апопій
.pdfдоговір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця
(постачальника) відповідно до запропонованих лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений термін (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу,
регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм
(оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що регламентуються Законом України "Про фінансовий лізинг".
Згідно з вимогами чинного законодавства, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Суттєвими умовами договору лізингу є:
—предмет (об'єкт) лізингу;
—термін, на який лізингоодержувачу надається право користування об'єктом лізингу (термін лізингу);
—розмір лізингових платежів;
—інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до
вимог чинного законодавства. У випадку фінансового лізингу цей термін не може бути коротшим за один рік.
У процесі укладання договору лізингу сторони визначають конкретні права та обов'язки кожного зі суб'єктів угоди.
Відповідно до чинного в Україні законодавства, лізингодавець має право:
—інвестувати на придбання об'єкта лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;
—здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування об'єктом лізингу та його утримання;
—відмовитися від договору лізингу в випадках, передбачених договором лізингу або законом;
—вимагати розірвання договору та повернення об'єкта лізингу в передбачених законом та договором випадках;
—стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
—вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;
—вимагати повернення об'єкта лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому у випадку невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
Утой же час лізингодавець зобов'язаний:
—у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу об'єкт лізингу в стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;
—попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки об'єкта лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призвести до пошкодження власне об'єкта лізингу під час користування ним;
—відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання об'єкта лізингу;
—відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об'єкта лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та (або) договором;
—прийняти об'єкт лізингу в разі дострокового розірвання договору
або закінчення строку користування предметом лізингу.
Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу та інших нормативно-правових актів.
У договорі лізингу сторонами угоди визначаються також права та обов'язки лізингоодержувача, який може:
—обирати об'єкт лізингу та продавця або встановити специфікацію об'єкта лізингу і доручити вибір лізингодавцю;
—відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає
призначенню та (або) умовам договору, специфікаціям;
—вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;
—вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.
Утой же час лізингоодержувач зобов'язаний:
—прийняти об'єкт лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;
—відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання об'єкта лізингу, підтримувати його у робочому
стані;
—своєчасно сплачувати лізингові платежі;
—надавати лізингодавцеві доступ до об'єкта лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;
—письмово повідомляти лізингодавця, а протягом гарантійного терміну і продавця об'єкта, про всі випадки виявлення несправностей об'єкта лізингу,
його поломок або збоїв у роботі;
—письмово повідомляти про порушення термінів проведення або не-
проведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об'єкта лізингу, —
негайно, але у будь-якому випадку не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не обумовлено договором;
—у разі закінчення терміну лізингу, а також дострокового розірвання договору та в інших випадках дострокового повернення об'єкта лізингу повернути об'єкт лізингу в стані, в якому його було прийнято у володіння, з
урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому договором.
Окремим договором між лізингоодержувачем та продавцем
(постачальником) можуть визначатися умови ремонту і технічного обслуговування предмета (об'єкта) лізингу.
Одним з центральних питань лізингових угод є визначення оптимального,
економічно обґрунтованого розміру лізингових платежів.
За своїм економічним змістом лізингові платежі є формою економічних відносин власника та користувача об'єкта лізингу щодо розподілу доходу,
створеного в процесі використання даного об'єкта; в той же час у господарській практиці вони є формою взаєморозрахунків лізингоодержувача та лізингодавця.
Об'єктивною основою встановлення лізингових платежів є вартість та стан обладнання — об'єкта лізингу, терміни і норми його амортизації, вартість користування позиками банківських установ, податкові пільги та інші умови.
При цьому призначенням лізингових платежів є повернення власникові об'єкта лізингу вартості даного майна з певним прибутком на капітал.
Лізингові платежі можуть містити:
—суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
—платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
—компенсацію відсотків за кредитом;
—інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Питання визначення розміру, форми, способів і періодичності здійснення
лізингових платежів у господарській практиці належать до компетенції суб'єктів лізингової угоди, які узгоджують:
—склад платежів за економічними елементами;
—розміри або рівень платежів;
—методи здійснення розрахунків лізингових платежів.
Так, за складом економічних елементів та статей прийнято розрізняти чисті (чиста рента) і загальні лізингові платежі. При чистих лізингових платежах лізингоодержувач самостійно сплачує всі витрати з утримання об'єкта лізингу; натомість лізингодавцю він сплачує лише суму, яка формує чистий дохід (ренту) власника даного об'єкта. Загальні лізингові платежі
передбачають виплату лізингоодержувачем лізингодавцеві всіх економічних елементів, включаючи вартість утримання об'єкта лізингу і ренту.
Розмір, або рівень, орендних платежів повинен забезпечувати такий розподіл валового доходу, створеного орендоодержувачем, який би задвольнив його інтереси та інтереси власника об'єкта лізингу за середньої норми прибутку. Це означає, що: лізингодавець (власник обладнання — об'єкта лізингу) повинен мати достатні доходи, які формуються саме лізинговими платежами; адже в іншому випадку втрачає доцільність здавання обладнання в лізинг; у той же час, після внесення лізингових платежів лізингоодержувач повинен мати змогу не лише відшкодувати виробничі витрати з виручки від реалізації продукції, але й отримати дохід, достатній для розширеного відтворення та особистого споживання.
У господарській практиці лізингові платежі можуть визначатися у
грошовій, натуральній (компенсаційній) та змішаній формах.
Залежно від методу нарахування виділяють чотири основних види лізингових платежів: з фіксованою ставкою, больові платежі, сукупні платежі, платежі у відсотках від вартості зданого в лізинг об'єкта.
Рис.6. Орієнтовний перелік витрат лізингодавця, які включаються у лізингові платежі
Рис. 7. Орієнтовний перелік витрат лізингоодержувача за договором лізингу.
Зурахуванням способу оплати можуть застосовуватися лінійні
(пропорційними рівними долями), прогресивні (зростаючі), регресивні, сезонні
платежі,
а за періодичністю виплат — одномоментні, періодичні та платежі з авансом.
Під час укладання лізингової угоди сторони можуть обрати найбільш прийнятний для конкретних умов варіант лізингових платежів (щодо форми здійснення, способу здійснення, періодичності виплат), який би влаштовував усіх учасників лізингової угоди.
Розрахунки розмірів лізингових платежів можуть проводитися різними методами з урахуванням виду лізингу, форми і способу оплати, умов функціонування економіки країни (регіону); при цьому методологічною основою таких розрахунків є теорія фінансових рент.
Питаннядлясамоконтролю
1.У чому полягає суть лізингу? В чому полягає проблема тлумачення даного терміна?
2.Які основні ознаки лізингу? Які основні переваги лізингу?
3.Які основні функції лізингу в господарській практиці?
4.Що може бути об'єктом лізингу? Яке майно не може бути об'єктом лізингу?
5.Хто може бути суб'єктом лізингу? Які основні принципи взаємовідносин між суб'єктами лізингу?
6.Хто і за яких умов вважається лізинговою компанією?
7.За якими ознаками здійснюється класифікація лізингових угод?
Схарактеризуйте основні форми і види лізингу, найбільш, розповсюджені у господарській практиці.
8. Як організовуються лізингові угоди? Схарактеризуйте основні етапи робіт,
які формують комплекс лізингу.
9. Які основні вимоги до змісту лізингової угоди?
Тема: Електронна комерція та презентація в комерційній діяльності
План
1.Поняття про електронну комерцію
2.Презентації в комерційній діяльності підприємства
Література: Комерційна діяльність:
Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)
ст. 397-413
1
В умовах інвестиційно-інноваційного розвитку і лібералізації торговельної діяльності традиційні форми і методи торгівлі все більше поступаються якісно новим, що ґрунтуються на сучасних інформаційних технологіях і електронних комунікаціях. Однією з таких форм, що прогресує нині у всіх розвинутих країнах, є електронна комерція (е-сот).
Суть електронної комерції полягає в організації процесу товарно-
грошового обміну в формі купівлі-продажу на базі електронних технологій з використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів.
Прискорений розвиток електронної торгівлі зумовлений багатьма чинниками, три з яких можна вважати визначальними.
Перший чинник — лібералізація економічної діяльності. Він виявляється у вільному переміщені капіталу, технологій, товарів та послуг як усередині окремих країн, так і між ними, глобалізації товарних ринків.
Створюються сприятливі умови для широкомасштабного товарно-грошового обміну в формі купівлі-продажу. Для здійснення ефективного і оперативного товарно-грошового обміну використовуються нетрадиційні засоби, сучасні
технології, принципово нові форми і методи комерційної діяльності, у т. ч.
електронні. Слід додати, що жорстка конкуренція на товарних ринках посилює розвиток електронного сектора в сфері торгівлі.
Другий чинник — мультифункціональність Інтернету. Постійне оновлення ресурсів, інструментарію, комп'ютерних технологій в Інтернеті зумовлює перспективність і надає універсального характеру цій мережі, суттєво розширює її можливості щодо обслуговування комерційного бізнесу. Переваги Інтернету полягають у тому, що він надійно забезпечує не лише окремі комерційні операції, а й всі стадії комерційного процесу: маркетинг,
формування договірних відносин і зв'язків, оптову купівлю-продаж,
регулювання поставок, роздрібний продаж, післяпродажне обслуговування,
розрахунки, документообіг, облік, адміністрування комерційного бізнесу
Третій чинник — доступність і ефективність Інтернет-торгівлі.
Ця форма вигідна, насамперед, в організаційно-технічному та фінансово-
економічному плані. Для продавця доступні послуги віртуальних бірж,
аукціонів, дистриб'юторської мережі, порталів, торгових майданчиків. Перевага Інтернет-торгівлі для покупця також очевидна: достатньо мати в розпорядженні комп'ютер, підключений до Інтернету, та засіб платежу, і
покупку можна здійснити у будь-який час, у будь-якій країні.
Класифікація основних систем і організаційних форм електронної торгівлі
Електронна торгівля як сфера комерційної діяльності охоплює різні
системи і форми організації, які суттєво відрізняються від структурних
елементів реальної торгівлі (оn-lіпе).
Під системою електронної комерції, розуміють сукупність програмних продуктів, технічних засобів, методів, які дозволяють у віртуальному режимі здійснити комерційні
операції та процеси в конкретних секторах сфери товарного обігу.
Залежно від бізнес-суб'єктів і характеру комерційних операцій можна виділити наступні системи:
В2С (бізнес — споживач) — в основу системи покладено віртуальну роздрібну торгівлю;
В2В (бізнес — бізнес) — охоплює всі рівні інформаційної взаємодії між компаніями з метою здійснення оптової купівлі-продажу в оп-lіпе режимі;
С2С (споживач — споживач) — являє собою співтовариство споживачів,
організоване з метою взаємної купівлі-продажу товарів, послуг у форматі електронного аукціону;
С2В (споживач — бізнес) — передбачає купівлю-продаж за цінами,
призначеними споживачами;
В2А (бізнес — адміністрація) — забезпечує взаємодію між суб'єктами бізнесу та урядовими організаціями з приводу виконання державних замовлень на комерційних засадах.
У контексті розвитку е-сот в оптовій торгівлі найбільший інтерес становлять дві системи — В2В та В2С .
Система В2В призначена для підтримання відносин і зв'язків між постачальниками товарів, послуг та оптовими покупцями в процесі закупівлі товарів
Для системи В2В характерно різноманіття організаційних форм та їх модифікацій. Усі вони ґрунтуються на віртуальному електронному просторі —
електронному торговому майданчику. Такий майданчик являє собою систему програмних продуктів, засобів електронних телекомунікацій і платежів,
призначених для здійснення широкого діапазону угод купівлі-продажу.
Складність функціонування електронних майданчиків полягає в тому, що крім власного інформаційного обміну, вони повинні забезпечити гарантії здійснення угод віртуальних електронних суб'єктів різних організаційних форм. До них можна віднести:
—електронний агрегатор, або концентратор, який являє собою електронний каталог, призначений для широкого кола постачальників і