Biodiversity2013

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Eusocial and solitary vespoid wasps (Hymenoptera, Vespidae) of Mongolia

Abasheev R.Yu., Batchuluun B.

In this paper lists 92 species of eusocial, solitary and masarid wasps of 24 genera for four subfamilies. Of these seven species inhabiting the first time shown on the territory of Mongolia. Information on the distribution of 26 species across supplemented with new information.

ФАУНА ТЕРМАЛЬНЫХ ИСТОЧНИКОВ ПЫМВАШОР НА ЮГОВОСТОКЕ БОЛЬШЕЗЕМЕЛЬСКОЙ ТУНДРЫ (НЕНЕЦКИЙ АВТОНОМНЫЙ ОКРУГ, РОССИЯ)

Аксёнова О.В., Беспалая Ю.В., Болотов И.Н.

Институт экологических проблем Севера УрО РАН, Архангельск, Россия

E-mail: olgausa4eva@yandex.ru

В литературе значительное число работ посвящено отдельным таксономическим группам водной фауны, населяющей термальные источники Дальнего и Ближнего Востока, Европы и Азии, Южной и Северной Америки. Особый интерес представляет фауна гидротерм высокоширотных регионов, где тепловые контрасты максимальны по сравнению с зональным фоном. С этой целью в период с 2009 по 2012 гг. нами были исследовано 8 термальных источников Пымвашор, находящихся за полярным кругом на юго-востоке Большеземельской тундры (67°9′42.6′′ с.ш., 67°51′10.2 ′′ в.д.), вблизи р. Адзьвы (приток р. Усы, бассейн р. Печора). Температура воды в них от 18,5 до 28,5°С круглогодично. Вода источников слабощелочная (рН 7,5–8,5), содержание растворенногокислорода–3,5–4,8мг/л,минерализациявод–289,1–1762,1мг/л, уровеньХПК9–29мгО/л.Дляизученияфауныисточниковнамипостандартным гидробиологическим методикам были отобраны образцы макрозообентоса и ихтиофауны. В результате исследований в составе бентоса было обнаружено 11 систематических групп донных беспозвоночных. Наиболее многочисленны в пробахбрюхоногие моллюскиродаLymnaeaиAnisus. Ихдолявыборке -97%. Моллюски сохраняют активность и зимой при отрицательных температурах воздуха (до -38°С). Они обитают в ограниченном пространстве и приурочены к обильно разрастающимся в теплых водах альгобактериологическим матам и мхам. Характерной особенностью популяций моллюсков из термальных источников является сокращение размеров раковины и увеличение численности и плотности особей (до 13,6 тыс. экз./м2) по сравнению с зональными водоемами. Помимо моллюсков в фауне источников встречаются личинки двукрылых, хирономид, ручейников, а также личинки и имаго жуков, олигохеты, гидракарины, нематоды. Из ихтиофауны непосредственно в русле термального ручья в летний и осенний периоды зарегистрированы усатый голец, гольян обыкновенный и мальки европейского хариуса. Исследования выполнены при поддержке грантов Президента Российской Федерации для государственной поддержки молодых ученых МД-4164.2011.5, РФФИ №12- 04-31488_мол_а, №13-04-10107_к; УрО РАН №13-5-НП-11, №12-П-5-1014,

70

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

№12-У-5-1022, №12-М-45-2062, №12-5-7-009; ФЦП «Научные и научно-

педагогические кадры инновационной России на 2009-2013 годы» и проекта №546152011 государственной ведомственной программы «Темплан вузов».

Fauna from Pymvashor thermal springs in the southeast Bolshezemelskaya tundra (the Nenets Autonomous Area, Russia)

Aksenova O., Bespalaya J., Bolotov I.

The aim was to study the fauna in the Pymvashor warm streams. 8 springs were studiedwithwatertemperaturefrom18,5°Cto28,5°C.Gastropodswerethedominant species. Macrozoobenthos was presented by larvae of diptera, beetles, oligochaetes and other. Three species of fishes were found here.

ТЕРМОФИЛЬНЫЕ РЕЛИКТЫ БАРГУЗИНСКОГО ХРЕБТА (СЕВЕРНЫЙ БАЙКАЛ)

Ананина Т.Л.

ФГБУ «Заповедное Подлеморье»

Е-mail: a_ananin@mail.ru

Реконструкция природной обстановки прошлого необходима для интерпретации её современного состояния и направлений естественного изменения.

Баргузинский хребет, поднимающийся до высоты 2840 м н. ур. м., является северо-восточным бортом Байкальской впадины. По представлениям ведущих тектонистов Восточной Сибири рифтовая структура и цельное озеро образовались в среднем плиоцене, и продолжают формирование в настоящее время (Думитрашко, 1979; Попов, 2005). Свой рельеф и облик Баргузинский хребет приобрел в конце третичного и начале четвертичного периодов (Тюлина, 1948). Климат исследуемой территории – резко континентальный (среднегодовая температура равна –3,7°С).

Становление современной биоты проходило в эпоху плейстоценовых похолоданий (Ананина, 2010). Отголосками тектонической активности района являются выходы термальных вод в долинах рек, температура воды в которых колеблется от 38° до 80°С (Гусев, 1959).

Горячие ключи сохранили с третичных времен группу реликтов широколиственных лесов: Viola collina Bess., Galium triflorum Michx.,

Ophioglossum vulgatum L. Thelypteris palustris Schott. (Бардунов, 1961),

Lithospermum officinalis L., Arsenjevia baicalensis Turcz. ex Ledeb. (имеет разорванный ареал) и представителя дальневосточной флоры Polugonum pauciflorum L. В целом на термальных площадях произрастает более четверти состава флоры Баргузинского хребта, которая служит очагом распространения видов для сопредельных территорий (Троицкая, 1996).

В термальных водах развиваются южный вид белохвостой стрекозы

Orthetrum albistulum Selys, карликовый вид Lestes uncatus Kirby (Белышев, 1961), ареал распространения которых включает Южную Европу, Кавказ,

71

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Японию (Белышев, Гагина, 1959), Nepa cinerea L. европейско-сибирского ареала. Здесь же обитает яйцекладущая змея Edaphne dione Pall., естественная граница обитания которого лежит далеко на юге. Эти растения, насекомые и рептилии были признаны верхнеплиоценовыми третичными реликтами, обитающими здесь более миллиона лет (Белышев, 1960). Виды жужелиц (отр.

Жесткокрылые)Pterostichus niger Schall,Leistus terminatus Hell.наБаргузинском хребте встречаются локально в районе термальных ключей. Пребывая в явном оптимуме жизненных условий, они реагируют на это значительным увеличением численности (Ананина, 2004).

На разных этапах эволюции менялся уровень развития биоты. Если наибольшего расцвета он достиг в триасе, то его обеднение (выпадение термофильных элементов) состоялось в квартере (Калмыков, 1999). Месторождения термальных источников Баргузинского хребта, лежащих в центре территории четвертичного оледенения, послужили рефугиумами для некоторых видов флоры и фауны.

Thermophilic relicts of Barguzin mountain range (Nothern Baikal) Ananina T.L.

ThehotsourcesincontinentalclimateofBarguzinmountainrangearetherefugia forcertainspeciesoffloraandfauna.Plants,insects,snakesareconsideredastertiary relicts in the neighboring geothermal sources.

МАЛАКОФАУНА УЧАСТКА РЕКУЛЬТИВАЦИИ НИКОПОЛЬСКОГО МАРГАНЦЕВО-РУДНОГО БАССЕЙНА

Андрусевич Е.В.

Днепропетровский государственный аграрный университет

E-mail: eandrusevich@mail.ru

Биологическое разнообразие – главный параметр эволюционного процесса, одновременно его итог и фактор, действующий по принципу обратной связи. Одним из основных фундаментальных направлений изучения биологического разнообразия является его инвентаризация, базирующаяся на систематике

(Чернов, 1991).

Наземные моллюски (Mollusca, Gastropoda) – относительно немногочисленная, но весьма широко распространённая группа беспозвоночных (Сачкова, 2009). Для жизнеспособности сообществ наземных гастропод важными факторами природной среды являются температура и влажность. Распространение и численность моллюсков зависит так же от типа растительности, её видового состава, наличия отмершей органики (Яворський, Рибка, 2011). Наземные брюхоногие моллюски питаются преимущественно растительной пищей – зелеными частями растений или гниющими растительными остатками (Пузанов, 1987; Кульбачко 2007).

72

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

Состав и количественное соотношение видов герпетобионтных моллюсков можно использовать для характеристики увлажнения почвы, ее кислотности, состоянии растительных остатков.

Материал собран на участке рекультивации Никопольского марганцеворудного бассейна, г. Орджоникидзе, Днепропетровской области в маеиюне 2012 г. Для исследования таксономического состава малакофауны использовались стандартные почвенно-зоологические методики.

Hа участке рекультивации зарегистрировано 6 видов моллюсков из 4

семейств: Enidae, Helicidae, Hygromidae, Valloniidae.

СемействоEnidaeпредставленодвумявидами–Brephulopsiscylindrica(Menke, 1828) и Chondrula tridens (Muller, 1774). Двумя видами представлено семейство

Helicidae – Helix lucorum martensii (Boettger, 1883) и Cepaea vindobonensis

(Ferussac, 1821). Следует отметить, что Helix l. martensii – крымско-кавказский эндем, на территорию участка, вероятно, интродуцирован случайно. Семейства Hygromiidae и Valloniidae представлены на участке по одному виду: Monacha cartusiana (Muller, 1774) Vallonia pulchella (Muller, 1774) соответственно.

По биотопической приуроченности 4 из 6 видов моллюсков относятся к степным видам (B. cylindrical, Ch. tridens, C. vindobonensis, M. cartusiana).

Учитывая этот факт, можно говорить о сформировавшемся комплексе условий, приближенных к степным. Helix l. martensii – политопный вид, населяющий широкий спектр биотопов. V. pulchella – мезофильный вид, предпочитающий более влажные биотопы (луга, места вдоль ручьев).

Species composition of the mollusk fauna at the recultivation sites of the Nicipol manganese ore basin

Andrusevych E.V.

Terrestrial mollusks are relatively small group of terrestrial invertebrates. They canbeusedasindicatorsofhabitatcharacteristics.Investigationwasconductedatthe recultivation land in Ordzhonikidze. We registered 6 mollusks species of 4 families such as Brephulopsis cylindrical, Chondrula tridens, Helix lucorum martensii, Cepaea vindobonensis, Monacha cartusiana, Vallonia pulchella.

ҐРУНТОВА МЕЗОФАУНА УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Балюк Ю.О.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

E-mail: bja@ua.fm

Ґрунтова мезофауна є важливим компонентом наземних екосистем. Високе різноманіття,біомасатачисельністьявляютьсяхарактерноюрисоюугруповань ґрунтових безхребетних.

Матеріалзібраноучервні2011роціуботанічномусадуДніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (м. Дніпропетровськ) у межах загальної площі 32,5 га. Дослідження проводилися на території саду,

73

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

яка складається з 37 секторів, що об’єднуються в 4 групи і 6 підгруп по особливостях використання рослинного і ґрунтового покривів. Розташування 6 пробних ділянок залежить від природних та антропогенних градієнтів.

Мезофауна урбоекосистем страждає від надмірного антропогенного навантаження. Встановлено, що міська ґрунтова мезофауна у межах досліджуваної території представлена порівняно невеликою кількістю видів тварин. Видовий склад ґрунтової мезофауни пробних ділянок ботанічного саду нараховує 24 види ґрунтових безхребетних, чисельність яких коливається від

10,16 екз./ 0,0625 м2 до 21,71 екз./ 0,0625 м2 (Aporrectodea caliginosa trapezoides (Duges, 1828), Aporrectodea rosea rosea (Savigny, 1826), Lumbricus rubellus Hoffmeister (1843), Octodrilus transpadanus (Rosa, 1884), Badister bipustulatus F., Chrysomelidae, Coccinellidae, Chondrula tridens (Mull.), Geophilus proximus C.L. Koch, Lepidoptera (larv.), Limax sp., Monotarsobius curtipes, Amphimalon assimilis

Hrbst. (im.), Octolasion lacteum (Oerley, 1885), Pyrrhocoris apterus, Amphimalon assimilis Hrbst. (l.), Staphylinus caesareus, Trachelipus rathkii C.L. Koch, Aranea sp. sp., Cylindronotus brevicollis Kust.).

Найбільшимвидовимрізноманіттямхарактеризуєтьсяпробнаплоща№1,де зареєстрований21видґрунтовихбезхребетних.Найменшевидоверізноманіття встановлене на пробних ділянок №3 та №5.

Встановлено, що в угрупованнях ґрунтової мезофауни ботанічного саду із зростанням чисельності видове різноманіття за індексом Шеннона знижується.

The soil mesofauna urbanized areas Balyuk Y.A.

As a result of studies established the spatial component of variation in species diversity and ecological structure of soil animal groups and quantitative ecological niches, which are the dominant species Aporrectodea caliginosa trapezoides (Duges, 1828), Lumbricus rubellus (Hoffmeister, 1843), and the rare are Limax sp.,

Staphilinus (St.) caesareus Ceder.,Aranea sp. sp.

ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ КОЛОНІАЛЬНОГО ПОСЕЛЕННЯ ЧАПЛІ СІРОЇ (ARDEA CINEREA L.) У ВЕРХІВ’Ї ЗАПОРІЗЬКОГО (ДНІПРОВСЬКОГО) ВОДОСХОВИЩА

Вовк М.В.

Природний заповідник «Дніпровсько-Орільський», Дніпропетровськ, Україна

E-mail: Prostomaria6@rambler.ru

Завданняданоїроботи-вивчитидинамікуколоніальнихгніздуваньсіроїчаплі як модельного виду для подальшого застосування цих даних під час проведення орнітологічних досліджень. Дослідження проводились на території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» та на прилеглій до нього території протягом 2000–2011 рр.. В результаті проведених досліджень встановлено існування двох колоній сірої чаплі – старої та нової: в межах природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» і на прилеглій до нього території. Нам

74

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

основі досліджень встановлено динаміку чисельності колоній, починаючи з 1979 р. Одержані дані свідчать, що у 1979 р. колонія, яка розміщувалась на території заповідника й була змішаною, складала 412 гнізд (Гавриленко, Губкин, 1979). Також, нам вдалося простежити тенденцію зниження чисельності птахів на території колонії. Встановлено, що станом на 1997 р., кількісне багатство колонії, яка на той час вже складалася лише з сірої чаплі, становило 297 пар. За результатами наших обстежень у 2005 р. до складу колонії входило 226 пар. Критичної кількості колонія набула у 2006 р. У травні 2006 р. встановлено наявністьлише65парсіроїчаплі,гніздаякихрозташованірівномірноначотирьох деревах осокору. Дослідження у 2007 р. зафіксували відсутність гніздової діяльності чаплі сірої на території колонії. Однак, завдяки спостереженням, які такожпроводятьсяйзамежамизаповідника,вдалосявстановитиутвореннянової колонії – на острові Погорілий. У 2007 р., коли відбулося переселення колонії з території заповідника на острів, нараховувалося 65 пар птахів на 12 деревах, то вже у 2008 р. колонія збільшилася до 125 пар на 25 деревах. Дослідження на територіїколоніїв2009р.зафіксували176парна22деревах,2010рік–141пару птахів на 23 деревах, а вже у 2011 р. – 148 гнізд на 27 деревах.

Колоніальні поселення птахів постійно підпадають під антропогенний тиск. Одна з причин скорочення чисельності пар, що гніздиться, «фактор занепокоєння», спричинений людиною. Однак, дослідження встановили, що коливання чисельності птахів в колонії залежить також від стану деревних порід, які використовує птах. Колонія на острові займає таке місце, де «фактор занепокоєння» має найбільший прояв – колонія розташована на березі судноплавної частини р. Дніпро. Однак, щороку спостерігається тенденція до збільшення кількості пар в колонії.

Dynamics of number of grey herons (Ardea cinerea L.) colony in the upper course of Zaporozhye (Dneprovskoye) reservoir

Vovk M.V.

The research was performed in the area of natural reserve “Dneprovsko-Orelsky” and its adjacent territory. We discovered the changes of number of grey heron in colonial settlements. We were tracking the number dynamics of pioneer colony and revealed the principal ecological and anthropogenic factors influencing the fluctuation of its abundance.

БІОТОПІЧНИЙ РОЗПОДІЛ ЦЕНТРОХЕЛІДНИХ СОНЦЕВИКІВ У ВОДОЙМАХ КИЇВСЬКОГО ТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ

Гапонова Л.П.

Науковий центр екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України, Київ, Україна

E-mail: lgaponova@gmail.com

Нами зареєстровано 14 видів центрохелідних сонцевиків у різнотипних водоймах Київського та Чернігівського Полісся. Найбільше видове багатство

75

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

центрохелід спостерігалося в ставках (8 видів), найменше – в меліоративних каналах (2 види).

За індексами фауністичної подібності Чекановського-Серенсена найбільша подібність між річками і астатичними водоймами (індекс 0,67) та річками і заплавними водоймами (0,60), дещо менша між річками і ставками (0,31) та між заплавними водоймами і ставками (0,47). В болотах і меліоративних каналах не виявленоспільнихзрічками,ставкамиіастатичнимиводоймамивидів.Значення індексу Чекановського-Серенсена для списків боліт і меліоративних каналів зі списками заплавних водойм були досить низькими (0,25 і 0,29 відповідно).

Таким чином, серед центрохелід по приналежності до типів водойм можна виділити дві групи. Одна з них (11 видів) тяжіє до водойм з нейтральною активною реакцією води і не має приналежності до якихось конкретних типів водойм. Друга група – види, що населяють болота і подібні до них водойми з кислою реакцією води (Raineriophris echinata, Acantocystis penardi, Acantocystis turfacea).

Biotope distribution of centrohelid heliozoans species in water-bodies of Kyiv and the Chernigiv regions of Polissya

Gaponova L.P.

Six genera with 14 species of centrohelid heliozoans are registered in Kyiv and the Chernigiv regions of Polissya. On the character of biotope distribution the centrohelid heliozoans species divide into two groups. First group is the majority of them (11 species) have no preference to any type of water-bodies with pH 7. Second group is species inhabiting in bogs and similar to them water-bodies with low pH

(Raineriophris echinata, Acantocystis penardi, Acantocystis turfacea).

ІХТІОФАУНА ВОДОСХОВИЩ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гоголь О. М.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

E-mail: alek20082008@ukr.net

Останнім часом відбулось різке посилення антропогенного навантаження на поверхневі водні об’єкти, особливо це стосується штучних водойм. Це призводить до погіршення якості водного середовища, порушення структурнофункциональної організації водних екосистем, зниження водогосподарського, рибогосподарського і рекреаційного стану водойм. Узбережжя водосховищ виступають не лише у якості популярних рекреаційних зон, а і є привабливими для приватної забудівлі. Не оминули ці проблеми і Харківщини.

Харківська область налічує 57 водосховищ загальною площею 32,835 тис. га, 2538 ставків площею 13,174 тис.га. Крім водосховищ і ставків на території області протікає 25 річок басейну р. Дніпро загальною довжиною 1072 км і 106 річок басейну р. Дон загальною довжиною 3177 км, налічується 584 озера загальноюплощею–4466,0гатаводойма-охолоджувачЗміївськоїТЕСплощею

76

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

1266 га. Зважаючи на маловодність річок і озер, головними рекреаційними і рибогосподарськими водоймами Харківщини є Печенізьке, Червонооскольське

іКраснопавлівське водосховища.

УводоймахХарківськоїобластііхтіофаунапредставленанаступнимивидами риб: щука, лящ, судак, сом, сазан, короп, плоскирка, плітка, краснопірка, окунь, йорж, в'юн, верховодка, карась, лин, білизна, головень, строкатий та білий товстолобики (їх гібриди) та інші.Серед вселенців переважає товстолобики (білий, строкатий), короп та білий амур.

Штучне формування структури рибних запасів у області відбувається головним чином за рахунок вселення рослиноїдних видів риб, щорічний вилов яких складає 380 - 560 тон. Виловом охоплено, як аборигенні види – щука, судак, сом, плоскирка, плітка, сазан, карась, окунь так і види - вселенці – білий, строкатий товстолобики та їх гібриди, короп та білий амур.

Для відновлення популяції у водосховищах здійснюється штучне відтворення водних біоресурсів. У водойми Харківської області користувачами водних біоресурсів, наприклад у 2012 році вселено - 3,012671 млн.екз. молоді водних біоресурсів.

Для збереження нерестового популяції водних живих ресурсів встановлено контроль за її охороною, визначені ділянки нерестовищ та ділянки для аматорського рибальства, затверджені терміни заборони – з 1 квітня по 30 червня. Крім цього, для збереження промислового стада риб та плідників під час зимівлі введено заборони вилову водних живих ресурсів на зимувальних ямах в осінньо-зимовий період.

Fauna of storage pools of the Kharkiv area Gogol О. М.

Workcontainstheestimationofspecificandquantitativecompositionofpopulation of fishes in the storage pools of the Kharkov area and measure on her maintenance.

ОЦЕНКА ВКЛАДА КОРНЕВЫХ ВЫДЕЛЕНИЙ РАСТЕНИЙ В ЭНЕРГЕТИКУ СООБЩЕСТВА ЛЕСНЫХ ПОЧВЕННЫХ

БЕСПОЗВОНОЧНЫХ С ПРИМЕНЕНИЕМ ИЗОТОПНОЙ МЕТКИ (13С)

Гончаров А.А.1, Цуриков С.М.2, Потапов А.М.2, Тиунов А.В1.

1Институт проблем экологии и эволюции им. А.Н. Северцова РАН, Москва, Россия 2Московский Государственный Университет им. М.В. Ломоносова, Москва, Россия

E-mail: antonio.goncharoff@gmail.com

Проведенные в последние годы исследования с применением изотопной метки (13C) позволили показать, что почвенное население весьма эффективно осваивает свежезафиксированный углерод атмосферы, поставляемый в почву корнями высшихрастений(Ostle etal.,2007; Polliereretal.,2007, 2012). Однако,

77

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

отсутствуют данные о степени трофической связи почвенных беспозвоночных с выделениями корней. Целью нашего исследования была количественная оценка вклада корневых выделений растений в энергетику сообщества лесных почвенных беспозвоночных.

В период с 5 по 18 сентября 2012 года на базе Черноголовской биостанции (Московская область, Россия) пять модельных имматурных деревьев Ели европейской (Picea abies) были помещены на трое суток в индивидуальные герметичные полипропиленовые камеры оригинальной конструкции объемом 36м3,вкоторыебылодобавленопо2дм3 меченогоуглекислогогаза(13CO2).Затемв течение46днейвподкроновомпространствекаждогодереваотбиралипочвенные пробы по стандартной методике (Гиляров, 1941), собранных беспозвоночных (мезофауна) определяли до рода или вида, после чего исследовали изотопный состав углерода (соотношение атомов 12С и 13С) в их тканях. Всего в рамках исследованияпроанализировано758особейбеспозвоночных,154образцакорней модельных деревьев и 55 образцов гифов грибов. Среди проанализированных беспозвоночных выделили три главных трофических группы: ризофаги (52 животных), сапрофаги (313), хищники (393).

Повышенное содержание 13С в тканях было зафиксировано на третий день после внесения метки в тонких корнях модельных деревьев и гифах грибов, на четвертый день – в беспозвоночных-сапрофагах и хищниках. В тканях ризофагов метки обнаружено не было. По консервативным оценкам, среди всех собранных в период исследования беспозвоночных 13% сапрофагов и 12% хищников были трофически связаны с корневыми выделениями корней. При этом в объектах питания помеченных животных содержание тяжелого атома углерода было выше нормы в среднем на 10% (от 1,6 до 72%). Наибольшее число помеченных животных было среди личинок-сапрофагов Bibio sp.

(Bibionidae) и хищных костянок Lithobius curtipes (Lithobiidae).

Таким образом, данное исследование согласуется с прозвучавшим в первых трёх исследованиях по данной проблеме предположением о сравнимой со значением опада важности корневых выделений в энергетике ряда групп почвенных беспозвоночных.

Evaluation of the plant rhisodeposits contribution to the energy of forest soil animal food webs using SIA

Goncharov A., Tsurikov S., Potapov A., Tiunov A.

Five intact immature trees of Norway spruce were labeled by 13CO2. During 46 days after labeling 758 individuals of soil invertebrates were collected under crown of the trees. More than 13% of collected as predatory and saprophages soil animals had the high level of 13C content indicating close trophic links between rhisodeposits and soil macrofauna.

78

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

ОСОБЕННОСТИ ПИТАНИЯ И РАСПРЕДЕЛЕНИЯ ГОРБАТЫХ КИТОВ

(MEGAPTERA NOVAEANGLIAE) В АКВАТОРИИ О. БЕРИНГА

Гончарова М.И.1, Гончаров А.А.2

1Всероссийский научно-исследовательский институт рыбного хозяйства и океанографии, Москва, Россия 2Институт проблем экологии и эволюции им. А.Н. Северцова РАН, Москва, Россия

E-mail: 8mshevchenko8@gmail.com

Горбатые киты Северо-Тихоокеанской популяции проводят лето в районах нагулаввысокопродуктивныхводахвысокихширотвдольпобережьяДальнего Востока, Алеутской гряды, Аляски и западного побережья Северной Америки, гдепитаютсямелкойстайнойрыбойикрупнымзоопланктоном(Clapham,Mead, 1999). В 2002-2005 гг. было выяснено, что одним из ключевых мест нагула горбачей в этом регионе Восточного побережья Камчатки может являться заповедная акватория Командорских островов (Бурдин и др., 2009). Целью данной работы было установление миграционного статуса и трофической специализации скопления горбачей в акватории Командорских островов.

Используя методы фотоидентификации и береговых наблюдений, мы получили данные по распределению и перемещению горбачей с 18 июня по 3 октября 2010 года. Для изучения трофической специализации был проведен анализ изотопного состава углерода и азота в образцах биопсии кожи китов. Пробы планктона с глубины до 55 м позволили определить видовой состав потенциальных кормовых объектов горбачей.

В районе исследования было отмечено 596 индивидуально различимых горбачей, 555 из которых идентифицированы впервые. Несмотря на то, что проведенное исследование в 5,5 раз увеличило число известных особей горбачей в акватории о.Беринга, кривая динамики фотоидентификации покане вышла на плато. Вследствие этого на данном этапе исследования невозможно оценить численность скопления.

Изотопный состав углерода (δ13C) и азота (δ15N) кожи горбачей составил -18,04±0,10‰ и 10,68±0,11‰ соответственно (±стандартная ошибка среднего значения, N = 27), что свидетельствует о преобладании макропланктона в диете изученных особей (Wetteveen et al., 2009; Тиунов, 2007). В пробах планктона преобладали эуфазииды (Thysanoessa inermis) и веслоногие рачки (Neocalanus cristatus, Eucalanus bungii).

Таким образом, в ходе проведенного исследования выявлены основные популяционно-экологические характеристики командорского скопления горбатыхкитов.Втечениелетнегопериодаскоплениенагуливаетсявакватории о. Беринга, перемещаясь вдоль берега в северо-западном направлении. Основными объектами питания горбачей в акватории о. Беринга в период наблюдений были, по-видимому, эуфаузииды и веслоногие рачки. Внутри- и межгодовая стабильность состава командорского скопления достаточно высока, но незначительная доля особей может перемещаться между разными нагульными районами Дальнего Востока.

79