Biodiversity2013

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Секція 1. Фітобіота і мікобіота наземних та водних екосистем

БИОРАЗНООБРАЗИЕ ЦИАНОБАКТЕРИЙ И ВОДОРОСЛЕЙ ПЕЩЕРЫ БАСКУНЧАКСКАЯ (АСТРАХАНСКАЯ ОБЛАСТЬ)

Абдуллин Ш.Р.

Башкирский государственный университет, Уфа, Россия

E-mail: abdullinshrbsu@mail.ru

Проблема инвентаризации разнообразия автотрофной флоры, особенно ее криптогамного блока, все еще далека от завершения. Это отрицательно сказывается на решении проблемы сохранения биологического разнообразия. Пещеры – это специфические экосистемы со своей уникальной биотой, биоразнообразие которых изучено недостаточно (Coute, Chauveau, 1994; Абдуллин,2005).Цельданнойработы–изучитьбиоразнообразиецианобактерий и водорослей пещеры Баскунчакская.

Пещера Баскунчакская расположена на территории Астраханской области (Россия)вверховьяхбалкиПещерная,впадающейссеверавкотловинусоляного озера Баскунчак. Полость заложена в гипсах, по морфологии относится к горизонтальным. Ее протяженность составляет 1480 м, максимальная глубина

– около 32 м, объем – примерно 9400 м3 (Белонович, Цой, 2002).

Для выявления видового состава цианобактерий и водорослей в пещере в период 01-03.04.2011 было отобрано 17 проб. Выявление видового состава цианобактерий и водорослей в пробах проводили в лаборатории стандартными методами. Обилие оценивали по 7-балльной шкале. Для анализа использовали методы сравнительной флористики (Кузяхметов, Дубовик, 2001).

В результате анализа собранного материала выявлено 25 видов и внутривидовых таксонов цианобактерий и водорослей, относящихся к 3 отделам, 7 порядкам, 12 семействам и 17 родам. Преобладали представители отдела Chlorophyta, порядка Chlorococcalles, семейств Chlorococcaceae

и Chlorellaceae, родов Chlorococcum и Navicula; по сумме баллов обилия преобладали и наиболее часто встречались виды Leptolyngbya gracillima (Zopf.) Anagn. et Komárek (F = 64,7 %), Nostoc punctiforme (Kütz.) Elenk. (F = 52,9 %),

Mychonastes homosphaera (Skuja) Kalina et Punč. (F = 47,1 %) и Chlorococcum infusionum (Schrank.) Menegh. (F = 41,2 %). Спектр жизненных форм: Ch9P5hydr.5H2M1CF1B1X1.

Cyanobacteriae and algae biodiversity of Baskunchakskaya cave (Astrachan region)

Abdullin Sh.R.

Cyanobacteriae and algae of Baskunchakskaya cave (Astrachan region) were investigated.25speciesandinfraspecifictaxafromCyanoprokaryota,Bacillariophyta and Chlorophyta were identified.

10

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

ФЕНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ КАКТУСОВ РОДА ECHINOPSIS ZUCC. В УСЛОВИЯХ СЕЗОННОГО КУЛЬТИВИРОВАНИЯ В ОТКРЫТОМ ГРУНТЕ ЦЕНТРАЛЬНОЙ ЧАСТИ УКРАИНЫ

Авекин Я. В.

Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, Украина

E-mail: avekinyaroslav@mail.ru

Недавние выводы ведущих ботаников страны об изменении климатических условиях на территории Украины указывают на возможность круглогодичного илисезонногокультивированияновыхрастений-экзотов(Дідух,2011).Опираясь на эту информацию, нами были проведены наблюдения за фенологическими особенностями кактусов рода Echinopsis. Актуальность данной работы заключается в выявлении возможности культивации этих растений в открытом грунте в качестве сезонного озеленения. Данный род считается одним из самых неприхотливых в культуре закрытого грунта, растения стойки к различным заболеваниям и вредителям, а также обладают высокой декоративностью, некоторые виды способны выдерживать заморозки до -2°C (Anderson, 2001). Фенологические исследования проводились в г. Помошная, который расположен на48°13′59″севернойширотыи31°23′28″восточнойдолготы,средняявысотанад уровнем моря – 200 м. Территория характеризуется умеренно-континентальным климатом,мягкойзимойидовольнораннейвесной.Летосухое,довольножаркое и зачастую засушливое. Средняя температура июля составляет +21°C, января -5,5 °C (Географическая энциклопедия..,1989). Исследования проводились с помощью общепринятых методов (Алехин, 1938; Артюшенко, Федоров, 1979). Опыт был заложен 4.04.12. Растения Echinopsis tubiflora Zucc., Echinopsis oxygona Zucc., Echinopsis eyriesii Zucc. были высажены на светлый участок с пористым питательным грунтом. Наблюдения показали, что активная вегетация укактусовначалась неравномерно,уE.tubifloraиE.eyriesii сII-йдекадыапреля, ауE.оxygona,сI-йдекадымая.Растенияотличалисьдовольноактивнымростом. Прирост всех растений был примерно одинаковым и составлял 3,0 ± 1,1 мм за каждые 5 дней. Также, следует отметить, что за весь вегетационный период, растения активно цвели и плодоносили. Период цветения и плодоношения у E. tubiflora продолжался с III-й декады мая по I-ю декаду ноября. У E. oxygona со II-й декады июня по I-ю декаду октября, а у E. eyriesii с I-й декады июня по II-ю декаду октября. Конец вегетационного периода выпал на II-ю декаду ноября. Растения приостановились в росте и немного сморщились. В этот период наблюдались ночные заморозки до -5°C, а также обильные дождевые осадки в дневной период. Наблюдения показали, что у некоторых растений появились частичные обморожения и загнивання корневой системы, в результате чего они быливысаженывзакрытыйгрунтипомещенывсветлое,прохладноепомещение.

В результате наблюдений, можно предположить, что исследуемые виды кактусов рода Echinopsis можно культивировать в открытом грунте с апреля по ноябрь без вреда для самих растений. Кактусы активно вегетируют, цветут

11

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

и плодоносят, что дает возможность использовать эти растения для сезонного озеленения приусадебных участков, и для создания экзотических островков в культуре ландшафтного дизайна.

Автор выражает благодарность научному руководителю, доценту Коваленко С.Г.

Phenological characteristics of cactus genus Echinopsis Zucc. in seasonal cultivation in the open ground of the central part of Ukraine

Avekin Y.

In this work the biology of the genus Echinopsis in the open ground of central Ukraine. The peculiarities of phenophases and ability to vegetative and reproduction for use in ornamental gardening.

ИНВАЗИОННЫЕ ВИДЫ РАСТЕНИЙ ВО ФЛОРАХ ПОБЕРЕЖИЙ ЛИМАНОВ И МАЛЫХ РЕК ЮГА ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ

Бондаренко Е.Ю.

Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, Украина

E-mail:Astrodozor@rambler.ru

Была исследована флора побережий лиманов и малых рек юга Одесской области в междуречье Днестр-Тилигул. Выявлены инвазионно-активные виды [Протопопова и др., 2002; Протопопова и др., 2009], выяснены их хронотип и степень натурализации. Номенклатурные названия видов приводятся по

(Mosyakin, Fedoronchuk,1999).

В результате многолетних полевых исследований во флорах побережий малых рек, в пределах исследованной территории междуречья, обнаружено 42 инвазионныхвида,изнихпохронотипудоминируюткенофиты(52,4%),участие эпекофитов–нескольковыше,нежеливобщейфлоремеждуречья–88,1%.Только во флоре побережий малых рек обнаружены три инвазионных вида растений:

Cuscuta campestris Yunck., Raphanus raphanistrum L. и Solanum cornutum Lam.

Во флоре побережий лиманов выявлено 50 инвазионных видов, из которых 52,0% являются кенофитами, эпекофитов – 41 вид (82,0%). Только во флорах побережий лиманов установлено произрастание видов: Atriplex sagittata Borkh.,

Bidens frondosa L.,Carthamus lanatus L.,Echinocystis lobata (Michx.)Torr.&Gray.,

Helianthus tuberosus L., Hordeum murinum L., Salix fragilis L., Saponaria officinalis L., Setaria glauca (L.) P.Beauv., и Sinapis arvensis L.

Обнаружено, что 40 инвазионных видов фиксируются как во флоре побережий лиманов, так и во флоре малых рек. Среди них такие древесно-

кустарниковые виды как: Acer negundo L., Ailanthus altissima (Mill.) Swingle, Elaeagnus angustifolia L., Amorpha fruticosa L., Padus serotina (Ehrh.)Ag., Lycium barbarum L. Травянистые формы относятся к 10 семействам 29 родам 33 видам. БолеевсегопредставленысемействаAsteraceae (12родов15видов),Brassicaceae

(6 р. 6 в.), Poaceae (3р. 3в.), Apiaceae (2р. 2в.) Amaranthaceae (1р. 2в.). Такие семейства как: Cannabaceae, Fabaceae, Malvaceae, Papaveraceae, Portulacaceae

12

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

представлены одним родом и одним видом. Самые многочисленные роды Sonchus (3 вида), Artemisia (2 в.) и Amaranthus (2в.). Большинство травянистых растений является однолетниками.

Всего в низовьях междуречья Днестр – Тилигул обнаружено 53 инвазионных вида растений из 48 родов и 19 семейств. (Протопопова и др., 2002). По хронотипу преобладают кенофиты (28 видов; 52,8%); по степени натурализации – эпекофиты (44; 83,0%).

ІnvasivespeciesinflorasestuariesandsmallriversofsouthoftheOdessaregion

Bondarenko E.Yu., Vasylyeva T.V.

Was analyzed the invasion species of plants distributing in floras is set estuaries (50 species) and small rivers (42) in South of Ukraine. Forty species locations watch indicated as in floras estuary, as in floras small rivers.

РАРИТЕТНІ ВИДИ ФЛОРИ ОСТРІВНИХ ЛІСІВ ГВІЗДЕЦЬКО-КІЦМАНСЬКОГО ГЕОБОТАНІЧНОГО РАЙОНУ

Воробчук О.П., Буджак В.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, Україна

E-mail: budzhakv@gmail.com

Прут-Дністровське межиріччя характеризується значним ступенем антропогенної трансформації. Природна рослинність тут збереглася лише в місцях непридатних для сільськогосподарського використання. Проте такі ділянки інтенсивно використовуються для сінокосіння, або випасу тварин. Особливої уваги заслуговують також лісові масиви, що збереглися на цій території у вигляді невеликих острівних ділянок, площа яких рідко перевищує кілька десятків гектарів. Не дивлячись на невелику їх площу та значне антропогенне навантаження, острівні ліси Прут-Дністровського межиріччя є осередками збереження природної флори та рослинності. Вивчення їх флористичного складу та структури дає уяву про характер рослинного покриву досліджуваної території в минулому.

Нами досліджено 4 острівні ліси в межах Гвіздецько-Кіцманського геоботанічного району дубово-грабових та дубових лісів, який займає вузьку смугу Припуття в південній частині Кременецько-Хотинського геоботанічного округу, яка зі сходу обмежується західним макросхилом Хотинської височини, зпівдня–р.Прут,зпівночі–південноюмежеюЛісостепу,азпівнічногозаходу

–Бистрицько-Тлумацьким Опіллям (Геоботанічне …, 1977).

Ускладі флори острівних лісів регіону досліджень виявлено 157 видів судинних рослин, які належать до 120 родів та до 55 родин.

Встановленозростання4видів,занесенихдоЧервоноїкнигиУкраїни(2009):

Crocus heuffelianus Herb. (Iridaceae), Epipactis purpurata Smith., Plathantera bifolia (L.) Rich. (Orchidaceae), Lilium matragon L. (Liliaceae).

13

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Популяція C. heuffelianus представлена на площі більше 10 га та характеризується високою щільністю – 5-30 генеративних особин на м2. Інші раритетні види представлені поодинокими особинами.

Rare species of flora insulated forests of Hvizdetsko-Kitsmansky geobotanical district

Vorobchuk O., Budzhak V.

In the insulated forests Hvizdetsko-Kitsmansky geobotanical district is growing 157 species of higher vascular plants, 4 of which are listed in the Red Book of Ukraine: Crocus heuffelianus Herb., Epipactis purpurata Smith., Plathantera bifolia (L.) Rich., Lilium matragon L.

ВПЛИВ СЕРЕДОВИЩЕПЕРЕТВОРЮЮЧА ДІЯЛЬНОСТІ КОЛОНІАЛЬНИХ ПОСЕЛЕНЬ ЧАПЛІ СІРОЇ (ARDEA CINEREA L.) НА РОСЛИННІСТЬ ОСОКОРОВИХ ЛІСІВ

Ганжа Д.С.

Природний заповідник «Дніпровсько-Орільський»

E-mail: ganzha_kr_r@ukr.net

Впливзоогенногофакторунаформуваннярослинногопокривутасукцесійні процеси у біогеоценозах особливо відчутні у місцях колоніальних поселеннях птахів де фіксуючи зміни у ценозах стає питання не тільки якісного порівняння флористичного складу, а й вираження цих змін числовою характеристикою. Такою числовою характеристикою може виступати коефіцієнт Жаккара. Дослідження проводились на території природного заповідника «ДніпровськоОрільський» у період 2008 – 2012 рр. Було закладено три пробних площі: № 1 – лісовий заплавний біогеоценоз, який сформувався на місці, де раніше була розташована колонія лелекоподібних, № 2 – сучасна колонія на острові «Погорілий», № 3 – контрольна ділянка, яка подібна за деревостаном та лісо рослиннимиумовамилісовимбіогеоценозамнапробнихплощах1та2.Рослинні асоціації встановлено за домінантною класифікацією: І – ділянка на острові

«Погорілий».АсоціаціяPopuletum (nigrae)anthriscosum (longirostris);ІІ–ділянка

уколишнійколоніїнатериторіїзаповідника.АсоціаціяPopuletum (nigrae)galiosum (aparine); ІІІ – контрольна ділянка осокорового лісу на території заповідника. Асоціація Populetum (nigrae) urticosum (dioica). Найбільш подібні між собою рослинне угруповання, на місці колишньої колонії чапель та контрольна ділянка з показником коефіцієнта Жаккара 0,65. Сучасна колонія сірої чаплі на острові «Погорілий» за своїм флористичним складом менше подібна як по відношенню до колишньої колонії (0,57) і ще менше до контрольної ділянки (0,54). Найбільш відмінні ділянки нинішньої колонії та контрольна. Трансформація рослинного покривувиражаєтьсянетількиузмінівидовогоскладуутравостої,а,насамперед,

узміні домінантних видів у трав’яному ярусі. Так домінування кропиви (Urtica dioica L.) у нормі змінюється домінуванням буря’нисто-лісових видів (Galium

14

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

aparine L, Anthriscus longirostris Bertol. Фітоценоз на колишній колонії (пп ІІ) за своєю подібністю займає проміжне місце між фітоценозами на пп І та ІІ. Тут спостерігається поступове відновлення флори.

Transformative influence of the gray heron colonies on vegetation poplarforests

Ganzha D.S.

Article is devoted to researches of influence of colonial settlements of a gray heron. Zhakkar’s factor was used for determination of similarity between vegetative groups, which were formed in places of the former and modern colonies of herons.

ЕКОТОПІЧНА СТРУКТУРА ФЛОРИ МІСТА ОДЕСИ

Герасимюк Н. В.

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, Україна

E-mail: Natal1yaya@ukr.net

Сучасне місто, зазвичай, представлено цілою мозаїкою ландшафтів і мікрокліматичних умов, що є частиною ділянок з певним мезокліматом (Троян, 1988). Багато- і малоповерхова забудова, каналізаційні і водогінні системи, теплові і електричні станції, транспортні шляхи, фабрики, заводи, об’єкти сільськогосподарського виробництва і зеленого будівництва розбивають висхідний ландшафт на ділянки з різним режимом зволоження, температури, освітлення, різним хімічним і фізичним складом ґрунтів, тощо. З цих причин екологічні умови у місті досить сильно відрізняються від регіональних і потребують дослідження окремих екотопів в ньому (Горышина, 1991).

В межах міста Одеси можна виділити культурний та фінансовий центр, рекреаційні приморську і паркову зони, спальні райони малоповерхової та висотної забудови, приватний сектор, промислові і транспортні зони, природоохоронні території та звалища. Однак, ці зони не мають чітких меж. Для кожної з зон характерна своя флора. У слід за Кучерявим (1981, 2001) ми поділили культивовану флору міста Одеси на такі групи: насадження загального використання, насадження обмеженого використання і насадження спеціального призначення.

До насаджень загального використання на території міста Одеси належать: 1) парки всіх типів (культури і відпочинку, міські, районні, мікрорайонні, спортивні, меморіальні - 6 об’єктів, площею 171, 4 га); 2) сади житлових районів і об’єкти внутрішньо квартального озеленення; 3) сквери (26 об’єктів); 6) бульвари; 7) гідропарк Лузанівський; 8) лісопарк Аеропортовський.

До насаджень обмеженого використання міста Одеси належать: 1) насадження біля шкіл, дошкільних установ і інших навчальних закладів; 2) насадження санаторіїв і профілакторіїв, будинків відпочинку; 3) насадження в зоні присадибної забудови; 4) насадження на території промислових підприємств; 5) насадження територій з особливим режимом охорони.

15

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

До насаджень спеціального призначення відносяться: 1) нова і стара території Ботанічного саду ОНУ імені І.І.Мечникова, загальною площею 16 га; 2) вуличні насадження; 3) насадження дендропарку і зоологічного саду; 4) насадження кладовищ (10 об’єктів, загальною площею приблизно 354, 1 га); 5) захисні насадження промислової зони та транспортних шляхів; 6) меліоративні і ґрунтозакріплюючі насадження; 7) міські і приміські фруктові сади, розсадники. До інших типів насаджень належать рослини приморських і прилиманських схилів та смітників (Немерцалов, 2008). Таким чином, екотопічна структура м. Одеси досить різноманітна та цікава для вивчення.

Ecotope structure flora of Odessa

Gerasimyuk N.

The data on the division of the city of Odessa on the different zones of the city and listed plantation of general, limited, special-purpose.

УЛЬТРАСТРУКТУРА ПОВЕРХНІ ЛИСТКІВ ТА ЧАШОЛИСТКІВ ВИДІВ РОДІВ CENTAURIUM HILLТА SCHENKIA MANS. (GENTIANACEAE)

ФЛОРИ УКРАЇНИ

Гладка Т.О.1, Шиян Н.М.2, Футорна О.А.1,2

1Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Е-mail: slobodyanuk.tanya@gmail.com

2Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного, Київ, Україна

Е-mail: herbarium_kw@ukr.net

Досліджуючи мікроморфологічні особливості представників роду Centaurium s.l. флори України, ми дослідили ультраструктуру поверхні листків та чашолистиків представників Centaurium s.str. та Schenkia: Centaurium erythraea Rafn, C. littorale (D. Turner) Gilmour subsp. uliginosum (Waldst. et Kit.) Rothm. ex Melderis, C. pulchellum (Sw.) Druce subsp. pulchellum, C. pulchellum (Sw.) Druce subsp. meyeri (Bunge) Tzvelev, Shenkia spicata (L.) G. Mans.). Для цього використано гербарний матеріал, зібраний нами під час експедиційних виїздів, а також відібраний у фондах KW, KWU, MELIT. Зразки листків та чашолистиків фіксували на столику і напилювали тонким шаром золота. Ультраструктуру поверхні вивчали за допомогою СЕМ JSM-6060 LA. Описи проводились з використанням термінології, узагальненої в працях W. Bathlott та ін.; C. Chakrabarty, P. Mukherjee, С.Ф. Захаревич та ін. Для окремих видів опрацьовували матеріал, відібраний з різних точок ареалу.

В результаті дослідження ультраструктури поверхні листових пластинок встановлено, що досліджені таксони характеризуються амфістоматичним типом листка. Аномоцитні продихи неорієнтовані своєю довшою віссю вздовж середньої жилки листка, рівномірно розміщені на обох поверхнях, на одному рівні з основними епідермальними клітинами. Клітини обох епідерм в усіх досліджених зразків характеризуються чіткими контурами, розпластаними

16

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

проекціями та звивистими обрисами. Шар кутикули добре виразний як на адаксіальній, так і на абаксіальній епідермах листків. В більшості таксонів кутикула гладкого типу (C. littorale subsp. uliginosum, C. pulchellum subsp. pulchellum та subsp. meyeri, Shenkia spicata), зморшкуватого типу характерна лише для листових пластинок C. erythraea. Епікутилярний віск в усіх досліджених зразків у вигляді кірок. Рельєф поверхні листків досліджених таксонів остеохоплюючий (C. pulchellum subsp. meyeri та subsp. pulchellum,

C. erythraea, C. littorale subsp. uliginosum), горбкуватий (C. erythraea). По периферії адаксіальної поверхні листових пластинок у рослин C. erythraea, на відміну від інших досліджених таксонів, наявні трихоми (гачки середньої довжини).Отже,заознакамиультраструктуриповерхнілистовихпластинокусі досліджені таксони дуже подібні. Серед них найбільш чітко відрізняється від інших таксонів C. erythraea, головним чином, завдяки наявності опушення.

В результаті порівняльного аналізу ультраструктури чашолистиків Centaurium s.l. флори України встановлено, що клітини епідерми в усіх досліджених зразків характеризуються чіткими контурами, витягнутими проекціями та звивистими обрисами. На абаксіальній епідермі в усіх досліджуваних зразків наявні аномоцитні продихи орієнтовані вздовж проксимальних стінок епідермальних клітин. Кутикула борозенчастого типу добре розвинена на всіх чашолистках досліджених таксонів. Епікутилярний віск у вигляді різнонаправлених пластинок наявний у C. pulchellum subsp. meyeri та Shenkia spicata. Рельєф поверхні чашолистків досліджених таксонів східчастий. Адаксіальна поверхня чашолистків C. littorale subsp. uliginosum, C. pulchellum subsp. meyeri, C. erythraea характеризується простим опушенням сформованим густо розміщеними папілами. Таким чином, за ознаками ультраструктури поверхні чашолистків досліджені зразки дуже подібні. Серед них найбільш чітко відрізняється від інших таксонів C. pulchellum subsp. meyeri (тип воску, наявність опушення). Наші дослідження показали, що найбільш значущими ознаками як листків так і чашолистків для диференціації таксонів є тип трихом.

Surface texture of leaves and sepals of the species Centaurium Hill and Schenkia Mans. (Gentianaceae) of the flora of Ukraine

Gladka T.O, Shiyan N.M., Futorna O.A.

The surface ultrastructure of leaves and sepals of the 4 species Centaurium Hill and Schenkia Mans. of the flora of Ukraine have been studied using SEM. We discovered the common characteristics for all species (amphistomous type of leaf, regularly spaced, unimmersed anomocitic stomata, well-developed cuticle, general type of surface structure) and signs which varies (presence of hairs and glands, wax deposits and type of trichomes).

17

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

МАТЕРІАЛИ ДО ПОШИРЕННЯ

RUBUS ORTHOSTACHYS G. BRAUN В УКРАЇНІ

Гончаренко В.І.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна

E-mail: vherbarium@ukr.net

Rubus orthostachys G. Braun є центральноєвропейським видом, який поширений від сходу Франції до Польщі та заходу України. Для флори України цей вид вперше був наведений нами (Гончаренко, 1998) одночасно із Л.С. Красовською (1998) із двох різних місцезростань. Він вважається ендеміком Європи (Kurtto, Weber, Lampinen et al., 2010). У «Флорі Східної Європи» Л.С.

Красовська (2001) наводить цей вид лише для Західного району флори. Проте пізнішемивиявилидляR.orthostachys новімісцезростаннянатериторіїУкраїни. І на сьогодні R. orthostachys є відомим з наступних локалітетів: “Volyns'ka obl., Shatsk distr., v. Pischa, 1,2 km in south-west. on the bank canal l. Mal. Kornia-l. Ostrivians’ke. VH 1420. 25.06.2005. V.I. Honcharenko; Волинська обл, Шацький р-н,с.Піща,північно-західніоколиці,надамбібіля4ставу.VH1699.15.06.2006.

В.І.Гончаренко;Lviv,stationSykhiv,1kmineast,bymixedforest, inbushes.VH354. 05.07.2000.V.I.Honcharenko;Lvivs’kaobl.,Javorivdistr.,v.Ivano-Frankovo,south- east bank l. Janivskyj stav, side of the road. VH 498. 01.08.2001. V.I. Honcharenko; Volyns’ka obl., Shatsk distr., v. Pischa, 1,2 km in south-west, on the bank canal l. Mal. Kornia-l. Ostrivians’ke. VH 1420. 25.06.2005. V.I. Honcharenko; Lviv, station Sykhiv, 0,8 km in east, on waste in bushes. VH 1443. 05.07.2005. V.I. Honcharenko;

Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Полоничево, Ємільчинський ДЛГ, Ємільчинське л-во, кв. 4, на узліссі вільшняка вздовж меліоративного каналу. 18.08.2009.О.О.Орлов;Житомирськаобл.,Овруцькийр-н,околиціс.Селезівка, в охоронній зоні Поліського природного заповідника. 23.09.2011.О.О. Орлов“. Таким чином, Rubus orthostachys на території України є більш поширеним видом, ніж вважалося раніше. З огляду на зазначене, залишається відкритим питання щодо східної межі ареалу цього виду у Європі.

Materials to distribution Rubus orthostachys G. Braun in Ukraine Honcharenko V.I.

It is reported about the distribution Rubus orthostachys G. Braun in the territory Ukraine and known localities.

БРИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ НА ТЕРРИТОРИИ Г. БЕРДЯНСКА ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ

Дементьева А.Н., Машталер А.В.

Донецкий национальный университет, Донецк, Украина

E-mail: deme-anya@yandex.ru

В последнее время исследование мохообразных становится все более актуальным. Однако многие территории Украины до сих пор остаются

18

Phytobiota and mycobiota of aquatic and terrestrial ecosystems

недостаточно изученными бриологами. Одной из таких территорий является г. Бердянск Запорожской области.

Сбор, гербаризацию и определение собранного материала мы проводили по стандартным общепринятым методам и методикам с мая 2011 г. по ноябрь 2012г.Территорияг.Бердянскабыларазделенаназонысогласноклассификации Ревы М.Л. (Рева, 1976). Были исследованы следующие зоны города: культурфитоценозы, селитебные ландшафты и промышленные территории. Для сравнения результатов была выделена условно чистая зона (с. Бердянское Бердянского р-на Запорожской обл.), отдаленная от города на 28,6 км.

Было собрано 70 образцов мхов, из которых на сегодняшний день нами определено 13 видов, принадлежащих к отделу Bryophyta, 2 классам Bryopsida

иPolytrichopsida, 9 семействам и 9 родам. Мохообразные были исследованы в нескольких экотопах: почва, кора деревьев (р. Acer L. и р. Populus L.), каменистые субстраты. Были выделены следующие группы мхов: эпигеиды, эпифиты, эпилиты. На территории культурфитоценоза на почве у основания дерева был отмечен Dicranum scoparium Hedw. (эпигеид), на стволе деревьев нами были обнаружены: Hypnum cupressiforme Hedw., Orthotrichum pallens

Bruch ex Brid. и Amblystegium serpens (Hedw.) Schimp. (эпифиты). На бетонной стененаминайденBryum argenteum Hedw.(эпилит). Мохообразныеселитебной зоны были исследованы в центральной части города: на бетонном бордюре был обнаружен вид Barbula convolute Hedw. (эпилит), у основания дома на асфальте были найдены виды Polytrichum piliferum Hedw. и Bryum mildeanum Jur. (эпилиты), на мощном почвенном наносе на асфальте был отмечен Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid. (эпилит), на стволе клена нами был обнаружен вид Leskea polycarpa Hedw. (эпифит). На промышленных территориях нами были обнаружены: Bryum argenteum и Ceratodon purpureus (эпилиты), Orthotrichum affine Schrad. ex Brid. (эпифит). В условно чистой зоне найдены: Bryum funckii

Schwaegr. (эпигеид), Orthotrichum pallens и Hypnum cupressiforme (эпифиты),

Tortula muralis Hedw. (эпилит). Из определенных видов четко выделяются космополиты, которые обширно представлены практически на всех исследуемых территориях – Ceratodon purpureus и Bryum argenteum.

Таким образом, в селитебной и промышленной зоне преобладают эпилитные виды мхов, а в культурфитоценозе и условном контроле эпигейные

иэпифитные. Этот факт можно объяснить приспособленностью бриофитов к выживанию в сложных городских условиях.

Briological research in Berdyansk Zaporozhye region Dementeva A., Mashtaler A.

We have lead the briological research in Berdyansk from May 2011 to November 2012 year.We researched the following areas of the city: park, residential landscapes and industrial areas. Mosses have been investigated in several ecotopes: soil, bark, rocky substrates. To date we have identified 13 species of mosses.

19