апопій

Найбільш відома категорія — споживні властивості, які пов'язані,

головним чином, із можливістю задоволення власних потреб.

Друга категорія — фізичні властивості. Вона характеризується здатністю товару задовольнити фізичні й фізико-хімічні вимоги у процесі експлуатації.

Хімічні властивості обумовлюють термін зберігання та експлуатації товару.

Біологічні властивості характеризують здатність товару протидіяти бактеріям, мікроорганізмам у процесі зберігання або експлуатації.

Гарантії якості товару підтверджуються спеціальними сертифікатами.

Крім того, на маркування наносять відповідні символи, знаки — свідчення того,

що товар сертифікований, і це гарантує безпеку його використання.

У деяких товарів рівень якості визначається класами, категоріями,

сортами. Якість товару є провідним фактором його конкурентоспроможності.

Саме на цю ознаку товару орієнтуються суб'єкти ринку.

Під конкурентоспроможністю товару слід розуміти спроможність товару реально або потенційно задовольняти відповідні потреби краще, ніж аналогічний товар,

представлений на ринку.

За своєю суттю конкурентоспроможність визначає здатність товару витримати конкуренцію на ринку.

Конкурентоспроможність характеризується такими складниками: якість товару; його ціна; експлуатаційні витрати; вартість сервісу товару. Кількісна оцінка конкурентоспроможності товару визначається на основі параметрів корисного ефекту і сукупних витрат експлуатації.

Особливі вимоги висуває ринок до гарантій, термінів

експлуатації, термінів придатності товару.

Для більшості товарів продавець або виробник гарантують нормальну безперервну роботу, надійне функціонування, збереження або придатність

протягом конкретного терміну, який називається гарантійним терміном.

Розрізняють такі гарантійні терміни:

—гарантійний термін придатності товару для виробів, споживні властивості яких помітно знижуються з часом. До таких товарів належать продукти харчування, насамперед ті, які швидко псуються, деякі товари побутової хімії, батареї та ін. На етикетках таких товарів виставляється дата або місяць закінчення терміну придатності;

—гарантійний термін зберігання проставляється на сировинних матеріалах, напівфабрикатах, консервованій продукції, хімічній продукції. На маркуванні таких товарів зазначається дата випуску і термін зберігання;

—гарантійний термін експлуатації характерний для машин, обладнання,

приладів, товарів культурно-побутового призначення, транспортних засобів; він обчислюється з дня продажу товару або пуску обладнання, про що відмітку в технічному паспорті робить продавець.

Усі гарантійні терміни мають силу за дотримання режимів, кондицій,

умов зберігання і експлуатації товару.

У комерційній практиці вимоги виникають не тільки до якісних характеристик, а й до кількісних. Кількість поставок товарів може бути обмеженою:

—у випадку квотування стратегічних товарів, які експортуються,

імпортуються або формують державний резерв;

—при закупівлі товару на біржі, де розмір партії товару визначається стандартним "лотом", наприклад, 100 бушелів зерна, 200 барелей нафти тощо;

—якщо існують мінімальні норми відвантаження на залізничному,

морському або річному транспорті;

—у випадку, коли обмежені потужності виробника або можливості покупця.

З кількістю товару тісно пов'язаний його вимір, до того ж надзвичайно різноманітний: од., кг, т, л, кв. м, м та ін. Багато товарів надходить в торгівлю у двох вимірах: т і м; кг і л; пог. м і кв. м. Одиниця виміру товару регламентується стандартами або контрактами.

Складніше визначитися з імпортними товарами, оскільки одиниця їх виміру може належати до неметричних систем, які значно відрізняються від міжнародної системи одиниць СІ.

Аналогічна ситуація виникає з розмірами. Вітчизняний одяг, наприклад,

має три розмірні ознаки — зріст (висота людини, см), розмір (обхват фігури на рівні грудей, см) і повнота (обхват фігури на рівні талії, а для жінок — на рівні бедер, см). Відповідно цифрове позначення виглядає таким чином: 158—88— 70. Щоправда, на маркуванні, залежно від виду одягу, наносять два параметри

— розмір і зріст, або розмір і повноту. Розмір взуття визначається довжиною стопи в міліметрах з інтервалом у 0,5 м, а позначається на маркуванні — у

сантиметрах: 24,5; 25; 25,5 ... 30,5.

В останні роки комерційна практика висуває більш жорсткі

умови до кодування товарів, послуг, робіт.

Вимоги до кодування товарів обумовлені потребами інформації, обліку,

комп'ютерної обробки інформації, а також системами управління на ринку товарів і послуг. Код як система умовних, скорочених позначень про характеристику товару повинен забезпечити:

—використання цифр, літер, символів, придатних для ручної й машинної обробки;

—відображення цільової інформації про товар і однозначне її

тлумачення;

—наявність резерву для нових аналогічних товарів.

В основу кодування покладено класифікацію товарів. Відповідно до Класифікатора продукції (ЗКП) код товару складається з 10 цифр. За товарним класифікатором, що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС), код містить 9 цифр. Груповий класифікатор (форма 3-торг)

позначає товарні групи від 1 до 93.

Перші 2-3 цифри — код країни (префікс), що надається міжнародною організацією з товарної нумерації Асоціацією ЕАН. Решта знаків визначається національною Торгово-промисловою палатою. Отже, за префіксом можна дізнатися про країну походження товару.

Країною походження товару є та, де товар повністю вироблений або підданий достатній переробці чи обробці. Повністю виробленими товарами в певній країні вважаються мінеральна, рослинна, тваринна, інші види сировини і готова продукція. З них переробка або обробка товарів у даній країні вважаються достатніми, якщо вартість у них становить не менше як 50 %

загальної вартості.

Цифровий еквівалент коду ЕАК-13 складається з:

—префікса (перші 2 або 3 цифри), що вказує на національну нумерувальну організацію (країна);

—реєстраційного номера підприємства (наступні 4—5 цифр);

—товарного коду, який надається продукції із урахуванням вимог ЕАИ

(8—12 цифри);

—контрольної цифри (остання — тринадцята).

Питання для самоконтролю

1.Які суб’єкти здійснюють комерційну діяльність?

2.Які вимоги висуваються до суб’єктів – фізичних осіб?

3.Які характерні особливості юридичних осіб?

4.Як класифікуються суб’єкти за організаційно-правовою формою?

5.Які суб’єкти переважають на оптовому ринку, у сфері роздрібної торгівлі?

6.Як в умовах ринку визначається товар?

7.Як можна класифікувати об’єкти комерційної діяльності?

8.Які особливості мають товари широкого вжитку?

9.Що належить до продукції виробничого призначення?

10.Які види послуг найбільш поширені на ринку?

Тема: Дослідження ринку товарів і послуг

План

1.Маркетингові дослідження як основа ефективної комерційної діяльності

2.Напрямки дослідження ринку товарів

3.Вибір маркетингової стратегії на ринку

Література: Комерційна діяльність:

Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)

ст. 13-17

1

Маркетингові дослідження - систематичний збір і об'єктивний запис, класифікація, аналіз і презентація даних, щодо поведінки,

потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб та організацій в контексті їх економічної, політичної, суспільної та повсякденної діяльності.

Маркетингові дослідження проводяться з якоїсь проблеми та носять комплексний характер.

Роль маркетингових досліджень - оцінка маркетингових ситуацій,

забезпечення інформацією, яка дозволяє створити ефективну програму маркетингу підприємства.

Мета маркетингових досліджень - ідентифікація як проблем, так і можливостей підприємства зайняти конкурентні позиції на конкурентному ринку шляхом пристосування його продукції до попиту та вимог споживачів,

невизначеності, міри ризику, ймовірності успіху маркетингової діяльності.

Предмет маркетингових досліджень - існуюча маркетингова проблема щодо обставин внутрішнього чи зовнішнього походження, наявних резервів,

критеріїв успіху чи невдач, часових обмежень, рівні можливого ризику тощо.

Основні завдання маркетингових досліджень:

1)аналіз кон'юнктури ринку підприємства;

2)дослідження поведінки споживачів, конкурентів та інших суб'єктів

ринку;

3)оцінка результатів діяльності фірми;

4)визначення конкурентних позицій продукції та підприємства в

цілому;

5)орієнтація виробника на випуск продукції орієнтованої на потреби

ринку;

6)дослідження та розробка рекомендацій щодо комунікаційних та розподільчих маркетингових політик підприємства;

7)проблемні дослідження збуту;

8)розробка розгорнутої програми маркетингу.

Основними принципами маркетингових досліджень є:

1)системність - періодичність, послідовність, логічність;

2)комплексність - врахування та аналіз всіх чинників;

3)цілеспрямованість - орієнтація на вирішення конкретних проблем;

4)об'єктивність;

5)економічність - перевищення вигоди від вдосконалення діяльності підприємства в результаті рішень над витратами пов'язаними з дослідженнями;

6)відповідність принципам добросовісної конкуренції;

7)довіра зі сторони споживачів.

Завдання маркетингових досліджень полягає в тому, щоб усі комерційні, технологічні і збутові заходи, пов’язані з доведенням товару до споживача, розглядалися комплексно, з урахуванням власних господарських можливостей підприємств. Спираючись на налагоджені прямий і зворотний зв’язки між оптовим підприємством і оптовими покупцями, маркетинг дозволяє об’єктивно визначати необхідний асортимент товарів, зміни в його структурі і попиті на нові товари.

2

Досвід роботи підприємств показує, що багато з них процвітають завдяки використанню цілеспрямованого дослідження ринку товарів за такими напрямками.

1.Вивчення і аналіз умов ринку.

2.Вивчення організації торгівлі.

3.Дослідження потенційних можливостей фірми.

Перших два включають:

аналіз попиту;

аналіз пропозиції

аналіз вимог споживачів до товару;

аналіз перспектив розвитку ринку;

вивчення діяльності фірм конкурентів;

вивчення фірм покупців товарів;

вивчення комерційної практики, економічних, правових умов.

Третій ґрунтується на:

аналіз господарської діяльності фірми;

аналіз конкурентоспроможності продукції;

аналіз конкурентоспроможності фірми;

оцінка конкурентних можливостей фірми.

3

Використавши матеріали маркетингового дослідження ринку і оцінивши своє становище і потенційні можливості на ринку, оптові підприємства можуть вибирати або маркетингову стратегію наступального характеру, або оборонну стратегію.

Якщо підприємство задоволене своєю ринковою нішею, воно вибирає стратегію наступального характеру, спрямовану на розвиток оптового

торгового підприємства відповідно до нових умов господарювання.

Складовими даної стратегії є:

Досягнення стійких конкурентних позицій:

Пошук і вихід на нові цільові ринки;

Концентрація і розподіл товарів по каналах реалізації;

Виключення з торгової номенклатури товарів, що не користуються попитом;

Розвиток господарської діяльності на комерційній основі.

Якщо підприємство не може розширювати обсяги діяльності з тих чи інших причин , то доводиться застосовувати оборонну стратегію, суть якої полягає в протистоянні позиціям конкурентів. Варіантом такої стратегії може бути залишення одних ринків товарів, насамперед збиткових, і переключення на інші ринки з передбачуваною ефективністю.

Відповідно до обраної стратегії вибирається тактика маркетингу, яка виступає інструментом, що дозволяє торговому підприємству досягти бажаного результату. Вона повинна сприяти адаптації оптового підприємства до безперервної зміни ринкового середовища , збереженню чи збільшенню ринкової ніші.

Таким чином, маркетингові дослідження ринку дозволяють, по-перше,

оцінити ринкове середовище(стан реальної кон’юнктури ринків, стратегію фірм-конкурентів і комерційні умови діяльності); по-друге, виявити структуру попиту та пропозиції і їх збалансованість; по-третє, виробити альтернативні рішення щодо поведінки на ринку з їх використанням в прогнозованому періоді.

Питання для самоконтролю

1.Які завдання маркетингового дослідження ринку?

2.Охарактеризуйте структуру маркетингового дослідження ринку.

3.Які складові наступальної стратегії підприємства?

4.Які складові оборонної стратегії підприємства?

5.Охарактеризуйте напрямки дослідження ринку.

Тема: Товарообмінні операції

План

1.Товарообмінні операції та їх види.

2.Умовні застосування в оптових закупівлях товарообмінних операцій.

Література: Комерційна діяльність:

Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)

ст. 100-121

1

Міжнародні операції зустрічної торгівлі дуже різноманітні й класифікуються в залежності від характеру взаємних зустрічних зобов'язань,

форми компенсації поставок, термінів їх виконання.

Міжнародні зустрічні угоди поділяються на три види:

1.Товарообмінні й компенсаційні на безвалютній основі.

2.Компенсаційні на комерційній основі.

3.Компенсаційні на основі угод про виробниче співробітництво.

На долю першого виду припадає приблизно 4-5% міжнародної зустрічної торгівлі, другого - 9-10 і третього - 55-60%.

Всі зустрічні операції, незалежно від форми; об'єднуються одним принципом - принципом компенсації, разом з тим вони відрізняються технологією їх здійснення, що визначається метою і характером цих угод.

1. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі визначають оплату поставок в товарній формі, коли продаж одного чи кількох товарів одночасно зв'язується з покупкою іншого товару і розрахунки в іноземній валюті не проводяться.

Розрізняють: 1) угоди з одночасною поставкою (бартерні й прямі компенсаційні угоди) і 2) угоди з довготривалим терміном поставки, так звані загальні глобальні угоди.

Бартерні угоди - це операції по обміну узгодженої кількості одного товару на інший без використання грошових форм розрахунків. В такій угоді встановлюється кількість товарів, що взаємно постачатимуться, чи сума, на яку сторони зобов'язуються доставити товари. При визначенні вартості товарів взаємного постачання оцінювання робиться на основі світових цін з урахуванням витрат на товарообіг.

Бартерні угоди мають такі особливості:

разовий характер угоди й участь в ній, як правило, двох сторін;

оформлення угоди одним контрактом;

визначення в контракті кількості та якості товарів взаємного постачання, інколи без запису в договорі їх грошової оцінки;

здійснення угоди повністю на основі зустрічних зобов'язань без використання грошових переказів;

одночасне виконання зустрічних поставок. Бартерні угоди були дуже поширені в перші роки після другої світової війни в умовах підвищеного попиту на окремі товари і нестачі засобів міжнародних платежів. Частка їх в сучасній міжнародній торгівлі незначна. Частіше всього зустрічаються угоди типу "сировина - сировина", "сировина - готові вироби" між розвиненими і тими, що розвиваються країнами. В Україні, як і в інших країнах СНД, бартер складає достатньо велику частину зовнішнього товарообігу. Проте в останні роки спостерігається його зниження. Мета бартеру:

пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту;

спрощення порядку розрахунків;

розширення можливостей вкорінення на ринок країни контрагента;

додаткова можливість одержання імпортного обладнання, реалізація якого утрудняється на звичайних комерційних умовах та ін.