книга для маши

ПОДОРОЖ РІЧКОЮ

Мета: розвивати інтерес у грі; формувати позитивних взаємини між дітьми; виховувати у дітей повагу до праці працівників флоту.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал; кухонний посуд; ігрові набори «Лікарня», «Перукарня»; штурвал; рятівний круг; прапорці; ляльки; предмети-замінники; пластмасові човники, катери, теплоходи; надувний басейн; кашкет капітана; бінокль; рупор; трап; якір на ланцюжку.

Підготовка до гри: цільові прогулянки до річки; читання віршів про моряків та флот; ігри зі старшими дітьми; проведення гри-заняття «Подорож Ясочки на теплоході»; читання уривків із книги Б. Житкова «Що я бачив?» («Пароплав», «Пристань», «На пароплаві є їдальня» та ін.); аплікація з готових геометричних фігур на тему «Теплохід».

Ігрові ролі: капітан, матрос, керманич, кухар, лікар, пе­ рукар.

Хід гри

Спочатку вихователь організовує екскурсію до річки, розповідає про водні види транспорту.

У групі вихователь показує дітям картину із зображенням пароплава та уточнює знання дітей про працю людей, які на ньому працюють (капітан, помічник капітана, керманич, матроси, кухар, лікар), про приміщення та предмети, які є на пароплаві (каюти, капітанський місток, рубка керманича, штурвал, рятівні круги). Також вихователь може запропонувати дітям намалювати річковий транспорт.

Потім вихователь організовує гру з іграшковим пароплавом: «побудувати пристань», «покатати на пароплаві ляльок» тощо.

Для підготовки до сюжетно-рольової гри слід спільно із діть­ ми виготовити ігрові атрибути. Дещо діти можуть зробити самостійно, вихователеві необхідно лише їм підказати, що це може знадобитися для гри. Наприклад, квитки, гроші, продукти для сніданку під час поїздки діти вже можуть виготовити власноруч. Інші атрибути, наприклад, трубу для пароплава, підзорну трубу для капітана, безкозирки для матросів (картонні обручі) — вихователь робить спільно з дітьми.

Ще одним етапом у підготовці до гри може стати перегляд фільму, у якому показана поїздка на пароплаві, і бесіда за його змістом, що підтримує інтерес дітей до теми.

Коли у дітей з’явиться стійкий інтерес до гри, вихователь може запропонувати їм пограти. У дітей середнього віку ще недостатньо розвинені організаційні вміння, тому вихователь бере участь у грі.

Спочатку діти будують «теплохід» і обладнують його: з будівельного матеріалу майструють «крісла», споруджують «кухню» і «буфет» (переносять із лялькового куточка плиту, посуд, столик), роблять «каюти» і «кабінет лікаря». За допомогою вихователя розміщують у відповідних місцях щогли, якорі, трап, рятівні круги.

Після цього за допомогою вихователя розподіляються ролі. Потім «капітан» у рупор голосно оголошує: «Пасажири, заходьте на теплохід, зараз вирушаємо!» Діти займають свої місця. Вихователь дає сигнал до відправлення. «Капітан» командує: «Підняти якір! Прибрати трап! Повний вперед!»

«Матроси» швидко і чітко виконують його наказ: «Теплохід відпливає!» Діти гудуть і пихкають, зображаючи шум машинного відділення.

Під час подорожі кожний із гравців зайнятий своїми «важливими» справами. «Мами» тримають на руках ляльок, піднімають їх до віконця, щоб було видно «береги річки»; інші «пасажири» прямують у «салон» для відпочинку або «дивитися телевізор». Вихователь улаштовує гру таким чином, що є робота і «лікареві»: він упорядковує кабінет, розкладає, перекладає, протирає «інструменти» — потрібно приймати «відвідувачів». А ось і перший «пацієнт». До кабінету стукає «пасажир», просить «полікувати» його. «Лікар» обережно «мастить рану» і робить наклейку з паперу, садить на стілець. Потім «мами» приходять зі своїми «дітьми». «Кухарі» також зайняті своїми справами. Вони «годують команду та пасажирів».

Рекомендації до гри

Можна також розвинути сюжет із порятунком «потопаючого». На «теплоході» трапилася надзвичайна подія — «пасажир упав у воду». Усі кричать: «Людина тоне! Людина за бортом!» Кидають рятівні круги, піднімають «потопаючого» і швидко ведуть його до «лікаря».

На теплоході можна також улаштувати «перукарню». Після «цікавої подорожі діти повертаються додому».

МАГАЗИН

Мета: ознайомлювати з працею дорослих у продуктовому, овочевому, книжковому магазині, у супермаркеті; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми; виховувати повагу до праці продавця.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, іграшки, муляжі продуктів, одяг для ляльок, вішалки, дзеркало, каса, вітрина, ляльки, паперові гроші, гаманці.

Підготовка до гри: екскурсія до овочевого, продуктового магазинів і до магазину одягу; зустріч із працівниками магазину; читання віршів про продавців; читання уривка з книги Б. Житкова «Що я бачив?» («Баштан») і книги С. Михалкова «Овочі»; малювання на тему «Екскурсія до магазину»; ігри зі старшими дітьми.

Ігрові ролі: продавець, касир, покупець, завідувач магазину, шофер.

Хід гри

Першим етапом у підготовці дітей до гри є екскурсія до магазину, де необхідно показати дітям прилавки, полиці, товари, пояснити, що все що, вони бачать, і є магазином. Вихователеві слід підкреслити значення діяльності продавців і касира, їх взаємозв’язок у процесі цієї діяльності.

Потім можна зробити покупки. Їх можуть зробити і самі діти. Так, одній дитині вихователь може доручити запитати у продавця, чи є потрібний товар і, якщо є, скільки він коштує, другій дитині — сплатити гроші в касу, третій — одержати у продавця покупку. Діти спілкуються з дорослими під час їх роботи і фактично беруть участь у ній як покупці.

Після екскурсії з дітьми доцільно розглянути картину і в бесіді закріплювати знання, які вони отримали під час екскурсії. Вихователь може ставити їм не тільки прямі питання: «Що робить дівчинка?» або: «Що робить продавець?», але і такі, як: «Що робила дівчинка раніше?» (Сплатила гроші в касу, узяла чек, віддала чек продавцеві.)

Відповідаючи на такі питання, діти можуть використовувати не тільки те, що безпосередньо сприймають, розглядаючи малюнок, але і те, що знають зі свого особистого досвіду, набутого під час екскурсії.

Для того щоб діти зрозуміли, що слово «магазин» стосується не тільки кондитерського або канцелярського магазинів, тобто не

тільки магазину, у який вони ходили, а словом «купити» позначають не тільки купівлю цукерок або паперу, вихователеві необхідно повести дітей ще в декілька магазинів для того, щоб підвести їх до правильних узагальнень, на основі яких у них сформуються відповідні поняття. Можна організувати екскурсію в хлібний, овочевий магазин, у магазин іграшок тощо. Дуже добре, якщо в кожному магазині діти що-небудь купуватимуть.

Після декількох екскурсій вихователь може запропонувати дітям намалювати, що вони бачили в магазині. Діти можуть намалювати фрукти, овочі, іграшки, цукерки тощо. Також потрібно, щоб на занятті з ліплення діти виліпили предмети, які вони згодом використовуватимуть під час гри.

Наприкінці заняття вихователь проводить бесіду-узагальнення за картинками для того, щоб підбити підсумок того, що діти дізналися про магазин.

Для гри в «магазин» необхідно виготовити вивіску зі словом «МАГАЗИН», гроші, чеки, табличку зі словом «Каса», гаманці для покупців. Вихователь зсуває столики, що утворюють собою «прилавок», на якому повинні бути красиво розкладені всілякі іграшки.

Роздавши дітям «гаманці з грошима», вихователь повідомляє, що з’явився новий магазин, де продаються іграшки, і пропонує їм піти туди. У магазині покупців зустрічає дуже ввічливий «продавець» (вихователь), у касі — досвідчений «касир» (один із дітей). «Продавець» увічливо вітається з «покупцями»; потім пропонує «товар»; дає можливість його розглянути; показує, як із ним поводитися; говорить, скільки він коштує. «Заплативши в касу» названу «продавцем» суму і взявши «чек», «покупець» віддає його «продавцеві» та отримує у нього свою «покупку».

Наступного дня в «магазині» потрібно «продавати» що-небудь з того асортименту, який діти виготовили на заняттях. Вихователь призначає «продавцем» кого-небудь із дітей, а сам бере на себе роль одного з «покупців», але і в новій ролі він спрямовує розвиток гри, що може стосуватися зміни профілю магазину (продуктовий, кондитерський, взуттєвий та ін.) або використання цієї теми в інших ігрових темах.

Вихователь повинен привчати дітей до правил спілкування в магазині та спонукати уважно стежити одне за одним, щоб хтонебудь не забув подякувати за покупку або пояснення.

Поступово в «магазині покупців» стає значно менше. «Продавцеві» набридає «прикрашати вітрину», «витирати касу» і він

оголошує, що «магазин зачинений на обід», вивішує на «касі» дощечку і йде.

Рекомендації до гри

Під час гри в «Магазин» у дітей часто виникають питання.

•Звідки беруться в магазині хліб, молоко, овочі?

•Звідки і хто їх доставляє?

•Де їх вирощують?

Вихователь повинен підтримувати цей інтерес, задовольняти

його, розширювати світогляд дітей і одночасно сприяти подальшому збагаченню змісту гри.

Коли інтерес до гри «Продуктовий магазин» слабшає, вихователь може запропонувати пограти в гру «Магазин одягу».

Спочатку вихователь на заняттях і в повсякденному житті уточнює знання дітей про види одягу (літня, зимова, білизна, сукня, пальто, шуба, шапка, панама, кепка, хустка), закріплює поняття-узагальнення (головні убори, білизна, верхній одяг).

У дитячому саду за допомогою батьків можна зшити одяг лялькам, зробити вішалки і стійки для них, зшити пакетики з целофану, виготовити велике дзеркало з фольги.

Процес спільного виготовлення цих атрибутів зазвичай нагадує дітям про бачене на екскурсії та спонукає їх до гри.

Якщо ж такого інтересу до гри не виникає, вихователь бере ініціативу у власні руки. Перш за все допомагає дітям розподілити ролі, пропонує декільком дітям бути «продавцями», адже можна організувати декілька «відділів» (дитячого, чоловічого, жіночого одягу) і в кожному відділі потрібні «продавці». Розподіливши ролі, діти будують зі стільців, лавок і великого будівельного матеріалу «магазин»; викладають на полицях білизну в целофанових пакетах; на вішалках розвішують одяг (окремо сукні, окремо пальто); споруджують «примірювальні кабіни»; установлюють «касу»; урочисто відкривають «новий магазин» і запрошують «покупців». Здебільшого — це «мами» з «дочками»-ляльками. «Продавці» радять, який краще обрати одяг, допомагають приміряти. «Мами» одягають ляльок, «оплачують покупку в касі», дякують.

Корисна також гра у «книжковий магазин» (із відділенням канцелярських товарів). Вона дає можливість формувати пізнавальні інтереси дітей, вправляти їх у «роботі», оскільки гра спонукає дітей виготовляти «товари» для магазину (конструювати за допомогою вихователя книжки-саморобки, альбомчики, зошити). Під час гри закріплюються знання про працю працівників мага-

зину, виховується повага до неї, у дітей виникає бажання наслідувати їх і брати на себе відповідні ролі.

Гра в «Магазин» дуже часто переплітається з такими іграми, як «Сім’я», «Дитячий садок».

ЛЬОТЧИКИ

Мета: закріплювати уявлення дітей про працю дорослих в аеропорту­ і на аеродромі; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми; виховувати у дітей повагу до праці льотчика.

Ігровий матеріал: іграшкові літаки, бензовози, візки, кашкети для льотчиків, пілотка для стюардеси, штурвал, пропелери, крила літака.

Підготовка до гри: читання віршів із книг Б. Житкова «Що я бачив?» («Аеропорт») та І. Вінокурова «Літак летить» («На аеро­ дромі», «Хто водить літаки»); проведення ігор зі старшими дітьми; виготовлення з будівельного матеріалу або з піску злітної смуги, ангара, літаків, великого літака (із використанням стільчиків і деталей із картону); конструювання паперових літаків.

Ігрові ролі: перший і другий пілоти (льотчики), стюардеса, техніки, пасажири, працівники аеропорту, касир, буфетник, продавці аптечного і газетного кіосків.

Хід гри

Першим етапом підготовки до гри є розглядання картини, на якій зображено аеропорт. Дітям необхідно розповісти, які примі-

щення є в аеропорту (зали для пасажирів, каси, буфет, газетний кіоск) і ознайомити з працею дорослих в аеропорту, а також дати уявлення про те, що аеродром — це велике, рівне поле, на якому стоять літаки і вертольоти, осторонь — ангари.

Після цього вихователь читає уривки з книг Б. Житкова «Що я бачив?» («Аеропорт») та І. Винокурова «Літак летить» («На аеродромі», «Хто водить літаки»).

Потім із будівельного матеріалу або піску можна виготовити разом із дітьми злітну смугу, ангар, літаки, великий літак (із використанням стільчиків і деталей із картону). Вихователь може запропонувати конструювати паперові літаки, стріли, а потім використовувати їх в іграх із вітром.

Гру в «льотчиків» краще проводити на ділянці дитячого садка. Вихователь пропонує дітям розіграти такі ролі: «перший і другий

пілоти» («льотчики»), «стюардеса», «техніки», «пасажири» — «мами», «тата», «діти», «бабусі», «дідусі», «працівники аеропорту»,«касир»,«буфетник»,«продавціаптечногоігазетногокіосків».

Далі вихователь надає дітям можливість пограти в гру самостійно.

Необхідно враховувати ті ігрові задуми, які можуть виникнути у дітей, оскільки у грі, у першу чергу, повинне виявитися те, що радує, хвилює дитину в цей момент.

РИБАЛКИ

Мета: закріплювати уявлення дітей про те, як ловлять рибу; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.

Ігровий матеріал: конструктор, лозинки, нитки, предметизамінники, іграшкові рибки.

Підготовка до гри: екскурсія на річку; зустріч із рибалками; читання творів про рибалку; виготовлення човна з будівельного матеріалу; виготовлення вудочок; ліплення риб.

Ігрові ролі: рибалки.

Хід гри

Починаючи гру, перш за все вихователь може організувати екскурсію на річку, де разом із дітьми постежити за рибалками, обговорити питання: на чому пересувається по річці рибалка, які бувають човни, що ловлять рибалки, які для цього потрібні пристосування. Можна там же організувати зустріч із рибалкою, поставити йому питання, що цікавлять дітей.

Після цього в групі вихователь проводить бесіду «Що ми бачили на річці».

Батьків вихователь просить на вихідні дні взяти дітей із собою на річку, показати, як слід ловити рибу.

Потім спільно з дітьми можна спорудити човни і весла з будівельного матеріалу, з довгих лозинок зробити вудки.

Коли всі приготування до гри будуть завершені, вихователь може запропонувати дітям пограти самостійно.

Рекомендації до гри

Під час гри вихователь повинен підтримувати інтерес дітей до гри і спрямовувати розвиток сюжету, використовуючи поради, запитання, нагадування. Наприклад:

•На чому це ви плаваєте?

•Куди пливе ваш човен?

•Що ви в ній везете?

Вихователь не тільки розширює уявлення про явище, що за-

цікавило дітей, але й допомагає в організації гри; іноді бере безпосередню участь у грі, іноді допомагає спланувати гру.

ТЕАТР

Мета: закріплювати уявлення дітей про театр; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.

Ігровий матеріал: ширма; іграшки бібабо; ігрові атрибути: гроші, гаманці, квитки; великі таблички «Театр», «Каса».

Підготовка до гри: перегляд лялькових спектаклів, фільму про театр; читання віршів про театр; проведення ігор зі старшими дітьми; виготовлення дітьми атрибутів для театру.

Ігрові ролі: касир, контролер, водій автобуса, артисти.

Хід гри

Підготовку до гри вихователь може розпочинати після того, як дітям буде показаний ляльковий спектакль або вони самі відвідають театр (крім того, перед ними можуть виступити артисти). Потім необхідно розглянути картину «У театрі» та обговорити її зміст.

Бажано в групу внести одну або дві ляльки бібабо. Для того щоб підтримати інтерес до гри з цими ляльками і зробити його стійким, вихователеві необхідно навчати дітей правильно користуватися ляльками, навчати окремих ігрових прийомів. Лялька може «вітатися», «махати рукою», «плескати в долоні», «кланятися», «чесати чоло або щоку», «гладити дітей по голові», «танцювати» тощо. Дітям, як правило, це дає величезне задоволення,

івони з радістю наслідують вихователя, змушуючи ляльку робити ті самі дії, які він їм показував. Поступово, діти під керівництвом

іза допомогою вихователя вчаться керувати ляльками і в процесі гри опановують окремі ігрові прийоми.

Наступним етапом під час підготовки до гри може бути виготовлення дітьми ігрових атрибутів. Вихователь пропонує дітям намалювати квитки, зробити гроші. Сам у цей час готує великі таблички зі словами «Театр», «Каса».

Бажано показати дітям фільм про театр. Перед грою вихователь роздає дітям «гаманці з грошима», просить подивитися, чи

в порядку їх одяг, чи акуратно вони причесані, оскільки вже час їхати до театру. Діти «виходять із дитячого садочка» і «йдуть на зупинку», де на них чекає «автобус» (його можна влаштувати навіть в іншій кімнаті — столовій або сусідній груповій кімнаті). В «автобусі» діти «розраховуються» з «кондуктором», отримують у нього «квитки» та їдуть до зупинки «Театр». «Підійшовши до театру», діти повинні знайти «касу» і «придбати» там «театральні квитки», після чого пред’явити їх «контролерові» та зайняти місця в «залі для глядачів».

Вихователь на «сцені» керує ляльками, діти уважно переглядають спектакль.

Після спектаклю діти аплодують, дякують артистам, «виходять із театру», знову «їдуть на автобусі в дитячий садок».

Рекомендації до гри

Під час повторення гри вихователь може надати дітям відносну свободу дій. Так, вони самі «їдуть у театр і повертаються з нього», самі готують потрібні атрибути (автобус, автобусні та театральні квитки, гроші та ін.), самі виконують основні ролі: «кондуктора», «водія», «касира», «контролера». Вихователь виконує роль ведучого: він ще сам керує ляльками, але вже з другої-третьої гри вихователь може залучати дітей і для самого спектаклю.

Поступово вихователь усе більше залучає дітей до активної участі у виставі, залишаючи за собою лише право спрямовувати їх дії та допомагати їм. Вихователеві також необхідно навчати дітей, граючи в «театр», використовувати не тільки спеціальних ляльок, але й інші іграшки: автомобілі, тварин, мотрійок. Коли діти переконуються в перевазі використовування в грі додаткових іграшок, перед ними виникають перспективи для розвитку гри.

Коли гра буде повністю освоєна дітьми, важливо пояснити дітям, що словом «театр» позначається спектакль і тоді, коли артистами бувають не ляльки, а люди. Для цього необхідно провести інший варіант гри.

Коли діти це зрозуміють, вони, безумовно, видозмінять і свою гру. Лялькові спектаклі чергуватимуть із такими, де певні ролі братимуть на себе самі діти. Вони розігруватимуть для глядачів зміст добре їм знайомих казок і невеликі сценки.

Старший вік

ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ

Варіант І

Мета: розвивати інтерес і пошану до професії лікаря; поглиб­ лювати зміст взаємин виконавців ігрових ролей лікаря, медсестри, провізора, санітарки (взаємовиручка, чуйність, прагнення допомогти хворому, потерпілому); створювати ситуації для виявлення пацієнтами поваги, удячності до медичних працівників; удосконалювати вміння спілкуватися одне з одним у процесі гри, виявляючи співпереживання, доброзичливість, співчуття; давати відповідну оцінку вчинкам товаришів; засуджувати прояви байдужості, неуважності, безвідповідальності; допомагати дітям налагоджувати взаємодії в спільній грі.

Побудова рольового діалогу