3.7 Мистецтво життєтворчості особистості і способи керівництва часом життя

Життєздійснення є найсуттєвішою активністю особистості, яка має власні інтенції, ще не проявлені потенції, мало усвідомлені об­меження, сприятливі умови і серйозні перешкоди, що виникають у житті.

Дослідження особистісного розвитку, яке зосереджувалось би ли­ше на зовнішньому боці проживання життя або вивчало би людину поза навколишнім світом, відокремлено від нього, не є і не може бу­ти коректним. Постійне співставлення внутрішнього і зовнішнього, минулого і майбутнього, себе та інших, реального й ілюзорного є умовою наближення до конструктивних, ефективних технологій життєздійснення.

3. Час життя і можливості життєздійснення Життєвий шлях не варто періодизувати лише відповідно до віко­вих етапів, оскільки їх наповнення особистісним змістом вже з підліт­кового віку (а може і раніше) стає набагато більш значущим для жит-тєтворення, ніж типові вікові особливості. За К.О. Абульхановою-Славською, домінантним у життєтворчості є визначення духовних, культурних, моральних цінностей, їх свідомий вибір та планомірна реалізація.

Лише сама людина спроможна писати власну історію, виконуючи особливого типу роботу - роботу всередині життя, про яку писав М.К. Мамардашвілі у своїх „Лекціях про Пруста".

Така найскладніша й найвідповідальніша робота є творчим само-проектуванням, самоздійсненням. Л.В. Сохань, з якою варто цілком погодитись, вважає життя творчим процесом. Життєтворчість, на її думку, є духовно-практичною діяльністю, спрямованою передусім на опанування мистецтва самопроектуватися.

Кожний новий етап життя стає етапом нової змістової його пері­одизації. Як підкреслює О.Г. Злобіна, на відміну від вікових етапів це періоди, пережиті людиною суб'єктивно як певна цілісність. Це відрізок життєвого шляху, впродовж якого динаміка життєздійснен­ня суб'єкта характеризується єдністю, що визначається певною до­мінантою.

Кожна життєва криза, нормативна чи ненормативна, стає серйоз­ним шансом для вдосконалення мистецтва життєтворчості. Криза вимагає розгорнутого, аргументованого, усвідомленого розв'язання завдання на смисл, яке у буденності відбувається найчастіше поспі­хом, згорнуто і неструктуровано. Осмислюючи власний просторо­во-часовий континуум, людина знаходить можливість усвідомлення свого життєвого світу, виходу за межі автоматичного існування. Рефлексуючи даний момент життя відповідно до часового потоку, що стрімко плине від народження до смерті, вона наближається до реальності. Усвідомлюючи себе серед інших людей, вона бачить ту версію свого психологічного простору, який був до сьогоднішнього дня і може залишатися надалі. Життєва криза дає шанс видозмінити, поліпшити власні просторово-часові координати, змінивши, таким чином, і спосіб світоутворення, і, відповідно, міру життєздійснення.

Активним і відповідальним способом самопобудови життєвого світу, що конструює власну реальність, не очікуючи болісних і не­безпечних кризових переживань, стає життєвий вибір. Він виступає джерелом прогресивних трансформацій, чинником, що забезпечує

Сучасна психологія особистості

Будь ласка, подумайте над відповідями на наступні запитання.

• Чи можете Ви передбачити певну важливу подію у майбутньому, яка серйозно вплине на Ваше життя?

• Чи відчуваєте Ви, що якась людина, групи людей чи обставини у майбутньому сильно впливатимуть на Ваше життя?

• Чи існує у Вашому майбутньому важлива мета?

Ви можете заглядати так далеко у майбутнє, як захочете.