апопій

В Україні головна причина використання бартеру в зовнішньоторговому обігу нестача інвалютних засобів, неплатоспроможність багатьох господарських суб'єктів.

Прямі компенсаційні угоди так само, як і бартерні, передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розрахунків у грошовій формі. Проте,

на відміну від бартерної угоди, вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену продукцію. В даній угоді беруть учать не два товари, а значно більше. Сторони направляють один одному два списки товарів: один - з

переліком товарів, вказівкою їх кількості і цін, другий - з переліком запропонованих в компенсацію товарів. В процесі переговорів сторони виробляють два списки взаємодоставлених товарів і додають їх до компенсаційної угоди. На відміну від бартеру , тут може передбачатися неконвертоване грошове сальдо, яке повинно бути використане в країні кредитора.

Угоди даного типу, як правило, підписуються універсальними торговими фірмами, експортно-імпортними фірмами та іншими, які мають широку номенклатуру товарів.

Товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання - це угоди, які підписуються на безвалютній основі на рівні фірми. В світовій практиці вони одержали назву загальних (глобальних) угод. Такі угоди підписуються між великими компаніями з одного боку, і державними організаціями,

міністерствами, зовнішньоторговими об'єднаннями - з другої. Ці угоди можуть підписуватися у вигляді загальних протоколів, що містять списки товарів, що будуть взаємно доставлятися, технологій і послуг. Глобальні угоди можуть виступати як у формі базових угод, так і угод про товарообіг на основі листів-

зобов'язань.

2. Компенсаційні угоди на комерційній основі (другий вид компенсаційних угод) являє собою угоди, в яких поставка й відповідно зустрічна поставка товарів здійснюється на протязі встановленого періоду на основі або одного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту купівлі-

продажу і доданих до нього угод про зустрічні закупки. Такі угоди мають

узгоджений механізм грошових розрахунків, здійснених як шляхом переказу іноземної валюти, так і застосуванням клірингу.

Компенсаційні угоди на комерційній основі, в свою чергу, поділяються на три підвиди:

короткочасні компенсаційні угоди;

зустрічні закупки;

авансові закупки.

Короткочасні компенсаційні угоди, як і бартерні угоди, містять

зобов'язання експортера закупити товари в імпортера. Проте при компенсації,

на відміну від бартеру, поставки оплачуються незалежно одна від одної.

Зустрічні закупки можуть бути з повною чи частковою компенсацією.

Повна компенсація передбачає стовідсотковий обмін товарами.

Компенсаційна закупка дорівнює або перевищує за вартістю експортну поставку.

При частковій компенсації передбачається, що частина експорту повинна компенсуватися закупкою товарів в країні імпортера, а інша частина оплачується готівкою.

Зустрічні закупки. За умовами даної угоди продавець постачає покупцю товар за звичайними комерційними умовами й одночасно зобов'язується закупити в нього зустрічний товар. Угода може бути оформлена двома або трьома самостійними контрактами.

В ролі головного виступає первинний контракт купівлі-продажу. Другий -

це контракт зустрічної закупки, де спеціальним пунктом передбачається зобов'язання продавця здійснити зустрічну закупку товарів. У випадку невиконання даної умови, передбачається штраф від 20 до 50% від суми невиконаних зобов'язань. Інколи сторони підписують третій контракт -

протокол, який зв'язує первинний і вторинний контракти в єдину угоду про зустрічну закупку.

Зустрічні закупки мають такі різновиди: паралельні угоди, угоди "офсет",

трикутні угоди й угоди з передачею фінансових зобов'язань. Паралельні угоди -

це угоди, які оформляються трьома контрактами. Один контракт оформляється

на експорт товарів і їх оплату, другий - на контрзакупку і її оплату. Третій являється базовою угодою, яка взаємопов'язує договори на експорт та імпорт.

Обов'язком угоди "офсет" являється те, що зустрічні зобов'язання юридично не оформляються. Вони являються джентльменською угодою по відношенню до зустрічної поставки.

Трикутні компенсації полягають в переключенні потоків. При даній угоді зустрічна поставка здійснюється не в адрес експортера, а організується в яку-

небудь третю країну. Третя країна здійснює платіж на користь експортера.

Угода з передачею фінансових зобов'язань одержала назву від англ. -

переключення. Порядок проведення торгових операцій може бути такою ж, як і при трикутній компенсації, але, крім того, існує двохстороння клірингова угода між імпортером і третьою стороною. Угоди "світч" - це не товарні угоди, а

операції з іноземною валютою.

Авансові закупки являють собою паралельну зустрічну угоду, виконану в зворотному порядку. При авансових закупках експортер одержує товари у фірми в обмін на її зобов'язання закупити в майбутньому еквівалентний об'єм товарів експортера.

3. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва (третій вид компенсаційних угод) передбачають, що поставки промислового обладнання будуть оплачуватися зустрічними поставками товарів,

виготовлених з допомогою закупленого обладнання.

Даний вид компенсаційних угод характеризується такими рисами:

підписання як мінімум трьох контрактів:

для поставки обладнання і надання технічних послуг;

зустрічну поставку на основі довгострокового контракту;

банківська угода про фінансування поставок обладнання;

довгострокові терміни виконання зобов'язань по зустрічних компенсаційних закупках ( можуть охоплювати період від 20 до 25років);

широке використання кредитування за рахунок урядових кредитів в рамках міждержавних угод, а також банківських кредитів;

зворотні закупки, які можуть значно перевищувати вартість підприємства;

перегляд цін до закінчення терміну договору про промислове співробітництво.

Компенсаційні угоди на основі угод про промислове співробітництво

різноманітні. Їх можна поділити:

1)на великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів;

2)угоди "про розподіл продукції";

3)угоди "розвиток-імпорт";

4)операції на давальницьку сировину.

Найбільше розповсюдження одержали проекти зі зворотною закупкою на компенсаційній основі товарів (бай-бек). Такі угоди передбачають поставку на умовах кредиту комплектного обладнання, будівництво промислових об'єктів,

надання інжинірингових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цих підприємствах. Зустрічна угода зазвичай пов'язана з поставками сировини й палива.

Реалізація великомасштабних компенсаційних угод значно складніша,

ніж бартерних чи звичайних компенсаційних. Складність тут пов'язана з тим,

що приходиться вирішувати масу проблем, що з'являються при будівництві об'єкта: вибір постачальників, оформлення підрядних робіт, проведення дослідницьких і пошукових робіт і т.д. Разом з тим ці угоди вигідні як для замовника, так і для постачальника.

Для замовника така угода дає можливість використовувати місцеву сировину, матеріали і робочу силу. Перевагою, на його думку, можна рахувати безвалютну основу взаєморозрахунків, розширення експортного потенціалу,

наявність гарантійного ринку, скорочення періоду будівництва, а також зайвих витрат.

Для постачальника дані компенсаційні угоди означають створення умов для погашення кредитів, передумов для розширення спеціалізації і кооперації,

можливість одержання товару, необхідного для внутрішнього ринку і більш

дешевого, можливість створення великомасштабного виробництва на протязі великого періоду.

Реалізація переваг компенсаційного співробітництва для учасників угоди багато в чому залежить від якості планування, визначення доцільності створення підприємства, глибини опрацювання техніко-економічного обґрунтування, врахування коньюктури світового ринку.

Угоди "про розподіл продукції" здійснюються на основі договорів про будівництво промислових об'єктів "під ключ". В даному випадку експортер може передавати свою технологію, ліцензії на винаходи і "ноу-хау", постачати обладнання і матеріали. Випуск продукції організовується на основі його специфікацій. Оплата будівництва підприємства передбачається постачальниками виробленої на даному підприємстві продукції у встановленій раніше пропорції до всієї випущеної продукції. Це, як правило складає від 20 до

40%.

Угоди "розвиток-імпорт" пов'язані з будівництвом підприємств оброблювальної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довгострокового кредитування. Здійснення угод

"розвиток-імпорт" (проектів розвитку для імпорту) передбачає, що зустрічні поставки продукції із побудованих підприємств будуть покривати іноземної фірми-постачальника комплектного обладнання, послуг і кредитів.

При поставках обладнання експортер може бути не зацікавлений у зустрічній закупці продукції, виробленої на підприємстві, яке він побудував.

Тоді експортер повинен або сам організувати реалізацію продукції зустрічної поставки, або перепродувати ї третій стороні. Умови про передання зустрічної поставки називається цесією і включається експортером в договір про зустрічну закупку.

Суть угоди на давальницьку сировину полягає в тому, що одна країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для його переробки, відправляє частину даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції.

Сировина, що передається на переробку, а потім повертається назад у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною.

Операції на давальницьку сировину не являються чисто компенсаційними. Але вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, безвалютні і наперед оцінені. Зобов'язання сторін про поставку сировини й імпорту продукції оформляються одним контрактом із вказівкою вартості сировини й готової продукції.

Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробника, враховуючи витрати на транспортування,

виплату мита і т.д., але й забезпечується одержання ним запланованого прибутку. З цією метою в контракті вказуються світові ціни на сировину , на продукт переробки, фіксується вартість транспортування і переробки.

Ефективність операції на давальницькій сировині для постачальника гарантується тільки в тому випадку, якщо вартість одержаної після переробки продукції на світовому ринку вище вартості давальницької сировини.

Треба відзначити, що така форма торгівлі розвивається і в Україні. Нею в даний час охоплені багато підприємств текстильної і швейної промисловості.

Розміщення іноземних замовлень на вітчизняних підприємствах забезпечують завантаження робочих місць, дають можливість вижити в цей важкий час і,

одночасно, одержати відповідний досвід в організації виробництва.

Разом з тим, велика орієнтація у виробництві й торгівлі на давальницьку схему негативно впливає на розвиток національного ринку і підприємств-

суб'єктів ЗЕД, що приймають участь в цих умовах.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати,

комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька

сировина, з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику;

Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезеної за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина замовника, на конкретному етапі її переробки, становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції;

2

Бартерні операції мають право здійснювати всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства України. При здійсненні цих операцій товари, що імпортуються, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені у бартерній угоді, але не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів, що фактично експортовані за вказаною угодою. Під датою митного оформлення товарів розуміють дату виписування вивізної вантажної митної декларації.

В разі експорту за бартерним договором робіт або послуг датою митного оформлення є дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг). Важливо знати, що в обох випадках цей строк не переривається і не поновлюється у разі зміни предмета бартерного договору. Український суб’єкт ЗЕД може погодитися на переоформлення

бартерної угоди за умови, що іноземний партнер з об’єктивних причин не може поставити свій товар взамін вітчизняного і погоджується купити його за валюту. В цьому випадку граничний строк одержання валютної виручки не поновлюється і не переривається, тобто він, як і раніше, становитиме 90 днів з дати оформлення вивізної митної декларації за бартерним договором.

Перед укладанням бартерної угоди українському суб’єкту ЗЕД необхідно переконатися у надійності іноземного партнера, насамперед в його спроможності своєчасно поставити свій товар на митну територію України. Це важливо з двох причин. По-перше, запізнення з поставкою товару може негативно відбитися на виробничій діяльності українського партнера. По-друге,

він зобов’язаний буде за кожний день прострочення сплачувати пеню в розмірі

0,3 % від вартості недоодержаних товарів, що імпортуються за бартерним договором. При цьому нарахування пені здійснюється в іноземній валюті з наступним перерахуванням у валюту України за офіційним поточним курсом гривні до долара США на день нарахування пені.

Українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть подовжити термін ввезення товарів (виконання робіт, послуг), які імпортуються за бартерним договором, що передбачає виробничу кооперацію, консигнацію,

комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення за умови одержання ними разового індивідуального дозволу — ліцензії. Вказану ліцензію видає Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі в особі створеної ним спеціальної комісії. Для одержання дозволу на подовження терміну ввезення товарів резидент не пізніше ніж за 5 днів до закінчення цього терміну повинен подати у МЗЕЗіТ такі документи:

лист-звернення про надання ліцензії з обгрунтуванням необхідності подовження терміну відстрочення поставки продукції в Україну.

Вказаний лист складається за довільною формою;

заяву на одержання ліцензії. Цей документ має стандартну форму і повинен бути оформлений з дотриманням встановлених вимог;

копію бартерного контракту, завірену у встановленому порядку, з

обов’язковим зазначенням юридичної адреси та банківських реквізитів іноземних контрагентів;

письмовий висновок галузевого міністерства чи відомства щодо обгрунтованості термінів відстрочення поставок;

копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької

діяльності.

МЗЕЗіТ протягом 15 днів з дня реєстрації документів повинне дати відповідь по суті заяви. Якщо відповідь позитивна, то резидент одержує ліцензію. Другий примірник її надсилається у податкову адміністрацію за юридичною адресою суб’єкта ЗЕД.

В умовах ринкової економіки кожне підприємство здійснює свою виробничу діяльність з орієнтацією на одержання прибутку. Не є винятком і бартерні операції. Здійснюючи їх, підприємство намагається не просто розв’язати питання задоволення своїх потреб у певних ресурсах, але й водночас має на меті одержати при цьому додаткову економічну вигоду. Отже, виникає необхідність у визначенні ефективності бартерної операції. Причому таке визначення слід здійснювати перед укладенням бартерних угод, з тим щоб можна було заздалегідь відмовитися від тих із них, які є збитковими для підприємства.

Слід розрізняти фактичну ефективність бартерних операцій і розрахункову.

Фактична ефективність визначається по кожній бартерній операції, виходячи з фактичної договірної ціни цієї операції і витрат на виробництво та реалізацію продукції — предмета бартерної угоди.

Методика визначення втрат від нееквівалентної бартерної угоди та її фактичної ефективності змінюється за умови, що при укладанні такої угоди один із партнерів, який володіє дефіцитним ресурсом, в розрахунках вартості операції використовує фактичну ринкову ціну на свій товар, але змушує партнера поставити взамін більше продукції, ніж це необхідно для забезпечення еквівалентності обміну. В цьому випадку ціна продукції другого партнера фактично занижується порівняно з ринковою. З цієї причини він зазнає втрат,

обсяг яких дорівнює добутку ринкової ціни на збільшений обсяг поставки товару порівняно з обсягом поставки за еквівалентного обміну.

При визначенні фактичної ефективності бартерної угоди у сфері ЗЕД до витрат по реалізації продукції вітчизняного партнера відносять сплату мита, а

також витрати, пов’язані з проведенням митних процедур. Вартість бартерної операції в іноземній валюті перераховується у національну валюту за курсом Національного банку України на дату оприбуткування на підприємстві товарів,

що надійшли від іноземного партнера.

Розрахункова ефективність бартерних операцій визначається з метою їх оподаткування. Таке визначення здійснюється за фактичною ціною на товари,

що обмінюються, але за умови, що така ціна не є нижчою за звичайну ціну. В

іншому разі розрахунок ефективності ведеться за звичайною ціною. У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сформульовано поняття звичайної ціни як ціни реалізації товарів

(робіт, послуг) продавця за звичайних умов ведення господарської діяльності.

При визначенні вартості товарів у бартерних угодах, що укладаються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, оцінка здійснюється на основі світових цін з урахуванням витрат на товаропереміщення. Для оподаткування таких операцій прибуток по них також визначається за фактичними цінами угод,

якщо вони не нижчі від звичайної ціни. В іншому разі ефективність розраховують за останнім видом цін, під яким у даному випадку розуміють вартість іноземної валюти, яка може бути отримана за умови продажу товарів

(робіт, послуг) особам, які не пов’язані з продавцем при звичайних умовах господарювання.

Згаданим Законом передбачається, що у разі, коли ціни внутрішньої реалізації підлягають державному регулюванню, звичайною вважається ціна,

встановлена згідно з принципами такого регулювання.

При визначенні розрахункової ефективності втрати від нееквівалентності обміну до уваги не беруться.

Ефективність бартерних операцій контролюється державою через обов’язкове подання платником податку до податкового органу за