апопій
.pdfмісцезнаходженням такого платника податку розрахунку фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій разом із розрахунком податку на прибуток. При здійсненні бартерних операцій датою збільшення валового доходу вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного виконання робіт (послуг)
платником податку, або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) —
дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.
Для суб’єктів підприємницької діяльності викладені умови визначення дати збільшення валового доходу в разі здійснення ними бартерних операцій є дуже важливими, оскільки від того, коли будуть здійснені взаємні поставки товарів, залежить характер справляння податку на додану вартість. Якщо взаємні поставки товарів згідно з бартерною угодою відбулися протягом місяця, то нараховані на вартість цих товарів суми ПДВ взаємопогашаються.
Тоді жодний із партнерів цієї угоди не вступає у взаємовідносини з відповідними податковими органами відносно сплати ПДВ на реалізовані по бартерній угоді товари.
Якщо розрив між поставкою свого товару і одержанням
(оприбуткуванням) товару партнера по бартерній угоді становить більше місяця, то суб’єкт підприємницької діяльності, який першим поставив товар,
повинен сплачувати податок на додану вартість згідно з чинним законодавством.
Питання для самоконтролю
1.У яких випадках підприємства застосовують товарообмінні операції?
2.У чому суттєва відмінність бартерних і компенсаційних угод?
3.На які основні умови компенсаційних угод і угод з давальницькою сировиною слід звертати особливу увагу?
Тема: Організація закупівель товарів
на ярмарках і виставках
План
1.Поняття, види та завдання ярмарків та виставок
2.Порядок підготовки та проведення ярмарків
3.Технологія ярмарково-виставкової діяльності
Література: Комерційна діяльність:
Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)
ст. 128-141
1
Ярмарки — це регулярно організовувані комерційні заходи з обмеженим часом проведення для продажу-купівлі товарів чи послуг
на основі виставлених зразків, а також демонстрації нових досягнень
Характерною ознакою ярмарків є періодичність проведення, а також те,
що в них беруть участь спеціалісти; на них обов'язково представлені товарні зразки, а основною метою є укладання угод на купівлю-продаж товарів чи послуг.
Близькими за змістом до ярмарків є виставки, які теж відіграють важливу роль у комерційній діяльності.
Виставки — це ринкові заходи з обмеженим часом проведення, де виставляються експонати, призначені, переважно, для звичайних відвідувачів (не фахівців), для пропаганди товарної продукції чи
послуг
Оскільки ярмарки і виставки близькі за метою, то вони можуть
відбуватися одночасно (виставки-ярмарки).
За складом учасників (територіальною ознакою) ярмарки і виставки можуть бути міжнародними, міжрегіональними і регіональними.
Міжрегіональні ярмарки і виставки в межах країни демонструють споживачам продукцію і послуги, запропоновані виробниками декількох регіонів.
Місцеві (регіональні) ярмарки і виставки демонструють учасникам товари та послуги певного регіону. Вони влаштовуються в багатьох регіонах країни і дають шанс для успіху на ринку. Склад відвідувачів тут обмежений, але учасники збираються з усієї країни та з-за кордону.
Міжрегіональні та місцеві ярмарки і виставки є, переважно,
національними. На такі ярмарки і виставки у своїй країні допускаються іноземні покупці, але право продажу мають тільки національні фірми.
Ярмарки і виставки вважаються міжнародними за значної кількості іноземних учасників (зазвичай не менше як 10 %) і відвідувачів-спеціалістів (не менше як 5 %).
На міжнародних ярмарках і виставках експонуються товари і послуги однієї чи декількох галузей. їх перевагою є те, що вони зосереджують зразки великої кількості товарів з різних країн. Це дає можливість протягом короткого часу ознайомитися з пропозиціями, отримати необхідну інформацію від фахівців, порівняти ціни, якісні характеристики, провести переговори,
визначити комерційні умови і, як наслідок, укласти угоду.
За товарним профілем ярмарки і виставки поділяються на універсальні й спеціалізовані.
Слід зауважити, що останнім часом універсальних ярмарків, тобто таких,
на яких представлений весь комплекс товарів як споживчого, так і промислового призначення, за кордоном більше не існує. Замість них практикуються багатогалузеві виставки і ярмарки, де представлений асортимент із детальною і продуманою класифікацією багатьох товарів різноманітних галузей промисловості. Коло галузей визначається відповідно до інтересів споживачів (наприклад, будівництво та обладнання офісів).
Спеціалізовані ярмарки і виставки репрезентують окремі групи товарів і послуг, а в межах однієї групи зорієнтовані на потреби конкретних споживачів.
Вони одночасно є підставою для ініціативи у сфері кооперації, місцем обміну товарами, ідеями, "ноу-хау". Тут за декілька днів можуть бути перевірені шанси стосовно збуту товарів та послуг. На спеціалізованих ярмарках та виставках виявляються процеси та зміни, що відбуваються на ринку, а також визначаються напрями та темпи подальшого розвитку.
За тривалістю і способом проведення виставки можна поділити на такі види: короткотривалі, пересувні, постійно діючі, торгові центри, торгові тижні.
Короткотривалі (соло-виставки) тривають не більше трьох тижнів. Вони можуть бути багатогалузевими або спеціалізованими.
Пересувні виставки організовуються для розширення кола відвідувачів з використанням різних видів транспорту. Наприклад, у Японії, Швеції, Англії влаштовують плаваючі виставки на борту великого судна, яке відвідує портові міста декількох країн. Експонати розміщують на палубах, у каютах, проходах.
Тут організовують консультації фахівців, розповсюджують рекламні й технічні проспекти. Демонстрація зразків може супроводжуватися продажем. Для пересувних виставок можуть також використовуватися автофургони, салони літаків.
Постійні виставки зразків організовують зазвичай при дипломатичних консульствах та інших представництвах своєї країни за кордоном з метою демонстрації потенційним іноземним покупцям зразків експортної продукції для укладання угод за ними.
Торгові центри створюються національними організаціями за кордоном.
Вони здійснюють активну діяльність щодо проведення спеціалізованих виставок у країнах їх місцезнаходження; надають фірмам-експонентам безоплатно виставкову площу; виконують за свій рахунок проектування і оформлення виставок, монтаж і демонтаж стендів, надають учасникам інформацію про кон'юнктуру ринку.
Новим видом виставок є торгові тижні. їх організовують переважно в універсальних магазинах великих міст для показу та продажу споживчих товарів.
Ярмарково-виставкова діяльність відіграє велику роль у економіці багатьох країн. Наприклад, у Німеччині виставки-ярмарки розглядають як окрему галузь економіки. Там щорічно беруть участь в ярмарках і виставках близько 150 тис. учасників із 180 країн. Такі заходи відвідують до 10 млн осіб.
Виставки і ярмарки набувають важливості й в економіці України. Простежується дві тенденції їх розвитку.
Перша тенденція — це продовження проведення ярмарків за радянськими традиціями з використанням відпрацьованих попередніх комерційних контактів і технологій. Під це створюється певна нормативно-правова база. Однак ярмарків такого типу з кожним роком стає все менше, оскільки вони зазнають сучасного зарубіжного впливу, що зумовлений необхідністю дотримання єдиних міжнародних стандартів.
Друга тенденція виникла в Україні зі запровадженням принципів ринкової економіки. Утворюється мережа фірм, організацій, які спеціалізуються на проведенні ярмарків і виставок, що стає предметом їхнього бізнесу. Цей розвиток ярмарково-виставкової справи ґрунтується на зарубіжному досвіді, традиціях та правилах і зорієнтований на попит зацікавлених комерційних кіл.
2
Порядок підготовки та проведення ярмарків (виставок) в Україні регулюється "Положенням про порядок проведення міжобласних оптовопромислових ярмарків", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1995 р. №693. Згідно з цим Положенням, ініціаторами ярмарків можуть бути:
міністерства та відомства;
місцеві органи державної виконавчої влади, міськкоми Рад;
господарські товариства, об'єднання підприємств, інші організації та підприємства, діяльність яких пов'язана із насиченням ринку товарами.
Ініціатори проведення міжобласних оптово-промислових і ярмарків подають Міністерству економіки України до 15 березня кожного року пропозиції про час, місце проведення до участі заходу, його товарну спрямованість, склад дирекцій та їх в ярмарку учасників.
Міністерство економіки узагальнює ці пропозиції, уточнює склад дирекцій, учасників, час і місце проведення ярмарків, розробляє графік їхньої роботи і подає в міжвідомчий Комітет з організації та проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків на затвердження.
Після з'ясування часу та місця розташування ярмарку його організатори повинні визначити джерела надходження коштів, за рахунок яких буде влаштований ярмарок, вирішити інші питання, пов'язані з функціонуванням ярмарку, та інформувати про це учасників, інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб у формі запрошень, рекламних повідомлень у засобах масової інформації тощо.
Запрошення потенційним учасникам ярмарку його організатори надсилають не пізніше, ніж за 30 днів до початку роботи. У випадку зміни дати проведення ярмарку про це інформують учасників не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного раніше терміну. У запрошенні подано інформацію про місце та час проведення, вид ярмарку (регіональний, міжнародний, міжрегіональний), його товарну спрямованість, суму коштів за участь у ярмарку із зазначенням вартості кожного виду послуг, що надаватиметься; порядок розподілу експозиційної площі та допуску експонатів до участі в ярмарку; рекламування товарів та ін. Крім цього, повідомлення про проведення ярмарків та виставок публікуються в засобах масової інформації, каталогах тощо.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які планують взяти участь у ярмарку, надсилають до його комітету письмову заявку не пізніше, ніж за 15
днів до відкриття ярмарку.
Учасники ярмарку мають право:
—рекламувати свою продукцію, зокрема, ті товари, що готуються до виробництва;
—укладати договори купівлі-продажу (постачання) товарів;
—представляти інтереси та укладати договори від імені інших юридичних осіб;
—вимагати від організаторів ярмарку дотримання умов його проведення.
Суб'єкти комерційної діяльності, що беруть участь у ярмарку, зобов'язані:
зареєструватися на ярмарку; представляти (для продавців) зразки товарів відповідно до вимог чинних стандартів, каталоги, проспекти, інші матеріали,
що характеризують товари; подавати повну інформацію про товар, що реалізується; мати відповідні повноваження для укладання угод.
Координацію робіт з організації та проведення ярмарків здійснює міжвідомчий Комітет з організації, та проведення міжобласних оптово-
промислових ярмарків при Міністерстві економіки. Він є постійно діючим органом, що формується з представників і відомств, діяльність яких пов'язана з проблемами споживчого ринку, та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Комітет за поданням Мінекономіки затверджує графіки проведення ярмарків, їх вид та товарну спрямованість, склад дирекції та учасників; сприяє діяльності товаровиробників — учасників ярмарків щодо реалізації товарів вітчизняного виробництва, розширення їх асортименту та поліпшення якості з урахуванням попиту населення, підбиває підсумки ярмарків; інформує Кабінет Міністрів про результати купівлі-продажу товарів на виставках, ярмарках, стан задоволення попиту покупців. Його рішення оформляються протоколом,
затверджуються більшістю голосів та є обов'язковими для дирекції, інших органів ярмарку та учасників.
Засідання міжвідомчого Комітету проводяться за потребою, але не менше одного разу на рік. Загальне керівництво роботою ярмарку здійснює дирекція.
Вона реєструє та розміщує учасників, складає кошторис витрат на проведення ярмарку, визначає розмір коштів, які вносять учасники, про що їх інформує;
визначає порядок та режим роботи ярмарку, графіки зустрічей продавців і
покупців з урахуванням черговості укладення договорів; укладає договори на оренду ярмаркових приміщень, вирішує питання матеріально-технічного забезпечення діяльності ярмарку та його учасників; організовує роботу,
пов'язану із забезпеченням учасників необхідними послугами; вирішує питання охорони та страхування матеріальних цінностей та майна ярмарку, а також представлених експонатів; організовує роботу з надання правової консультативної допомоги учасникам ярмарку.
До складу дирекції ярмарку входять також представники учасників.
Дирекція ярмарку використовує, за домовленістю між його учасниками,
банківський рахунок, бланки та печатку одного з учасників. Очолює її керівник підприємства, організації, установи, банківський рахунок, бланки та печатка якого використовуються.
Оплата членів дирекції ярмарку, обслуговуючого персоналу та інші витрати здійснюються за рахунок коштів на проведення ярмарку.
Дирекція не пізніше, ніж через 15 днів після закінчення ярмарку,
узагальнює його результати і надає міжвідомчому Комітетові інформацію — аналітичну довідку.
За кордоном порядок проведення ярмарків є більш ліберальним.
Координацію їхньої роботи здійснюють асоціативні органи, які делеговані ярмарками, фірмами, що входять у такі об'єднання.
УНімеччині, наприклад, таку функцію виконує Комісія з питань ярмарків
івиставок (АУМА). Цей орган готує довідники, розробляє графіки роботи ярмарків з групуванням їх за спеціалізацією та країнами, узагальнює їх роботу,
здійснює навчання, просвітницьку роботу, налагоджує зв'язки з аналогічними організаціями інших країн.
Місця на участь у багатьох європейських виставках і ярмарках розподіляють заздалегідь, за 6—18 міс. до відкриття. До початку реєстрації фірма-учасник отримує від організатора ярмарку такі документи та інформацію: плани території; плани павільйонів; документи для реєстрації;
документи про послуги; місця для стендів, що пропонуються; умови
проведення виставки; інструкції. Така інформація є вкрай необхідною для
прийняття рішення щодо участі в ярмарку, виборі місця розташування стенду.
Узаявці фірма-учасник зазначає: розміри, тип та вид стенду, дані про товари, що будуть експонуватися, тощо.
Удокументі про умови участі у виставці, який надсилається потенційному учаснику, зазначаються такі пункти договору, як допуск на ярмарок, орендна плата за стенд, умови оплати, можливості розірвання договору, порядок реєстрації субекспонентів та додаткових фірм.
Виставково-ярмаркова діяльність за кордоном — це ціла індустрія, яка дає можливість вирішити, крім комерційних справ, питання дотримання техніки безпеки, страхування, надання сервісних послуг, транспортування та зберігання, інформаційного обслуговування, захисту навколишнього середовища тощо.
3
Виставковий стенд як візитна картка комерційного підприємства є місцем комерційних переговорів та укладання угод і повинен за розмірами та облаштуванням відповідати експонованим на ньому товарам. З погляду технічного виконання стенд повинен бути бездоганним і виконаним згідно з конкретними стандартами. Першочерговим завданням є презентація товарів-
експонатів, орієнтована на клієнта. Виставковий стенд повинен бути приємним для зору та слуху, викликати позитивні емоції у відвідувача.
Виставковий стенд має справляти враження, але не показне; здаватися '
скромним, але не бідним; бути інтригуючим, але не нав'язливим; виглядати стримано, але не відштовхувати; бути шоу, але не балаганом.
Будь-який стенд, великий чи малий, поділяється на три функціональних
зони.
Розміри необхідного для експонатів місця залежать від кількості та і габаритів представлених товарів, а також від мети участі у виставці чи ярмарку.
До презентаційної площі належать усі поверхні для викладання товарів-
експонатів, інформаційних табло, відеоапаратури для демонстрації заходів.
Залежно від виду товарів та типу переговорів можуть бути влаштовані куточки для сидіння, закриті кабіни та просторі приміщення. Зрозуміло, що престижні місця потребують значної площі та капіталовкладень. Для індивідуального спілкування надається також інформаційна служба стенду, бар та столики для гостей.
До підсобних приміщень належить кухня, склад, місце для проспектів,
гардероб, технічні підсобки, приміщення для персоналу, сервісної служби
(бюро) тощо. З урахуванням інших функцій стенду може виникнути необхідність в організації додаткових приміщень та служб, наприклад,
гардеробу для співробітників, сейфів, камер схову, кімнат для переодягання, |відпочинку, сервісного бюро (довідки щодо руху транспорту, житла, поштові послуги тощо).
На тих заходах, де клієнта орієнтують на товар, пояснюють та демонструють технічні, а відповідно, якісні переваги всіх представлених товарів-експонатів. Співвідношення між презентаційною площею та площами,
відведеними для переговорів, повинно становити від 60 до 40 %.
На ярмарках і виставках, де перевага надається інформації, головне навантаження покладається на різні засоби інформації (доповіді, мультимедіа презентації, показ діапозитивів, відеоперегляди тощо). Така форма презентації обирається в тому випадку, якщо досягнення підприємства не можуть бути повною мірою представлені через експонати. Співвідношення площ повинно бути таким: площа для інформаційних засобів — 40 %, площа під кабіни — 60 %.
Якщо на ярмарках і виставках перевага надається консультаціям,
важливим є індивідуальне спілкування. Достатньо інформований клієнт використовує візит на виставку для фахової розмови зі спеціалістами. Тому тут переважають куточки та кабіни для переговорів. Причому більша частина площі повинна бути відведена для переговорів, а менша — під кабіни.