апопій
.pdfОблік товарних запасів повинен бути налагоджений і у фізичних одиницях — штуках, масі, упакуванні. Необхідно вміти управляти також і цими
"фізичними" запасами. Адже споживачі купують конкретні товари; запас повинен бути збалансований, щоб споживач міг придбати потрібні йому товари у зручному вигляді (упакування, розфасування). Облік фізичного товаропросування, збір інформації про продаж конкретних найменувань товарів значно важчі, ніж одержання даних у вартісних показниках. Разом з тим,
керівникам підприємств торгівлі необхідно знати, які фасони, розміри користуються попитом. На оптових базах з їх надзвичайно широким асортиментом і великими товарними масами необхідно передбачати спеціальні
(іноді дуже складні) системи збору такої інформації.
Контроль за наявністю на оптовому підприємстві товарів відповідно до асортиментного переліку здійснюють товарознавці-комерсанти. З цією метою використовуються картки кількісно-сумового обліку, зведені в картотеки для кожної товарної групи. Картотеку рекомендується поділити на три частини. У
першій накопичуються картки на товари, запаси яких є в достатній кількості, в
другій — картки на товари, запаси яких закінчуються, в третій — картки на відсутні в даний час товари. Для більшої наочності доцільно використовувати картки різних кольорів: наприклад, зелений — для обліку достатніх товарів,
білий — для обліку решти товарів.
Оптові торговельні підприємства повинні здійснювати контроль за асортиментом не тільки на власних складах, але і у роздрібній торговельній мережі зони діяльності. З цією метою комерційні робітники оптових підприємств повинні виїжджати до своїх покупців, пропонувати товари, наявні на складах бази і відсутні в магазинах, надавати консультації з питань продажу тих чи інших товарів, реклами цих товарів і методів стимулювання продажу.
Викладений вище метод контролю за асортиментом є найбільш простим і може бути використаний на невеликих оптових підприємствах. У більшості випадків необхідно запроваджувати автоматизовані робочі місця, оснащені персональними комп'ютерами з відповідним програмним забезпеченням.
Для контролю з'ясовують відхилення фактичних запасів товарів від
нормативних і виявляють причини таких відхилень. Найбільш поширеними
причинами є:
—зміни попиту оптових покупців;
—помилки комерційної служби у визначенні попиту на товари;
—низька якість товарів, унаслідок чого покупці відмовляються від їх придбання;
—недопостачання товарів постачальниками;
—нерівномірність і неритмічність надходження товарів.
Для попередження і ліквідації дефіциту товарів слід з'ясувати причини його утворення, провести пошук альтернативних джерел оптових закупівель і зробити додаткові оптові закупівлі.
При утворенні наднормативних товарних запасів здійснюються заходи щодо їх ліквідації. Основні з них такі:
—припинення завезення товарів, що не користуються попитом;
—виконання заходів щодо активізації продажу товарів у зоні діяльності оптового підприємства;
—оперативне маневрування товарними запасами;
—посилення дії на постачальників з метою поліпшення якості й асортименту товарів, зниження цін на них;
—здійснення товарообмінних операцій з іншими регіонами.
Питання для самоконтролю
1.Хто і як здійснює контроль за станом товарних запасів на підприємствах?
2.Що розуміють під управлінням товарними запасами і яке його основне завдання?
3.Що розуміють під оптимізацією товарних запасів і які основні моделі для цього використовують?
4.Які основні комерційні рішення застосовують з метою нормалізації товарних запасів?
Тема: Міжнародна оптова торгівля
План
1.Поняття міжнародної оптової торгівлі.
2.Міжнародний оптовий оборот.
3.Порядок регулювання імпортних закупівель від інофірм.
Література: Комерційна діяльність:
Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)
ст. 176-182
1
Національна економіка, що поступово реорганізується під впливом ринкових умов, неухильно інтегрується до світового економічного співтовариства, вагомою складовою частиною якого є система міжнародних комерційних зв'язків. У структурі цих зв'язків чільне місце посідають зовнішньоторговельні операції з купівлі-продажу оптових партій товарів, що становлять основу міжнародної оптової торгівлі.
Міжнародна торгівля матеріальними благами є об'єктивною необхідністю, що зумовлена закономірностями розвитку товарного ринку,
обмеженістю та нерівномірністю розподілу ресурсів у світовому масштабі та неоднаковою ефективністю затрат суспільно корисної праці у різних регіонах світу. Міжнародна торгівля виконує еквівалентний обмін як товарами, так і послугами. Основний обсяг комерційних операцій у торгівлі становлять оптові торговельні операції. Адже предметом купівлі-продажу є крупні партії сировини, матеріалів, предметів широкого вжитку або високі за вартістю
поодинокі об'єкти (земельні ділянки, підприємства, засоби виробництва і транспортні засоби тощо). Активний розвиток міжнародної торгівлі можливий тільки за умови повноцінного функціонування реальних ринкових чинників та об'єктивної дії законів ринку. Основною передумовою успішного ведення зовнішньоекономічної торговельної діяльності є її демонополізація, створення однакових умов для закордонної торгівлі всіма видами організаційно-
господарських формувань різних форм власності.
Відмова від планово-регулятивних методів управління економікою зумовила широку лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності. Унаслідок демонополізації та лібералізації зовнішньоекономічної діяльності на внутрішніх ринках України (окрім суто монопольних) з'явилося широке коло суб'єктів комерційної діяльності (виробників, комерсантів, посередників),
різних за потенціалом, спеціалізацією, організаційно-правовим статусом тощо.
Відміна монопольного становища держави в міжнародній торгівлі дає змогу перейти до економічно обґрунтованого ціноутворення в зовнішньоторговельній діяльності та скорочення застосування обмежувальних заходів (квотування,
ліцензування) у зовнішньоекономічній політиці країни.
Сукупність суб'єктів і об'єктів міжнародного оптового ринку тісно пов’язана із внутрішніми інституціональними ринками окремих країн. Товари і послуги, що ввозяться (імпортуються) в країну, спрямовуються для реалізації на внутрішньому товарному ринку. Вивезені (експортовані) матеріальні блага покидають внутрішній ринок країни-експортера, поповнюючи ринок країни-
імпортера.
Суб'єкти інтернаціонального оптового ринку одночасно виступають нерезидентами для закордонних партнерів і рівноправними учасниками внутрішнього оптового ринку своєї країни. Таким чином, міжнародний оптовий ринок глибоко проникає у внутрішні ринки окремих держав і виступає сполучною ланкою між ними, збагачуючи і розвиваючи асортимент внутрішніх ринків і насичуючи структуру комерційних зв'язків між суб'єктами оптової торгівлі різних частин світу.
Контингент учасників міжнародної торгівлі є доволі різноманітним.
Він формується під впливом таких факторів, як рівень економічного розвитку і суспільно-політичний устрій окремих держав, запроваджені в країні торговельні звичаї та правила, ступінь лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, рівень розвитку обслуговуючої інфраструктури тощо.
Залежно від характеру та цілей діяльності міжнародні суб'єкти оптового ринку поділяють на: комерційні фірми, союзи (спілки) підприємців,
державні органи і відомства та міжнародні економічні організації під егідою ООН.
Комерційною фірмою може бути будь-яке комерційне підприємство,
засноване на засадах різних форм власності, а також на засадах приватного підприємництва, що може діяти в галузях промисловості, торгівлі, будівництва,
транспорту, сільського господарства з метою отримання та розподілу прибутку.
Торговельні комерційні фірми залежно від основної спеціалізації,
характеру та обсягів діяльності на міжнародних ринках поділяються на: торгові доми, експортні, імпортні, гуртові, роздрібні, дистрибутивні та сток-фірми.
Торгові доми — це крупні торговельні підприємства, що скуповують товари всередині країни для подальшого експорту або імпортують товари для реалізації на внутрішньому ринку на власний ризик і за власні кошти.
Експортні фірми поділяються на спеціалізовані та універсальні й
займаються концентрацією вітчизняної продукції з метою її реалізації на експорт.
Імпортні фірми найчастіше спеціалізуються на закупівлі специфічних і однорідних товарів або сировини з метою їх доведення, підсортування та реалізації всередині країни.
На відміну від експортних та імпортних фірм оптові підприємства
оперують широким асортиментом товарів із суто посередницькою метою.
Вони, як і роздрібні підприємства, виходять на міжнародні ринки для забезпечення потреб споживчого ринку, розширення та поглиблення асортименту споживчих товарів.
Дистриб'ютори — це закордонні фірми-посередники, що реалізують товар експортера в окресленому регіоні (країні, групі країн). Схожою на дистрибутивну є діяльність сток-фірм, які організовують продаж імпортного товару із консигнаційного (митного) складу.
Союзи підприємців — це об'єднання окремих груп підприємців, у т. ч. і
комерційних фірм, для захисту спільних інтересів як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.
Державні органи, організації й відомства беруть участь у міжнародній оптовій торгівлі зазвичай не з комерційною метою, а для задоволення стратегічних і специфічних потреб своєї держави (оборони, охорони здоров'я,
сільського господарства тощо).
Міжнародні організації системи ООН увійшли до числа найкрупніших оптових покупців матеріальних благ для їх подальшого перерозподілу між країнами-учасницями системи розподілу технічної та гуманітарної допомоги.
Основу контингенту вітчизняних учасників міжнародної оптової торгівлі становлять: виробничі підприємства і об'єднання, оптово-
посередницькі приємства і організації та інші господарські формування всіх форм власності. Крім основного, на міжнародному ринку діє також допоміжний контингент учасників, що забезпечують умови для ефективної діяльності основних суб'єктів.
Виробничі підприємства (об'єднання) виходять на міжнародний оптовий ринок для експорту власної продукції, імпорту сировини, матеріалів та комплектуючих для виробничих потреб, а також для придбання устаткування і обміну технологіями, виробничими або інтелектуальними послугами.
Участь на міжнародному оптовому ринку зовнішньоторговельних і посередницьких трейдерів обумовлюється їх прагненням здійснити еквівалентний обмін матеріальними благами (товарами і послугами) з фірмами-
нерезидентами. При цьому оптово-посередницькі формування мають на меті реалізувати товари (послуги), що є в достатньому кількісному асортименті на
внутрішньому ринку країни, або придбати нові чи більш якісні блага для збагачення асортименту внутрішнього ринку.
Суб'єкти інфраструктури міжнародного товарного ринку (біржі,
аукціони, ярмарки, виставки тощо) зосереджують свою діяльність на організації процесу товаропросування, повному і своєчасному виконанні умов міжнародних контрактів контрагентами, звільняючи їх від організаційно-
технологічних і технічних операцій.
Чинне вітчизняне законодавство не обмежує контингент учасників зовнішньоекономічної діяльності з огляду на їх форму власності або організаційно-правовий статус. Поряд із державними зовнішньоторговельними фірмами, об'єднаннями на міжнародний оптовий ринок мають право виходити колективні, кооперативні, приватні господарські формування. Ці суб'єкти господарювання — резиденти можуть набирати довільних організаційних форм: акціонерних товариств відкритого і закритого типів, товариств з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств тощо. Вони можуть бути представлені й фізичними особами, приватними підприємцями. Єдиною вимогою до вітчизняних суб'єктів міжнародної оптової торгівлі є їхня реєстрація відповідно до чинного законодавства як учасників зовнішньоекономічної діяльності у статистичному, податковому і митному органах.
Об'єктами комерційної діяльності на міжнародному оптовому ринку є товари і послуги (матеріальні блага), що прямо або опосередковано
пов'язані з міжнародним товарооборотом
Матеріальну основу міжнародного оптового товарообороту становлять товари — продукція виробничо-технічного призначення і предмети широкого вжитку. Специфічними нематеріальними об'єктами міжнародної оптової торгівлі є такі особливі види товарів, як ліцензії, патенти, технології ("ноу-хау")
або різноманітні види послуг — інжинірингові, лізингові, інформаційні,
туристично-рекреаційні тощо.
У практиці міжнародної оптової торгівлі широко застосовується
Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС). За своїм змістом ГС — це багатоцільовий класифікатор товарів міжнародного товарообороту. Вона допомагає уніфікувати збір, обробку та передавання інформації про товари;
спрощувати укладення митних тарифів, декларування вантажів і відправлення митних процедур, оскільки одночасно виконує роль класифікатора і кодифікатора товарів міжнародної номенклатури.
Класифікують товари в ГС за декількома ознаками: за походженням,
за призначенням, за ступенем обробки. За цими ознаками товарна номенклатура в ГС поділяється на 21 розділ, 96 груп, 33 підгрупи, 1241 товарну позицію, 3553 підпозиції та 5019 субпозиції.
Нематеріальними об'єктами міжнародної торгівлі є такі специфічні види товарів, як патенти, ліцензії, технологічна продукція або різноманітні види послуг — інжинірингові, лізингові, інформаційні, туристично-рекреаційні тощо.
Загалом коло об'єктів міжнародної оптової торгівлі несуттєво відрізняється від структури і асортименту товарів і послуг, що є предметом еквівалентного обміну на внутрішніх товарних ринках окремих країн. Вони мають однакову природу створення і характеризуються ідентичними кількісними і якісними параметрами.
Через існування помітних відмінностей у комерційній практиці,
торговельних звичаях і рівнях розвитку інфраструктури товарного ринку окремих країн значно відрізняються підходи до організації обслуговування учасників міжнародної торгівлі. Якість і номенклатура інфраструктурних послуг (транспортування, експедирування, страхування, зберігання міжнародних вантажів; інформаційне і розрахункове забезпечення контрагентів) прямо впливає на ефективність міжнародної оптової торгівлі.
2
Міжнародний оптовий оборот охоплює в себе загальну сукупність актів обміну матеріальних благ — товарів і послуг у формах різноманітних еквівалентних операцій за участю контрагентів, що розташовані й діють у різних країнах.
Важливою умовою віднесення оптової торговельної операції до розряду міжнародної є її комерційний характер, наявність фірми-нерезидента*
як контрагента і перетин товаром державного (митного) кордону країни розташування іншого учасника цієї операції — фірми-резидента*.
* Під фірмою-нерезидентом розуміють закордонного суб’єкта комерційної діяльності, такого що підпадає під дію законодавства іншої країни.
* Фірма-резидент – це суб’єкт права країни, стосовно якої здійснюється експорт чи імпорт.
Згідно з усталеною міжнародною практикою зовнішньоторговельні
оборудки можуть здійснюватися тільки між фірмою-резидентом та іноземним
контрагентом. При цьому
до міжнародного обороту належать: постачання товарів матірними компаніями своїм структурним підрозділам (дочірнім компаніям,
філіям) на території інших країн; операції між фірмами однієї країни,
якщо вони розміщені у різних державах
Не вважаються міжнародними оборудки між комерційними підприємствами різних країн, якщо вони розташовані на території однієї держави.
До міждержавного оптового обороту не відносять постачання товарів на некомерційній чи безоплатній основі (допомоги, подарунки тощо), тобто відносять тільки ті комерційні операції, що здійснюються згідно з попередньо укладеними договорами і контрактами на еквівалентній (компенсаційній)
основі.
Моментом здійснення міжнародної оптової операції вважається перетин товарною партією державного (митного) кордону країни-імпортера і
надходження товару в митний простір даної країни для проходження митних
формальностей і процедур.
Митний простір — це простір, у якому контроль за експортно-
імпортними поставками здійснює єдиний митний орган країни (групи
країн).
Зазвичай митний простір збігається з державними кордонами країни,
хоча є і винятки.
Міжнародний оптовий оборот країни складається з двох основних частин: реалізації за межі країни (експорту) і ввезення до країни товарів і послуг (імпорту).
Експорт матеріальних благ передбачає вивезення їх за межі країни-
продавця з метою реалізації та передачі у власність закордонним
контрагентам.
До об'єктів експорту відносять товари (послуги), виготовлені, вирощені й добуті в країні походження; раніше ввезені товари з-за кордону; товари, раніше ввезені й перероблені (давальницька сировина). Різновидом експорту є
реекспорт — вивезення з країни товарів (сировини), раніше в неї завезених з-за
кордону.
Імпортні операції передбачають закупівлю вітчизняними суб'єктами комерційної діяльності матеріальних благ за кордоном з подальшим ввезенням їх в країну для власного або колективного споживання,
переробки або наступного вивезення з країни
Ввезення до країни товарів або сировини вітчизняного походження,
що раніше були експортованими і не реалізованими (забраковані), але не піддавалися переробці, носить назву реімпорту.
До міжнародного оптового обороту, крім ввезення і вивезення товарів і послуг, належать також:
вартість комплектного обладнання і матеріалів; ліцензійні відрахування;
вартість товарів, реалізованих під час виставково-ярмаркових експозицій; вартість орендованих товарів.