1.4. Життєвий світ особистості

Психологічне обгрунтування статусу реальності, що криється за ка­тегорією "світ", простежується від ідей С.Л. Рубінштейна, викладених у незавершеній книзі "Людина і світ". „Світ" розглядається як специ­фічна надбудова буття, власна суспільній людині, яка теж є буттям, йо­го найвищою формою. "Світ" не співпадає з "об'єктивною дійсністю", не тотожній їй, адже у кожної людини ця дійсність своя, особлива.

Життя, за Рубінштейном, є особливим виміром особистості, тим, у чому особистість об'єктивовує свою сутність. Особистість зв'язує клубок з усіх ниток - вікової, подієвої, продуктів творчості, соціаль­них досягнень - своїм унікальним вузлом, визначаючи якість життя.

В останні десятиліття тема життєвого, суб'єктивного світу особистос­ті починає звучати все більш голосно. У працях К.О. Абульханової-Слав-ської, Л.І. Анциферової, О.Г. Асмолова, Ф.Ю. Василюка, Л.Я. Дорфмана, Д.О. Леонтьева, Т.М. Титаренко життєвий світ стає способом самокон-струювання як формою існування людини у соціумі, сферою життєздій-снення. Типологія життєвих світів Василюка побудована на припущенні, що зовнішній і внутрішній світи можуть мати два стани: зовнішній буває легким чи важким, а внутрішній - простим чи складним. Відповідно іс­нують легкий і простий життєвий світ, важкий і простий життєвий світ, легкий і складний життєвий світ і важкий і складний життєвий світ.

X. Томе трактує життєвий світ як суб'єктивний життєвий про­стір, що має у кожної людини свою топологічну та часову довжину. Поведінку детермінує радше ситуація, яка сприймається, розумієть­ся, тлумачиться, ніж ситуація, що є насправді, в реальності. Реальні властивості ситуації певним чином відтворюються в індивідуальному світі людини, але особливості їх сприймання обумовлені так званими домінуючими "темами" - прагненнями, панівними значущостями.

Особистість є цілісністю, що, трансформуючись, самовизначається шляхом конструювання свого життєвого світу. Зовнішні детермінанти життєдіяльності заломлюються через внутрішню особистісну струк­туру, набутий досвід, актуальні домагання, прагнення, плани. Процес активного пристосування до навколишнього світу та водночас зміни світу, пристосування його до себе, до власних потреб здійснюється діалогічно.

Життєвий світ завжди у чомусь збіднює зовнішню дійсність, тому що далеко не все у навколишньому середовищі людину в од­наковій мірі цікавить, не все відповідає її потребам та домаганням.

1. Соціально-психологічна природа особистості Але водночас відбувається і збагачення зовнішньої дійсності, привне­сення в неї свого власного змісту. У життєвому світі особистості спі­віснують не реальні фізичні об'єкти в їх взаємодії, а їхні суб»єктивні інтерпретації, які протягом життя змінюються.

Із розвитком цивілізації людина поступово втрачає природну здат­ність бачити, чути, сприймати реальність такою, яка вона насправді є. Це стає зрозумілим, коли у кроскультурних дослідженнях порів­нюється бачення світу європейцями і жителями віддалених островів. У останніх фіксується „негештальтне", безпосереднє, „дитяче" ба­чення, тоді як цілком „гештальтні" європейці несвідомо накладають на зовнішню дійсність в процесі перцепції готові схеми, стереотипи, шаблони. Під впливом таких трафаретів як очікування, настанови, до­магання, амбіції, цілі, наміри, звички, реальність сама по собі відхо­дить на другий план, „втрачається", відчутно суб'єктивується. Кожен бачить те, що йому потрібно, що він хоче, до чого готовий.

Можливо, світ втрачає „чудесність", небуденність, випадковість саме тому, що людина вже не вміє цю чудесність бачити, будучи за-шореною практицизмом і цілеспрямованістю. Так і з віком всі неспо­діванки, таємниці, незрозумілості залишаються поза нашої уваги, у кращому випадку сприймаючись як артефакти. А значущість перцеп-тивних схем і усталених експектацій між тим росте. Тому і значення соціальної психології порівняно з загальною стає все вагомішим.

Соціальний антрополог Дж.Кохі, досліджуючи феномен уявних соціальних світів, визначив, що реальний світ американців включає у себе приблизно 200-300 чоловік, які є родичами, друзями, колегами, знайомими. Але крім них у цьому світі існує ще безліч істот, з якими не відбувається реального контакту. Цих істот Кохі поділяє на три гру­пи: по-перше, персонажі із засобів масової інформації, з якими людина вступає у взаємодію, спілкуючись подумки, довіряючи свої тайни і на­віть закохуючись; по-друге, це чисто уявні істоти із снів, мрій та фанта­зій; по-третє, це уявні „відбитки" батьків, коханих, друзів і ворогів так, ніби вони фізично присутні тут і тепер. Дж. Кохі стверджує, підтриму­ючи М. Уоткінс, що уявні діалоги та взаємодії співіснують з реальними, і людина нерідко поводиться так, „якби її мати її зараз побачила".

Будучи концептуальною моделлю реальності, життєвий світ описує об'єктивну дійсність за допомогою різних перцептивних, вербальних, міфологічних, символічних мов. Образи, символи, зна­ки надають світові особливої форми, індивідуального архівування, своєрідної «упаковки». Це пряма і зворотна проекції внутрішнього і

Сучасна психологія особистості

зовнішнього світів один на одного, багаторазово відображена й у кож­ному відображенні змінювана реальність.

Реальність кожної людини відносно автономна і суб'єктивна, і тому все, що є значущим і байдужим, дорогим і неприйнятним, виступає фільтрами для індивідуально-неповторного відбиття довкілля і себе у ньому. Стосунки близьких і чужих, друзів і ворогів, матеріальні об­меження і моральні стимули суттєво впливають на процес світопобу-дови. У життєвому світі особистості співіснують не реальні фізичні об'єкти в безпосередній взаємодії, а їхні суб'єктивні інтерпретації.

Між зовнішнім і внутрішнім світами завжди є певна дистанція, "за­зор", "прогаліна буття". Зсув у бік зовнішнього або внутрішнього може провокувати виникнення особистісних відхилень, появу дисгармоній у розвитку. Гармонізація передбачає пошук оптимального для кожного етапу життєвого шляху, для кожної індивідуальності співвідношення між зовнішнім і внутрішнім світами. У процесі побудови особистістю життєвого світу закладено можливість трансформування індивідуаль­но-психологічних та соціокультурних змістів у їх взаємопроекціях.

Життєвий світ особистості має власні координати, свою просторо­во-часову сітку.

Внутрішній простір особистості знаходиться поза органічним ті­лом індивіда, оскільки основна площина руху особистості - мораль-нісно-ціннісна. Як пише А. Бандура, люди формують своє оточення, а оточення одночасно формує людей. Все, що у значущих взаєминах особистість вважає для себе найголовнішим, найдорожчим або запе­речує, не сприймає ніяким чином, стає одним з найпотужніших фільт­рів у відображенні дійсності.

Простір життєвого світу не аналогічний простору фізичному, його не можна виміряти у милях чи кілометрах. Якщо квартира у престиж­ному районі, дорогий автомобіль, статус у професійній групі, як дово­дять західні дослідження, інколи важать для людини більше, ніж власна правиця, якщо словесні чи навіть інтонаційні оцінки близьких інколи ранять тяжче, ніж справжні тілесні пошкодження, очевидно, що одини­цею виміру психологічного простору є взаємини, стосунки, ставлення, відносини, які відтворюють особистісні рубежі, моральнісні кордони.

Час становлення особистості, формування її життєвого світу не-звідний до характеристик часу фізичного, що його ми бачимо на своїх годинниках і моніторах. Неправильно було б ототожнювати його і з часом соціально-історичним, часом існування формацій, держав чи партій. Не збігається особистісний час і з часом біологічним, який

1. Соціально-психологічна природа особистості

впливає на тривалість і якість людського життя. Будучи і організмом, і суспільною істотою, і неповторною індивідуальністю, особистість іс­нує воднораз у різних часах, певним чином заломлюючи, інтегруючи властивості кожного з них.

У системах, що мають потенційно нескінченне число ступенів свободи, до яких, безперечно, належить особистість з її життєвим сві­том, завжди відбувається самоорганізація, тобто виділяється невелика кількість змінних, параметрів порядку, які визначають динаміку всієї системи в цілому. До таких параметрів порядку належить передусім досягнення внутрішньої злагоди численних Я між собою, вибір інтер-претативного комплексу та актуальних варіантів життєздійснення.