Biodiversity2013

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

насіння капусти дорівнював контролю, а показники ростових характеристик відхилились у сторону збільшення порівняно з контролем (довжина корінців – 113,0%, довжина надземної частини – 115,0%, показник накопичення біомаси проростками – 105,0% від значення контролю).

При обробці насіння томату cорту Новинка Придністров’я нативною культуральною рідиною P. roseo-purpureum не було виявлено фітотоксичної дії за показниками схожості та довжини проростків, у той час як показник накопичення біомаси проростками виявився зниженим (69,7% до контролю), що відображає фітотоксичну дію за цим показником. Замочування насіння у розведенні культуральної рідини у співвідношенні 1:50 стимулювало ріст корінців у довжину (130,0% до контролю) та загальну довжину проростків (116,0% до контролю) томату.

Ростові характеристики насіння пшениці сорту Косовиця, обробленого культуральноюрідиною P. roseo-purpureum відповідализначеннямконтролю,а для насіння сорту Литанівка вони були дещо зниженими (енергія проростання

– 76,0% , схожість – 84,0% до контролю).

Таким чином, у проведених дослідах було виявлено, що використанні, як однодольні так і дводольні тест-рослини можуть слугувати для виявлення активності вторинних метаболітів P. roseo-purpureum, причому найбільш чутливим тест-об’єктом були проростки капусти сорту Білосніжка; штам P. roseo-purpureum виявився активним продуцентом вторинних метаболітів, що і було показано у наведених результатах дослідів.

Screening of phytotoxic properties of P.roseo-purpureum concerning cultivated plants

Slyusarenko O.N., Krivitskaya T.N., Kulak J.A., Liachovetskaja O.B.

Screening of phytotoxic properties of active strain P.roseo-purpureum was made concerning cultivated plants. It was established that the toxic effect of the culture filtrateontastedplantswasmainlyduetothepresenceofactivesecondarymetabolites.

КРАСНОКНИЖНЫЙ ВИД CAPPARIS ROSANOWIANA B. FEDTSCH. НА ЮЖНОМ УСТЮРТЕ

Тажетдинова Д.М

Институт генофонда растительного и животного мира АН РУз, Ташкент, Узбекистан

E-mail: dilarom.tajetdinova@yahoo.com

Плато Устюрт расположено на западе Аральского моря и находится на территории трёх государств: Республика Узбекистан, Республика Казахстан и Республика Туркменистан. Это самая большая территория, имеющая характерную орографию, климат, флору и фауну.

Южной часть Каракалпакской Устюрт расположен обширный шор — солончак с солевой коркой на поверхности – Барсакельмес (по-каракалпакский

50

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

это означает «пойдешь — не вернешься»: солончак очень топкий), глубокая впадина Ассаке-Аудан, сливающаяся с Сарыкамышской котловиной и Южной части Восточного чинка

Растительные ландшафты на Устюрте формировались за счет растений первичной гамады и пестроцветной флоры (Попов, 1923), фрагменты которой сохранились в современном растительном покрове плато в виде редких видов. Этих редких виды включаются в Красных книгах Узбекистана. Из краснокнижноговидынаюжномУстюртераспространенореликтMalococarpus crithmifolius(Retz.)C.F.May.иэндемикEuphorbia sclerocyathium Korov.etM.Pop.

Наших флористических исследованиях проводилось в 2011-2012 гг. на южных частях Каракалпакской Устюрт. Идентификация собранных материалов исследования показала, что нами найдены новые редкие вида Capparis rosanowiana B. Fedtsch. (координаты - N 43007.580, E 057038.318 и N 43010.332, E057021.435,14.05.2012)ранеенеуказанногодляюжногоУстюрта,занесенные

вКрасную книгу (2009).

2.Capparis rosanowiana B. Fedtsch. – Каперцы Розанова. Многолетнее травянистое растение с многочисленными простертыми, колючими побегами длиной до 1 м. Листья продолговато-ланцетные. Цветки в пазухах листьев одиночные, правильные, жёлтые, много тычиночные. Плод – коробочка, ланцетной формы, длиной до 30 см, бурый, с продольными жилками. Цветёт в мае-июне, плодоносит в июле-августе.

Статус 2. Редкий эндемик южного Памироалая. Распространен на Ташкентский, Сурхандарьинский вилояты: Западный Тянь-Шань: Пскемский, Чаткальский хребты; Памироaлай. За пределами Узбекистана встречается в Таджикистан, Кыргызстан. Местообитания мягкие увлажненные субстраты, в арчовниках

Сохранность природных ресурсов данного участка довольно высокой. Но существуют потенциальные угрозы изменения структуры ландшафта воздействия техногенных факторов геологической разведки и дальнейшей эксплуатации нефтегазовых месторождений. В связи с выше изложенным возникает серьезный вопрос об охране вида Capparis rosanowiana B. Fedtsch.

The species Capparis rosanowiana B. Fedtsch. of Red books on the southern of Ustyurt

Tajetdinova D.M.

Our floristic researches (2011-2012) and data of herbarium (TASH) show that, by us are found new rare species Capparis rosanowiana B. Fedtsch. (N 43007.580, E 057038.318 and N 43010.332, E 057021.435, 5/14/2012) earliern’t specified for southern of Ustyurt, brought in the Red book (2009).

51

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

ИССЛЕДОВАНИЕ БАНКА СЕМЯН ОБСЫХАЮЩЕЙ ОТМЕЛИ

Тихонов А.В.

Институт биологии внутренних вод им. И.Д. Папанина РАН

E-mail: sandrokes@rambler.ru

Отбор проб производился на обсыхающей песчаной отмели Рыбинского водохранилища в конце августа 2012 г. В пределах пляжа 14х60 м было заложено 12 профилей с 4(5) точками для отбора проб на каждом. Банк семян исследуемой территории включает в себя семена 21 вида водных и сухопутных макрофитов.Разнообразиесемянварьировалоот3-6до10-11видовнапрофиль и от 1-4 до 9 видов на пробу. Чаще всего (примерно в половине случаев) в пробе было по 2 или 3 вида. Полностью пустыми оказалось 6 проб. На 8 из 12 профилей максимальное разнообразие приходилось на верную часть профиля,водномслучае–нанижнюю,3профилянеимеличётковыраженного максимума. Всего в отобранных пробах было выявлено 1490 семян, из которых 1047 относятся к Betula pendula, составляя 70,3 % от общего их количества. Все семена берёзы, принесённые к берегу водой в один короткий промежуток времени, были сосредоточены в средней части профилей. При исключении этих семян из дальнейших расчётов ведущими по численности видами стали:

Eleocharis acicularis – 36,7% (163 штуки), Chenopodium album – 22,1% (98),

Persicaria lapathifolia – 10,2% (45). Доли остальных видов распределились следующим образом: Juncus compressus – 5,2% (23) Alisma gramineum – 5(22), Taraxacum sp.– 4,7 (21), Carex acuta – 3,4% (15), Phalaroides arundinacea

– 2,9% (13). На долю остальных 15 видов приходится 9,7%. Единичными образцами были представлены Carex hirta, Persicaria hydropiper и Helianthus sp. По классификации В.Г. Папченкова (Папченков 2001) доминирующие в банке семян виды относятся к гигрогелофитам – E. acicularis, гигрофитам

–P. lapathifolia и мезофитам – Ch. album. В целом экотипы распределились следующимобразом:мезофиты–9видов,гигрофиты–6видов,гигрогелофиты

–4 вида, гелофиты и гидрофиты по одному виду. Истинно водные растения были представлены только семенами Potamogeton perfoliatus, отмеченными на 5 профилях преимущественно в нижней их части (в верхней части были обнаружены лишь осколки семян этого рдеста). Семена гелофита A. gramineum чаще (17 из 22 найденных) встречались в средней части профилей. На всех профилях и по всей их длине отмечались семена гигрогелофита E. acicularis. Тогда как семена гигрогелофитов Carex acuta и R. amphibia встречались лишь в верхней части некоторых профилей. Так же вверху были сосредоточены семена гигрофитов P. lapathifolia и Ph. arundinacea, и мезофита Ch. album.

Study of seed bank on drying shoals Tikhonov A.

The seed bank study, carried out on a drying coast of Rybinsk reservoir, revealed thepresenceof1490seedsbelongingto21speciesofmacrophytesin53soilsamples. Dominated ecotypes are a hygrohelophyte and mesophytes.

52

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

PEUCEDANUM LATIFOLIUM DC. (APIACEAE LINDL.) У ФЛОРІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Токарюк А.І., Волуца О.Д.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Чернівці, Україна

E-mail: volutsa@list.ru

Peucedanum latifolium (M.B.) DC. (P. macrophyllum Schischk., Macroselinum latifolium (Bieb.) Schur) у Чернівецькій області потребує регіональної охорони. Його загальний ареал охоплює Кавказ (Східне Передкавказзя), південно-східну частину Середньої Європи, Середземномор’є (Балкани) (Виноградова, 2004). У «ФлоріУРСР»М.І.КотовзазначаєP. latifolium дляпівденноїчастиниЛісостепу таСтепу(зрідка),невказуючийогодляБуковини.Ростеустепах,наостепнених лісових галявинах, сінокісних, вологих, слабо засолених, засолених луках, солончаках і солонцях (Виноградова, 2004; Котов, 1955, 1987; Ciocîrlan, 2009).

Перші літературні відомості щодо наявності P. latifolium на території Чернівеччини містяться у працях Й. Пачоського (Pazcoski, 1899; 1912), в яких вид вказується для околиць Новоселиці. Згодом інформацію про цей локалітет віднаходимоупублікаціяхЕ.Цопи(Ţopa,1934,1939)таМ.Гушуляка(Guşuleac, 1934), в яких автори наводять ще шість нових місцезнаходжень виду. У 1960 р. Р. Березовська (Березовская, 1960), цитуючи М. Гушуляка (Guşuleac, 1934), згадує про трапляння виду поблизу Новоселиці. На сьогодні вид відомий з таких локалітетів у Новоселицькому районі:

1.Новоселиця,21.08.1934,E.Ţopa(CHER);08.1934,M.Guşuleac(CHER); (Pazcoski, 1899; Пачоский, 1912; Ţopa, 1934, 1939; Guşuleac, 1934; Березовская, 1960);

2.Маршинці, 28.07.1935, E. Ţopa (CHER); (Guşuleac, 1934; Ţopa, 1939);

3.Ванчиківці, 05.08.1934, E. Ţopa (CHER); 18.08.1957, І. Артемчук, (CHER); 27.08.2009,А.Токарюк,О.Волуца, С.Ткачук(CHER);(Guşuleac,1934; Ţopa, 1939);

4.між Кошулєнами та Ванчиківцями, 06.08.1934, E. Ţopa (CHER);

5.ст. Лігочени, 21.08.1934, M. Guşuleac (CHER);

6.долина р. Рокитна (Guşuleac, 1934);

7. Тарасівці 05.09.1936, E. Ţopa (CHER); 7.09.2009, А. Токарюк, О. Волуца, О. Дісар (CHER); (Guşuleac, 1934; Ţopa, 1939);

8.с. Строїнці (Guşuleac, 1934; Ţopa, 1939);

9.с. Кошулєни (Ţopa, 1939).

Наведений кадастр місцезнаходжень уточнює картину стосовно поширення виду в Україні, що створює передумови для поглибленого вивчення його на популяційному рівні у відомих місцезростаннях та сприятиме пошуку нових і непідтверджених на сьогодні локалітетів.

Peucedanum latifolium DC. (Apiaceae Lindl.) in the Chernivtsi region’s flora

Tokaryuk A., Volutsa O.

The information about the chorological features of Peucedanum latifolium DC.

– the species which in the Chernivtsi region needs protection at regional level are

53

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

given. The cadastre of species localities will be used in development of measures of effective protection of P. latifolium’s populations in a region.

ГРИБЫ РОДА ALTERNARIA НА СЕМЕНАХ ЛИСТВЕННЫХ ПОРОД

Федорович М.Н.

Белорусский государственный университет

E-mail: mn_fedorovich@mail.ru

В области лесовосстановления важным звеном является развитие лесного семеноводства. Контаминация семян спорами различных грибов, возможность внедренияихвсемена,атакжепередачаинфекциивсходамтребуютобязательной фитопатологической экспертизы семян для определения их качества. Одним из постоянныхкомпонентовсеменноймикобиотыявляютсямелкоспоровыегрибы рода Alternaria Nees. Сведения о повсеместном распространении плесневения семян лесных культур, вызываемых грибами Alternaria spp., приводятся в наиболее современном и полном руководстве по определению возбудителей болезней леса в Беларуси (Атлас болезней… Гапиенко, 2011). Кроме того,

два вида данного рода ‒ A. alternata (Fr.) Keissler и A. tenuissima (Fr.) Wiltshire

причислены к возбудителям опасных заболеваний лесных насаждений. Учитывая широкое распространение и практическую значимость грибов р. Alternaria на лесных культурах, а также противоречивость в вопросах их таксономии, актуальным представляется проведение видовой инвентаризации мелкоспоровых представителей р. Alternaria, ассоциированных с семенами лиственных лесообразующих пород.

Объектомисследованиябылисеменаберезыповислой,ясеняобыкновенного

илипы мелколистной. Анализ изолятов и видовую принадлежность грибов осуществляли, используя рекомендации Симмонса [Simmons, 2007]. В результате фитоэкспертизы исследуемых семян показана различная степень инфицированности их грибами рода Alternaria: 53% семян березы и 100%-ное поражение семян ясеня и липы. Идентифицировано пять видов р. Alternaria: A. tenuissima, A. alternata, A. arborescens E.G. Simmons, А. infectoria E.G. Simmons

иA. mimicula E.G. Simmons. Доминантным на исследованных образцах

семян оказался вид А. tenuissima (76,4-94,3 %). Среди общего количества альтернариевых грибов на долю А. infectoria приходилось от 11,4 до 16,7 %. Вид А. arborescens характеризовался низкой частотой встречаемости ‒ 2,8-8 %. Минимальное количество семян было инфицировано видами А. alternata и A. mimicula (0-2 % и 2,2 % соответственно).

Следует подчеркнуть, что при совместном развитии двух-трех видов данного рода на одном семени обязательным компонентом таких Alternaria- комплексов являлся А. tenuissima. Известно, что данный гриб считается наиболее распространенным сапротрофным представителем в пределах своего рода. Однако вместе с тем существует информация о токсигенной активности A. tenuissima, вследствие чего он способен вызывать серьезные заболевания различных растений.

54

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

Alternaria fungi on seeds of hardwoods Fedorovich M.N.

FivespeciesfungiofgenusAlternaria:A.tenuissima,A.alternata,A.arborescens,

А. infectoria and A. mimicula were found in the seeds of trees. Dominant position in all hardwoods is A. tenuissima (76,4-94,3 %).

ВЕРТИКАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ВАСКУЛАТУРА ГІНЕЦЕЯ

SANSEVIERIA SUFFRUTICOSA N. E. BR. (ASPARAGACEAE JUSS.)

Фіщук О. С.

Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, Луцьк, Україна

E-mail: dracaenaok@ukr.net

Вивченно морфологію та васкулатуру гінецея Sansevieria suffruticosa N. E. Br. У цього виду наявний зрослоплодолистковий тричленний гінецей із септальними нектарниками та верхньою зав’яззю (Иванина, 1982, Boss, 1998).

У результаті дослідження анатомо-морфологічної будови квітки Sansevieria suffruticosa встановлено, що всі органи іннервуються незалежно. Слід плодолистка містить дорзальний пучок та медіанний вентральний комплекс, який вище розпадається на два вентральних пучка, що зливаються із дорзальним пучком у даху зав’язі. Медіанний насінний зачаток іннервується від вентрального комплексу

Гінецей Sansevieria suffruticosa гемісинкарпний s. l., у якому, на відміну від типового гемісинкарпного гінецея за В. Ляйнфельнером, наявна коротка синасцидіатна зона, характерна для евсинкарпного типу. В гінецеї Sansevieria suffruticosa наявні чотири структурні зони: синасцидіатна, гемісинасцидіатна (фертильна), гемісимплікатна та асимплікатна. Гемісимплікатна зона – верхня частина зав’язі та основа стовпчика. Стовпчик і приймочка сформовані асимплікатною зоною.

Септальні нектарники Sansevieria suffruticosa розміщені вздовж усієї зав’язі у вигляді окремих нектарних порожнин, що замкнені ззовні конгенітально зрослими плодолистками, а зсередини – постгенітально з’єднаними епідермісами плодолистків. Лише в основі септальний нектарник представлений короткою спільною трипроменевою щілиною. За класифікацією Р.Шміда (Schmid, 1985) такі нектарники слід називати нелабіринтними роздільними, а за класифікацією Е.Даумана (Daumann,1970) – внутрішніми. Проте, вище гнізд зав’язі септальний нектарник об’єднується з зовнішнім середовищем і стає звивистим, слабо складчастим. Такий тип нектарника за Р.Шмідом є лабіринтним роздільним, а за Е.Дауманом – зовнішнім

Morphology and vascular anatomy of the flower in Sansevieria suffruticosa N. E. Br. (Asparagaceae Juss.)

Fishchuk O.

Gynoecium of Sansevieria suffruticosa is hemisyncarpous s. l., but it comprises a short synascidiate zone, being characterictic for eusyncarpous gynoecium.

55

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Above synascidiate zone there are presented next zones: hemisynascidiate (fertile), hemisymplicate and asymplicate. Presence of septal nectaries makes ovary zonality more complicated.

ДИАТОМОВЫЕ ВОДОРОСЛИ В СОСТАВЕ ФИТОПЛАНКТОНА ОСНОВНЫХ ПРИТОКОВ ОЗЕРА СЕВАН

Хачикян Т. Г.1, Гамбарян Л. Р.2

1Научный центр зоологии и гидроэкологии НАН РА

2Институт Гидроэкологии и ихтиологии

E-mail: tkhachikyan@mail.ru1, lus-ham@yandex.ru2

Водоросли являются хорошими индикаторами условий среды обитания. Общепринято, что видовой состав водорослей служит интегральным показателем совокупного воздействия факторов, характеризующих состояние водного обьекта, уровень трофии и степень загрязнения вод.

В2008-2011 гг., проводились исследования фитопланктонного сообщества основных рек впадаюших в озеро Севан, таких как Гаварагет, Дзкнагет, Арпа, Аргичи, Личк, Макенис, Варденик и Масрик. Выявлено, что в фитопланктоне всех рек доминирующей группой по количественным и качественным показателям является группа диатомовых (Bacillariophyta) водорослей. Идентифицировано 109 видoв диатомовых водорослей принадлежащих двум классам: Centrophyceae и Pennatophyceae. Класс Centrophyceae включает около 10% от общего числа диатомей. Он представлен 11 видами, которые распределились между порядками Melosirales и Thalassiosirales. Класс Pennatophyceae представлен более разнообразно, в его составе около 98 видов, которые принадлежат порядкамAraphinales и Raphinales. В порядкеAraphinales выявлены 14 видов, принадлежащих семействам Fragilariaceae (Kutz) DT., Tabellariaceae Schutt, Diatomaceae Dumortier.

К порядку Raphinales, принадлежат 84 вида водорослей. Особым разнообразием отличались роды Navicula Bory (19 видов), Pinnularia Ehr (10 в.), Nitzschia Hass (12 в.) и CymbellaAg. (10 в.).

Висследуемый период численность диатомовых колебалась в пределах 4.0- 3.742.0 тыс.кл/л, а биомасса составила соответственно 0.02-15.6 г/м3.

Из 109 таксонов диатомовых водорослей, обнаруженных в исследованных реках, для 74, то есть более чем 68% отмечена видовая принадлежность к той или иной степени сапробности. В притоках встречаются индикаторные виды– от ксенодо полисапробности. Однако около 50% фитопланктона рек, составили β-мезосапробные виды. Следовательно, по данному показателю альгофлоры все исследованные водные экосистемы можно считать умеренно загрязненными.

56

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

Diatom algae in the phytoplankton composition of the main tributaries of Lake Sevan

Khachikyan T., Hambaryan L.

In phytoplankton of catchment basin rivers of Lake Sevan defined 109 species of diatomic algae. Greater species diversity was Raphinales from Pennatophyceae class.74 species of diatomic algae was bioindicators of organic pollution. Major part of them was β-mezosaprob species.

НАСІННЕ РОЗМНОЖЕННЯ SAGITTARIA GRAMINEA MICHX. ТА РОЗВИТОК СІЯНЦІВ У КУЛЬТУРІ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Чіков І.В.

Дендрологічний парк “Софіївка”НАНУ, Умань, Україна

E-mail: garden2004@ukr.net

Sagittaria graminea Michx. належить до родини Alismataceae Vent. Вид

уприроді поширений по водоймах, берегах і болотах Північної Америки, особливо в південних штатах США. Завдяки крупним ланцетним листкам та гарним білим трипелюстковим квіткам нині цю рослину широко застосовують

удекоративних водоймах, у тому числі й в Україні.

Протягом 2010-2012 року у Національному дендрологічному парку ”Софіївка” НАН України проводилась робота по дослідженню екологобіологічних особливостей S. graminea в умовах інтродукції. Рослину було привезено восени 2010 р. з Арборетуму Болестрашице (Польща). За вегетацію 2011р.уS. graminea утворилося28суцвіть.Ужовтні65%листківвсередньому були завдовжки 7,7 см і завширшки 3,0 см та 35% більших за розміром (14,0 см×6,7 см) з черешками від 15 до 28 см відповідно. З суцвіть було зібрано насіння загальною вагою 3,5 г. Вага 1000 насінин складала 0,25 г (Чіков, 2012).

На початку грудня 2012 р. насіння (2011 р.) було висіяне по 100 шт. у дві чашки Петрі та поміщено у термостат з температурою 25 °С (1-й варіант). Аналогічний дослід закладено на підвіконні (при освітленні) де температура – 16 °С (2-й варіант) та досліджено інтенсивність проростання. У 1-му варіанті на 11-й день схожість насіння S. graminea склала 5%, а в 2-му — також 5% на 13-й день. На початку квітня насіння в 2-х склянках (по 100 шт. у кожній) з водою було закладено на стратифікацію (на 2 тижні при t= -4 °С). Після стратифікації склянки було виставлено на тиждень на відкриту ділянку. Проростання не спостерігалося. Після висівання насіння у контейнер (100 шт.) та розміщення у ємкостях з водою у теплиці. Через тиждень з’явилися масово проростки. На початку червня контейнер було переміщено у відкриту водойму на ділянці ім. В.В. Мітіна. Наприкінці червня у контейнері з S. graminea було 4 розетки листків заввишки до 18 см з найбільшими листками розміром 5,5×1,5 см. В кінці жовтня рослини були відмиті від ґрунту і визначено їх фітомасу, що становила 19 г. Причому одна рослина важила 14 г, мала 5 листків (завдовжки

57

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

7±1 см та завширшки 2±0,5 см з черешками 13±4 см) і 5 коренебульб. Вага інших була біля 2 г. На більшій рослині було 16 корінців від 2 до 12 см.

Таким чином, було з’ясовано, що S. graminea при насінному розмноженні потребує обов’язкової стратифікації насіння. Також протягом першого року рослини потребують для розвитку відкритих місць.

Seed reproduction Sagittaria graminea Michx. and development of seedlings in culture in elder Ukraine

Chikov I.

The intensity of seed germination Sagittaria graminea Michx. without stratification and after stratification was investigated. It was found that S. graminea needs obligatory stratification of seeds for seed multiplication.

ДО АНАЛІЗУ ПІДЗЕМНОЇ ФІТОМАСИ КОРІННИХ АСОЦІАЦІЙ РОСЛИННОСТІ АСКАНІЙСЬКОГО СТЕПУ

Шаповал В.В.1, Звегінцов С.С.1, Гофман О.П.2

1Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН, Асканія-Нова, Україна 2Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр НААН, Ялта, АР Крим, Україна

E-mail: shapoval_botany@ukr.net, gofman.orusia@mail.ru

Відбір зразків ґрунту з аналізу величини та профільного розподілу підземної фітомаси корінних асоціацій рослинності асканійського степу виконано у розпал вегетаційного сезону 2011 р. ударним буром з діаметром ріжучого кільця 10 см до глибини 70 см. За результатами камеральної обробки матеріалу максимальнимизапасамипідземноїфітомасиудослідженомуекологічномуряду характеризуються фітоценози ass. Festuca valesiaca +Crinitaria villosa, поширені наплакорахзтемно-каштановимизалишковосередньосолонцюватимиґрунтами. Співвідношення між надземною та підземною фітомасою у типчатниках реалізується як 1 : 11,0. Максимум коренемаси приурочений до гумусовоелювіального горизонту (0–10 см) – 55,6% загального запасу у товщі 0–70 см.

По схилах з темно-каштановими вилугуваними глеюватими ґрунтами, зайнятими фітоценозами Poeta angustifoliae, співвідношення надземної та підземної фітомаси зменшується до 1 : 5,1. Максимум останньої (49,6% загального запасу) залягає у шарі 0–20 см. До оглеєного горизонту вміст підземної фітомаси розподілений пропорційно, складаючи по 10-см відрізках

12,0–15,0% сумарної.

У депресійних екотопах, що репрезентують глейосолоді та дерново-глейові ґрунти з пирійниками Elytrigieta pseudocaesiae та Elytrigieta repentis пропорція надземна / підземна фітомаса складає 1 : 4,8 – 1 : 5,4. У горизонті 0–10 см накопичується 40,0% підземної фітомаси. До низу профілю спостерігається плинний спад продукції з локальною специфікою профільного розподілу.

58

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

Аналогічні результати отримано у 2013 р. при диференційному аналізі пропорційнадземноїтапідземноїфітомасимодельнихдерниннихедифікаторів

Stipa ucrainica P. Smirn., Festuca valesiaca Gaudin та Agropyron pectinatum

(M. Bieb.) P. Beauv.: 1 : 5,35; 1 : 9,86; 1 : 9,02 відповідно.

Означені різкі диспропорції підземної органічної маси та асимілюючої надземної дернинних асоціацій плакорних місцезростань і ксероморфних омброфітних екобіоморф експлікують їх адаптацію до лімітуючого фактору вологозабезпеченості, що сприяє відносній стабілізації та нівелюванню величини надземної фітопродукції степофітону у багаторічній динаміці.

To the underground phytomass analysis of native vegetation associations of the ascanian steppe

Shapoval V., Zvegintsov S., Hofman O.

It is shown that maximal supplies of underground vegetation phytomass of ascanian steppe are 5516,1±693,25 g/m2 at the zonal phytocenosis. Correlation between aboveground and underground phytomasses is realized with amplitude from 1:4,8 to 1:11,0.

НОВІ ЗНАХІДКИ РАРИТЕТНИХ ВИДІВ З ПРУТ-ДНІСТРОВСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯ

Шпарик М.М., Буджак В.В.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Чернівці, Україна

E-mail: budzhakv@gmail.com

Збереження фіторізноманіття на антропогенно порушених територіях сьогодні набуває першочергового значення, оскільки фрагментація ареалів видів, та їх ізоляція є однією з найбільших загроз їхньому існуванню. Особливо це актуально для видів, занесених до різних созологічних списків. Тому своєчасне виявлення таких осередків та взяття їх під охорону – запорука збереження видового різноманіття. Регіон Прут-Дністровського межиріччя, характеризується високим відсотком окультуреності, внаслідок чого природна рослинністьзберегласяменшеніжна10%йоготериторії(Геоботанічне…,1977).

Входіекспедиційнихдослідженьу2011роцінамивиявленорядраритетних видів на території урочища «Сіножаті», що розташоване за 3 км на північний захід від села Старий Гвіздець (Коломийський р-н, Івано-Франківська область). Урочище займає площу близько 200 га, характеризується горбистим рельєфом і в основному використовується для сінокосіння та випасання худоби. Проте останні10роківсінокосінняпрактичноприпиненейспостерігаєтьсяпоступове заростання чагарниками.

Натериторіїурочищазростає5видів,занесенихдоЧервоноїкнигиУкраїни (2009): Colchicum autumnale L. (трапляється в пониження рельєфу поодиноким особинами, рідко 1-2 шт/м2), Frittilaria meleagris L. (виявлена на площі близько 400м2 при основі схилу західної експозиції; щільність генеративних особин –

59