книга для маши

Ігрові ролі: працівники пошти (листоноша, телеграфіст, оператор щодо прийому бандеролей і посилок, начальник пошти, шофер); відвідувачі.

Хід гри

Попередню роботу з підготовки до гри вихователь може розпочати з бесіди про різні форми поштового зв’язку: пошта, телеграф, телефон, радіо; розглянути ілюстративний матеріал за цією темою.

Потім вихователь проводить екскурсію на пошту, де знайомить дітей із працівниками пошти (сортувальницею, листоношею, телеграфістом, оператором із прийому бандеролей і посилок, начальником пошти, шофером), а також звертає увагу дітей на те, як там продають папір, конверти, листівки, приймають посилки; розповідає дітям про те, що лист кладуть у конверт, на який наклеюють марку, на конверті пишуть адресу і опускають лист у поштову скриньку. Потім листи везуть на машині, потязі або літаку далеко, на іншу пошту, там їх бере листоноша, кладе у велику сумку і несе тому, кому вони призначені. Необхідно пояснити, що листоноша щодня носить у будинки газети, журнали, листи.

Після огляду пошти і розповіді, вихователь спонукає дітей придбати конверт і марку. З цими покупками діти повертаються в дитячий садок. Після повернення, вихователь пропонує дітям намалюватилистівки,покластиїхуконвертиівідправитисвоїмдрузям.

Потім на заняттях вихователь разом із дітьми виготовляє необхідні атрибути для гри: нарізають поштовий папір, вирізають та склеюють маленькі конверти, малюють листівки та роблять гаманці тощо.

Для гри вихователь може принести в групу дитячі газети і журнали, частина яких «продаватиметься на пошті», а решту «листоноша розноситиме по будинках».

Після цього вихователь допомагає дітям улаштувати «приміщення пошти», повісити «поштову скриньку»; радить акуратно розкласти конверти, папір, листівки, газети, журнали; стежить за тим, як діти розподілятимуть ролі. Якщо діти не можуть самостійно впоратися з цими завданнями, то вихователь допомагає їм.

Рекомендації до гри

Вихователь може запропонувати дітям різні сюжети для гри: привітати одне одного зі святом, «придбати журнал на пошті», вийняти з «поштової скриньки листи» і «машиною відвезти їх на пошту», там розсортувати їх, дати «листоноші» для вручення

адресатові; коли «листоноша» принесе лист, то відповісти на нього листом тощо. Необхідно також постійно нагадувати дітям, що граючись, потрібно бути ввічливими одне з одним (вітатися з «листоношею», дякувати за доставляння листів, газет, журналів).

Після того, як гра буде освоєна, вихователь може об’єднувати її з іншими іграми.

ЛЬОТЧИКИ

Мета: у рольових взаєминах формувати у вихованців уміння керувати діями одноліток («членів екіпажу»), а також чітко й дисципліновано виконувати вказівки «першого пілота» (дбати про своєчасний «виліт» і «посадку», точне приземлення у призначеному місці безпеку і зручність «пасажирів», «збереження вантажів»); учити наслідувати сміливість пілотів, точність, уважне ставлення до людей; продовжувати формувати вміння творчо розвивати сюжет гри; закріплювати знання про повітряний транспорт; розширювати знання про роботу льотчиків; ознайомлювати дітей із роботою аеропорту.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, іграшка-літак, пропелер, крила, ляльки.

Підготовка до гри: екскурсія в аеропорт; бесіда з працівниками аеропорту; читання твору «На аеродромі» І. Вінокурова; перегляд фільму про льотчиків; малювання літака; ліплення літака; виготовлення атрибутів для гри.

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві можна розпочати зі спостережень за літаками. Під час таких спостережень необхідно пояснити дітям, що літак дуже високо летить і тому він здається нам маленьким. Насправді ж літак дуже великий, він літає високо і дуже швидко; літаком керує льотчик; на літаку возять людей та різні вантажі.

Потім можна навчати дітей наслідувати літак, що летить. В и х о в а т е л ь. Летіть, як літаки!

(Діти біжать, розвівши руки, нібито крила літака.)

На занятті вихователь може запропонувати дітям малювати літак, що летить.

Під час розгляду картин, на яких зображені літак, що летить, літак на аеродромі, літак із льотчиком та ін., вихователь пояснює все, що дітям незрозуміло, проводить бесіди за змістом розглянутих картинок. Після цього можна обіграти з дітьми іграшковий літак.

Наступний етап у підготовці сюжетно-рольової гри — це навчання дітей рухливої гри, у якій вони зображають «льотчиків». «Льотчики, готуючись до польоту, заводять мотор», за сигналом вихователя «підіймаються в повітря і приземляються», кожний у певному, відведеному йому місці.

Останньою ланкою в підготовці дітей до сюжетно-рольової гри повинен бути перегляд фільму, у якому зображені літаки і робота льотчика. Діти повинні зрозуміти, що льотчик сильний, сміливий, допомагає людям: привозить лікаря до хворої дитини або доставляє дитину в лікарню, перевозить людей, продукти тощо.

Після підготовчої роботи можна розпочинати гру. Для цього спільно з дітьми необхідно зробити з картону пропелер і крила для літака, навушники — для льотчика. Спорудивши «літак» зі стільців, слід прикріпити до нього «крила» і «пропелер». Потім «льотчик» за допомогою вихователя «заводить мотор» і «готує літак до польоту». «Пасажири збираються в дорогу»: «вони одягають дітей», «пакують речі», «купують їжу», «купують квитки на літак», «їдуть в аеропорт». Там «контролер перевіряє у пасажирів квитки», «допомагає їм розміститися в літаку». За сигналом вихователя «літак підіймається в повітря». Під час «польоту пасажири їдять», «годують дітей», «дивляться у вікна», «розглядають» запропоновані їм книги тощо. «Стюардеса» їм допомагає, відповідає

на питання. Під час посадки «льотчик оглядає літак та мотор», «заправляє літак бензином», «заводить мотор і веде свій літак далі».

Вихователь стежить за грою, спонукає дітей змінювати сюжет, не повторюючи щоразу одне і теж.

ПЕРУКАРНЯ «ФЕЯ»

Мета: розвивати інтерес і повагу до професії перукаря; ознайомлювати з правилами поведінки в перукарні; допомагати дітям створювати ігрові об’єднання на основі спільного інтересу та погодженого виконання рольових дій перукаря, манікюрниці, клієнта; привчати справедливо оцінювати поведінку своїх ровесників; учити вимогливо ставитися до себе та самостійно розвивати сюжет гри; погоджувати тему; розподіляти ролі.

ПЕРУКАРНЯ

Мета: подавати зразки поєднування різних задумів у тематиці спільної гри; учити переконувати учасників гри у доцільності розвитку запропонованих ними варіантів сюжету гри, зважати на цікаві та переконливі пропозиції одноліток; сприяти встановленню в грі рольової взаємодії та рольових взаємин; формувати правильні взаємини дітей у колективі.

326 745 ігор для дошкільників

Побудова рольового діалогу

ПЕРУКАРНЯ

Мета: розкрити значення діяльності перукаря; формувати уміння творчо розвивати сюжет гри; виховувати повагу до професії перукаря.

Ігровий матеріал: деякі реальні предмети (простирадло, дзеркало, пензлик, флакони, гребінець); набір спеціальних іграшок «Дитячий перукар».

Підготовка до гри: екскурсія до перукарні; бесіда з працівниками перукарні; читання творів про роботу перукаря; виготовлення альбому «Моделі зачісок»; розглядання ілюстративного матеріалу за темою; виготовлення атрибутів для гри.

Ігрові ролі: перукар (майстер), клієнти, касир, прибиральниця.

Хід гри

Підготовку до гри вихователь може розпочати з екскурсії до перукарні.

Підійшовши до перукарні, вихователь повинен звернути увагу дітей на вивіску. У перукарні потрібно показати дітям інструменти, якими працюють майстри, ознайомлювати дітей з їх назвами, призначенням, способом дії з ними. Важливо, щоб діти могли постежити за роботою перукаря (з дозволу батьків можна підстригти одного-двох дітей). Діти таким чином контактують із майстром, беруть участь у його діяльності як клієнти. Вихователь звертає увагу дітей на ті взаємини, в яких перебувають майстер, касир, клієнти, прибиральниця.

Після повернення до дитячого садка вихователь систематизує здобуті знання і враження за допомогою бесіди та показу ілюстративного матеріалу, що зображує перукарню і роботу перукаря. При цьому вихователь ставить дітям питання таким чином, щоб вони, відповідаючи на них, могли використати і власний досвід, набутий під час екскурсії.

Можна також виготовити альбом «Моделі зачісок», використовуючи малюнки дітей, вирізки з журналів тощо.

Після цього вихователь спільно з дітьми виготовляє предмети, що необхідні для гри в перукарню: вирізує з картону по намальованих контурах гребінця, бритви, машинки, ножиців, флаконів, дзеркала. Коли вироби готові, вихователь повинен обіграти їх, показати дітям способи ігрового використовування кожної речі. У процесі виготовлення й обігравання виробів діти засвоюють їх назви.

Під час першого проведення гри роль «перукаря» вихователь бере на себе. Він своїми діями, питаннями, поясненнями спрямовує хід гри.

Якщо дитина не знає, як поводитися під час гри, вихователь запитує у неї:

•Вам підстригти волосся?

•Чим будемо стригти волосся — ножицями або машинкою?

•Потрібно вас побризкати одеколоном?

Після цього просить клієнта нагнути голову, заплющити очі

тощо.

Рекомендації до гри

Наступного дня роль «перукаря» вихователь може доручити кому-небудь із дітей, а вихователь, ставши «клієнтом», знову керує грою.

З часом повинна відбуватися видозміна гри за рахунок заміни ігрових предметів, якими діти оперують. Потім доцільно допомогти дітям розвинути і збагачувати задум та сюжет гри.

Ательє

Мета: формувати уявлення дошкільників про те, що таке ательє і для чого воно потрібне, уміння виконувати засвоєні норми і правила культури поведінки в суспільних місцях; розвивати творчу уяву дітей; виховувати пошану до праці працівників ательє.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, кольоровий папір, картон, лінійка, сантиметрова стрічка, ножиці, сумки, гаманці, блокнот, дзеркало, предмети-замінники.

Підготовка до гри: екскурсія до ательє, у магазин готового одягу; бесіда з працівниками ательє; розгляд ілюстрацій за темою «Ательє»; виготовлення спільно з вихователем атрибутів для гри; малювання зразків одягу.

Ігрові ролі: приймальниця, закрійниця, кравчиня, замовник, художник, завідувач ательє.

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві слід розпочинати з екскурсії до ательє. Під час екскурсії до ательє педагогові необхідно показати і пояснити дітям значення діяльності кожного працівника

(приймальниця приймає замовлення і записує на квитанції, чия це тканина і що з неї хочуть пошити; закрійниця вимірює тканину

ізнімає мірку із замовника, щоб знати, чи вийде з тканини сукня, яка має бути її довжина і ширина; кравчиня спочатку наживляє одяг, щоб закрійниця змогла приміряти, чи добре, чи правильно шиють, після цього прострочує на машинці тощо). При цьому вихователеві необхідно наголосити на колективному характеру праці (приймальниця, закрійники і кравці — всі працюють разом для того, щоб зшити хороший, гарний одяг: сукні, піджаки, брюки, пальта, спідниці, кофти, сарафани).

Після екскурсії до ательє вихователь може повести дітей у магазин готового одягу і розповісти, що все, що тут продається, шиють в ательє.

Результати екскурсії доцільно закріпити в бесіді за картинками, листівками, що зображають те, що діти бачили в ательє: як знімають мірку, розкроюють матерію, приміряють замовникові те, що шиють, як шиють тощо. Педагог може розглянути з дітьми малюнки, де зображено, як мама шиє і приміряє сукню дочці, як продають одяг у магазині, хто-небудь приміряє річ тощо. Потім вихователь запитує у дітей: чи є у кого-небудь новий одяг і звідки він (придбали у магазині або зшили; хто зшив і чи бачила дитина, як шили одяг). Педагог дає дітям можливість розповісти, кому

іяк зшили або придбали новий одяг.

Під час першої гри вихователь пропонує дітям ролі батьків, а сам бере на себе решту ролей, щоб ознайомити дітей з ігровими можливостями теми. Згодом, проводячи гру, діти стають «покупцями» у магазині, «замовниками», «приймальниками» тощо.

Для гри вихователь із дітьми виготовляють картонні фігурки ляльок, готують кольоровий і білий папір, лінійку, сантиметрову стрічку, ножиці, зразки одягу, вирізаного з паперу. Роздавши дітям картонних лялечок, педагог повідомляє їм: «Це ваші діти, їм потрібний одяг, тому що в сорочках і трусах не можна ходити ані до дитячого садка, ані до школи, ані у кіно. Поряд розташоване ательє, де можна зшити одяг усім дітям (зшити сукні, фартухи, брюки, сорочки). Але перед цим необхідно придбати тканину. У магазин привезли багато красивої тканини».

Післяцьогодітиграютьугру«Магазинтканини».Дітипоспішають до «магазину», захопивши з собою сумки та гаманці. У «магазинінаприлавку»лежитьнарізанийсмугамиізгорнутийневеликими рулонами різноманітний папір («тканина»). «Покупців» зустрічає «продавець» (вихователь), який запитує у кожного з них, яку