апопій

 Претензії, та рекламації передбачають порядок подання покупцем претензій до продавця; термін, протягом якого може бути висловлена претензія;

права і обов'язки сторін стосовно подання і розгляду рекламації та способи врегулювання претензій. Претензії можуть висловлюватися лише стосовно тих питань, які не були врегульовані процедурою здавання — приймання. Вони надсилаються в письмовому вигляді й повинні містити конкретну вимогу до продавця щодо порядку усунення недоліків.

 Гарантії обумовлюють порядок надання продавцем гарантій щодо товару, який реалізується. При цьому зазначають обсяг гарантії, термін,

протягом якого гарантія є дійсною, і обов'язки продавця щодо усунення можливих дефектів або ліквідації невідповідності товару якісним параметрам.

 Обставини непереборної сили (форс-мажор) — це умова, яка обговорюється сторонами на випадок настання надзвичайних обставин, що роблять виконання контракту частково або повністю неможливим. До таких форс-мажорних обставин відносять стихійні лиха (пожежа, землетрус, обвал,

повінь тощо), політичні зрушення (війна, блокада, валютні й експортні обмеження і т. ін.). За умови настання непереборних обставин терміни виконання контракту переносяться. Якщо вони перевищують допустимі строки,

то сторони мають право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому понесені збитки взаємно не відшкодовуються.

Арбітраж передбачає порядок регулювання спорів і суперечок,

претензій і рекламацій, які не можуть бути розв'язані сторонами внаслідок переговорів. Для цього сторони погоджують порядок процедури звернення і орган арбітражу, у т. ч. країну (продавця, покупця чи третьої країни), до якого слід звертатися у випадку виникнення нерозв'язних суперечностей.

 Умови транспортування містять опис передбачуваного маршруту транспортування вантажу; порядок розподілу між сторонами видатків із завантаження і розвантаження; прийоми оформлення супровідних транспортних документів; норми завантаження; порядок інформування про переміщення (прибуття) вантажу тощо.

 Порядок отримання ліцензій та дозволів включається до контракту за потребою і містить конкретне визначення сторони, на яку покладається обов'язок отримання необхідного дозволу, а також порядок подальшого трактування взаємних зобов'язань у випадку неотримання такого дозволу

(ліцензії).

Зовнішньоторговельний контракт може містити також і інші розділи,

набувати різних модифікацій за взаємною згодою всіх сторін.

Контракти, що укладаються між учасниками зовнішньоторговельної діяльності,

поділяються на декілька видів: оферти, контракти на товари, контракти на комплектне обладнання, контракти на сировину та напівфабрикати (рис. 1).

Оферта — це вид контракту у вигляді письмової пропозиції продавця товару потенційним покупцям щодо реалізації конкретної партії товару на певних умовах.

Вона містить усі основні істотні умови і у випадку схвалення її потенційним покупцем цілком може вважатися контрактом у спрощеній формі.

Комерційні оферти поділяються на тверді й вільні.

 Тверда оферта — це письмово оформлена пропозиція про продаж товару, надіслана продавцем (оферентом) конкретному потенційному покупцеві. Тверда оферта має термін дії, протягом якого продавець не може пропонувати один і той же товар іншому покупцеві й протягом якого одержувач оферти повинен подати свій акцепт (підтвердження) у письмовій формі.

Рис. 1. Види зовнішньоторговельних контрактів

 Вільна оферта передбачає одночасну пропозицію однієї й тієї ж партії товару декільком покупцям без обмеження її дії в часі, що не зв'язує продавця певними гарантіями. Оферент приймає до виконання перший отриманий акцепт або акцепт бажаного покупця.

Залежно від характеру постачання виділяють разові контракти і контракти з періодичним постачанням.

Контракт разового постачання передбачає реалізацію партії товарів у певний момент часу, після чого відносини між сторонами розриваються.

Контракти з періодичним постачанням передбачають систематичне постачання товарів обумовленими партіями протягом певного проміжку часу (рік і більше).

Відповідно до форми оплати за товари зовнішньоторговельні контракти

бувають з оплатою в грошовій, товарній та змішаній формах.

Контракти з оплатою в грошовій формі передбачають розрахунки

увалюті згідно з обраними формами розрахунків і способом платежу.

Контракти з оплатою в товарній формі — це бартерні й компенсаційні угоди.

Контракти з оплатою в змішаній формі мають на меті раціональне поєднання розрахунків у валюті з частковим розрахунком товарами або готовою продукцією; вони часто поєднуються з цільовим кредитуванням продажу обладнання і технології "під ключ".

Уміжнародній торгівлі особливе місце посідають контракти на комплектне обладнання, сировину та напівфабрикати.

Контракти купівлі-продажу комплектного обладнання є місткими і складними за змістом, передбачають чітке формулювання механізму взаємних зобов'язань між продавцем і покупцем та між ними і багатьма спеціалізованими фірмами, що виконують налагодження, монтаж та пуск обладнання.

Контракти закупівлі сировини та напівфабрикатів мають довготерміновий характер і за умови високої стабільності сировинного ринку

сприяють стабілізації цін, налагодженню тісних і сталих взаємин між добувними і виробничими підприємствами.



2

Успішне проведення комерційних операцій на міжнародному оптовому ринку є можливим за умови професійного виконання низки комерційних і технологічних заходів і процедур, які можна об'єднати в три групи: підготовчо-

передконтрактна робота, переговорно-контрактна робота і виконання зовнішньоторговельних контрактів.

Діяльність суб'єктів комерційної діяльності на міжнародному оптовому ринку розпочинається підготовчим (передконтрактним) етапом. Основним завданням цього етапу є вибір зовнішньоторговельного партнера з великої кількості потенційних контрагентів, розосереджених на світовому ринку.

Для того, щоб правильно обрати потенційного закордонного контрагента,

необхідно вивчити і проаналізувати великий масив інформації, яка стосується багатьох аспектів комерційної діяльності: стану і динаміки конкретного товарного ринку, його місткості й рівня монополізації; основного контингенту виробників і посередників на даному ринку і усталеної системи реалізації основної частки аналогічного товару; ознайомлення з усталеними на спеціалізованому ринку чи в регіоні торговельними звичаями (навичками);

вивчення особливостей зовнішньоторговельної політики окремих країн. Під час вибору зовнішньоторговельного партнера важливого значення набуває

з'ясування його платоспроможності, бізнесового іміджу на ринку і відповідності масштабам запланованої оптової операції.

Сформувавши і обмеживши коло потенційних зовнішньоторговельних партнерів, учасник міжнародної оптової торгівлі вступає з ними в попередній контакт для з'ясування їх намірів щодо подальшої співпраці. Отримавши підтвердження про бажання співпрацювати, зацікавлений суб'єкт повинен з'ясувати у контрагента особливості регулювання зовнішньоекономічної діяльності державними установами його країни: наявність урядових обмежень і

заборон (ліцензії, квоти, протекціоністські й антидемпінгові ставки тощо);

митні обмеження (мито і збори); вимоги податкових і фінансових установ країни (податки, пільги); вимоги ветеринарних, санітарно-епідеміологічних служб, служб стандартизації.

Подальший перебіг процедури підготовчого етапу відрізняється залежно від експортного або імпортного спрямування запланованої торговельної операції. Експортери матеріальних благ концентрують свої зусилля на таких напрямках завершення передконтрактної роботи:

—організація рекламно-інформаційної роботи серед потенційних імпортерів із залученням різноманітних засобів реклами;

—розсилання комерційних пропозицій, або оферт (проектів контракту),

загальновідомим покупцям даного товару;

—участь у комерційних ярмарково-виставкових заходах національного та міжнародного масштабу;

—участь у комерційних торгах і тендерах, біржових і аукціонних торгах;

—підтвердження пролонгування чинних контрактів з традиційними контрагентами;

—прийняття і підтвердження замовлень і запитів закордонних покупців.

Якщо ініціатива проведення комерційної операції виходить від експортера

(продавця), то вона знаходить своє відображення в його комерційній пропозиції

— оферті (твердій або вільній). За умови зацікавленості покупця в купівлі товару він надсилає продавцю запит або замовлення.

Запит — це комерційне звернення потенційного покупця до експортера з проханням надіслати йому поточну оферту.

Замовлення — це спрощена форма проекту контракту, що надсилається покупцем (імпортером) продавцеві (експортеру) і

містить детальний опис необхідного товару та основні умови перспективного контракту, крім ціни.

У міжнародній торговельній практиці ціну повинен назвати продавець

товару. Якщо замовлення імпортера приймається продавцем, він надсилає

підтвердження замовлення — передконтрактний комерційний документ,

який засвідчує безумовне прийняття замовлення до виконання.

Передконтрактна робота завершується імпортерами за допомогою таких

комерційно-технологічних заходів:

—розсилання запитів виробникам і продавцям необхідного товару;

—організація комерційних торгів або тендерів на необхідний обсяг товарів;

—участь у міжнародних оптових ярмарках, виставках і салонах;

—налагодження комерційних контактів на основі отриманих рекламно-

інформаційних матеріалів, комерційних листів або оферт;

—безумовне акцептування найкращої з отриманих оферт експортерів;

—надсилання потенційному продавцю замовлення на необхідний товар.

Переговорно-контрактна робота учасників міжнародного оптового ринку розпочинається після завершення підготовчо-передконтрактного етапу

і передбачає переговорні процедури і укладення зовнішньоторговельних контрактів.

Комерційні переговори, як правило, відбуваються протягом тривалого часу і передбачають з'ясування і уточнення основних і додаткових умов,

застережень і додатків до перспективного контракту, його форми, змісту,

порядку прочитання і тлумачення окремих розділів і статей. Переговори в міжнародній оптовій торгівлі здійснюються різними способами: у письмовій формі; за допомогою електронних засобів зв'язку (телефон, факс,

комп'ютерний зв'язок); шляхом особистих зустрічей.

Комерційне листування застосовується для найповнішого з'ясування позицій і намірів сторін і має на меті підготовку проекту контракту до затвердження.

Телефонно-електронні переговори широко застосовуються в галузі купівлі-продажу масових товарів із стандартними характеристиками, в біржовій торгівлі, посередницькій діяльності. Вони дозволяють спростити і прискорити контракти.

Особисті зустрічі представників продавця і покупця для проведення переговорів практикуються доволі рідко — у випадку підписання масштабних генеральних угод і контрактів, для погодження неузгоджених положень контракту, і звичайно поєднуються з проведенням визначних комерційних заходів (виставок, симпозіумів тощо). Загальною вимогою, що висувається до учасників процедури укладення контракту, є підтвердження ними своїх повноважень згідно з юридичним статусом фірм, які вони представляють.

Укладення зовнішньоторговельного контракту здійснюється в таких формах:

—підписання узгодженого контракту уповноваженими представниками сторін;

—акцепту покупцем твердої оферти експортера;

—акцепту продавцем контроферти імпортера;

—акцепту продавцем письмового підтвердження покупцем попередньо розісланої вільної оферти;

—підтвердження експортером замовлення, надісланого імпортером;

—письмового підтвердження раніше досягнутої усної домовленості.

Особливе місце в комерційній діяльності господарських суб'єктів на міжнародному ринку посідає комплекс організаційних, комерційних і технологічних прийомів і методів, покликаних забезпечити виконання укладених експортно-імпортних контрактів.

Виконання зовнішньоторговельного контракту полягає в належному

— повному і своєчасному — виконанні прийнятих на себе зобов'язань, які в найбільш, загальному вигляді можна представити як передавання продавцем покупцеві обумовленого матеріального блага, його прийняття і сплату останнім.

Процедура виконання міжнародного контракту є схожою до аналогічної процедури, що широко застосовується у вітчизняній оптовій торгівлі, однак містить і певні відмінності, пов'язані з перетворенням, товару у вантаж,

заповненням і оформленням супровідних і розрахункових документів.

Під час підготовки експортного товару до транспортування продавець повинен звертати особливу увагу на упакування і маркування вантажу,

враховуючи характер транспортування і специфіку транспортного засобу,

природно-кліматичні умови певних регіонів, особливості проведення митних доглядів тощо.

Упакування слід добирати таким чином, щоб воно не тільки забезпечувало повне збереження товару, але й відповідало виду товару і виду транспорту одночасно, не ставало предметом додаткового митного оподаткування тощо.

Маркування є обов'язковим атрибутом вантажу в міжнародній практиці,

необхідним для полегшення перевалок, обліку і оперування вантажними місцями при комбінованих перевезеннях. Маркування — це загальноприйняті написи, зображення і умовні позначення, нанесені на тару або безпосередньо на товар, які використовуються під час завантажувально-розвантажувальних робіт для кількісного обліку товарних партій. Воно містить інформацію для одержувача і транспортного перевізника, а також відомості про маршрут перевезення і характерні особливості товару.

Підготовка і здійснення зовнішньоторговельних операцій вимагає від комерсантів, що виходять на міжнародний оптовий ринок, високої комерційної кваліфікації, глибокої й різнопланової підготовки. Разом з тим, проведення міжнародних гуртових операцій потребує чималих матеріальних, фінансових,

людських затрат і є, до того ж, високо ризиковою сферою комерційної діяльності, що повинно бути враховано потенційним учасником експортно-

імпортних операцій під час прийняття рішення про вихід на зовнішні ринки.

3

Кожна комерційна операція, що має місце в практиці міжнародного оптового ринку, потребує відповідного митного оформлення, що може бути забезпечене спільними зусиллями як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

(ЗЕД), так і відповідних митних органів. При цьому всі учасники митного

забезпечення переміщення товарів і послуг повинні чітко дотримуватися чинних правил і процедур, передбачених митними режимами країн — контрагентів зовнішньоторговельного контракту (резидента і нерезидентів).

У практиці здійснення вітчизняної комерційної діяльності учасниками зовнішньоекономічної діяльності можуть виступати фізичні або юридичні особи України та інших країн усіх форм власності за умови дотримання ними двох основних умов:

—здійснення реєстрації в якості суб'єкта господарювання відповідно до чинного законодавства країн-резидентів;

—належної реєстрації вітчизняного господарського формування як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Реєстрація іноземних фізичних і юридичних контрагентів-нерезидентів відбувається відповідно до чинних законодавств тих країн, представниками-

резидентами яких є закордонні комерційні партнери українських учасників міжнародних комерційних операцій. Підтвердження належної реєстрації закордонні контрагенти подають вітчизняним суб'єктам комерції в процесі проведення комерційних переговорів та укладення міжнародних контрактів.

Взаємовідносини учасників ЗЕД із митними органами будуються виключно через уповноважених осіб — декларантів. У якості декларантів органи митниці розглядають юридичних та фізичних осіб (їх представників), що заявляють (декларують) матеріальні блага, за умови їх пред'явлення до митного оформлення з метою переміщення через митний кордон або всередині митної території України.

У процесі здійснення декларування будь-яких матеріальних цінностей, у

т. ч. товарів, робіт, послуг, необхідно враховувати відповідний чинний митний режим окремо взятої держави — сукупність тих положень, що чітко встановлюють митний статус матеріальних благ, транспортних засобів та інших цінностей, які можуть переміщуватися через митний кордон даної держави.

Митне оформлення вантажів є виключним зобов'язанням будь-якої фізичної чи юридичної особи, котра відповідає за переміщення товарів, послуг,

робіт та інших матеріальних цінностей за межі митного кордону України.

Здійснення даного обов'язку покладено на юридичних або фізичних осіб-

декларантів, що кваліфікували себе згідно з вимогами чинного законодавства,

внутрішніми розпорядчими документами Державної митної служби України

(ДМСУ). Представники власників вантажів та митні брокери повинні пройти навчання за встановленою програмою, після чого вони можуть отримати кваліфікаційне свідоцтво, наявність якого є обов'язковим для митних брокерів.

Основним документом, який застосовується під час митного оформлення товарів, робіт і послуг, є

вантажна митна декларація (ВМД) — уніфікований для більшості країн світу документ, що складається з низки розділів, до яких на основі первинних даних вносяться відомості про об'єкти зовнішньоторговельної операції, відправника, одержувача, особу декларанта, порядок переміщення товарів через митний кордон та у митному просторі країни, порядок розрахунків і стягнення митних зборів та платежів

Митний контроль за переміщенням матеріальних благ — це єдиний процес впровадження посадови ми особами митних органів низки заходів, скерованих на забезпечення дотримання митного

законодавства і міжнародних договорів України

Початком процесу митного контролю в частині проведення міжнародних комерційних операцій (за винятком особистого контролю фізичних осіб — громадян) вважається:

—перетин матеріальними благами державного (митного) кордону при їх увезенні в порядку здійснення імпортних поставок;

—пред'явлення матеріальних благ і транспортних засобів, в яких вони