книга для маши

В е д у ч а. Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. І так той Дощик розвеселився, розпустувався, що не міг спинитися ані

вполі, ані на городі, ані в саду. Підбіг до Зайчикової хатки.

До щ и к (підбігаючи до Зайчикової хатки, стукає). Стук-

стук!

В е д у ч а. Підбіг до Лисиччиної хатки.

До щ и к (підбігши до Лисиччиної хатки). Стук-стук!

Ве д у ч а. Підбіг до Оленчиної хати, почав дівчинку надвір викликати…

Д о щ и к. Ходімо, Оленко, до берізки! О л е н к а. Боюся! Змокнуть мої кіски. Д о щ и к. Хіба це страшно?

О л е н к а. Мабуть.

Д о щ и к. Не журись! Коли змокнуть — підростуть! О л е н к а. А я змокну теж?

Д о щ и к. І ти підростеш!

Ве д у ч а. Вибігла Оленка на Дощик. Він зелене листя полоще, умиває квіти й травичку, викликає із хати Лисичку.

Д о щ и к. Ходи, Лисонько, ходи, з нами таночок поведи. Л и с и ч к а. Іду-іду, тільки хвостик причешу.

Ве д у ч а. Побіг знову дощик до Зайчикової хатинки. Став Зайчика-вуханчика кликати з ним разом погуляти.

Д о щ и к. Виходь, Зайчику-вуханчику, погуляти.

З а й ч и к (весело підстрибнувши). Добре, зараз я прийду

йбарабана принесу.

Д о щ и к

Ось і зібрались усі друзі!

То ж потанцюймо у веселому крузі!

Грає весела музика. Усі учасники інсценування разом з іншими дітьми танцюють веселий танок.

ЯК ЗНАЙТИ СТЕЖИНУ (В. Берестов, інсценізація Л. Калуської)

Декорації: дерева, ліс.

Дійові особи:

Діти

Білка

Заєць

Равлик

Бджола Дідусь-лісник Ведуча

В е д у ч а. Пішли діти до дідуся-лісника. Пішли та й заблукали. Дивляться, над ними Білка стрибає з дерева на дерево.

Д і т и

Білко, Білко, розкажи, Білко, Білко, покажи, Як знайти стежину В дідову хатину.

Б і л к а. Дуже просто. Стрибайте з оцієї ялини ось на ту, з тієї — на криву березу. З кривої берізки видно великий-великий дуб. З верхівки дуба помітно дах. Це і є хатина.

Ді т и. Дякуємо, Білко! Тільки ми не вміємо по деревах стрибати. Краще ми ще когось запитаємо.

В е д у ч а. Стрибає Заєць. Хлопчики й дівчатка і йому заспівали своєї пісеньки…

Ді т и

Зайчику, Зайчику, розкажи, Зайчику, Зайчику, покажи, Як знайти стежину

Вдідову хатину.

За й ч и к. Хатину? Нема нічого простішого. Спочатку пахнутиме грибами. Потім — заячою капустою. Далі запахне лисячою норою. Обстрибайте цей запах праворуч або ліворуч. Коли він залишитеся позаду, понюхайте ось так і почуєте запах диму. Біжіть просто на нього, нікуди не звертаючи. Це дідусь-лісник самовар ставить.

Д і т и. Спасибі, Зайчику! Шкода, що носи у нас не такі чутливі, як у тебе! Доведеться ще когось запитати.

В е д у ч а. Бачать, повзе Равлик.

Д і т и

Равлику, Равлику, розкажи, Равлику, Равлику, покажи, Як знайти стежину

Вдідову хатину.

Ра в л и к. Розповідати довго-о-о. Кра-а-ще я вас туди проведу- у-у. Повзіть за мною.

Д і т и. Спасибі, Равлику! Нам ніколи повзати. Краще ми когось ще запитаємо.

В е д у ч а. На квітці сидить Бджола. Д і т и

Бджілко, Бджілко, розкажи, Бджілко, Бджілко, покажи, Як знайти стежину

Вдідову хатину.

Бд ж і л к а. Ж-ж-ж! Покажжжжу… Дивіться, куди я лечу. Ідіть слідом. Побачите моїх сестер. Куди вони, туди й ви. Ми дідусеві на пасіку мед носимо. Ну, до побачення! Я страш-ш-шенно поспішаю. Ж-ж-ж!

В е д у ч а. І полетіла. Діти не встигли їй навіть спасибі сказати. Вони пішли туди, куди летіли бджоли, і швидко знайшли стежину. Ото була радість! Діти прийшли у хатину дідуся, привіталися.

Д і д у с ь. Добридень, любі діти! Дуже радий вам. Потомилися, певно, доки хатинку мою знайшли. То ж запрошую вас до столу на смачний чай із медом.

Старший вік

ДВОЄ ЖАДІБНИХ ВЕДМЕДИКІВ (за мотивами угорської казки в обробці А. Краснова і В. Важдаєва)

Мета: продовжувати розвивати інтерес до художньої літератури; учити помічати і розуміти різні засоби виразності — епітети, порівняння та ін.; упізнавати в силуетах тіней характерні образи персонажів; оцінювати героїв (хитрий, жадібний, дурний, довір­ ливий); співпереживати персонажам; підказувати їм, як поводитися в скрутних випадках.

Матеріал: екран та освітлення; силуети персонажів і декорації для театру: високі ялини, ведмедиця, ведмежата — маленькі, трохи більші (у двох варіантах — нарізно і які б’ються через головку сиру); лисиця з великим і маленьким шматочками сиру в обох лапах; лисиця з крихітними шматочками сиру (можна вирізати з паперу, потрібно зробити декілька плоских шматків різного розміру).

Музичне оформлення: «Угорська народна мелодія» (обробка Л. Вішкарева); «В лісі», «Ведмідь» (Е. Тілічєєвої); «Зайчики і лисичка» (партія лисиці) (Р. Фінаровського).

Дійові особи:

Ведуча

Ведмедиця Двоє ведмежат Лис

Хід гри

Вихователь за допомогою загадок і віршів зацікавлює дітей майбутнім спектаклем і нагадує типові риси знайомих образів: лисиці, ведмедиці, ведмежат.

Де живе він?

В самій гущавині, найсправжнісінькій. Там гуляє, там і спить, Там дітей своїх ростить. (Ведмідь)

Подивіться ось яка, Вся горить, як золота. Ходить в шубі дорогий,

Хвіст пухнастенький такий. Курей ловить ця сестриця. Тож як звуть її… (лисиця).

Вихователь повідомляє дітям, що зараз вони переглянуть казку про наївних ведмедів і хитру лисицю. Це угорська народна казка, що називається «Двоє жадібних ведмедиків».

Спочатку всі ролі вихователь виконує сам. Під час читання тексту він виділяє епітети, образні вирази, супроводжуючи показом театру тіней.

Ве д у ч а. По той бік скляних гір, за шовковим лугом стояв неходжений небачений густий ліс, у самій його гущавині жила стара ведмедиця. (Показує її на екрані, одночасно вмикає відповідний до образу музичний запис.) У неї було двоє синів. (Показує малюків у супроводі іншої музики.) Коли ведмежата виросли (по-

казує нові фігури ведмежат), то вони вирішили піти шукати щастя. Спочатку пішли вони до матері і, як годиться, попрощалися

знею. Обійняла стара ведмедиця синів і наказала їм…

Ве д м е д и ц я. Не кривдьте один одного і ніколи не розлучайтеся.

Ве д у ч а. Обіцяли ведмежата виконати наказ матері й рушили в дорогу. Йшли вони, йшли… І день йшли, і другий ішли. Нарешті всі запаси у них скінчилися. А ведмежата зголодніли. Похнюплені брели вони поряд. Молодше ведмежа поскаржилося:

— Ех, братику, до чого ж мені їсти хочеться!

Старше ведмежа відповіло… Що воно відповіло, діти? Д і т и. І мені хочеться!

Ве д у ч а. Так вони всі йшли та йшли і раптом знайшли круг­ лу головку сиру. Хотіли поділити її порівну, але не зуміли. Жадібність здолала ведмежат: кожний боявся, що іншому дістанеться більше. Сперечалися вони, гарчали, і раптом підійшла до них лисиця. (Вмикає її музичну партію.)

Л и с и ц я (вкрадливо). Про що ви сперечаєтеся, молоді люди?

Ве д у ч а. Ведмежата розповіли їй про свою біду. Діти, що вони сказали лисиці? (Слухає відповіді дітей.)

Л и с и ц я (радісно, але хитро). Яка ж це біда! Давайте я вам поділю сир порівну: мені що молодший, що старший — все одне.

Ве д у ч а. Зраділи ведмежата: «Ось добре-то, діли!» Лисиця узяла сир і розламала його навпіл. Але розколола головку таким чином, що один шматок був більший за іншого. (Показує, питає

удітей, який шматок більше, який менший. Хвалить їх за спостережливість, говорить, що і ведмежата помітили неоднакові шматки.)

Ве д м е ж а т а (навперебій). Цей більше!

Ве д у ч а. Лисиця заспокоїла їх…

Ли с и ц я. Тихіше, молоді люди! І ця біда — не біда. Зараз

явсе владнаю.

Ве д у ч а. Вона відкусила добрий шматок від більшої частини

іпроковтнула його. Ось хитра! Тепер великим став менший шма-

ток… (Повертає зображення лисиці так, щоб поміняти шматки місцями, наприклад якщо в правій руці був більший шматок, то після повороту він виявиться на місці меншого шматка. І в правій руці сир видається меншим. Можна змінювати розміри сиру, прикріплюючи шматки з оксамитового паперу.)

Ведмежата затурбувалися: «Не порівну!» Лисиця заспокоїла їх. Л и с и ц я. Нічого страшного, я сама знаю свою справу!

Ве д у ч а. І вона відкусила шматок від більшої частини. Тепер більший шматок став меншим. (Знову повертає зображення лисиці та знову просить дітей порівняти шматки.)

Ве д м е ж а т а. І так не рівно!

Ве д у ч а. «Так буде вам!» — сказала лиса, насилу ворочаючи язиком, оскільки рот її був набитий смачним сиром.

Л и с и ц я. Ще сама крихта — і буде порівну.

В е д у ч а. Лисиця продовжувала ділити сир (повертає лиси-

цю, щоб було видно, в якій руці тепер більше, у якій менше сиру),

а ведмежата тільки чорними носами водили туди-сюди — від більшого шматка до меншого, від меншого — до більшого. Доки лисиця не наїлася вволю, вона все ділила і ділила. Коли шматки порівнялися, то ведмежатам майже і сиру не залишилося: два крихітні шматочки.

Л и с и ц я. Ну що ж, хоча і помалу, так зате порівну! Приємного вам апетиту, ведмежата! (Хихикає, махає хвостом

ітікає.)

Ве д у ч а. Так-то ось буває з тими, хто скупився! А як би ви поділили сир між собою? Що б сказали лисиці? (Слухає відповіді дітей.)

А ось дурних ведмежат треба нагодувати. (Читає вірш Р. Жваво.)

Ве д у ч а

Ведмежаток я взяла, Посадила до стола…

Д і т и

Пригощайтеся, ведмежата, Їжте мед, хороший, солодкий! А вони собі сидять І нічого не їдять.

Скуштувати медку охота, Та відкрить не можуть рота.

Рекомендації до гри

На початку другої гри вихователеві можна використовувати інші вірші та загадки.

Цього разу вихователь спонукає дітей висловлюватися своїми словами за персонажів. Пропонує їм назвати ведмежат іменами, а якщо виявлять бажання, то нехай дадуть імена і ведмедиці,

і лисиці. (Імена слід дібрати такі, які передавали б характерні риси персонажів).

Якщо діти не схочуть виконувати ролі хитрих і жадібних персонажів, вихователеві доцільно придумати разом із ними нові пригоди ведмежат і лисиці. Наприклад, ведмежата знайшли у дуплі мед, зустріли голодне зайченя, побачили хвору лисицю, повернулися до ведмедиці, яка турбувалася про них, тощо.

ДЕ НОЧУЄ ВОДЯНА ЛІЛІЯ (В. Сухомлинський, інсценізація Л. Калуської)

Декорації: ставок (блакитне полотно, розстелене на підлозі або намальоване на картоні).

Дійові особи:

Ведуча

Лілія

Метелик

Ве д у ч а. Росте на ставку біла квітка — Водяна Лілія. Росте

уводі. Радісно щоранку розтуляє свої пелюстки до сонця. Якось надвечір підлетів до білої ніжної Лілії Метелик і захотів переночувати у квітці.

Раптом квітка каже йому… Л і л і я. Лети, Метелику, шукай іншої квітки, бо я лягаю

спати на ніч під водою. М е т е л и к. Чому?

Л і л і я. Бо в мене під водою м’яка постіль.

Ве д у ч а. Сказала це біла Лілія, склала свої ніжні пелюстки й тихо пішла спочивати під воду. А Метелик полетів на берег.

НЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ

Мета: розвивати здатність аналізувати загадки на основі порівняння двох предметів із загальними зовнішніми ознаками; робити власні умовиводи; вправляти у використанні простих форм пояснювального мовлення; закріпити знання про небезпечні предмети; створювати умови, що спонукають до самостійних дій; виховувати бажання допомогти товаришеві у скрутній ситуації.

Матеріал: телефон; пари картинок із зображенням предметів із подібними зовнішніми ознаками: цвях — гриб, сірники — матрьошки, чайник — каструля, праска — холодильник, молоток — барабанні палички, ножиці — окуляри; ляльковий персонаж — хлопчик Андрійко; ширма; ватман; клей; силуети небезпечних предметів; конверт із фішками.

Хід гри

Лунає телефонний дзвінок, вихователь бере слухавку.

В и х о в а т е л ь. Алло! Я вас слухаю. (Уважно слухає, потім кладе слухавку.) діти, телефонував наш давній знайомий — Ан-

дрійко. Він збирається завітати в гості до нас, але мені здалося, що він дуже сумний. Що ж трапилося?

Лунає стукіт у двері. Через ширму з’являється Андрійко, говорить сумним голосом.

А н д р і й к о. Здрастуйте, діти!

Ви х о в а т е л ь. Здрастуй, Андрійко! По-моєму, ти засмучений. Розкажи нам, що трапилося?

А н д р і й к о. Діти, ви ж знаєте, як я люблю все нове! Учора мама подарувала мені набір картинок із загадками. Я їх читав, розглядав, а потім ненавмисно упустив, і вони всі переплуталися. Тепер ніяк не можу до загадки знайти правильну картинкувідгадку.

Ви х о в а т е л ь. Діти, допоможемо Андрійкові?

Д і т и. Так!

В и х о в а т е л ь. Ти, Андрійко, читай загадки, а діти їх уважно слухатимуть і намагатимуться знайти відгадки.

До кожної загадки виставляється по дві картинки, де зображені предмети із загальними зовнішніми ознаками, наприклад, цвях і гриб. Діти серед них знаходять потрібну картинку-відгадку і пояснюють свій вибір.

А н д р і й к о

Подивіться: це — мій друг. Мовчазний він трішки Є у нього капелюх Та залізна ніжка.

Д і т и. Цвях.

В и х о в а т е л ь. Чому ви так вирішили? Можливо, це гриб, адже в нього також є капелюшок і ніжка.

Д і т и. Це цвях, тому що у загадці сказано, що в нього ніжка залізна.

А н д р і й к о

Ці сестрички завжди поряд — Добувають дружно вогник.

Д і т и. Це — сірники.

В и х о в а т е л ь. А можливо, це мотрійки,— адже вони також дружні й живуть усі разом.

Д і т и. Ні, мотрійки не добувають вогонь, тільки сірники можуть запалити його.

А н д р і й к о. А що в них небезпечного?

Д і т и. Якщо користуватися ними неправильно або брати їх без дозволу, то може статися нещасний випадок.

В и х о в а т е л ь. Для того щоб грати в гру «Можна — не можна», кожному з вас потрібно взяти з розносу по одній червоній і одній зеленій фішці. Червоний колір означає, що цим предметом користуватися дітям самостійно не можна; зелений колір — цим предметом користуватися можна, але дуже обережно.

Після того, як діти взяли фішки, вихователь продовжує…

В и х о в а т е л ь. Зараз я показуватиму картинки із зображеннями небезпечних предметів, а ви повинні визначити: можна дітям користуватися цим чи предметом ні, і підняти фішку потрібного кольору. От картинка із зображенням чайника. Якого кольору фішку слід підняти?

Д і т и. Червоного, тому що окропом можна ошпаритися.

Аналогічні питання ставляться до кожної картинки.

А н д р і й к о. Які ви, діти, молодці — так допомогли мені сьогодні! Але я поки не запам’ятав, якими із цих предметів користуватися дітям заборонено, а якими — можна, але дуже обережно.

Ви х о в а т е л ь. Не сумуй, Андрійку! Щоб ти все добре запам’ятав, діти можуть зробити плакат «Обережно, небезпечні предмети!» Правда, діти? А ти повісиш його у себе вдома на стіні

йвивчатимеш.

Ви х о в а т е л ь. Діти, на столах знаходяться уже вирізані силуети небезпечних предметів. Наклейте їх на великий аркуш — і у вас вийде плакат.

Діти виконують завдання.

В и х о в а т е л ь. Скільки їх вийшло? Д і т и. Шість.

В и х о в а т е л ь. Але це не всі небезпечні предмети, які є в кожному будинку. Про інші ми поговоримо наступного разу. Андрійко, цей плакат ми даруємо тобі! Вивчай його, і нехай у тебе все буде добре!

А н д р і й к о. Велике спасибі, діти! До побачення!