостями:

1. чіткість/загальнозрозумілість

2. детермінованість – відсутність необґрунтованості в застосуванні тих чи інших принципів

3. підпорядкованість певній меті

4. результативність – надійність методу

5. здатність давати результат з найменшими витратами засобів та часу.

Методи наукового пізнання:у пізнанні є два рівні – емпіричний та теоретичний.

Емпірічний – це знання отримане з досвіду, з деякою раціональною обробкою властивостей і відносин об’єкту, що пізнається.

Теоретичний – це знання,отримані шляхом абстрактного мислення через використання розуму(він полягає в мисленому відокремленні з усіх ознак об’єкта суттєвих, найістотніших).На кожному рівні наукового пізнання застосовуються свої методи. Методи теоретичного рівня:

• Аналіз – це розчленування об’єкта на його складові з метою його вивчення.

• Синтез – це об’єднання виділених частин об’єкта в єдине ціле.

• Абстрагування – це метод відволікання від деяких властивостей об’єкта і одночасне зосередження уваги на них, які безпосереднім предметом наукового дослідження.

• Узагальнення – це метод, який фіксує загальні ознаки та властивості певної групи об’єктів.

• Індукція – метод, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; це спосіб встановлення обґрунтованості, гіпотези чи припущення.

• Дидукція – метод, коли на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень виводиться нове істинне знання про окреме, від загального до одиничного.

• Історичний метод.

• Логічний метод.

№13