патфізіологія

МІНІСТЕРСТВООХОРОНИЗДОРОВ’ЯУКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙФАРМАЦЕВТИЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ

До 200 річчя НФаУ

ПАТОЛОГІЧНА

ФІЗІОЛОГІЯ

Підручник для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів

іфармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів III–IV рівнів акредитації

За редакцією А.І. БЕРЕЗНЯКОВОЇ

Харків ВидавництвоНФаУ «Золоті сторінки» 2003

1

УДК616.1 ББК 52.52 я 73

П 20

Рекомендовано ЦМК з вищої медичної освіти Міністерства охорони здоров’я України (лист № 23 01 25/36 від 28.01.2003 р.)

Автори:

А.І. Березнякова, В.М. Кузнецова, Н.І. Філімонова, М.Є. Березнякова, І.Ю. Тищенко

Рецензенти: А.І. Гоженко, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних

наук, професор (Одеський державний медичний університет);

Т.М. Слободянюк, кандидат медичних наук (Вінницький національний меG

дичний університет ім. М.І. Пірогова);

В.В. Колдунов,доктормедичнихнаук,професор(ДніпропетровськадержавG на медична академія).

Патологічна фізіологія: Підруч. для студ. вищ. фармац. навч.

П20 закл. і фармац. фGтів вищ. мед. навч. закладів. — Х.: ВидGво НФаУ: Золоті сторінки, 2003. — 424 с.

ISBN966G615G169G3

ISBN966G8032G87GХ

У підручнику викладено інформацію з основних тем курсу загальG ної патологічної фізіології згідно з програмою для фармацевтичних вузів. Розглянуто питання етіології та патогенезу основних захворюG вань людини. Наприкінці кожного розділу подано базисні поняття та визначення.

Для студентів вищих фармацевтичних вузів та факультетів.

УДК 616.1 ББК 52.52

2

ПЕРЕДМОВА

Досвід викладання патологічної фізіології (патології) у фармацевG тичному вузі (кафедра організована в 1982 р. і була першою в СНД) дозволив виявити причини, що обумовлюють труднощі у засвоєнні дисципліни.

Насамперед, відсутність елементарної медичної підготовки, неG знання медикоGбіологічної термінології, змісту понять і правильного їхнього тлумачення породжувало певні складності в сприйнятті наG вчального матеріалу. Крім того, в уже існуючих підручниках із патоG логічної фізіології, призначених для медичних вузів, не був представG лений у повному обсязі матеріал, необхідний майбутньому провізору (елементи морфології, основи загальної й госпітальної терапії ендокG ринних, нервових хвороб і т. д.).

У зв’язку з цим виникла необхідність адаптації курсу патологічної фізіології до системи фармацевтичної освіти і створення відповідної навчальної літератури. Так, були видані «МедикоGбіологічні поняття

івизначення» з нозології, типових патологічних процесів, патології органів і систем, методичні розробки у формі запитань і відповідей для позааудиторної роботи студентів та багато ін. У 1985 р. нами за участі вчених із Ленінграда (СанктGПетербурга) був виданий уперше в СРСР навчальний посібник до лабораторних занять із патології для студентівфармацевтичнихвузів.Доповненийіпереробленийпосібник у 1993 р. вийшов у світ українською мовою. Колектив авторів склаG давсязпредставниківхарківської(проф.А.І.Березнякова),московсьG кої (проф. Г.В. Порядін) і санктGпетербурзької (проф. В.В. Давидов) науковихшкіл.Однаквиданняпосібника,анепідручника,неповною мірою вирішило проблему навчання студентів, оскільки обсяг інфорG маційного матеріалу був досить обмежений.

Такимчином,назріланеобхідністьстворенняпідручниказпатолоG гічноїфізіологіїдлястудентівфармацевтичнихвузівіфакультетів.ПідручG никнаписанийвідповіднодопрограмизпатології,затвердженоїГоловG нимуправліннямнавчальнимизакладамиіЦМКМОЗУкраїни(1997р.),

імаєбезпосередньогоадресата—студента—майбутньогопровізора.

3

Розділ І. Нозологія

За рахунок скорочення й об’єднання деяких тем, більш лаконічG ного їх викладення в підручник були включені принципово нові теми. Так,висвітленнятиповогопатологічногопроцесу«голодування»проG довжено розглядом хвороб, які викликані недостатнім харчуванням

ігіповітамінозами. Вперше описана патологічна фізіологія гострого

іхронічного алкоголізму, наркоманій і токсикоманій.

Наприкінці кожноїтемистудентамзапропонованібазисніпоняття

івизначення, а додаток до підручника містить основні фізіологічні константи норм людини.

Це видання — перший в Україні та країнах СНД підручник із паG тологічної фізіології для студентів, що навчаються фармації, і тому, природно, не позбавлене недоліків. Однак ми сподіваємося, що він буде дуже корисний студентам, що вивчають нашу дисципліну. При написанні книжки були використані матеріали підручників «ПатолоG гічнафізіологія»заредакцієюМ.М.Зайка (1985),заредакцієюА.Д. Адо

іВ.В.Новицького(1994),заредакцієюМ.М.ЗайкоіЮ.В.Биць(1995), під загальною редакцією В.А. Фролова (1997) та ін.

Підручник є результатом багаторічної роботи авторів — співробітG ників кафедри патологічної фізіології Національного фармацевтичG ногоуніверситету.

Критичні зауваження й побажання, спрямовані на поліпшення змісту підручника, будуть сприйняті авторами з вдячністю і враховані в подальшій роботі.

4

Розділ I

НОЗОЛОГІЯ

Глава 1

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЗАГАЛЬНОЇ НОЗОЛОГІЇ.

ВЧЕННЯ ПРО ХВОРОБУ

1.1. Основні поняття загальної нозології

1.1.1. Предмет і завдання патологічної фізіології

Вчення про хворобу — патофізіологію — в найзагальніших рисах можнавизначитияквченняпрохворобливіявища.ПатофізіологіявиG являє причини і умови захворювання, механізм його розвитку та кінець. Дійсно, наукове і практичне визначення будьGякого реальноG гоявищачипроцесузводиться,врештіGрешт,дорозв’язаннятрьохвзаєG мопов’язаних питань. У лікаря при зустрічі з хворим виникає перше запитання:чомурозвинуласятачиіншахворобачипатологічнийпроG цес, тобто де причина і які умови, що спричинили це захворювання? Знайти причину необхідно для правильного підходу до профілактики й лікування хвороби. ПитаннядужескладнеіявляєсобоюсутьзагальG ноїетіології—вченняпропричинийумовивиникненняірозвиткухвоG роб. Постає друге запитання: як діє ця причина, який механізм виG никнення і розвитку даної хвороби, патологічного процесу? Якщо етіологія відповідає на запитання, чому виникла хвороба, то розділ патофізіології, що відповідає на запитання, як розвивається хвороба, називається «Загальний патогенез». Такі питання патогенезу, як співвідношення функцій регулюючих та виконуючих систем, зміна провідних ланок хвороби, кільцеві зв’язки патологічного характеру («хибні кола») та деякі інші займають центральне місце в патофізіоG логії як науці та навчальній дисципліні. Третє запитання, яке постає перед лікарем: який результат дії причини, тобто в чому полягає конG кретне вираження хвороби (процесу): видужання, затягування хвороG

би чи загибель організму, який можливий кінець хвороби?

Історія формування патофізіології. Виникнення патофізіології було зумовленевсімходомрозвиткумедичноїнауки.УмовноможнавиділиG

7

Розділ І. Нозологія

ти3стадії(чиперіоди)врозвиткумедичноїнауки:першастадія—періG од нерозчленованої науки; друга стадія — диференціація наук; третя стадія — інтеграція наук. Відомо, що біля витоків наукової медицини стоїтьГіппократ(приблизно460–370рр.дон.е.),якийдаввизначення єдиноїмедицини.ВепохуВідродженняпочаласядиференціаціямедичG них наук, яка продовжувалася до ХІХ ст., коли процес диференціації науковогознанняособливопоглибився.Науказазнала детальногоподілу нарізноманітнігалузі.Можнавиділитидваосновніпринципи,щопоG кладенівосновудиференціаціїмедичнихнаук:функціональнийіпробG лемний.Усвоючергу,медичнінауки,щобуливиділенінаосновіфункG ціональногопринципу,формувалисязгідноз:

—ієрархією рівнів організації життя: субклітинного, клітинного, тканинного, органного, організменного, популяційного;

—методами діагностики, лікування й профілактики захворюванG ня (терапія, хірургія і гігієна);

—особливостями причинного фактора (медична мікробіологія, інфекційні хвороби).

Проблемний принцип, на основі якого йшла диференціація меG дичних наук, визначає головну тенденцію розвитку медицини в теG перішній час. Виділені за цим принципом медичні науки вивчають, як правило, різноманітні за причинами розвитку (етіологія) та мехаG нізмом розвитку (патогенезу) хвороби (кардіологія, травматологія), об’єднані на основі врахування конкретних і зручних на даному етапі розвитку медицини груп патологій. Однак процес диференціації меG дичних наук не міг бути нескінченним. Уже наприкінці XIX ст. стало зрозумілим, що будьGякий процес і будьGяке явище повинні вивчатиG ся не однією певною наукою (якими б досконалими даними вона не була озброєна), а комплексом наук одночасно. Так, із середини минуG логостоліттядиференціаціямедичнихнауксталапоєднуватисьізпроG тилежним процесом — їхньою інтеграцією. Більш того, почали з’явG лятись медичні науки, які стоять на стику різних дисциплін, наприкG лад, біохімія, біоорганічна хімія, медична фізика та ін. Процес інтеG грації чи комплексний підхід до явища, яке вивчається, продовжуєтьG ся і зараз. Особливе місце у взаємодії цих наук займає патофізіологія (патологія),якаможебутизастосованапрактичнодлявсіхрівніворганіG зації (інтеграції) організму. Це досягається взаємопроникненням різноманітних напрямків, що складають сутність сучасної патофізіоG логії: фізіологічного (патофізіологічного), біохімічного (патохімічноG го), клінічного (клінічна фізіологія, клінічна патофізіологія).

Впатофізіологіївстановивсясистематичнийпідхіддооцінкирівнів інтеграціїцілісногоорганізмулюдини.Патофізіологіявивчаєосновні, найбільшзагальнізакономірностівиникнення,розвиткутакінцяхвоG роби.

8

Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології

Кінцевою метою патофізіології є розкриття законів, за якими розG вивається хвороба.

Відповідно до завдань, які повинна розглядати патофізіологія як фундаментальна наука, вона як найважливіший розділ біології та меG дицини має три складові частини:

—нозологія (вчення про хворобу);

—типові патофізіологічні процеси;

—патофізіологія органів і систем.

Патофізіологічний підхід до розв’язання різноманітних завдань клінічної медицини все більше і більше застосовується в різних галуG зях медицини. Патофізіологічні критерії лежать в основі сучасних виG значень та класифікацій недостатності кровообігу та дихання. ПокраG щенню діагностики та лікування дитячих хвороб сприяють дані про патофізіологічні механізми спадковості та ін.

Отже, патологічна фізіологія — це наука, що вивчає життєді яльність хворого організму й основні закономірності виникнення, розвитку та кінця хвороби.

1.1.2. Патофізіологічний експеримент

Основним методом вивчення патофізіологічного процесу є ексG перимент.

Експеримент дозволяє чинити такі впливи на організм тварини (травма, трансплантація пухлини, опромінення), які не припустимі в клініці. Тільки в експерименті на тварині з відтвореним захворюG ванням можливе випробування нових лікарських засобів.

Експериментальна модель хвороби завжди простіша за хворобу у людини. Свідоме спрощення в експерименті дає можливість експеG риментатору розділити хворобу на основні елементи. При цьому слід мати на увазі, що результати експерименту не можна в повному обсязі екстраполюватиналюдину.

Всі експерименти поділяють на гострі та хронічні. Застосування кожного з них диктується метою, яку ставить дослідник. Щоб вивчаG ти наслідки крововтрати, потрібен гострий експеримент. Патогенез цукрового діабету і його наслідки можна досліджувати в хронічному експерименті. Як в експерименті, так і в клінічних умовах широко виG користовують трансплантацію органів і тканин.

Розрізняють три типи трансплантації:

—аутотрансплантація;

—гомотрансплантація;

—гетеротрансплантація.

9

Розділ І. Нозологія

Слід зазначити, що аутотрансплантація широко застосовується

зметою відновлення пластики для заміщення дефектів обличчя після поранення. В.П. Філатов увів у практику медицини метод, який отриG мав назву «філатовське стебло». Сутність методу полягає в тому, що шматки підшкірної клітковини вирізають з ділянки живота чи стегон, приготовляють із них «стебло», яке приживляють на руці. Потім його

зруки пересаджують на лице і викроюють з нього ніс чи інші частини пошкодженого обличчя. Оскільки метод високоефективний, він шиG

роко застосовується й у наш час.

Експериментальні методики вивчення патофізіологічних процесів

Методика вилучення полягає у видаленні того чи іншого органа хірургічним шляхом або іншим впливом (тепло, холод, радіація, фарG макологічні засоби, великі дози специфічних антитіл). Ця методика застосовується давно і є особливо ефективною при вивченні ендоG кринних порушень. Саме видалення підшлункової залози дозволило встановити,що цукровийдіабет пов’язанийз гіпофункцією її «острівG кового апарату». Після видалення одного з парних органів (наприкG лад,нирки)проявилиськомпенсаторнітапластичніможливостіоргаG на,щозалишився.МетодикавилученняотрималаширокерозповсюдG ження, особливо при вивченні нервової системи. Так, Мажанді розG робив спосіб відтворення рухових і почуттєвих порушень за допомоG

гою перерізання передніх чи задніх корінців спинного мозку. Методика подразнення застосовується для того, щоб викликати

зміни функцій того чи іншого органа. Так, А.П. Вальтер, подразнююG чи симпатичні нерви в експерименті, виявив при цьому звуження арG

терій,щосталоосновоюдлявивченняспонтанноїгангрениулюдини.

Методика введення в організм різноманітних біологічно активних речовин — антигенів, гормонів, ферментів і т. д. найбільш широко виG

користовується в патологічній фізіології і дуже важлива для хірургії. Експерименти з пересадкою органів і тканин дають багатий матеріал

як для клінічної медицини, так і для клінічної фармакології.

Методика ізольованих органів і тканинних культур використовуєтьG ся для отримання інформації про сутність патофізіологічних процесів як в цілому організмі, так і в ізольованому органі.

Однакпривикористаннірізноманітнихметодик,щомаютьзагальG не методологічне значення, требаматинаувазі, що патологічнийпроG цес, який ми спостерігаємо у людини і тварин, є результатом формуG ваннявідповіднихреакційвеволюціїтваринногосвіту.Такіпатологічні процеси, як запалення, гарячка, виникали й ускладнювалися в евоG люції у зв’язку з ускладненням і удосконаленням захисних і пристоG сувальних реакцій організмів на умови життя, що змінюються. Ось

10