книга для маши

босоніж, а наполягає на тому, що її необхідно тепло одягати на прогулянку.

Наступного разу, під час проведення гри вихователь запитує дітей, хто хоче бути лікарем або медсестрою. Охочій дитині вихователь надягає білий халатик, шапочку і пропонує «полікувати» хворого ведмедика. Вихователь повинен давати можливість дітям виявляти ініціативу і творчість у грі, надає дитині допомогу тільки тоді, якщо виникають певні труднощі.

Рекомендації до гри

Під час проведення цієї гри вихователь може запросити в гості до малюків старших дітей. Старшим дітям вихователь пояснює мету їх приходу. Старші діти спочатку виконують ролі лікаря та медсестри. Спільні ігри молодших і старших дітей є безпосереднішими, ніж ігри з вихователем.

Після завершення гри старша дитина спонукає малюка спробувати бути «лікарем». Спочатку старша дитина, показуючи на медичні інструменти, бере кожний по черзі та запитує малюка, що це таке та для чого воно потрібне. Після цього бере зайчика і приходить на «прийом» до маленького «лікаря». Під час гри, коли у малюка виникають труднощі, діти можуть на якийсь час мінятися ролями.

Граючи з іграшками-тваринами, діти можуть розвивати сюжети «Лісова лікарня», «Айболить» тощо.

БУДІВЕЛЬНИКИ

Мета: ознайомлювати дітей із працею будівельників: навчати дітей установлювати взаємини в грі.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, машини, ляльки, іграшки-тварини.

Підготовка до гри: екскурсія на будівництво, зустріч-бесіда з будівельниками, спостереження за працею будівельників; читання твору С. Баруздина «Хто побудував цей дім»; розглядання фотографій із серії «Маленькі будівельники»; конструювання гаража, будиночка, доріжки; малювання на теми: «Тинок», «Будинок».

Ігрові ролі: шофер, будівельник.

Хід гри

Гру можна розпочати із зустрічі з будівельниками. Вони розповідають про свою роботу, значення їх праці для суспільства (спорудження нових будинків, театрів, шкіл, магазинів, дитячих садків для того, щоб дітям і дорослим було де жити, розважатися, учитися, купувати продукти, працювати тощо).

Потім проводиться екскурсія на будівництво, де вихователь звертає увагу дітей на те, як: будують будинок із цегли, панелей, блоків; працюють бульдозер, екскаватор, підйомний кран; працюють усі будівельники. Також на будівництві діти можуть спостерігати за роботою шоферів, каменярів, штукатурів, сантехніків та ін.

У групі вихователь разом із дітьми розглядають альбоми, фотографії, ілюстрації на тему будівництва з метою уточнення знань про працю будівельників. Можна також провести заняття-гру «Будуємо дім», розглянути картину «Діти граються кубиками».

Потім вихователь пропонує дітям розподілити ролі та пограти у гру «Будівництво».

Рекомендації до гри

Якщо діти відчувають труднощі, то вихователь запитує:

•Хто хоче бути будівельником, щоб побудувати будинок для ляльок?

•А хто хоче бути шофером для того, щоб привезти потрібні матеріали для будівництва будиночка? тощо.

Потім вихователь дає змогу дітям гратися самостійно.

Наступного разу під час проведення гри вихователь може запропонувати дітям пограти у гру «У ляльок новосілля», де діти можуть самі придумувати собі ролі.

ЛИСИЦЯ

Мета: розвивати у дітей здатності прийняти на себе роль тварини.

Ігровий матеріал: предмети-замінники, іграшки, булочки. Підготовка до гри: ознайомлення із зовнішнім виглядом лиси-

ці за картинками, ілюстраціям; читання віршів і розповідей про лисицю.

Ігрові ролі: лисиця, лисенята.

Хід гри

Ви х о в а т е л ь (звертається до дітей). Сьогодні ми з вами пограємо. Я буду «лисицею». У мене гострі вушка (показує). Бачите, які! А пухнастий великий хвіст бачите? (Показує рухом руки уявний хвіст.) Красивий у мене хвіст?

Потім «лисиця» стисло розповідає, де живе, що їсть і чим любить займатися (грати з лисенятами, ловити мишей тощо).

Змалювавши зовнішній вигляд лисиці, її звички і поведінку, вихователь переходить до найголовнішого моменту — спонукає дітей до входження в образ лисенят.

Ви х о в а т е л ь. Сумно мені самій. Немає у мене дитинчат. Як називаються дітки лисиці? (Лисенята) Як ви вважаєте, чи схожі вони на мене? Були б у мене «лисенята», я б їх пригостила чимось смачненьким, подарувала б іграшки. Бачите, скільки їх

умене! Хто хоче бути моїм «лисеням»?

Вихователь далі продовжує грати з охочими.

— «Лисенята», покажіть ваші вушка. А хвостики у вас є?

Рекомендації до гри

Можливо, хтось із дітей причепить мотузочку, скакалку для імітації хвостиків. Решта також можуть зробити «хвостики». Необхідно дати змогу дітям діяти самостійно. Найголовніше — потрібно, щоб дитина увійшла до образу.

Потім вихователь обов’язково повинен похвалити дітей, пригостити «лисенят» (спершу можна пригостити справжньою булочкою), згодом використовувати предмет-замінник, відламуючи уявні шматочки і промовляючи: «Цьому лисеняті дала, і цьому дала, і цього лисеняти не забула. А зараз я щось покладу вам до кишеньок, заплющте очі та чекайте».

Вихователь розкладає по кишеньках фантики.

Далі можна продовжити гру по-різному (усе залежить від творчості вихователя), але тільки за умови, що цього хочуть діти, що у них зберігся інтерес до гри. Можна піти до лісу, пошукати нірку, де «лисенята ховатимуться» від дощу, «складатимуть» свої запаси, іграшки. На ділянці можна збирати гілочки і листя для того, щоб улаштувати теплу нірку, а також гриби, ягоди (предметизамінники: камінчики, квітки конюшини тощо).

Гру в «лисенят» вихователь може завершити, звертаючись до дітей: «Лисенята, ваша мама-лисиця повернулася з базару, принесла вам іграшки. Біжіть до мене, буду подарунки роздавати. Ну, ось, усім роздала! Незабаром підемо гуляти».

КІШКА

Мета: розвивати у дітей здатність грати роль тварини. Ігровий матеріал: предмети-замінники, іграшки.

Підготовка до гри: ознайомлення із зовнішнім виглядом кішки за картинками, ілюстраціям; читання віршів і розповідей про кішку і кошенят.

Ігрові ролі: кішка, кошенята.

Хід гри

Вихователь може розпочати гру із появи кошеняти в групі. В и х о в а т е л ь. Діти, хто це до нас завітав? Та це ж малень-

ке кошенятко, яке загубило маму. (Звертаючись до кошеняти.) Не плач, любе кошенятко! Я твоя матуся. Я кішка. (Звертаючись до дітей.) У мене пухнаста шерстка і м’які лапки (показує). У мене довгий хвіст і маленькі вушка (показує уявний хвіст, а потім вушка). Я люблю пити молочко, їсти сметану, обожнюю ловити мишок. Найбільше я люблю грати з клубочками з ниток або з м’ячиком. Закотиться м’ячик під стілець, а я його дістаю лапкою. І ще... Я люблю грати зі своїми дітками. Мені подобається, коли мене пестять. Моєму маленькому синочку ні з ким гратися. Ось були б у нього друзі-кошенята, вони б гралися разом, лазили б по драбинках, бігали за м’ячами. Хто хоче бути моїми «кошенятами»?

Коли діти увійдуть до образу «кошенят», вихователь пропонує: «Кошенята, покажіть ваші вушка. А хвостики у вас є? А що ви любите їсти? Як ви любите грати? Як ви нявчите?»

Потім вихователь пригощає «кошенят» молочком, використовуючи вигадані чашки (долоньки разом), примовляє: «Цьому кошеняті налила, і цьому налила, і це кошеня не забула».

Рекомендації до гри

Далі вихователь може продовжити гру у різних напрямах (залежно від його творчості), але тільки за умови, що цього хочуть діти, що у них зберігся інтерес до гри.

Завершити гру можна так. Вихователь говорить, що «мамікішці» потрібно йти на роботу, а «кошенята» можуть погратися самостійно або зайнятися будь-якими справами.

ДИТЯЧИЙ САДОК

Мета: збагачувати враження дітей; уточнити їхні знання про працю дорослих у дитячому садку; викликати бажання обіграти ролі, виявляти турботу про вихованців дитячого садка; розкривати в ігрових діях значення праці дорослих для добробуту дітей; виховувати доброзичливе ставлення дітей до спільних ігор, одне до одного; розвивати комунікативні, творчі здібності, мислення, уяву.

Підготовка до гри: спостереження за працею помічника вихователя в груповій кімнаті; проведення дидактичних ігор: «Улаштуємо для ляльки групову кімнату», «Улаштуємо для ляльки спальну кімнату» (ігрові дії: розстилати, застилати постільну білизну; роздягати, одягати ляльку; укладати її спати; співати колискові, примовлянки), «Ляльки за обідом» (ігрові дії: мити руки, накривати на стіл, годувати, дякувати, прибирати); спо-

стереження за працею помічника вихователя в спальній кімнаті; спостереження за працею помічника вихователя в їдальні; читання уривків із вірша Н. Забіли «Про дівчинку, яка нічого не їла»; Г. Бойка «Маленькі кухарі»; М. Благініної «Обідати»; оповідання Н. Забіли «Ясоччин садок»; К. Чуковського «Мийдодір»; Г. Демченко «Таня».

Ігрові ролі: вихователь, помічник вихователя, музичний керівник, кухар, медсестра, діти.

Хід гри

Вихователь розпочинає гру з екскурсії дитячим садочком. Під час екскурсії вихователь звертає увагу дітей на те, що у дитячому садочку багато дітей. Усім у садочку живеться весело і цікаво, тому що про них піклуються дорослі: вихователь грається з діть­ ми, навчає їх; няня годує дітей, прибирає у кімнатах; медсестра стежить за станом здоров’я дітей, робить щеплення; музичний керівник проводить музичні заняття; кухар готує їжу тощо.

Після екскурсії вихователь запитує дітей, що вони бачили, і пропонує кожному спробувати бути «кухарем», «нянею», «вихователем», «музичним працівником».

Вихователь може спочатку сам показати дії з предметами. Наприклад, граючи роль кухаря, вихователь добирає необхідні предмети для приготування супу: каструлю, ложку, моркву, картоплю тощо. При цьому вихователь використовує предмети-замінники. Після цього пропонує одному з дітей «зварити суп».

Рекомендації до гри

Вихователь може розігрувати декілька сюжетів. Поступово відбувається злиття декількох сюжетів у єдину цікаву гру.

ВІТЕР І СНІЖИНКИ

Мета: розвивати у дітей здатність прийняти на себе роль неживого предмета; виховувати любов до природи.

Ігровий матеріал: сніжинки

Підготовка до гри: спостереження за сніжинками і вітром на вулиці: розглядання ілюстрацій, картин (читання віршів і розповідей про природу).

Ігрові ролі: сніжинки, вітер.

Хід гри

Вихователь починає гру на прогулянці та дає дітям завдання подивитися, як сніжинки кружляють у повітрі, «танцюють» на землі, а також розглянути їх будову та помилуватися їх красою.

Вихователь пропонує дітям поспостерігати за тим, як сніжинки миттєво реагують на щонайменший подих вітру, починають кружляти, розлітатися в різні боки. Вихователь звертає на це увагу дітей: «Дивіться! Наші сніжинки кружляють, летять, а потім заспокоюються!»

Згодом вихователь говорить із дітьми про вітер.

В и х о в а т е л ь (нібито дивується). Хто це дме на наші сніжинки? Ти, ведмедику, не дув на сніжинки? А ти, Таню? І я не дула на сніжинки. Хто ж їх піднімає в повітря? Вихователь чекає відповіді, якщо діти мовчать, він продовжує: «Я знаю, хто піднімає сніжинки, хто дме на них. Це вітер. Він, як і ми, любить грати з сніжинками та листочками. Розлетиться, так як дмухне — фу-фу-фу! Легкі сніжинки зрадіють і закружляють, полетять і заспокояться».

Після такої розповіді вихователь пропонує пограти.

Ви х о в а т е л ь. Гратимемо у вітер і сніжинки? Я — «веселий вітер», а ви — «біленькі сніжинки».

Вихователь пропонує дітям узяти сніжинки до рук, можна прикрасити ними одяг дітей.

Ви х о в а т е л ь (прикрашаючи сніжинками дітей). Які кра-

сиві сніжинки! Усі «вбралися», можна гратися.

Рекомендації до гри

Під час гри вихователь всі свої слова супроводжує показом. Діти орієнтуються на його слова і дії.

В и х о в а т е л ь. Маленькі сніжинки сидять на хмаринці. (Діти і вихователь сидять навпочіпки.) Раптом веселий вітер прилетів. Як дмухне — фу-фу-фу! Сніжинки відразу прокидаються, розплющують очі та летять. (Діти бігають, кружляють або просто ходять майданчиком.) Вітер заморився, сніжинки заспо-

коїлися, опустилися на землю. (Діти і вихователь зупиняються і присідають.)

Гру можна провести кілька разів за бажанням дітей.

Молодший вік (Середня група)

СІМ’Я

Мета: учити дітей творчо відтворювати в іграх побут сім’ї: удосконалювати вміння самостійно створювати для задуманого сюжету ігрову обстановку; формувати етичні відчуття (гуманно­ сті, любові, співчуття тощо).

Ігровий матеріал: ляльки; іграшковий посуд; меблі; ігрові атрибути (фартухи, косинки); музичні інструменти.

Підготовка до гри: проведення ігор-занять: «У мене є братик», «Мамине свято», «Свято в сім’ї», «День народження ляльки»; бесіди про взаємини в сім’ї; спільні ігри з дітьми молодшої та старшої груп.

Ігрові ролі: дідусь, бабуся, онук, онучка, мама, тато, брат, сестра.

Хід гри

Вихователь із дітьми проводить бесіди за темами: «Моя сім’я», «Моя родина», «Де працюють батьки». Необхідно розкрити етичне значення діяльності дорослих людей: відповідальне ставлення до своїх обов’язків, взаємодопомога і колективний характер праці.

Потім вихователь спонукає дітей творчо відтворювати в іграх побут сім’ї. Пропонує дітям, використовуючи будівельний матеріал, спорудити новий будинок за уявленням. Під час створення будинку навчає дітей домовлятися про спільні дії, складати попередній план конструкції, доводити роботу до кінця.

Після цього вихователь спільно з дітьми розглядає такі ігрові ситуації:

•«Коли мами немає вдома»;

•«До нас гості завітали»;

•«Я допомагаю мамі»;

•«Свято у сім’ї» тощо.

Під час гри «Коли мами немає вдома» бажано навчати дітей

розподіляти ролі, планувати гру, грати самостійно.

У грі «До нас гості завітали» діти навчатимуться правил етикету: як правильно запрошувати в гості, зустрічати гостей, дарувати подарунок, поводитися за столом.

Гра «Я допомагаю мамі» містить елементи праці: прання лялькової білизни, ремонт книг, прибирання приміщення. Під час гри вихователь добирає та змінює іграшки, предмети; створює ігрову обстановку за допомогою різноманітного підсобного матеріалу, використовуючи власні вироби та застосовуючи природний матеріал.

Сюжети улюблених дитячих ігор вихователь повинен збагачувати новим змістом. Наприклад, гра «Сімейне свято» припускає концерт у дитячому саду з використанням дитячих музичних інструментів: рояля, металофона, трикутників тощо.

«Члени сім’ї» можуть виконувати пісні та танці, читати вірші, жартувати, загадувати загадки. Також вихователь може об’єднувати ігри, близькі за тематикою, створюючи можливість тривалих колективних ігор, наприклад: «Сім’я» і «Дитячий садочок».

АВТОБУС (ТРОЛЕЙБУС)

Мета: закріплювати знання і вміння про працю водія і кондуктора, на основі яких діти зможуть розвинути сюжетну, творчу гру; ознайомлювати з правилами поведінки в автобусі; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми; виховувати у дітей повагу до праці водія і кондуктора.

Ігровий матеріал: будівельний матеріал, іграшковий автобус, кермо, кашкет, палиця міліціонера-регулювальника, ляльки, гроші, квитки, гаманці, сумка для кондуктора.

Підготовка до гри: спостереження за автобусами на вулиці; екскурсія на автобусну зупинку; поїздка в автобусі; читання і розглядання ілюстрацій за темою «Автобус»; малювання автобуса;

виготовлення атрибутів для гри; перегляд фільму відповідно до теми.

Ігрові ролі: водій, кондуктор, контролер, міліціонеррегулювальник.

Хід гри

Перед грою потрібно провести спостереження за автобусами на вулиці. Добре, якщо спостереження проводяться поблизу автобусної зупинки, оскільки тут діти можуть спостерігати не тільки за рухом автобуса, але і за тим, як заходять і виходять із нього пасажири, а у вікна автобуса побачити водія і кондуктора.

Потім вихователь організовує гру з іграшковим автобусом, у якій діти змогли б передати свої враження. Можна зробити «автобусну зупинку», де автобус «уповільнюватиме хід» та «зупинятиметься», після чого знову «вирушатиме за заданим маршрутом».

Можна також організувати поїздку дітей на справжньому автобусі, під час якої вихователь багато що може показати і пояснити дітям. Під час такої поїздки важливо, щоб діти зрозуміли, якою складною є робота водія, і постежили за нею, зрозуміли значення діяльності кондуктора і подивилися, як він працює, як увічливо поводиться з пасажирами.

Вихователь пояснює дітям правила поведінки людей в автобусі та інших видах транспорту.

•Якщо тобі поступилися місцем, подякуй;

•сам поступися місцем людині похилого віку або хворій людині, якій важко стояти;

•не забудь подякувати кондукторові, коли він дасть тобі квиток;

•сідай на вільне місце, а не вимагай місця біля вікна тощо.

Вихователь обов’язково повинен пояснювати кожне правило поведінки. Необхідно також пояснити дітям, що поїздки мають певну мету: одні люди їдуть на роботу, другі — до зоопарку, треті — до театру, четверті — до лікаря тощо. Водій і кондуктор своєю працею допомагають людям швидко дістатися туди, куди їм потрібно, тому їх праця почесна і слід бути вдячним їм за це.

Можна також провести бесіду за картиною відповідного змісту, заздалегідь уважно розглянувши її або переглянути фільм, в якому показана поїздка в автобусі, діяльність кондуктора і водія. При цьому вихователь повинен пояснити дітям усе, що вони бачать, і неодмінно ставити їм запитання.

Після цього можна починати гру.

Для гри вихователь разом із дітьми робить «автобус» зі стільчиків, ставлячи їх так, як розташовані сидіння в автобусі. Усю споруду можна обгородити цеглою з великого будівельного набору, залишивши спереду і ззаду «двері для посадки і висадки пасажирів». Перед першим стільцем вихователь прикріплює кермо до великого дерев’яного циліндра з будівельного набору. Діти для гри отримують гаманці, гроші, сумки, ляльок.

Попросивши «водія» зайняти своє місце, «кондуктор» (вихователь) увічливо пропонує «пасажирам зайняти місця в автобусі» і допомагає їм зручно розміститися. Так, пасажирам із дітьми він пропонує зайняти передні місця, а тим, кому не бракує місць для сидіння, радить триматися, щоб не впасти під час «поїздки». Розміщуючи «пасажирів», «кондуктор» пояснює їм свої дії.

В и х о в а т е л ь. У вас на руках син. Тримати його важко. Вам слід сісти. Поступіться, будь ласка, місцем, а то хлопчика тримати важко! Для дідуся також треба поступитися місцем. Він старенький, йому важко стояти!

Потім «кондуктор» роздає пасажирам квитки і з’ясовує, хто з них куди їде і дає сигнал вирушати. Дорогою він оголошує зупинки («Бібліотека», «Лікарня», «Школа» та ін.), допомагає вийти з «автобуса» і увійти до нього людям похилого віку, інвалідам, дає «квитки» тим, хто ввійшов, стежить за порядком в «автобусі».

Наступного разу роль «кондуктора» вихователь може доручити вже кому-небудь із дітей.

Рекомендації до гри

Вихователь спрямовує гру, ставши тепер одним із «пасажирів». Якщо «кондуктор» забуває оголосити зупинку або час відправлення «автобуса», вихователь нагадує про це, не порушуючи гри: «Яка зупинка? Мені треба в аптеку. Будь ласка, скажіть мені, коли вийти» або: «Ви забули дати мені квиток. Дайте, будь ласка, квиток!»

Через якийсь час вихователь може ввести у гру «контролера», «міліціонера-регулювальника», який то дозволяє, то забороняє рух «автобуса».

При подальшому проведенні гри вихователь пропонує дітям пограти самостійно.