книга для маши

тканину той хоче придбати, що хоче з неї шити і пропонує ту, яку просить«покупець».Якщовінпоказуєнабілузмалюнкомтканину і говорить, що хоче зшити з неї брюки «синові», «продавець» повинен пояснити, що вона не підходить для брюк, і рекомендувати іншу. Потім «продавець обслуговує покупця»: вимірює сантиметровою стрічкою зріст дитини і довжину майбутнього одягу (якщо тканину купують для брюк, то вимірювання слід проводити від талії до стопи; якщо тканина призначена для сукні, то вимірювати необхідно від шиї до коліна), відмірявши від рулону дві довжини, акуратно відрізує. Після цього «покупець» «платить гроші у касу», бере чек, дає його «продавцеві», отримує свою «покупку», не забувши при цьому подякувати продавцеві, залишає магазин.

Коли всі діти «придбають» тканину, «магазин» зачиняється, авіншомумісцірозпочинаєсвоюроботу«ательє».Тамна«вітрині» виставленізразкиодягу,щовиготовленийзаздалегідьвихователем спільно з дітьми. На столі в «ательє» лежать олівець, ножиці, сантиметрова стрічка або проста стрічка, блокнот, поряд стоїть дзеркало. За столом сидить «приймальниця» (вихователь). Вона вітається

зкожним із «замовників», увічливо просить сідати і запитує, що «замовник» хоче зшити. Коли «клієнт» висловить своє бажання, «приймальниця» пропонує йому обрати зразок — фасон і радить, який краще обрати і чому вона такої думки. Після цього «приймальниця» оформляє замовлення: записує ім’я «замовника», вимірює тканину, пише, що замовлено (сукня, брюки, спідниця), потім знімає мірку

здитини, для якої замовляють одяг. Квитанцію потрібно оформити у двох екземплярах, один з яких «приймальниця» віддає «замовникові», а другий укладає в тканину разом зі зразком (фасоном), після чого радить «замовникові» завітати через день на примірку.

Коли замовлення у всіх дітей будуть прийняті, гру можна припинити, оголосивши, що «ательє» зачинене, а примірка відбудеться через день.

Через день гру знов можна відновити. «Закрійниця» обводить простим олівцем контури зразка на тканині, потім вирізує («кроїть») одяг і приміряє його «замовникам». При цьому вона просить їх поглянути у дзеркало і відповісти, чи все добре. «Закрійниця» завершує примірку словами: «Сукню тепер слід віддати шити «кравчині», а замовлення буде готове завтра. Приходьте завтра вранці».

Наступного дня «замовники» приходять за готовим замовленням. «Закрійниця» приміряє «клієнтові» готову сукню. «Замовник» оплачує своє замовлення «приймальниці», показавши їй квитанцію. «Приймальниця» дістає з полички замовлення і віддає «клієнтові».

У подальших іграх педагог надає дітям можливість діяти самостійно і допомагає їм лише порадою. У першій самостійній грі вихователеві потрібно узяти на себе роль «кравчині», щоб показати дітям її ігрові можливості. «Закрійниця» (тепер уже хто-небудь із дітей) доручає «кравчині» шити замовлення. Педагогові слід показати дітям, як діяти уявною голкою, як втягати в неї нитку, як нею шити, як «кравчиня» користується праскою, щоб випрасувати шви. Під час наступного проведення гри «кравчинею» стає хто-небудь із дітей.

Цей варіант гри може змінюватися, доповнюватися, замінюватися іншими варіантами відповідно до того, як навчаються і розвиваються діти. Наприклад, можна шити одяг для звичайних ляльок, а надалі в «ательє» шитимуть уявний одяг і для самих дітей. Діти при цьому можуть бути не просто «замовниками», але й «лікарями», «перукарями», «шоферами», які замовляють собі робочий одяг.

Коли діти ознайомляться з правилами гри, педагог може запропонувати їм скласти зразковий план гри. Наприклад, гра «Ательє “Малючок”» може працювати за таким планом: прийом замовлень та їх оформлення, перша примірка, отримання замовлення, виставка моделей тощо. У грі можуть брати участь «художник», «диспетчер», «завідувач ательє» тощо.

Гру «Ательє» згодом можна з’єднати з іншими іграми: «Фотографія», «Перукарня», «Пральня».

Спільно з дітьми дібрати атрибути, предмети, іграшки для реалізації ігрових задумів (альбом «Моделі одягу (зачісок)», набір клаптиків тканини, швейні машинки, фотоапарати, набори перукаря тощо).

Театралізовані ігри

Молодший вік (молодша група)

ЯСОЧЧИН САДОЧОК

Мета гри: заохочувати прагнення дітей до створення ігрової обстановки; учити виконувати ігрові дії, пов’язані в простому сюжеті, що є близьким до їх життєвого досвіду; залучати дітей до виконання смішних і повчальних епізодів.

Дійові особи:

Ведуча

Яся Підготовка до гри: добирання атрибутів до гри «Дитячий сад»;

читання твору Н. Забіли «Ясоччин садочок».

Матеріал: на окремому столі під накидкою лежать відповідні іграшки: лялька, ведмежа, кішка; матеріал для споруджування будинку, цукерки, пиріжки, книги, кубики, буквар, килимки або ліжечка.

Хід гри

Під час першого показу вихователеві доцільно познайомити дітей із Ясею (бажано, щоб це була велика нова лялька). Вихователь пропонує дітям подружитися з нею, послухати про те, як їй було самотньо вдома, коли мама пішла на роботу, як вона намагалася не сумувати, як хотіла до дитячого садочка. Цього разу вихователь читає текст не тільки за ведучого, але й за Ясю. Можна спробувати залучити до виконання цієї ролі дитину.

В е д у ч а

За вікном сьогодні вітер, вітер — Аж в кімнаті чути, як гуде.

В дитсадок давно пішли всі діти, А маленька Ясочка не йде Наша Яся нині трохи хвора, Все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, Як ліпила бабу дітвора. (Продовжує Яся.)

І обідом добрим нагодую — Дам цукерки вам і пиріжок.

(Пропонує дітям пригостити ляльок.)

А тоді візьму цікаву книжку, Покажу своє знайоме «о»!

В е д у ч а

Яся певна, що ведмедик Мишка Хоче знати літери давно.

(Показує дітям буквар, а вони показують іграшкам літери на кубиках.)

Потім Яся хусточку розстелить На вовнянім теплім килимку.

(Діти укладають іграшки спати, примовляючи разом із ведучою.)

В е д у ч а

Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку!

У куточку сплять слухняні діти:

Іведмедик з лялькою, і кінь. За віконцем виє вітер, вітер, А в кімнатці тиша і теплінь. От і мама двері відчинила

Іна руки Ясю підійма.

(Пропонує зробити це кому-небудь із дітей.)

Ой, яка ж у мене доня мила, Що так добре грається сама!

Рекомендації до гри

Вихователь дає можливість обіграти ці іграшки усім бажаючим. Якщо їх бракує, можна додати таких же, щоб задовольнити інтереси кожної дитини.

Під час другого показу настільного театру беруть участь інші діти. Роль Ясі може виконувати дівчинка, а не лялька. Надалі можна придумати і розігрувати разом із дітьми нові епізоди з життя Ясоччиного саду.

Кожна дитина обирає іграшки-персонажі, які б вона хотіла принести до дитячого садочка. Для того щоб театралізована гра поступово розвивалася і переходила в сюжетно-рольову, вихова-

телеві слід запропонувати дітям грати з Ясею, виконуючи ролі помічника вихователя, кухаря, лікаря.

МАРІЙКА ОБІДАЄ

Мета: учити дітей уважно слухати вірш, брати участь у грі, наслідувати голоси тварин; виховувати любов, дбайливе ставлення до всього живого, бажання доглядати за тваринами.

Матеріал: іграшкові або картонні персонажі; стіл із посудом; музичні записи на магнітофоні: М. Раухвергер «Собачка», А. Александров «Кішка», О. Тілічєєва «Курочка і курчата».

Дійові особи:

Ведуча

Марійка

Мама

Собачка

Курочка

Кішка

Хід гри

Вихователь повідомляє дітям, що сьогодні вони гратимуться в гру «Марійка обідає». У першій грі вихователь виконує всі ролі сам, дітей залучає до наслідування голосів тварин. Поступово вихователь виставляє відповідні іграшки або картинки.

М а м а (звертає увагу дітей на красиво накритий стіл)

Година обіду настала, Сіла Марійка до стола.

(Саджає ляльку за стіл, хвалить за правильну позу, чисто вимиті руки. Несподівано гавкає собачка, якої поки що не видно.)

С о б а ч к а. Гав, гав, гав!

М а м а (з радісним подивом). Хто це до нас?

Со б а ч к а. Гав, гав, гав! У с і. Хто це там? (Ведуча ставить собачку.)

Со б а ч к а

Це я, ваш вірний пес, Ваш Арапка — чорний ніс.

День і ніч я будинок стеріг, Напрацювався, змерзнув. Чи не пора обідати?

М а м а. Стомився наш сторож! Чим погодуємо Арапку? Що він любить якнайбільше?

(Ставить перед собачкою миску.)

Чується нявкання кішки.

К і ш к а. Няв-няв! (Її поки не видно.)

М а м а (до дітей). Хто ж тепер до нас дряпається в двері? (Пускає кішку.)

Діти радісно зустрічають гостю.

К і ш к а

Це я ваша кицька Мурка. Я сіреньку шубку маю, Ваш будинок бережу, Всіх мишей я проганяю.

Напрацювалася, втомилася. Чи не пора обідати?

М а м а. Ах, і ти трудилася, не лінувалася! Що якнайбільше любить кішка Мурка? Чим її пригостимо?

(Ставить перед кішкою блюдце.)

Чується кудкудакання курки.

Ку р к а. Ко-ко-ко, ко-ко-ко! М а м а. Хто ще поспішає сюди?

Ку р к а

Ваша Курочка Ряба, Бачити вас усіх рада.

Яне їла, не пила —

Яяєчко вам знесла. Чи не пора обідати?

Ма м а. А зараз погодуємо наших гостей. (Пропонує це зробити дітям.)

Собачці — в мисці, В блюдці — кицьці,

Курочці — пшона в черепку, А Марійці — кашки до смаку, У тарілочці глибокій та гарній.

Після того, як тварини і Марійка «поїдять», вони дякують мамі та запитують дітей: «А ви, діти, завжди дякуєте за їжу?»

Роздаючи дітям іграшки для самостійної гри, вихователь заздалегідь запитує кожного, як кричить курочка, гавкає собачка, нявкає кішка.

Під час повторної гри діти самі виводять персонажів і відтворюють їх голоси. На роль Марійки можна обрати дівчинку, яка сама подасть їжу кішці, собачці та курочці.

Наприкінці гри вихователь обов’язково запитує, хто яких тварин та птахів годує, хто допомагає дорослим доглядати за тваринами вдома.

ПОГРАЙМОСЯ!

Мета: формувати вміння дітей узгоджувати в грі слова з діями; учити обігравати іграшки, спонукати до активних ігрових дій; розвивати зв’язне мовлення, інтонаційну виразність.

Матеріали: іграшки (коник, машина, кораблик, літак, лялька, песик); вірші про іграшки.

Хід гри

Вихователь обіграє кожну іграшку, промовляючи вірші про іграшки:

На конику їхали — Вулицю проїхали. На машині їхали — До ріки доїхали. Гов! Стоп! Повертай! На кораблика сідай! Кораблем поїхали — До гори доїхали. Корабель не повезе —

Лиш літак нас понесе. Ось летить собі літак

І мотор гуде отак: «Гу-у-у!» Все, літак зробив посадку!

Вихователь пропонує дітям погратися іграшками, супроводжуючи свої дії віршами.

ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ

Мета: навчити обережності; виховувати співчуття, уміння активно допомагати у скрутних обставинах; розуміти комізм ситуацій.

Реквізит: макет криниці (з будівельного матеріалу); на дні — посудина з водою, яку можна зачерпнути малим відерцем, прикріпленим до «журавля».

Дійові особи:

Киця

Котик

Варіант І

Вихователь із дітьми оглядають криницю, набирають води, поливають квітку. Вихователь знайомить дітей із Кицею, дає її погладити тощо. Киця грайливо розважається з дітьми. Потім Киця ходить по краю цямрини і падає у воду.

Діти шукають і знаходять Кицю. Благають Котика не карати її. Перелякана Киця обіцяє бути обережною.

Варіант ІІ

Вихователеві доцільно провести його як драматизацію. На початку гри йому слід загадати загадку.

Умивається часто, А рушником не витирається. (Котик або Киця)

В е д у ч а

Ой піди ж, Кицю, Піди по водицю.

Киця заглядає у криницю, бавиться з відром. Зрештою стає на цямрину та йде по ній балансуючи, доки не падає у криницю.

В е д у ч а

Пішла Киця по водицю Та й упала у криницю.

У с і р а з о м

Біжить Котик рятувати, За вушко витягати.

Усі радіють появі Котика. Діти можуть йому допомагати впорятунку Киці.

У с і р а з о м

Витяг Кицю за вухо Та й посадив, де сухо.

Мокра Киця вилизується.

К о т и к (суворо)

Лежи, Кицю, тута, А я знайду прута!

Котик іде разом із частиною дітей шукати прута, а решта ховають від нього Кицю.

ДВОЄ КУРЧАТ

(за твором В. Росіна, інсценізація Л. Калуської)

Дійові особи:

Ведуча Жовте курча Чорне курча Каченя Мама-курка

Ве д у ч а. Знайшли двоє курчат шматок хліба й почали дзьобати його. Помітило це каченя і підходить до курчат боком-боком. Вочевидь, що йому теж хочеться хлібця, а попросити воно соромиться.

Ж о в т е к у р ч а. Їж із нами!

Ч о р н е к у р ч а (сердито). І треба тобі ще когось запрошувати! Нам самим мало.

Ж о в т е к у р ч а. Вистачить, вистачить! Та чого вже там!

Ве д у ч а. Так втрьох вони й поснідали. Наїлись курчата і побігли до своєї мами, крильцями махають.

Ж о в т е к у р ч а (радісно). Мамо, мамо! З нами каченятко хліб їло! Скажи, чи добре я зробив, що з ним поділився?

М а м а - к у р к а. Добре, синку, дужо добре!

Ч о р н е к у р ч а. Ох, як я каченя нагодував! Ніяк воно не могло вгамуватися!

Ж о в т е к у р ч а. Для чого про це говорити. Поснідали — ось і все.

М а м а - к у р к а (дивиться на синів). Добрий той, хто ділиться з товаришем, а ще кращий той, хто цим не хвалиться.

молодший вік (середня група)

РІПКА

(за мотивами української народної казки)

Мета: розвивати у дітей виразність інтонації, міміки рухів; виховувати почуття колективізму, взаємодопомоги.

Підготовка до гри: демонстрація діафільму «Ріпка» (художник В. Лосін).

Матеріал: шапка, палиця (можливо, борода) для діда; хустка, фартух для баби; косиночка для онучки; атрибути для зображення тварин.