Менеджмент

ції та вертолітним системам транспортування пасажирів і вантажів. Розробляється система контролю за виробництвом і експлуатацією малих і надлегких типів авіаційної техніки.

Менеджмент спеціалізованих транспортних систем. До спеціалізованих транспортних систем (в умовах відсутності офіційно визнаної класифікації) можуть бути віднесені: трубопровідний транспорт, дорожнє господарство, транспортна енергетика і зв’язок.

Трубопровідний транспорт в останні 10 років стабільно нарощує свою частину в обсязі транспортних вантажів, що становить 23 %. Розглядаючи перспективи України у нафтобізнесі, слід зазначити, що 90 % всього імпорту наф­ ти і газу надходить з Російської Федерації. Жодна з розвинених країн не допускає, щоб в ній існувала така монополія на постачання енергоносіїв (від однієї країни допускається надходження не більше 15–20 % обсягів постачань). Тому перед системою менеджменту трубопровідного транспорту України стоїть головне завдання — збільшити кількість джерел надходження енергоносіїв до України.

Для збільшення обсягу робіт у системі менеджменту спеціалізованих транспортних систем слід враховувати, що довжина тільки річних магістральних і розподільних трубопроводів в Україні перевищує 35 тис. км. Газо­ транспортна система здатна пропускати в рік 250 млрд м3 газу, при цьому половина обсягу припадає на транзит. Система охоплює 120 компресорних станцій, 771 газоперекачувальний агрегат, 1200 розподільних станцій і 13 підземних сховищ. Через Україну до Європи сьогодні проходить і найближ­ чим часом проходитиме 90 % експорту газу Росії.

Для транзиту до Європи російської нафти система магістральних нафтопроводів України має протяжність понад 4 тис. км. Підтримання у нормальному стані всього цього багатогалузевого господарства вимагає від менеджерів всіх рівнів величезних зусиль, не враховуючи активніших зусиль із залучення транзитних потоків нафти і газу через територію України з інших країн.

Менеджмент транспортної енергетики і зв’язку. Транспортна енергетика в сучасній системі менеджменту транспортних систем посідає важливе місце:

•транспорт становить 29 % загального кінцевого використання всіх енергоресурсів, а нафта забезпечує 97–99 % загального користування всіма видами транспорту, тому саме транспорт переважно визначає гостроту сьогоднішньої енергетичної ситуації у світі;

•транспорт є одним з найбільших джерел забруднення атмосфери, ґрунту, водоймищ і морів. Наприклад, один вантажний автомобіль викидає за рік 3 тонни шкідливих речовин, а автомобільний транспорт в цілому становить 60 % забруднення навколишнього середовища у великих містах;

•обмежені світові запаси нафти і газу вже сьогодні вимагають від учених пошуку альтернативних джерел палива, що замінять за своєю ефектив-

ністю пальне, яке виробляється з нафтогазової сировини.

Складність менеджменту щодо зазначеної вище проблематики полягає в тому, що тут тісно переплітаються сировинні, технічні, економічні та екологічні чинники, які вимагають дієвого комплексного і системного обґрунтування і розрахунку. Транспортування інформації, іншими словами, зв’язок, сьогодні здійснюється за допомогою поштових, електричних та інших технічних засобів. Організація менеджменту транспортування інформації повинна

251

враховувати такі основні види трансферу — пошту і електрозв’язок (телекомунікаційний спосіб). До останнього належать: телефонний зв’язок, телеграф, фототелеграф, факсимільний трансфер інформації, Internet, мобільний, пейджинговий, супутниковий, дротяний і ефірний способи обміну інформацією, телебачення.

Використання нових інформаційних і комунікаційних технологій транспортування інформації може істотно сприяти розв’язанню глобальних проблем людства, пов’язаних з необхідністю подолання екстремальних ситуацій і кризових явищ на основі прогнозування політичної нестабільності та технологічних аварій, катастроф.

4.2.18. Медичний та фармацевтичний менеджмент

Сутність та основні характеристики організацій охорони здоров’я. Органі-

зація — специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і (або) надання послуг. Всім організаціям притаманні загальні характеристики: наявність мети, кадри, наявність структури.

Мета організації тісно пов’язана з її місією. Існує кілька сфер, в яких організації охорони здоров’я реалізують свою мету:

•соціальна відповідальність, яка виявляється в поліпшенні громадського здоров’я;

•медичне обслуговування населення;

•потреби та добробут працівників;

•прибутки організації (для комерційних закладів охорони здоров’я). Кадри — основа кожної організації, її головне багатство, необхідна умова

надання медичних послуг або організації роботи аптеки. Успішний заклад намагається максимально використовувати потенціал своїх співробітників, сприяє підвищенню їх кваліфікації та кар’єрному росту, матеріальному благополуччю. Сучасне управління має забезпечити такі умови, за яких заклад охорони здоров’я та його співробітники були б взаємокорисні та відчували задоволення від взаємодії.

Всі організації охорони здоров’я мають спеціально розроблену структуру, яка є необхідною умовою виконання поставлених перед ними завдань — медичне обслуговування населення. Як правило, це традиційна структура, з чіткими та конкретними інструкціями, функціональними обов’язками, положеннями про роботу кожного структурного підрозділу.

Специфічні особливості закладів охорони здоров’я:

1)труднощі у визначенні якості роботи окремих медичних працівників і закладу охорони здоров’я в цілому;

2)необхідність чіткої координації роботи:

а) окремих медичних працівників:

•лікар — лікар;

•лікар — медична сестра;

•медична сестра —медична сестра; б) окремих підрозділів або служб:

•медико-інформаційна служба — управління закладом;

•діагностична служба — лікувальні відділення стаціонару, амбулаторно-поліклінічна допомога;

252

•метрологічне забезпечення — діагностична служба, лікувальні від­ ділення;

•структури амбулаторно-клінічної допомоги — відділення стаціонару;

•служба швидкої та невідкладної допомоги — відділення стаціонару;

•служба крові — лікувальні відділення стаціонару;

•патолого-анатомічна служба — лікувальні відділення стаціонару;

•інші.

3)необхідність високого ступеня спеціалізації;

4)недопустимість толерантного ставлення до помилок;

5)терміновість і невідкладність роботи.

Класифікаційні ознаки закладів охорони здоров’я. Існують суттєві відмінності в різних видах закладів охорони здоров’я, що впливає на управління ними. Основними класифікаційними ознаками є:

•сфера діяльності (аптеки, заклади лікувально-профілактичні, санітар- но-профілактичні, санітарної просвіти, медико-соціального захисту, центри медичної статистики, молочні кухні, бюро судово-медичної експертизи тощо);

•організаційно-правова форма (державні, відомчі, приватні, господарчі товариства, об’єднання юридичних осіб);

•розмір;

•участь в науково-дослідній роботі (клініки при НДІ, клінічні заклади охорони здоров’я, науково-дослідні підрозділи фармацевтичних фірм);

•інші.

Функції лікувально-профілактичних закладів (за рекомендаціями ВООЗ):

•лікувально-відновлювальні (діагностика, лікування, медико-соціальна реабілітація, невідкладна медична допомога);

•профілактичні (профілактика інфекційних захворювань, запобігання переходу гострого стану в хронічний, зниження захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, інвалідності);

•навчальні (підготовка лікарів та середніх медичних працівників, підвищення кваліфікації медичних працівників);

•науково-дослідницькі.

Класифікація закладів охорони здоров’я за сферою діяльності. В основу переліку закладів охорони здоров’я України, затвердженого згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я від 28 жовтня 2002 р. за № 385 покладено класифікацію організацій за сферою діяльності.

1. Лікувально-профілактичні заклади. До них належать: 1.1. Лікарняні заклади:

1.1.1. Багатопрофільні лікарняні заклади:

•госпіталі для інвалідів війни;

•дитячі басейнові лікарні на водному транспорті;

•дитячі лікарні (республіканські, обласні, міські, районні);

•дитячі територіальні медичні об’єднання;

•дільничні лікарні (у тому числі сільських, селищних та міських рад);

•лікарні (республіканські, обласні, центральні міські, міські, центральні районні, районні);

•лікарні на водному транспорті (центральні, басейнові, портові);

253

•лікарні на залізничному транспорті (центральні, дорожні, відділкові, вузлові, лінійні, дитячі);

•лікарні нафтопереробної промисловості України;

•лікарні професійних захворювань;

•лікувально-діагностичні центри;

•медико-санітарні частини (у тому числі спеціалізовані);

•медичні центри (різного профілю);

•міські лікарні швидкої медичної допомоги;

•перинатальні центри зі стаціонаром;

•пологові будинки (обласні, міські);

•студентські лікарні (обласні, міські);

•територіальні медичні об’єднання;

•українська дитяча спеціалізована лікарня “Охматдит”;

•українська психіатрична лікарня з інтенсивним (суворим) наглядом;

•український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів;

•український державний медико-соціальний центр ветеранів війни.

1.1.2. Однопрофільні лікарняні заклади:

•дерматовенерологічні лікарні;

•інфекційні лікарні;

•косметологічні лікарні;

•лікарні відновного лікування;

•наркологічні лікарні;

•наркологічні диспансери;

•онкологічні диспансери;

•отоларингологічні лікарні;

•офтальмологічні лікарні;

•протитуберкульозні диспансери;

•психіатричні лікарні;

•психіатричні диспансери;

•психоневрологічні лікарні;

•травматологічні лікарні;

•туберкульозні лікарні;

•фізіотерапевтичні лікарні;

•шкірно-венерологічні диспансери.

1.1.3. Спеціалізовані лікарняні заклади:

•гастроентерологічні диспансери;

•дерматовенерологічні лікарні (у тому числі дитячі);

•дитячі кардіоревматологічні диспансери;

•ендокринологічні диспансери;

•інфекційні лікарні (у тому числі дитячі);

•кардіологічні диспансери;

•косметологічні лікарні;

•лікарні відновного лікування (у тому числі дитячі);

•лікарсько-фізкультурні диспансери;

•наркологічні диспансери;

•онкологічні диспансери;

•отоларингологічні лікарні;

•офтальмологічні лікарні;

254

•протитуберкульозні диспансери;

•психіатричні лікарні (у тому числі дитячі);

•психіатричні диспансери;

•психоневрологічні диспансери;

•травматологічні лікарні;

•трахоматозні диспансери;

•туберкульозні лікарні (у тому числі дитячі);

•фізіотерапевтичні лікарні;

•центри з профілактики та боротьби зі СНІДом;

•центри реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи;

•шкірно-венерологічні диспансери.

1.1.4. Лікарняні заклади особливого типу:

•лікарні ”Хоспіс” (республіканські, обласні, міські, районні);

•обласні дитячі патолого-анатомічні бюро;

•патолого-анатомічні бюро (республіканські, обласні, міські);

•патолого-анатомічні центри України;

•спеціалізовані диспансери радіаційного захисту населення (Український, республіканські, обласні, міські);

•спеціалізована поліклініка Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І. І. Мечнікова;

•Українська алергологічна лікарня;

•Український лепрозорій;

•центри реабілітації репродуктивної функції людини (республіканський, обласні)

1.2. Амбулаторно-поліклінічні заклади:

•амбулаторії;

•амбулаторії загальної практики — сімейної медицини;

•басейнові стоматологічні поліклініки;

•дитячі міські поліклініки;

•дитячі стоматологічні поліклініки (обласні, міські, районні);

•діагностичні центри (різного профілю);

•жіночі консультації;

•Іллічівська стоматологічна поліклініка Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті;

•Київська центральна басейнова стоматологічна поліклініка МОЗ України;

•консультації “Шлюб і сім’я”;

•лінійні амбулаторії на залізничному транспорті;

•наркологічні амбулаторії;

•поліклініки (центральні міські, міські, центральні районні);

•поліклініки на водному транспорті (центральні, басейнові, портові);

•поліклініки на залізничному транспорті (центральні, дорожні, відділкові, вузлові, лінійні);

•пункти охорони здоров’я (здоровпункти);

•сільські лікарські амбулаторії (у тому числі сільських та селищних рад);

•стоматологічні поліклініки (обласні, міські, районні);

•Стоматологічна поліклініка МОЗ України при Національному медуніверситеті;

255

•Стоматологічна поліклініка при Львівському медуніверситеті;

•студентські поліклініки (обласні, міські);

•фельдшерські пункти (у тому числі сільських та селищних рад);

•фельдшерсько-акушерські пункти (у тому числі сільських та селищних рад);

•фізіотерапевтичні поліклініки;

•центри планування сім’ї та репродукції людини.

1.3.Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги:

• обласні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

• республіканські територіальні центри екстреної медичної допомоги;

• станції переливання крові (республіканська, обласні, міські);

• станції швидкої медичної допомоги;

• Українська станція виїзної екстреної консультативної медичної допо­

моги;

• центри заготівлі та переробки плазми (республіканський, обласні, місь-

кі, районні);

• центри служби крові (республіканський, обласні, міські).

1.4.Санаторно-курортні заклади:

•бальнеологічні лікарні (у тому числі дитячі);

•грязелікарні (у тому числі дитячі);

•дитячі оздоровчі центри;

•курортні поліклініки;

•міжнародні дитячі медичні центри;

•санаторії (у тому числі дитячі, однопрофільні, багатопрофільні, спеціалізовані);

•санаторії для дітей з батьками;

•санаторії-профілакторії.

Згідно з наведеною вище кваліфікацією тип лікувально-профілактичного закладу системи охорони здоров’я України зумовлює напрям його діяльності, підпорядкованість державному органу управління, реалізацію територіального принципу надання медичної допомоги та належність до певної ланки національної системи охорони здоров’я.

Фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбу-

латорії та дільничні лікарні — амбулаторно-поліклінічні заклади, які надають первинну медико-соціальну допомогу, організовуються в сільських населених пунктах, об’єктах будівництва за межами населених пунктів і підпорядковані міським або районним лікарням.

Пункт охорони здоров’я (здоровпункт) — амбулаторно-поліклінічний за-

клад, який надає первинну медико-соціальну допомогу, створюється на підприємствах, в установах, організаціях і входить до складу поліклініки або амбулаторії.

Амбулаторія — амбулаторно-поліклінічний заклад, що надає медичну допомогу хворим з однієї або кількох основних лікарських спеціальностей і може надавати медичну допомогу хворим в межах закладу і вдома.

Поліклініка — амбулаторно-поліклінічний заклад, який надає медичну допомогу з багатьох лікарських спеціальностей в межах закладу та вдома.

Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини — лікувально-про-

філактичний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує здійснення

256

комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров’я.

Лікарня — лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання стаціонарної медичної допомоги хворим. Лікарня, що надає стаціонарну медичну допомогу хворим з лікарських спеціальностей одного профілю, називається однопрофільною, а з кількох лікарських спеціальностей — багатопрофільною. У своєму складі можуть мати поліклініку або амбулаторію.

Однопрофільні лікарняні заклади — лікувально-профілактичні закла-

ди, які створюються для надання медичної допомоги населенню певної території (міста, району). У своєму складі можуть мати поліклініку чи амбулаторію.

Спеціалізовані лікарняні заклади — лікувально-профілактичні заклади,

які створюються з метою надання спеціалізованої медичної допомоги населенню регіону (республіки, області, міста в містах Києві, Севастополі). У своєму складі можуть мати поліклініку чи амбулаторію.

Центральна міська лікарня — лікувально-профілактичний заклад, на який покладено функції органу управління охорони здоров’я міста.

Центральна районна лікарня — лікувально-профілактичний заклад, на який покладено функції органу управління охорони здоров’я району.

Територіальне медичне об’єднання — багатопрофільний лікувально-про-

філактичний заклад, який є комплексом лікувально-профілактичних та інших закладів, функціонально і організаційно пов’язаних між собою з метою інтеграції та ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів для досягнення найкращих кінцевих результатів у наданні медичної допомоги населенню.

Диспансер — спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, що надає медичну допомогу населенню з певних груп захворювань та забезпечує диспансеризацію населення. Диспансери можуть мати у своєму складі стаціонар. Диспансери з кількістю лікарів амбулаторного приймання менше п’яти створюватись та функціонувати не можуть.

Медико-санітарна частина — багатопрофільний локально-профілактич- ний заклад, організований за типом міської поліклініки або міської лікарні з поліклінікою; призначений виключно для надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. До складу медико-санітарної частини можуть входити й інші заклади охорони здоров’я.

Клінічний заклад охорони здоров’я — лікувально-профілактичний заклад, який не менше ніж на 50 % використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних навчальних закладів III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи із забезпечення ліку- вально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та здійснення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.

257

Клініка — лікувально-профілактичний заклад (лікарня, пологовий будинок та ін.), що входить до складу медичних науково-дослідних закладів або підпорядкований їм.

Центр — лікувально-профілактичний заклад або його структурний підрозділ, диспансер, пологовий будинок та ін., які виконують функцію головного закладу з організації та надання медичної і медикаментозної допомоги закріпленому за ними населенню.

Міська лікарня швидкої медичної допомоги — багатопрофільний лікарняний заклад, який надає виключно екстрену стаціонарну допомогу.

Лікарня ”Хоспіс” — лікарняний заклад особливого типу, до функцій якого входить надання медичної допомоги невиліковним хворим. Функціонує за рахунок місцевого бюджету, додаткового фінансування підприємствами, спонсорами, добродійних пожертвувань організацій, фізичних та юридичних осіб.

Патолого-анатомічне бюро (центр) — науково-практичний лікувальний заклад особливого типу, що виконує функції координаційного і організацій- но-методичного центру патолого-анатомічної служби в підвідомчому регіоні.

2. Санітарно-профілактичні заклади. Державна санітарно-епідеміоло- гічна служба Міністерства охорони здоров’я України є централізованою системою органів, установ, закладів та підрозділів санітарно-епідеміологічного профілю МОЗ України, яка реалізує державну політику в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та спрямовує свою діяльність на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їхнього здоров’я і життя факторів середовища життєдіяльності

Заклади держсанепідслужби МОЗ України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, бланки та штампи. Будівлі, приміщення, устаткування, транспортні засоби та інше майно, що використовується закладами держсанепідслужби МОЗ України для виконання своїх завдань, земельні ділянки, на яких розташовано будівлі цих закладів, перебувають у державній власності та надаються їм у порядку і на умовах, визначених законодавством.

У своїй роботі заклади санітарно-епідеміологічної служби керуються “Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу України” затвер­ дженим Кабінетом Міністрів України від 19 серпня 2002 р. за № 1218.

2.1. Санітарно-епідеміологічні заклади:

•дезінфекційні станції з профілактичної дезінфекції;

•дезінфекційні станції (обласні, міські);

•об’єднання (підприємства) ”Профдезінфекція” (обласні, міські);

•об’єднання “Меддезінфекція” (обласні, міські);

•протичумні станції;

•санітарно-епідеміологічні станції (центральна, республіканська, обласні, міські, міжрайонні, районні);

•санітарно-епідеміологічні станції на водному транспорті (центральна, басейнові, портові);

•санітарно-епідеміологічні станції на залізничному транспорті (центральна, на залізницях, лінійні);

258

•санітарно-епідеміологічні станції об’єкта з особливим режимом роботи;

•Центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті.

2.2. Заклади санітарної просвіти — центри здоров’я (Український республіканський, обласні, міські, районні).

Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) — спеціалізований заклад охо-

рони здоров’я, який виконує функції санітарного нагляду на підвідомчій території, організує попередження і ліквідацію інфекційних, паразитарних і професійних захворювань. СЕС здійснює лабораторні дослідження і дезінфекційне обслуговування в ході санітарно-протиепідемічних заходів. Її завданням є контроль за дотриманням органами, відомствами підприємствами й установами, організаціями, посадовими особами і населенням установлених санітарно-профілактичних і протиепідемічних правил і норм, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Районні СЕС організуються в сільських адміністративних районах і містах, що мають районний поділ. Потужність санепідстанцій, кількість працюючих у них фахівців визначаються типом і категорією конкретної установи і залежать від кількості населення території, яку вона обслуговує.

Дезінфекційна станція — спеціалізований санітарно-епідемічний заклад, що забезпечує організацію і здійснення дезінфекційних заходів у місті, спрямованих на попередження виникнення і поширення інфекційних захворювань. Установа є також консультативним і методичним центром з дезінфекції та стерилізації. Дезінфекційна станція покликана здійснювати контроль за якістю дезінфекційних заходів у лікувально-профілактичних, дитячих та інших установах, а також у домашніх осередках інфекційних захворювань.

Центр здоров’я — заклад санітарної просвіти, який є координаційним і організаційно-методичним центром санітарно-просвітницької роботи на підвідомчій території. Центри здоров’я покликані здійснювати комплекс організаційних, наукових і практичних заходів, які забезпечують систематичне гігієнічне навчання і виховання населення шляхом поширення наукових медичних та гігієнічних знань.

3. Фармацевтичні (аптечні) заклади. Здійснюють виготовлення, збере-

ження і відпускання лікарських та імунобіологічних препаратів, перев’язних матеріалів, предметів догляду за хворими та інших медичних товарів.

До фармацевтичних закладів належать:

•аптеки;

•аптечні бази (склади);

•бази (склади) медичної техніки;

•бази спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласні);

•контрольно-аналітичні лабораторії;

•лабораторії з аналізу якості лікарських засобів;

•магазини (медичної техніки, медичної оптики).

Аптека — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення. Аптека, на яку покладено організаційно-методичне управління аптеками району (міста), називається центральною районною (міською). Аптека, призначена для пере-

259

важного забезпечення однієї або кількох лікарень, інших закладів охорони здоров’я, а також населення медикаментами і предметами медичного призначення, називається відповідно лікарняною або міжлікарняною.

Аптеки можуть організовуватися у встановленому порядку як відособлені структурні підрозділи у вигляді аптечних пунктів і аптечних кіосків. Аптечні пункти існують при закладах охорони здоров’я, а аптечні кіоски — на заводах, фабриках, вокзалах, в аеропортах, у торгових центрах та інших організаціях. За згодою з районними державними адміністраціями роздрібна реалізація лікарських засобів може здійснюватися через фельдшерсько-акушерскі пункти, організовані в сільських населених пунктах, на підставі договорів, укладених з аптекою.

Аптечна база (склад) — установа, що здійснює приймання, збереження і відпускання лікарських засобів, предметів санітарії та гігієни, медичного обладнання, інструментів та інших медичних товарів закладам охорони здоров’я (аптекам, лікарням тощо) та іншим організаціям. Аптечна база постачає сировину фармацевтичним підприємствам.

4. Інші заклади охорони здоров’я. Це група закладів, які функціонують в системі охорони здоров’я України та забезпечують разом з лікувально-про- філактичними, санітарно-профілактичними, фармацевтичними закладами та установами медико-соціального захисту державну систему медичної допомоги населенню.

До категорій інших закладів охорони здоров’я належать:

•бюро судово-медичної експертизи (республіканське, обласні, міські);

•Головне бюро судово-медичної експертизи України;

•Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики;

•Центр медичної статистики МОЗ України;

•молочні кухні;

Бюро судово-медичної експертизи — спеціальний заклад охорони здоров’я, завданнями якого є здійснення судово-медичної експертизи, надання консультативної допомоги органам дізнання, слідства та суду з питань судово-ме- дичної експертизи, апробації та впровадження в практику науково-дослідних робіт у галузі судової медицини. До функцій таких бюро відносять також розроблення пропозицій, спрямованих на поліпшення якості лікувально-про- філактичної допомоги населенню.

Центр медичної статистики — заклад, що забезпечує координацію обласних центрів медичної статистики і лікувально-профілактичних закладів України із збирання, оброблення та аналізу медичної статистичної інформації, впроваджує міжнародну систему обліку і статистики. До основних завдань Центру відносять також забезпечення достовірності, об’єктивності, оперативності та цілісності статистичної інформації, її адекватності завданням реформування охорони здоров’я. На Центр медичної статистики покладається впровадження комп’ютерної техніки і сертифікація програмного забезпечення для оброблення статистичної інформації.

Молочна кухня — заклад у системі охорони здоров’я дитини, що забезпечує, за призначенням лікаря, дітей раннього віку раціонально приготовленою їжею. Самостійні молочні кухні можуть утворюватися при обсязі роботи понад 12 тис. порцій молока і молочних сумішей у день.

260