апопій
.pdfй товарно-сировинні. Товарна спеціалізація бірж досить глибока. Тут розрізняють біржі зернові, худоби, металу, дорогоцінних металів, нафти та ін. В
Україні функціонує 365 бірж; з них лише 10—15 % вузькоспеціалізованих.
Біржовий оборот становить 6,0—6,5 млрд грн на рік, щоправда, переважають валютні операції. Основна частина вітчизняних бірж є акціонерними товариствами.
Брокерські фірми — це суб'єкт ринку, провідною функцією якого є зведення контрагентів. Біржові брокери виступають продавцями і покупцями,
але в обох випадках діють від імені й за рахунок замовника. Вони виконують одноразове доручення і лише фактичні, а не юридичні дії.
Аукціони — це спеціально організовані ринки, які періодично діють у загальновизнаних світових торгових центрах. На аукціонах здійснюється привселюдний продаж аукціонних товарів за принципом: власником товару стає той, хто пропонує найвищу ціну. В Україні аукціонний продаж практикується надзвичайно обмежено (нерухомість, худоба).
Дистриб'ютори — це суб'єкти оптового ринку (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які володіють винятковим правом купівлі-продажу товару відповідної фірми. Дистриб'ютори здійснюють угоди від свого імені та за свій рахунок. В Україні дистриб'ютори зазвичай представляють інтереси зарубіжних фірм.
Агентські фірми виступають як незалежні суб'єкти на ринку товарів і послуг. Вони від імені й за рахунок замовника здійснюють посередництво під час укладання угод або самі укладають угоди, виконуючи при цьому як фактичні, так і юридичні дії. Комерційні (торговельні) агенти співпрацюють із принципалами на договірній основі.
Стопісти — це фірми в країні імпортера, які здійснюють експертно-
імпортні операції на основі спеціального договору консигнаційного складу.
Фектори — торгові посередники, які виконують від імені експортера різноманітні операції: експортні, кредитні, страхові.
Лізингові фірми — це суб'єкт ринку, основна діяльність якого полягає у здаванні в довгострокову оренду з викупом (фінансовий лізинг) машин,
обладнання, транспортних засобів, комп'ютерної техніки. Лізингові фірми бувають універсальними і спеціалізованими.
Загальна класифікація суб'єктів комерційної діяльності наведена в табл. 1.
Наведена класифікація охоплює основні ознаки, за якими суб'єкти комерційної діяльності поділяються на види і типи, характерні для всіх функціональних сфер торгівлі: роздрібної, оптової й посередництва.
Суб'єкти комерційної діяльності постійно видозмінюються,
трансформуються, максимально пристосовуються до певного середовища.
Водночас лібералізація комерційної діяльності, глобалізація міжнародної торгівлі породжують принципово нові форми і види суб'єктів ринку. Серед них слід виділити віртуальні магазини
і дистриб'юторів у системі електронної комерції, фінансово-промислово-торгові групи; транснаціональні торговельні компанії та ін. В українській економіці ці формування тільки починають створювати.
Таблиця 1
Класифікація суб’єктів комерційної
діяльності
3
Об'єктом комерційної діяльності є товар
Товар - продукт виробничо-екологічної діяльності або природне
багатство, яке має вартість і обмінюється на ринку в грошовій формі.
До товару належать як матеріальні речі, так і нематеріальні фізичні об'єкти, послуги, робочі технології, енергія, ідеї та ін.
У ринковому середовищі всі продукти праці визнаються потенційним товаром, і на них розповсюджуються товарно-грошові відносини.
Номенклатура товарів на внутрішньому ринку охоплює мільйони видів і різновидів. При цьому вона з кожним роком розширюється, тому виникає необхідність класифікації величезної маси товарів та послуг.
За призначенням товари як об'єкт комерційної діяльності можна поділити на два класи: товари широкого вжитку і товари виробничого призначення.
Товари широкого вжитку служать для задоволення власних та сімейних потреб. Існують різні класифікації цього виду товарів — товарознавча, торговельна, статистична, митна, міжнародна. Кожна з них має свою конкретну мету. З позицій майбутньої професії комерсанта найбільший інтерес становить торговельна класифікація.
У класифікації використані ознаки, що характеризують товарознавчі,
комерційні, маркетингові та митні аспекти товарів.
Товарна група — це укрупнений поділ номенклатури товарів залежно від їх призначення. До товарної групи, наприклад, відносять м'ясо і м'ясопродукти,
молоко і молокопродукти, кондитерські вироби, тканини, швейні вироби. На базі товарних груп у торговельній практиці формують груповий асортимент.
Товарну групу можна поділити на підгрупи, для яких характерно об'єднання видів товарів за такими ознаками, як призначення, склад, стать, вік та ін. Так, група "Тканини" поділяється на підгрупи: бавовняні, вовняні,
шовкові, лляні.
Товарна підгрупа служить основою для створення видового асортименту в торгівлі. Поглиблений поділ підгруп, тобто видів товарів за стилем, фасоном,
моделлю, кольором дає змогу виділити різновиди, а в торгівлі — внутрішньовидовий асортимент. Практична цінність такої класифікації полягає не тільки у перетворенні виробничого асортименту на торговельний, а й в можливості ефективної товарної спеціалізації роздрібної мережі.
Товари простого асортименту налічують 5—6 різновидів (сіль, цукор,
сірники), а товари складного асортименту — сотні, а інколи тисячі внутрішньовидових найменувань (одяг, електротовари, кондвироби).
Товари повсякденного попиту (мило, зубна паста, молоко, хліб),
періодичного попиту (одяг, культтовари, будматеріали) і особливого попиту
(автомобілі, меблі, електронні системи) відрізняються частотою попиту.
Складність асортименту і частота попиту широко використовуються у класифікації товарів для формування асортиментної політики, територіального розміщення асортименту в малих, глибинних поселеннях, селах, райцентрах,
містах.
Класифікація товарів залежно від задоволення потреб — фізичних,
матеріальних, соціальних, духовних — потрібна для аналізу і оцінки соціальної ролі торгівлі, її впливу на формування і задоволення власних потреб.
Фізичні потреби обмежені їжею, звичайним одягом, теплом. Матеріальні потреби виникають у процесі життєдіяльності людини і охоплюють усі матеріальні блага. Група духовних потреб спрямована на забезпечення духовного відтворювання за допомогою аудіо-, відеозаписів, книг, преси,
культурних цінностей.
Товари виробничого призначення становлять другий значний клас об'єктів комерційної діяльності. Вони мають такі особливості:
— використовуються у сфері виробничого споживання;
—переносять свою вартість повністю або частково на готовий продукт у процесі виробництва;
—відрізняються надзвичайно широкою і складною номенклатурою.
Товари виробничого призначення можна розділити на п'ять груп (рис. 1).
Рис. 1. Класифікація продукції виробничого призначення
Послуга — це товар, який реально виявляється у формі діяльності,
роботи, тобто не в матеріально-речовій формі
Як і будь-який товар, послуга має вартість, і на неї розповсюджуються товарно-грошові відносини. Водночас послуга суттєво відрізняється від матеріального товару своїми особливостями: невідчутністю, невіддільністю,
непостійністю, недовговічністю.
Невідчутність означає, що до отримання конкретної послуги її не можна побачити, скуштувати, понюхати, почути.
Невіддільність послуги слід розуміти так: створення (надання) і
споживання послуг органічно поєднані й відокремити їх неможливо.
Непостійність стосується, переважно, якості послуги, яка змінюється залежно від того, яка фірма чи особа, якому контрагенту, клієнту та в якій формі надає цю послугу.
Недовговічність виявляється в тому, що послуга — "товар, що швидко псується". Тому вона вимагає періодичного оновлення. Крім того, послугу не можна зберігати для подальшого використання.
Ця специфіка надає послугам унікальності щодо переліку, змісту, якості,
а також форми і способу їх надання. Надзвичайно широкий діапазон видів послуг, який утворився на сучасному ринку, можна поділити на чотири блоки.
Кожний блок об'єднує близькі за видом і характером послуги. Крім того, багато видів послуг вимагає особливого поділу, оскільки вони не вписуються у зазначені блоки (рис.2).
Рис. 2. Блокова систематизація послуг
Перший блок охоплює побутові послуги. До них належать ті види робіт і діяльності в нематеріальній формі, які пов'язані з задоволенням особистих або сімейних потреб. У цьому блоці переважають ремонтні роботи: одягу, взуття,
меблів, радіо-, телеапаратури, побутових машин і приладів, транспортних засобів. Крім того, до цього блоку можна віднести банно-пральні, перукарські й фотопослуги. Вимоги до побутових послуг регламентуються стандартами,
спеціальними правилами, а також договором.
Другий блок — соціально-культурні послуги. Вони спрямовані на задоволення потреб, пов'язаних із соціальним становищем людини, його соціальною діяльністю, а також забезпеченням соціальних прав і гарантій.
Перелік соціально-культурних потреб надзвичайно великий і складається з таких груп послуг:
—виховання та освіта людини на різних етапах її життя;
—охорона здоров'я, оздоровлення, рекреація;
—фізична культура, спорт;
—ритуальні послуги;
—культура, відпочинок, розваги;
—туризм.
За своєю суттю ці послуги є культурно-духовними, тому оцінити їх зміст,
якість важко; це можна зробити на основі спеціальних критеріїв. Щоправда,
деякі послуги (освіта, відпочинок) регламентовані стандартами. Значна частина соціально-культурних послуг експортується.
Третій блок містить обмежене коло послуг, головним чином, пов'язаних із забезпеченням умов життя. Основні з них: газо-, тепло-, водо-,
енергопостачання, ремонт житла, прибирання територій. Слід зазначити, що на внутрішньому ринку житлово-комунальні послуги переважають. У структурі всіх платних послуг їх частка становить 45—50 % .
Четвертий блок об'єднує послуги інженерно-технічного характеру, до яких можна віднести транспортні, будівельні, ремонтні, комунікаційні послуги.
Крім того, до цього блоку належить інжиніринг — послуга, пов'язана із проектуванням, будівництвом та оснащенням технічних об'єктів і систем.
Інжиніринг може бути консультативним, технологічним або загальним.
Послуги цього блоку надаються населенню, за винятком інжинірингу, який характерний для міжнародної торгівлі.
Значний інтерес становлять інші види послуг, які об'єднані як особливі послуги. Ця група є порівняно новою для вітчизняної економіки.
Правові послуги (нотаріальні, адвокатські, арбітражні, консультативні)
мають зазвичай соціальний характер. Проте вони спрямовані на правовий захист не лише фізичних осіб, але і юридичних, тому винесені в окрему групу.
Консалтингові послуги надаються у вигляді усних або письмових консультацій за широким колом питань економічного, фінансового,
зовнішньоекономічного, маркетингового характеру.
Торговельно-посередницькі послуги характеризуються змістовністю і різноманітністю. їх можна поділити на: агентські, консигнаційні, біржові,
аукціонні, брокерські, дистриб'юторські, франчайзингові та ін. Водночас послуги біржові, наприклад, поділяються на організаційні, комерційні,
фінансові, спеціальні. Торговельно-посередницькі послуги не обмежені внутрішнім ринком. Вони широко використовуються в організації міжнародного торговельного обміну.
Банківсько-фінансові послуги характерні для фондового ринку і пов'язані з купівлею-продажем валюти, акцій, облігацій, інших видів цінних паперів.
Інформаційні послуги отримали в останні роки швидкий і широкомасштабний розвиток. Вони виявляються у вигляді надання відомостей,
даних, показників, обробки інформації, передачі інформації, забезпечення електронного бізнесу тощо. Комп'ютерні технології, мережа Інтернет сприяють експансії інформаційних послуг і вільному їх руху, що суттєво відрізняє їх від усіх інших видів послуг.
Характеристика особливих видів об'єктів комерційної діяльності
До особливих видів об'єктів комерційної діяльності належать ті, які мають свою специфіку і не можуть бути об'єднані за загальними рисами і ознаками. Таких об'єктів небагато, але вони вагомі на ринку товарів та послуг і тому вимагають вивчення. Доцільно розпочати огляд таких об'єктів із нерухомості.
Нерухомість включає землю як товар, а також всі об'єкти, які пов'язані з нею: будинки, споруди, дороги, багаторічні насадження та ін. В
Україні земля загалом не визнана товаром, за винятком земельних підсобних ділянок, садово-городніх кооперативів, ділянок під будівництво в містах, які можна купити і продати за договірною ціною. Опис земельних угідь, їх місце розташування, якість і вартісна оцінка землі містяться у спеціальному документі, який називається земельним кадастром.
Будинки, споруди, незавершене будівництво становлять окрему групу нерухомості. Ці об'єкти характерні тим, що у фізичному плані вони капітальні,
мають тривалий термін експлуатації й функціонально неподільні. Вони введені в обіг лише на початку процесів приватизації в Україні. Раніше такі об'єкти не вважалися товаром.
Результати інтелектуальної праці належать до об'єктів торгівлі науково-
технічними знаннями: патенти і ліцензії, "ноу-хау", товарні знаки, промислові взірці.
Патент на винахід — це свідоцтво компетентного державного або міжнародного органу, яке видається винахіднику (розробнику) на його монопольне право розпоряджатися і використовувати винахід. Патент обмежений законодавством у часі. Термін його дії визначає кожна країна в межах 15—20 років, але на практиці він значно менший — 6—10 років. Патент може бути проданий як товар на основі патентної угоди. У такому випадку власник патенту передає покупцю повністю свої права на винахід. Але на практиці частіше патенти не продаються, а лише за винагороду власник уступає право на використання винаходу, зберігаючи при цьому право власності на патент. Предметом такої угоди є ліцензія.
Ліцензія є дозволом (правом), що надається за винагороду власником
(ліцензіаром) іншій стороні (ліцензіату) на використання винаходу, який захищений патентом. Розрізняють ліцензії прості, виняткові й повні.
Проста ліцензія характерна тим, що ліцензіар реалізує право не одній, а
багатьом фізичним і юридичним особам, зацікавленим у винаході.
Виняткова ліцензія забезпечує право ліцензіату монопольно використовувати винахід на визначеній території країни.
Повна ліцензія надає ліцензіату виняткове право на використання винаходу без будь-яких обмежень у межах терміну дії угоди.
"Ноу-хау" (дослівно "знати як") — багатогранне поняття, яке об'єднує знання і досвід науково-технічного, виробничного, управлінського,
організаційного, фінансово-економічного характеру. Основні риси "ноу-хау":
науково-технічна і економічна цінність і практична застосовність,
незахищеність у правовому плані; конфіденційність. Об'єкт "ноу-хау" може бути представлений у вигляді документа (інструкції, схеми) або реального досвіду, тобто "живого спеціаліста".
Товарний знак — це зареєстроване у встановленому порядку позначення, символіка, що дає змогу відрізняти товар даної фірми від інших.
Товарний знак є промисловою власністю і охороняється законом. Товарні знаки можуть бути текстовими, у вигляді зображень або комбінованими. Багато фірм,
особливо торговельних, викупляють право на використання товарного знаку відомих товаровиробників для реклами і закріплення на ринку, посилення конкурентних позицій, залучення покупців. Право на використання товарного знаку забезпечує придбана ліцензія.
Основні вимоги до об'єктів комерційної діяльності
Вимоги до товарів — об'єктів комерційної діяльності детально описані і регламентовані такими документами:
—стандартами: міжнародними, державними (ДСТУ), галузевими (ГСТ), а
також стандартами підприємства (СТП);
—технічними умовами (ТУУ), які розробляються підприємствами-
товаровиробниками і мають тимчасовий характер;
—угодами, контрактами між суб'єктами ринку;
—натуральними еталонами, товарними зразками.
Крім того, вимоги до різних характеристик товарів містяться у спеціальних законах, нормативних і піднормативних актах.
Вимоги, які висуваються до товарів у сфері комерційної діяльності,
надзвичайно різноманітні й різнопланові. На першому плані чітко закріпилися
вимоги до якості товару.
Якість — це властивості й ознаки, які характеризують здатність товару задовольнити потреби, відповідати
призначенню і вимогам, які ставляться до нього