апопій
.pdfІстотною проблемою теорії лізингових відносин є також суперечливість виділення, співвідношення понять "форм" (внутрішній, міжнародний) і "видів" (фінансовий, оперативний, зворотний) лізингу та їх тлумачення.
Вітчизняні фахівці, орієнтуючись на прийняту в Російській Федерації нормативну класифікацію лізингу, традиційно виділяють:
—за сферою ринку лізингових послуг — дві форми лізингу (внутрішній та міжнародний);
—за правом на об'єкт лізингу — три види лізингу (фінансовий,
оперативний, зворотний);
—за переуступкою права користування об'єктом лізингу — один вид лізингу (сублізинг);
—за терміном дії лізингових відносин — три типи лізингу
(довгостроковий, середньостроковий і короткостроковий).
Натомість Конвенція СНД "Про міждержавний лізинг", підписана Україною у 1998 р., визначає поняття міждержавного лізингу та його основні види, зокрема, фінансовий лізинг, операційний (оперативний) лізинг, зворотний лізинг, компенсаційний лізинг, бартерний лізинг, інші види лізингу.
Отже, існує потреба у виробленні системного підходу до класифікації лізингових відносин. При цьому основними чинниками класифікації, за якими виділяються окремі види лізингу, доцільно визнати такі організаційно-правові
та фінансово-економічні ознаки, як:
—сфера ринку лізингових послуг;
—форма організації лізингової угоди;
—об'єкт лізингу;
—тривалість угоди лізингу;
—обсяг обслуговування лізингоодержувача;
—умови амортизації;
—тип лізингових платежів та ін.
Так, з урахуванням форми організації угоди (і техніки проведення лізингової операції) розрізняють прямий, опосередкований, зворотний лізинг і
лізинг постачальнику; окремою модифікацією лізингу за цією ознакою є сублізинг.
Прямий лізинг передбачає, що виробник (постачальник) самостійно,
поєднуючи функції продавця і лізингодавця, без посередників здає об'єкт у лізинг лізингоодержувачеві.
Згідно з цією схемою, виробник обладнання створює спеціальний структурнийпідрозділ підприємства або дочірню лізингову компанію, які займаються збутом продукції й передаваннням її в лізинг, що дозволяє виробнику отримувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції та використовувати додаткові кошти на розвиток (розширення і технічну реконструкцію) виробництва. Завдяки роботі без посередників значно спрощується механізм здійснення угоди (лізингова угода перетворюється на двосторонню) та скорочуються витрати на її проведення.
Опосередкований лізинг передбачає передавання обладнання чи іншого майна в лізинг через посередників. При опосередкованому лізингу до угоди задіюється щонайменше три учасники: продавець-виробник, лізингодавець
(лізингова компанія) і лізингоодержувач; досить часто їх кількість суттєво зростає, і лізингова угода перетворюється на багатосторонню.
Увипадку опосередкованого лізингу посередник (лізингодавець)
спочатку фінансує придбання об'єкта лізингу від виробника і постачає його користувачеві (лізингодавцю), а потім періодично отримує від лізингоодержувача лізингові платежі.
Зворотний лізинг передбачає, що власник обладнання (чи іншого майна)
передає право власності на нього майбутньому лізингодавцеві (покупцеві) на умовах договору купівлі-продажу (тобто продає його) і одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна (бере цей же об'єкт у лізинг у покупця). Таким чином, в угоді зворотного лізингу початковий власник виступає і як продавець обладнання, і як його лізингоодержувач.
Зворотний лізинг дозволяє продавцеві основних засобів: забезпечити термінове надходження коштів і відновити за їх рахунок виробничий процес;
рефінансувати капітальні вкладення зі значно меншими витратами, ніж при
Рис. 4. Основні ознаки класифікації лізингових відносин залученні банківських позик; отримати зручніші умови оподаткування
(використовуючи власне обладнання, яке переоформлене в лізинг, можна відносити лізингові платежі на собівартість продукції і, таким чином, знизити оподатковуваний прибуток підприємства) тощо.
Лізинг постачальнику, на відміну від зворотного лізингу, передбачає, що постачальник обладнання, хоча і виступає в ролі продавця та лізингоодержувача одночасно, але не є користувачем майна, яке він обов'язково передає в сублізинг третій особі (без згоди лізингодавця). Ця схема дозволяє виробнику обладнання самостійно або через дочірню компанію займатися фінансовим лізингом, не вдаючись до послуг професійних посередників.
Відповідно до вітчизняного законодавства сублізинг — це вид піднайму майна (об'єкта лізингу), відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у
користування за плату на погоджений термін відповідно до умов договору сублізингу майно (об'єкт лізингу), отримане раніше від лізингодавця за договором лізингу.
При переданні майна (об'єкта лізингу) у сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу; при цьому обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.
Принциповою відмінністю сублізингу від інших видів лізингу є здавання основним лізингодавцем майна в лізинг не безпосередньо користувачу, а через лізингову компанію-посередника, яка передає отриманий об'єкт лізингу кінцевому користувачеві, акумулює лізингові платежі та перераховує їх основному лізингодавцеві.
При цьому в договорі сублізингу, зокрема, передбачається, що:
—термін, на який об'єкт лізингу надається в сублізинг, не може перевищувати терміну договору лізингу;
—обмеження на використання об'єкта лізингу повинні бути перенесені в договір сублізингу;
—з лізингоодержувача не знімається відповідальність за договором лізингу;
—права сублізингоодержувача не можуть виходити за межі прав лізингоодержувача, а обов'язки сублізингоодержувача повинні враховувати обов'язки лізингоодержувача;
—лізингодавець має право контролювати використання об'єкта лізингу.
З урахуванням сфери ринку лізингових послуг розрізняють внутрішній та
міжнародний (зовнішній).
При внутрішньому лізингу всі учасники лізингової операції є резидентами однієї країни; міжнародний (зовнішній) лізинг має місце у випадку, коли всі,
або хоча б один з учасників угоди, є суб'єктами господарювання різних країн.
Різновидом міжнародного лізингу є прямий міжнародний лізинг (у т. ч. прямий експортний лізинг, прямий імпортний лізинг) та опосередкований
(транзитний) міжнародний лізинг.
За ознаками тривалості лізингової угоди, обсягів обов'язків лізингодавця та рівня окупності об'єкта лізингу виділяють два найбільш поширених види лізингу — фінансовий лізинг та оперативний лізинг.
З економічного погляду, фінансовий лізинг — це найрозповсюдженіший як у світі, так і в Україні вид лізингу, який передбачає здавання в оренду
(лізинг) обладнання чи іншого майна на тривалий термін, який є співвідносним з терміном амортизації об'єкта лізингу або більшим за нього, і повне або майже повне відшкодування його вартості за період використання. Після закінчення терміну дії договору фінансового лізингу користувач
(лізингоодержувач) може придбати обладнання у власність за пільговою або залишковою вартістю, поновити дію договору лізингу на пільгових умовах або припинити лізингову угоду.
Основними модифікаціями фінансового лізингу є відокремлений (або левереджований) лізинг, простий лізинг, складний лізинг, груповий лізинг та ін.
Оперативний (операційний) лізинг — вид лізингу, що укладається на термін менший, ніж амортизаційний період. Оперативний лізинг охоплює лізингові (орендні) відносини, за яких витрати лізингодавача, що пов'язані з придбанням та утриманням засобів, які здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту, термін дії якого є значно меншим за термін фізичного зносу обладнання.
Після закінчення договору щодо оперативного лізингу він може бути продовжений, або об'єкт лізингу повертається лізингодавцю і знову здається в лізинг іншому лізингоодержувачеві.
—Таким чином, оперативний лізинг передбачає для лізингодавця можливість здавати в лізинг своє майно, котре він закуповує на свій страх і ризик, неодноразово протягом нормативного терміну його служби.
Використання оперативного лізингу дає змогу скоротити термін оренди
(обмежується терміном фізичного зносу обладнання), покласти на лізингоодержувача ризики втрати чи псування майна — об'єкта лізингу, після закінчення терміну угоди продати об'єкт лізингу або повторно здати його в лізинг, забезпечувати технічне обслуговування, в т. ч. поточні ремонти зданого в лізинг обладнання.
Оперативний лізинг застосовується в тих випадках, коли: очікувані доходи від експлуатації орендованого обладнання не окуповують його ціни;
обладнання потрібне користувачеві на невеликий термін (сезонні роботи,
разове цільове використання); лізингове обладнання вимагає спеціального технічного обслуговування та (або) у лізингоодержувача немає власних кваліфікованих спеціалістів для його експлуатації; об'єктом лізингової угоди може бути унікальне нове, неперевірене в експлуатації або ж використовуване
(можливо, неодноразово) обладнання.
Застосування у господарській практиці оперативного лізингу обумовлене тим, що лізингодавці (лізингові компанії, лізингові дилери) за характером своєї діяльності є вузькоспеціалізованими і завдяки доброму знанню вимог ринку відповідного обладнання можуть забезпечувати необхідний технічний сервіс.
Застосовують оперативний лізинг з метою продажу орендованого майна клієнтові лише після закінчення терміну лізингу завдяки включеному в лізинговий договір праву на опціон. Найчастіше оперативний лізинг використовується автомобільними дилерами та торговельними фірмами з продажу різних видів обладнання для здавання в оренду обладнання та інших основних засобів для сільськогосподарських, будівельних, транспортних,
гірничовидобувних підприємств, поставок комп'ютерної техніки тощо.
У практиці господарської діяльності застосовуються деякі інші специфічні різновиди лізингу, зокрема, відновлюваний лізинг, револьверний лізинг, компенсаційний лізинг, лізинг, який сприяє збуту тощо.
Відновлюваний лізинг передбачає періодичну заміну обладнання за заявкою лізингоодержувача новими, досконалішими різновидами обладнання аналогічного призначення.
Револьверний лізинг надає право лізингоодержувачеві після закінчення обумовленого угодою терміну обміняти орендоване обладнання на інше, яке,
відповідно до технологічних особливостей виробничого процесу, стає необхідним для нього на подальшій стадії розвитку виробництва. Використання відновлюваного та револьверного лізингу дозволяє суб'єктам господарювання
— лізингоодержувачам швидко і з незначними витратами переоснастити виробничі потужності сучасним і високотехнологічним обладнанням, сприяє впровадженню досягнень НТП.
Компенсаційний лізинг передбачає оплату лізингоодержувачем своїх зобов'язань шляхом постачання продукції, яка виготовлена на отриманому в лізинг обладнанні, або шляхом надання зустрічних послуг. Його застосування обумовлене наявністю у підприємств проблем, пов'язаних з відсутністю або недостатністю коштів (особливо валютних) для придбання сучасних високопродуктивних видів обладнання.
Змішаний лізинг ґрунтується на поєднанні грошових і компенсаційних платежів з використанням елементів бартерної угоди.
Лізинг, який сприяє збуту, передбачає надання лізингових послуг не силами виробника певного обладнання, для якого невідомим є потенційний користувач такого майна, а продавцем-постачальником, який забезпечує збут даного обладнання певним клієнтам, надаючи їм, серед іншого, і можливість придбання майна на умовах лізингової угоди. Привабливість такої схеми для лізингової компанії пов'язана з можливістю постійного розширення кола клієнтів, а для постачальника — продавця обладнання — з пропонуванням клієнтам так званого зовнішнього фінансування угоди купівлі-продажу обладнання, що сприяє активізації продажів.
3
Лізингова діяльність з-поміж різних видів підприємництва вирізняється за складом учасників, специфікою функцій, особливостями інвестиційних проектів, які передбачають комплекс організацшно-правових, фінансових,
комерційних, маркетингових, технічних та виробничих процесів, а також змістом, переліком і послідовністю заходів, які забезпечують реалізацію лізингових відносин
Як видно, на практиці навіть найпростіша схема лізингу передбачає необхідність залучення додаткових учасників — суб'єктів лізингових відносин та укладення кількох угод, які відрізняються за формою, змістом, цільовим призначенням та ін.
Для організації та реалізації лізингу необхідно сформувати систему зв'язків як
Рис. 5. Принципова схема лізингових відносин
між основними суб'єктами лізингу, так і з іншими потенційними учасниками лізингових операцій:
—інвесторами, які вкладають кошти у створення та діяльність лізингової компанії;
—банками, які здійснюють додаткове фінансування лізингових
операцій;
—лізинговою компанією;
—складом лізингової компанії, з якого об'єкти лізингу постачаються лізингоодержувачеві й на який вони повертаються після закінчення терміну лізингу;
—посередниками, які підшукують лізингоодержувачів;
—клієнтами лізингових компаній;
—постачальниками (виробниками або продавцями) об'єктів лізингу;
—страховими компаніями, які надають лізинговій компанії страхові послуги зі страхування майна — об'єкта лізингу, транспортних ризиків під час поставок обладнання лізингоодержувачам і фінансових ризиків при виконанні лізингових операцій;
—технічно-сервісними підприємствами, які здійснюють технічне обслуговування зданого в лізинг майна за договором з лізинговою компанією або за прямим договором з лізингоодержувачем;
—підприємствами, які здійснюють ремонт та реновацію об'єктів, що перебували в лізингу і повернуті після закінчення його терміну;
—збутовими посередниками, які реалізовують на ринку повернуті об'єкти лізингу з попереднім ремонтом та реновацією або без них.
Із загальної сукупності зв'язків варто вирізнити основні комерційні
зв'язки, які забезпечують лізингові операції:
"лізингова компанія — лізингоодержувач — постачальник об'єкта лізингу"
— тристоронній договір про лізинг;
"лізингова компанія — постачальник" — частина тристороннього договору, яка передбачає контракт на придбання лізинговою компанією об'єкта лізингу;
"лізингова компанія — банк" — кредитний договір з банком на фінансування операції придбання лізинговою компанією об'єкта лізингу;
"банк-постачальник" — оплата отриманого об'єкта лізингу за дорученням лізингової компанії в рахунок кредитного договору;
"лізингова компанія — страхова компанія" — договори страхування лізинговою компанією ризиків, пов'язаних з лізинговою операцією;
"лізингоодержувач — технічно-сервісне підприємство" — договір між лізингоодержувачем і підприємством, яке здійснює технічне обслуговування об'єкта лізингу.
Загалом лізинговий процес як послідовність дій з моменту формування концептуальної ідеї лізингової угоди до практичного її втілення шляхом поставки обладнання, виробництва продукції та завершення угоди, можна розглядати як цикл, що охоплює три основні стадії — підготовчу, організаційну та експлуатаційну, кожна з яких, у свою чергу, роз поділяється на окремі етапи,
елементи та конкретні види робіт.
Лізингова угода може бути укладена лише за умови проведення комплексу підготовчих заходів, які здійснюються основними суб'єктами угоди.
При цьому зміст і перелік підготовчих заходів зумовлені місцем суб'єкта в лізинговій угоді. Так, лізингоодержувач, який найчастіше є ініціатором лізингової угоди, повинен визначити зміст підприємницької ідеї,
проаналізувати умови та особливості лізингової угоди, розробити відповідний підприємницький проект щодо організації лізингу обладнання чи іншого майна.
Лізингова компанія здійснює економічну оцінку пропонованих лізингових проектів, виявляє пріоритетні для регіону (чи країни) напрями інвестицій,
досліджує стан і тенденції розвитку ринку найбільш привабливих об'єктів лізингу, аналізує економічну діяльність потенційних клієнтів тощо.
Організаційна (інвестиційна) стадія передбачає оформлення лізингової угоди та здійснення процесу поставки обладнання його користувачу.
Експлуатаційна стадія лізингового процесу охоплює період експлуатації об'єкта лізингу, виплати лізингових платежів та закриття угоди. Після завершення терміну лізингової угоди вирішується питання щодо подальшого використання майна — об'єкта лізингу — шляхом продовження угоди, викупу обладнання лізингоодержувачем або повернення майна лізингодавцеві.
У процесі організації лізингових відносин суб'єкти лізингу повинні узгодити і документально оформити:
—заявку лізингоодержувача лізингодавцеві на закупівлю необхідного обладнання;
—висновок лізингодавця про платоспроможність отримувача та про ефективність лізингового проекту;
—замовлення-наряд лізингодавця постачальнику;
—договір про надання позики лізингодавцеві для закупівлі обладнання;
—договір купівлі-продажу обладнання;
—акт приймання обладнання лізингоодержувачем в експлуатацію;
—лізингову угоду;
—договір про технічне обслуговування обладнання;
—договір про страхування обладнання.
Основним документом, який регулює відносини між суб'єктами лізингу, є
лізингова угода (договір лізингу). За договором фінансового лізингу (далі —