апопій

Необхідною умовою безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами в потрібному для неї асортименті є створення оптимального асортименту товарів на оптових підприємствах. Тому правильне, науково обґрунтоване формування асортименту належить до найважливіших функцій комерційних служб оптових підприємств.

Документом, що сприяє правильному формуванню асортименту товарів на конкретних оптових підприємствах, є асортиментний перелік товарів.

У зв'язку з тим, що умови роботи оптових підприємств мають свої особливості, склад оптимального асортиментного переліку в них різний. Він зумовлений тими маркетинговими рішеннями, які приймає для себе оптове підприємство. Разом з тим, при розробленні обов'язкового асортиментного переліку слід виходити з необхідності:

—забезпечення рентабельної роботи підприємства;

—товаропостачання роздрібної торговельної мережі широким асортиментом товарів;

—наявності обігових коштів для закупівлі товарів та можливостей залучення кредитів.

В асортиментному переліку оптового підприємства передбачається групова і внутрішньогрупова структура асортименту товарів. При цьому для кожного виду товару визначається кількість різновидів асортименту, яка пропонується оптовим покупцям. Це мінімальна кількість товарів, яка повинна постійно знаходитися на складах оптової бази. Однак у кожний період часу ця кількість буде залежати від стану виробництва і постачання певного товару,

попиту на нього з боку магазинів, сезону та інших причин.

Розробка асортиментних переліків товарів на оптовому підприємстві здійснюється зазвичай у два етапи.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів.

Основою для його визначення служать маркетингові дослідження в галузі цільового ринку, який представлений оптовими покупцями — магазинами та іншими підприємствами роздрібної торгівлі.

На другому етапі розраховується кількість різновидів кожного виду товару, тобто визначається кількість різновидів товарів, надходження яких обов'язкове для забезпечення виконання замовлень оптових покупців.

Розроблені асортиментні переліки товарів на оптовому підприємстві повинні підлягати коригуванню з урахуванням змін попиту покупців, випуску промисловістю нових товарів, результатів закупівель на оптових ярмарках тощо. Основою їх створення є укладені договори з постачальниками та оптовими покупцями.

Головна мета розробки обов'язкових асортиментних переліків для оптових баз полягає в необхідності здійснення контролю за повнотою і стабільністю асортименту товарів на складах і постачання ними оптових покупців цільового ринку.

Щоб асортиментні переліки дійсно сприяли створенню на оптових підприємствах достатнього і стабільного асортименту, необхідно регулярно контролювати наявність на складах бази всіх товарів, включених в обов'язковий асортиментний перелік, їх відповідність попиту оптових покупців.

Результати перевірок за дотриманням асортименту товарів на оптовому підприємстві повинні аналізуватися для прийняття необхідних заходів щодо поновлення запасів окремих різновидів товарів до встановлених величин, а

аналіз асортименту повинен бути використаний під час укладання договорів на постачання товарів у наступному році та під час уточнення і зміни в поточному році.

Важливим принципом формування асортименту є забезпечення

достатньої ширини і глибини товарного асортименту. Під шириною асортименту розуміють кількість товарних груп і підгруп, що входять в асортиментний перелік підприємств, а під глибиною — кількість різновидів товарів по артикулах, фасонах, моделях і інших ознаках. Забезпечення достатніх ширини і глибини асортименту товарів у магазині є важливою умовою більш повного задоволення попиту населення, зростання товарообігу й ефективного використання торгової площі. Ширина і глибина асортименту товарів у магазині залежать від низки факторів, найважливішими з яких є

спеціалізація підприємства, розмір його торгової площі, характер розміщення на території населеного пункту, наявність підприємств-конкурєнтів тощо.

Одним з важливих принципів формування асортименту товарів є

забезпечення його стійкості. При реалізації товарів повсякденного попиту дотримання цього принципу має першорядне значення. Стійкий асортимент товарів у магазині обумовлює скорочення затрат часу населення на здійснення купівель, дозволяє з мінімальними витратами організувати технологічний процес. І, нарешті, одним із принципів правильного формування асортименту товарів у магазині є забезпечення умов рентабельної діяльності даного підприємства. Рентабельна діяльність є необхідною умовою роботи всіх підприємств торгівлі. У зв'язку з цим при побудові асортименту необхідно враховувати витратність реалізації окремих груп товарів, швидкість реалізації товарів тощо.

В умовах переходу економіки від командно-адміністративних до ринкових методів управління народним господарством проблеми формування асортименту товарів у магазинах різко загострилися. Тепер торговельним підприємствам доводиться формувати асортимент товарів в умовах:

відсутності централізованого виділення фондів товарів;

звуження асортименту товарів, що випускаються вітчизняною промисловістю;

невтручання державних органів управління в діяльність торговельних підприємств;

важкого фінансового стану більшості торговельних підприємств,

відсутності в них достатньої кількості обігових коштів для закупівлі товарів,

виходу на зовнішні ринки з метою розширення асортименту товарів.

Працюючи в таких умовах, більшість торговельних підприємств не витримує своєї спеціалізації, що утруднює пошук товарів покупцями і призводить до втрат товарообігу та погіршання культури обслуговування покупців.

За даних умов магазини повинні вирішувати проблему, яким шляхом іти:

універсалізації (тобто розширення асортименту), чи спеціалізації (поглиблення

асортименту). Річ у тім, що немає прямої залежності результатів роботи магазину від розширення асортименту. У цих умовах виникає питання: за яких умов слід віддати перевагу універсалізації, а за яких умов можна йти на вузьку спеціалізацію, що має надзвичайне значення для розвитку фірмової торгівлі.

Залежно від фінансових можливостей і ринкової стратегії існує два підходи до вироблення асортиментної політики підприємств. Перший з них передбачає опти-мізацію асортименту способом звуження його ширини і зменшення глибини і зосередження торгівлі на найбільш популярних і ходових товарних групах, а в межах товарних груп — на найпопулярніших товарах з високою товарооборотністю.

Логіка такого рішення ясна: не варто вкладати кошти і працю в більшу частину товарної групи, яка дає менше половини обороту, а краще направити вивільнені кошти на організацію торгівлі товарами, що швидко обертаються.

Даний підхід дозволяє зменшити грошові кошти, вкладені в товарні запаси, і

прискорити товарооборотність. Рішення про звуження асортименту цілком логічне, але це зовсім не єдиноможлива комерційна логіка, оскільки в даному разі покупець може віддати перевагу іншому магазину, що пропонує більш широкий вибір товарів, тобто поступово магазин може втратити свою ринкову нішу.

Другий підхід полягає в тому, що магазин, навпаки, обов'язково буде торгувати всіма різновидами товарів, яким би незначним попитом не користувалися деякі з них. Це ті роздрібні підприємства, які домінуючою рисою власного ринкового іміджу зробили власне уявлення про надзвичайну ширину і глибину, вичерпність наявного асортименту: «у нас можна купити все, що взагалі де-небудь можна купити». При цьому звичайно мається на увазі,

що низька прибутковість чи навіть збитковість реалізації даних товарів покриватиметься за рахунок збільшення маси прибутку від збільшення обсягів продажу інших товарів, яке може бути досягнуте залученням до магазину ширших кіл покупців.

Ширина і глибина асортименту повинні вибиратися з урахуванням загальних цілей і завдань, що ставлять перед собою роздрібні підприємства, і,

природно, вимог покупців.

Проблеми, що належать до збалансованості асортименту, ще значно складніші. Тенденція сьогодення — продавати всі товари під одним дахом.

Тому часто прихо-диться замислюватися не про те, чи відповідає даний товар або товарна група загальній цілеспрямованості асортименту, а про те, чи можна ними торгувати рентабельно. Рентабельність торгівлі можна збільшити не тільки виключенням товарів з асортименту, але й додатковим включенням нових товарів. Практика довела, що при побудові асортименту товарів у магазинах з торгівлі продовольчими товарами найбільш раціонально виходити з поділу всієї номенклатури товарів на товарні групи, підгрупи й окремі найменування. При цьому кожне найменування може бути подане різною кількістю його різновидів залежно від глибини асортименту товарів.

Розширення асортименту приводить до зростання товарообігу, але разом з тим воно сприяє вповільненню оборотності товарів за рахунок збільшення розміру товарних запасів, витрат на закупівлю товарів (і вилученню коштів з обігу), збільшенню сплати процентів за користування банківським кредитом

(якщо таке має місце).

У таких умовах особливу зацікавленість викликає встановлення функціональних залежностей основних показників роботи підприємств від ширини і глибини асортименту товарів.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає суть торгового асортименту?

2.Що таке асортиментний перелік торгового підприємства і яке його значення?

3.Що таке процес формування торгового асортименту?

4.Назвіть основні принципи формування торгового асортименту.

5.Назвіть стратегії формування асортименту.

Тема: Управління товарними запасами

План

1.Управління товарними запасами

2.Моделі оптимізації товарних запасів

3.Заходи регулювання товарних запасів.

Література: Організація торгівлі:

Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)

ст. 282-285

1

Процеси виробництва, обігу і споживання в суспільстві відбуваються безперервно. Однак у розвинутому суспільстві вони не збігаються ні в просторі,

ні в часі. Тому для забезпечення безперервності даних процесів необхідні товарні запаси.

Основне призначення товарних запасів на оптових підприємствах — забезпечення потреб у товарах своїх покупців, а в роздрібних торгових підприємствах необхідно домагатися сталої пропозиції товарів з урахуванням попиту покупців. При цьому пропозиція товарів повинна бути виражена у вигляді сформованого асортименту для такого типу торговельних підприємств.

Таким чином, асортимент у магазинах служить відправною точкою для створення товарних запасів на оптових підприємствах.

Відповідно до асортиментного переліку оптові бази повинні створювати і товарні запаси, ідентичні за своєю структурою. їх необхідно поновлювати шляхом регулювання завезення товарів.

Товарні запаси в оптовій торгівлі повинні служити реальною пропозицією товарів, що забезпечує безперебійний їх продаж оптовим покупцям. У процесі реалізації товарні запаси вичерпуються, і на заміну їм повинні завозитися нові, відповідні за розміром і структурою необхідному асортименту. В іншому випадку порушується сталість сформованого асортименту і створюються несприятливі умови, наслідком яких буде

недоодержання прибутків підприємством, погіршення обслуговування оптових

покупців. Усе це вимагає постійного управління товарними запасами на

підприємствах оптової торгівлі.

Під управлінням товарними запасами розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання оптимальних обсягу і структури запасів, необхідних

для забезпечення безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами.

 Основне завдання управління товарними запасами — не допустити перебоїв у товаропостачанні магазинів товарами своєї номенклатури та запобігти затоваренню.

Управління товарними запасами на оптових базах передбачає:

— визначення оптимального розміру товарних запасів;

— оперативний облік запасів і контроль за їх станом;

— регулювання товарних запасів.

Під оптимальним запасом товарів розуміють мінімально необхідний розмір товарного запасу, який забезпечує наявність потрібного асортименту товарів відповідно до попиту оптових покупців,

безперебійний їх продаж за мінімального рівня затрат на утворення,

зберігання, обробку і переміщення. цих запасів

Оптимальний товарний запас повинен гарантувати можливість гнучкого маневрування і управління ним на всіх ланках товаропросування відповідно до зміни попиту споживачів, це не може бути стала величина, оскільки динамічність процесів торгівлі, постійна зміна умов її функціонування (попиту населення, товарної пропозиції тощо) вимагають систематичної зміни обсягів і структури запасів у кожній ланці товаропросування шляхом регулювання вхідних і вихідних потоків товарів.

2

Нині розроблено багато моделей оптимізації товарних запасів.

Розглянемо найбільш перспективні з погляду їх використання.

 Статичні моделі можуть застосовуватися в одноразових закупівлях товарів для продажу протягом відносно тривалого періоду (наприклад, сезону).

Основне завдання під час розробки статичних моделей — це визначення оптимального розміру закупівлі товару, якщо відомо розподіл ймовірностей попиту на майбутній період, втрати в розрахунку на одиницю товару при завезенні товарів у розмірі, більшому за попит, і при завезенні менше необхідної кількості.

Динамічні моделі управління запасами використовуються частіше,

ніж статичні. Існує багато їх різновидностей; вибір оптимального варіанту обумовлений характером змін попиту і шириною асортименту товарів. Це, в

свою чергу, впливає на обсяг інформації, періодичність і порядок її збору та обробки.

 Моделі попереднього контролю запасів застосовують для товарів простого асортименту, стабільного попиту. Практично вони функціонують у детермінованому режимі: відомий розмір попиту, безперебійність його задоволення, товар продається без залишку, замовлення виконується миттєво,

дефіцит товарів не допустимий. Необхідно до початку впровадження моделі отримати інформацію про критерій оптимальності, попит, наявні обмеження,

умови функціонування, системи управління запасами в майбутньому.

Ці дані можуть бути отримані внаслідок теоретичного або експериментального дослідження, або ж задані з урахуванням можливостей і очікуваних умов функціонування системи в майбутньому. Виходячи з цього,

визначається розмір партії завезення товарів; автоматично завозиться товар без внесення будь-яких коректив навіть за можливих змін умов функціонування системи.

 Моделі безперервного контролю запасів передбачають оперативне прийняття рішень у певні моменти, на основі нової інформації про стан

системи, що постійно надходить, обробляється і накопичується: попит, запаси,

надходження і продаж товарів.

Релаксаційна модель — одна з найпростіших цього класу.

Замовлення подається після того, як вичерпано запас товарів попереднього завезення. У зв'язку з цим період завезення має різну тривалість залежно від змін попиту. Час виконання замовлення у цьому випадку приймається рівним нулю, тобто замовлення виконується миттєво. Розмір партії завезення повинен бути оптимальним. Отже, максимальний розмір запасу — величина стала, а

мінімальний може бути приведений до нуля. У моделях такого класу виключається можливість перебоїв у продажу. Але необхідно постійне спостереження за станом запасів, що пов'язано з великими експлуатаційними затратами.

 Модель з фіксованим розміром замовлення, яку інколи називають моделлю мінімального рівня, методом двох складів, або ж двобункерною системою, — одна з основних моделей безперервного контролю, яка найбільш часто використовується. Вона також передбачає постійний оптимальний розмір завезення.

3

Замовлення подається при зменшенні запасів до певного критичного рівня — точки замовлення. На його виконання потрібен певний час, тому він повинен бути відомий заздалегідь. Цей час може бути фіксованим або випадковим з можливими коливаннями навколо якогось середнього значення.

Точка замовлення — розмір запасу, за якого подається замовлення на завезення товару, визначається кількістю товару, яка може бути реалізована за інтервал виконання замовлення, тобто добутком очікуваного розміру одноденного продажу (D0) на величину цього інтервалу ( ). У найпростішому випадку, коли попит постійний, розмір його відомий і інтервал виконання замовлення фіксований, точка замовлення визначається так:

P D0

Якщо попит — величина змінна, то в розрахунок береться середньоденний попит (Dd). Точку замовлення в цьому випадку визначають за формулою

P Dd

Однак при встановленні точки замовлення за наведеною формулою мали би місце часті перебої в продажу, оскільки попит схильний до коливань стохастичного характеру, і в інтервалі виконання замовлення (у моменти перевищення попиту над його середнім значенням) запаси були би вичерпані,

що і зумовило б перебої в торгівлі. У зв'язку з цим необхідно мати гарантійний

(страховий) запас товарів.

Страховий запас (S) — це середній розмір мінімального запасу товарів,

який забезпечує безперебійний продаж в інтервалі виконання замовлення з ймовірністю, зумовленою особливостями функціонування запасів — коливаннями попиту, пропозиції, інтервалу виконання замовлення тощо, який визначається за формулою

S = В + (g0/2)

Слід зазначити, що застосування страхового запасу, яке забезпечує збільшення надійності постачання товарами, призводить до збільшення середнього розміру запасів, а отже, і до збільшення затрат на утворення,

зберігання і управління запасами.

Жоден з цих методів не є досконалим; усі вони розроблені на основі довготривалого досвіду і тому є суто емпіричними. Не можна видати і апріорну рекомендацію: який з них застосовувати, щоби отримати найкращий результат.

Це залежить від дії конкретних факторів. Торговельній організації слід оцінити

(можливо, і апробувати) різні методи і обрати той, який найбільше підходить саме для неї. Найкращим, безперечно, вважається той метод, за якого споживачі будуть задоволені роботою підприємства; будуть виключені випадки відсутності товарів у продажу, рівень запасів — оптимальний,

товарооборотність — прийнятна.