- •1.Особливості становища людини в світі і необхідність її самовизначення.
- •2.Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •1.Пізнання, як відображення дійсності.
- •2.Функції філософії
- •1.Світогляд: поняття, структура, класифікація.
- •2.Особливості української філософії.
- •1.Філософські вчення про істину.
- •2.Філософська думка давньої Індії
- •1.Особливості історичного виникнення філософії.
- •2.Ціннісні виміри людського життя.
- •1.Роль практики в процесі пізнання.
- •2.Поняття матерії.
- •1.Проблема щастя в людському житті.
- •2. Закон заперечення заперечення
- •1.Фактори формування людської свідомості
- •2. Поняття Відродження, риси
- •1.Поняття суспільства у філософії
- •2.Філософська думка Давнього Китаю
- •1.Філософська думка античного світу.
- •2.Походження людини – як філософська категорія
- •1.Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського середньовіччя.
- •2.Методи пізнання на теоретичному рівні.
- •1. Сенс людського життя.
- •1. Основні напрямки філософії епохи раннього середньовіччя.
- •2. Поняття розвитку.
- •1.Філософські погляди г. Сковороди.
- •2. Основне питання філософії.
- •1.Філософія французького просвітництва.
- •2.Єдність матерії,руху,простору,часу.
- •3 Точки зору типів руху:
- •1.Простір і час – форми існування матерії.
- •1.Емпіризм, раціоналізм,як методи пізнання.
- •2.Глобальні проблеми сучасності. Шляхи їх вирішення.
- •1.Свідомість.Виникнення.Суспільна природа.
- •1.Закон переходу кількісних змін в якісні.
- •2. Об’єктивна, відносна та абсолютна істина.
- •2.Загальні методи пізнання.
- •2.Функції філософії
- •1.Сутність принципу універсального зв’язку.
1. Основні напрямки філософії епохи раннього середньовіччя.
Філософська думка раннього середньовіччя в своєму розвитку проходить 2 етапи:
І етап – патристика, апологетика(І-ІХст.)
ІІ етап – схоластика, містика (Х-ХVIст.)
В процесі поширення християнства розуміння природи, моралі, людських життєвих обов’язків визначили винятково-релігійні догми.
І етап – вихідним джерелом середньовічного світобачення була – Біблія, яка озброїла християн цілою низкою вихідних догм, які потребували тлумачень і пояснень. Перші введення християн догм здійснювали апостоли, але деталізовано здійснили це представники християнської патристики – Отці Церкви. Вони зверталися до римських імператорів з посланнями на захист християнства і християн, в яких висвітлювали світоглядні ідеї християнства – розуміння суті Бога, зміст божественного творіння, суть віри та інше.
На цьому етапі патристика набула характеру – аполог істики(захист).
Найбільш відомим представником патристики був – Августин Блажений (ІVст., єпископ Пн. Африці).Основи середньовічного суспільства сформувалося у 9-10ст. У цей час склалася система особистих суспільних залежностей(васалітет). Християнська релігія починає регламентувати всі сфери людського життя, в ній формуються і провідні напрями середньовічної філософії – схоластика і містика.
Обидві течії були варіантами релігійної філософії, тому для них не заперечним був авторитет Біблії, а Бог поставав вихідним орієнтиром в житті.Відмінність між схоластикою і містикою полягала різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання.Схоластика вважала, що хоча з допомогою розуму Бога пізнати неможливо, людина повинна використати можливості розуму, оскільки він може привести її до межі з якої відкривається сфера споглядання божої слави.Містика ж наполягає на тому, що розум тільки шкодить християнському благочестю, тому в пошуках шляхів до Бога слід покладатися тільки на почуття, віру, любов і самозречення. Найвидатнішим схоластом того часу був Фома Аквинський, який розробляв концепцію істини. На його думку існують істини, які люди здатні осягати розумом – це сфера науки і філософії; існують істини, які перевершують людські можливості, даються людині лише в божественному об’явлені і торкається питань творення світу, спасіння і безсмертя души; існують істини, які можуть бути зрозумілими як з допомогою науки і філософії так і з допомогою віри – тут філософія і релігія повинні співпрацювати, але у випадку конфліктних ситуацій перевага надається релігійному баченню.Найвидатнішими містиками були: Франциск Асиесійський і Джованні Бонавентура.
2. Поняття розвитку.
Згідно діалектики розвиток є поступальним процесом необоротних змін, в ході яких має місце виникнення якісно нових матеріальних об’єктів.До істотних рис розвитку належать визначена спрямованість змін, необоротність, а також оновлення як зміна одних якісних станів іншими.Поняття розвитку не можна ототожнювати з поняттям руху, який ширше ніж розвиток тому, що охоплює будь-які зміни, а розвиток лише певні. Розвиток характеризується двома протилежними тенденціями:
Прогресом;
Регресом;
Визнавати розвиток в світі ще не означає правильно розуміти його.У філософії в 20-му столітті відомі дві концепції розвитку:
Метофізична
Діалектична
Головна відмінність між якими у їх підході до проблеми джерела розвитку.Метофізики або замовчують це питання, або ж виносять джерело в потойбічну надприродну силу.Діалектики ставлять це питання на перший план, вважаючи таким джерелом протиріччя, які властиві всім матеріальним об’єктам, що розвиваються.Діалектика спрямована на розкриття сутності процесу розвитку, його внутрішнього джерела, механізму і тенденцій. Своє відбиття це знаходить в суперечливості явищ і процесів, в діалектиці кількісних і якісних змін, в запереченні заперечення.
№15