Biodiversity2013

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Засвоєння ліміту вилову ляща становило 80 %. Коефіцієнт природної смертності - 0,16, коефіцієнт вилову - 0,27. Запас ляща на сьогодні становить 450 т. Низькі показники поповнення, зменшення показників плодючості, зміщення середнього віку самиць в бік молодших вікових груп, свідчать про доцільність встановити ліміт вилову ляща в 2013 р. не вище 80 т.

Characteristics of the spawning populations of bream (Abramis brama L.) the Zaporozhian Reservoir

Marenkov O.M.

Provides information on the current status and the fishing stock of bream. Linear age-specific of bream, fecundity of fish and values of natural replenishment was given. Calculated the volume of allowable catch bream in 2013.

СОВКИ (LEPIDOPTERA: NOCTUIDAE) КРАСНОЙ КНИГИ ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ (УКРАИНА)

Махина В. О., Триль В. Г.

Днепропетровский национальный университет им. Олеся Гончара, Днепропетровск, Украина

E-mail: veronika.afanaseva@gmail.com

Днепропетровская область расположена на севере Степной зоны Украины, регион характеризуется сложностью рельефа и разнообразием природных экосистем на относительно небольшой территории. Антропогенной трансформации подвергнуто около 97% площади области, что привело к угрозе исчезновения ряда стенобионтных видов.

ВопросохраныредкихиисчезающихчешуекрылыхстепногоПриднепровья остро стал уже к началу 70 годов ХХ столетия. Проблема отражена в работах известного лепидоптеролога В.А. Барсова (1968, 1975, 1983; 1984), в которых длярегионауказаны18видовсовоктребующихохраны.Последнеедесятилетие проводятсяинтенсивныеисследованиясовокфауныДнепропетровскойобласти, публикуются работы посвященные инвентаризации и охране (Голобородько и др.,2009;Афанасьеваидр.,2010;Ключкоидр.,2011).В2011годувышлавсвет «Красная книга Днепропетровской области. Животный мир», в которой совки занимают 38% от общего числа чешуекрылых, охраняемых в регионе. Основой для составления списка нуждающихся в охране видов Noctuidae послужили регулярныеисследованиявбольшинстверайонахобластинапротяженииболее полувека.

Из 400 видов совок фауны региона, природоохранный статус присвоен 29, из 17 родов и 8 подсемейств. К категории «уязвимые» отнесено 12, «редкими» являются 16 видов, Catocala pacta (Linnaeus, 1758) известна в области по единственнойнаходкеизг.Днепропетровскиимеетстатус«неопределенный». Восемь видов совок регионального Красного списка, охраняются в Красной книгеУкраины(2009).Наибольшееколичествоохраняемыхвидовпринадлежит к родам Cucullia Schrank 1802 (10 видов), и Catocala Schrank, 1802 (3 вида).

100

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

Основными рефугиумами редких совок в области являются целинные участки степи по склонам балок правобережья долины р. Днепр. Здесь зарегистрировано 75% видов, охраняемых в региональном красном списке. По единичным находкам с правобережья известны: Cucullia magnifica Freyer, 1839, C. argentea (Hufnagel, 1766), C. xeranthemi Boisduval, 1840, Heliothis incarnata (Freyer, 1838), Gortyna borellii Pierret, 1837. Только в долине р. Самара регистрируются Cucullia asteris ([Denis & Schiffermüller], 1775), Schinia cognata

(Freyer, 1833), Phragmatiphila nexa (Hübner, [1808]).

Noctuidae Lepidoptera of Dniepropetrovsk regional Red Book, Ukraine Mahina V., Triеl V.

This concerns to protection problems of Dniepropetrovsk region Noctuidae. The analysis is given to 29 species enlisted in The Red Book Of Dnepropetrovsk Region.

ХАРАКТЕРИСТИКА ІХТІОФАУНИ ДЕЯКИХ КОЛЕКТОРІВ У М. КИЇВ

Медовник Д. В., Алексієнко В. Р.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

E-mail: fallen91@meta.ua

На багатьох малих річках Києва споруджено колектори, для яких типові відсутність освітленості та вищої рослинності, мала глибина (переважно до 0,5 м) та місцями сильна течія (до 0,5 м/с). Попри екстремальні умови існування, в деяких із колекторів зустрічаються риби.

Зметою дослідження якісного та кількісного складу іхтіофауни колекторів

у2010-2012 рр. проведені візуальні спостереження та відлов риб за допомогою підсаки. Досліджено 9 колекторів м. Київ, риби виявлені у 5 з них. Не виявлено рибуверхньомуколекторінар.Нивка,вколекторахнарічкахКловіОріхуватка та на струмку Кадетський Гай.

У нижньому колекторі на р. Нивка виявили 8 видів риб: краснопірка звичайна (Scardinius erythrophthalmus (L.), 1758), карась сріблястий (Carassius gibelio (Bloch), 1782), гірчак європейський (Rhodeus amarus, (Bloch) 1782), чебачокамурський(Pseudorasbora parva (TemminckandSchlegel),1846),пічкур звичайний (Gobio gobio (L.), 1758), окунь звичайний (Perca fluviatilis, L., 1758),

головешка ротань (Perccottus glenii, Dybowski, 1877) та колючка триголкова (Gasterosteus aculeatus (L.), 1758). Масовими були чебачок (44%), пічкур (31%)

та карась (23%).

Уколекторі на р. Либідь було відмічено 7 видів риб: плітка звичайна

(Rutilus rutilus rutilus (L.), 1758), ялець звичайний (Leuciscus leuciscus (L.), 1758),головеньєвропейський(Leuciscuscephalus(L.),1758),в’язьєвропейськосибірський (Leuciscus idus (L.), 1758), верховодка звичайна (Alburnus alburnus (L.), 1758), карась сріблястий та окунь. Домінував в уловах в’язь, часто траплялись плітка, карась та окунь.

Уколекторі на р. Дарничанка виявили 4 види риб: верховодка, карась сріблястий,чебачокамурськийтаголовешкаротань,якізустрічалисьпоодиноко.

101

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Уколекторі на р. Золоче виявили 2 види риб – карась сріблястий та в’юн (Misgurnusfossilis(L.),1758),якібулипредставленіпоодинокимиекземплярами.

Уколекторі на р. Совка виловлено 1 екземпляр карася сріблястого.

Такимчином,у5колекторахвиявлено14видівриб,щоналежатьдо5родин. Попринесприятливіумови,рибиздатнітривалийчасіснуватиуканалізаційних колекторах, куди вони заносяться із відкритого русла річок.

Characteristic of the ichthyofauna of some sewers of Kyiv Medovnyk D., Aleksienko V.

9 sewer collectors on small rivers in Kyiv were researched.There were registered 14speciesoffishesbelongingto5familiesin5ofsewercollectors.Themostcommon is silver carp, also such eurybiontic species as Pseudorasbora parva (Temminck and Schlegel, 1846) and Perccottus glenii, Dybowski, 1877 were often met.

СУЧАСНИЙ СТАН ТЕРІОФАУНИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «КРЕМЕНЕЦЬКІ ГОРИ»

Оніщук А. С.

ЛНУ імені Івана Франка, Львів, Україна НПП “Кременецькі гори”, Кременець, Україна

E-mail: LikaOAS1@mail.ru

Територія національного природного парку «Кременецькі гори» входить до Кременецького горбогірного лісового району. Різновікові лісові масиви створилискладниймозаїчнийландшафт,щосприятливовпливаєнаформування видового спектру фауни хребетних.

Комахоїдні(Insectivora).Наймасовішийінайпоширенішийповсійтериторії вид – кріт звичайний (Talpa europaea). Крім того часто трапляються мідицеві: мідиця звичайна (Sorex araneus) і мала (Sorex minutus). Поширення їжака європейського (Erinaceus europaeus) приурочене до узлісь.

Рукокрилі (Chiroptera). Поширені тут нетопир (Pipistrellus), лилик

(Vespertilio), підковоніс малий (Rhinolophus hipposideros). З червонокнижних видівтутзустрічаютьсянічницявелика(Myotis myotis)тавуханьбурий(Plecotus auritus). Детальне дослідження представників даного ряду не проводилось.

Зайцеподібні (Leporiformes). Заєць-русак (Lepus europaeus) - синантропний вид, тому кормові та захисні фактори утримують його в межах ліс-поле.

Гризуни(Rodentia)–найбільшчисельнийряд,якийвключаєгрупуназемних ссавців. Масовими видами для парку є мишак лісовий (Sylvaemus sylvaticus) та нориця руда (Myodes glareolus). Для листяних насаджень характерне домінування мишака жовтогорлого (Sylvaemus flavicollis). Зустрічається також і мишапольова(Apodemusagrarius)Відповіднодолітературнихданих(Рудишин, 1975) тут трапляються вовчки лісовий (Dryomys nitedula) та сірий (Myoxus glis), проте нами вони спостережені не були. Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris) зустрічається по всій території. Також в межах парку відмічена популяції

102

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

(не менше 6 особин) бобра європейського (Castor fiber). В окультурених та природних біотопах зрідка трапляються хом´як звичайний (Cricetus cricetus) та пацюк сірий (Rattus norvegicus).

Хижі (Carnivora). Лисиця звичайна (Vulpes vulpes) та борсук звичайний (Meles meles) зустрічаються у різновікових різнопорідних лісостанах із середньою повнотою 0,6-0,8. Зустрічаються тут куниця кам´яна (Martes foina), яка селиться в каміннях, розколинах скель, горищах.

Ратичні (Artiodactyla). Козуля європейська (Capreolus pygargus) та свиня дика (Sus scrofa) трапляються по всій території парку, але топічно перебувають у певній залежності від таких екологічних факторів, як кормність, захищеність та турбування лісових угідь.

Теріофауна НПП «Кременецькі гори» представлена широким спектром видів, характерних для цього регіону. Подальші дослідження повинні стосуватися вивчення динаміки популяцій та щільності розселення ссавців.

Current status of mammal fauna of the national park “Kremenets Mountains” Onishchuk A.

The data regarding the current state of the mammal fauna of the national park «Kremenets mountains».

ОРНІТОФАУНА ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОСМУГ В АГРОЛАНДШАФТАХ ДНІСТРОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКОЇ ПІВНІЧНОСТЕПОВОЇ ПРОВІНЦІЇ

Петрович О.З.

Науковий центр екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України, Київ, Україна

E-mail: petrovych.o@gmail.com

Наші дослідження приурочені до полезахисних лісосмуг, як важливих для птахів біотопів в умовах сучасного агроландшафту. Метою дослідження є вивчення орнітофауни полезахисних лісосмуг Дністровсько-Дніпровської північностепової провінції.

Обліки проводилися в межах Вознесенського району Миколаївської області, маршрутним та точковим методами. Для досліджень обрано 28 лісосмугзрізнимихарактеристикамивидовогоскладуіструктурирослинності, конструкції, віку та стану. Загальна довжина досліджених лісосмуг склала 39 км, загальна площа – 85 га. Роботи проведено у весняний, раньо-літній, пізньо-літній та осінній періоди.

Проведені обліки виявили 64 види птахів, 50 з яких постійно зустрічалися в лісосмугах та на закрайках у гніздовий період. Під час обліків спостерігалися представники таких рядів: Falconiformes – 9 видів (5,76% від загальної кількості видів), Galliformes – 3 види (1,92%), Columbiformes – 4 види (2,56%), Cuculiformes – 1 вид (0,64%), Caprimulgiformes – 1 вид (0,64%), Upupiformes

103

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

– 1 вид (0,64%), Coraciiformes – 1 вид (0,64%), Piciformes – 4 види (2,56%), Passeriformes – 40 видів (25,6%).

У пізньоосінній період проведено обліки гнізд на кущах та деревах. В прочищених лісосмугах продувної конструкції з одновидовим складом дерев та шириною 15-18 м виявлено до 3-4 гнізд/1 га. У лісосмугах напівпродувної та непродувної конструкції шириною 20-30 м зі змішаним видовим складом дерев та різноманітним підліском виявлено до 20 гнізд /1 га. Більша кількість гнізд виявленанакущахшипшини таглоду,нависотідо 1,5м, вздовжкраївлісосмуг, біля прогалин та на перших 50 м лісосмуг.

Щільністьптахівтаїхвидовийскладсильноваріюєвзалежностівідсезону. В гніздовий період середня щільність населення птахів становить 42 особин/ га. Найбільша кількість птахів спостерігалася нами у пізньо-літній та раньоосінній період під час міграцій, коли були відмічені змішані зграї Passeriformes від 50 до 300 особин та максимальна щільність становила до 150 особин/га.

Avifauna of shelterbelts in agricultural landscapes into Dniester-Dnieper northern-steppe province

Petrovych O.Z.

Field data collected in the shelterbelts of the Dniester-Dnieper northern-steppe province. The specific composition of bird communities of the shelterbelts was determined. The habitat distribution of birds was investigated.

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ НАЗЕМНИХ МОЛЮСКІВ ПІВНІЧНОЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ МАЛОГО ПОЛІССЯ

Рибка К.М.

Інститут екології Карпат НАН України

E-mail: katerina.ribka@yaydex.ua

Було досліджено малакофауну у різних типах біотопів північно-західної частини Малого Полісся (Ратнянський, Радехівський, Кам’янко-Бузький райони). Дослідження проводили протягом 2010-2012 років на луках, ділянках хвойних, мішаних лісів. Антропогенно трансформовані біотопи у межах міст були представлені деревно-кущовими насадженнями, ділянками суходільних лук і рудеральною рослинністю. На основі індексу видової подібності (Чекановського-С’єренсена) було виділено малакокоплекси у залежності від факторів вологості, лісорослинниих умов (деревостій, травостій, підстилка, тип ґрунту). За подібністю видового складу наземних молюсків було виділено чотири групи фітоценозів: 1) остепнені луки, пустирі та пустища; 2) мезофільні лісо-лучні і чагарникові угруповання, мезофільні луки; 3) грабово-дубовий і ліщиновийсугруд:4)лучно-степоварослинністьтазалишкилучноїрослинності.

Найбільшим видовим багатством наземних молюсків серед фітоценозів Малого Полісся відрізняються чорновільхові та грабово-дубові, грабово- сосновіліси–23і20видіввідповідно.Найменшевидоверізноманіттямолюсків у соснових лісах – 4 та на остепнених луках – 8.

104

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

Малакофауна антропогенно трансформованих територій (деревночагарниковінасадження,територіїзрудеральноюрослинністю)збагачуєтьсяза рахунок антропохорних і еврибіонтних видів наземних молюсків (15-18 видів).

На території дослідження було зареєстровано 47 видів наземних молюсків Gastropoda, Pulmonata, які належать до 17 родин і 36 родів. З них голарктичних

–5видів,європейських–28,західнопалеарктичних–4,європейсько-сибірських

–4, середземноморських – 2, середземноморсько-понтійських – 4 види. Були встановлені такі ландшафтно-зонально групи наземних молюсків: неморальні види – 57,5%, бореальні – 10,6%, широкопоширені – 17%, степові – 14,9%. На території Малого Полісся присутні європейські гірські види, більшість з них відносяться до групи карпатсько-подільських видів (Байдашніков, 1996, 2000, 2002), які мешкають виключно у широколистяних лісах. Це такі види як: Perforatella dibothrion (Kim.), Alinda stabilis (L.Pfer.), Plicuteria lubomirskii

(Slós.), Faustina faustina (Rssm.). Сучасне розповсюдження карпатських видів

молюсків на рівнині демонструє чіткий зв’язок з лісовими масивами, а у середині останніх – з глибокими ярами, берегами лісових струмків та іншими вологими стаціями (Сверлова 2005).

Булозареєстрованодвамонтанівидиназемнихмолюсків–Granaria frumentum (Drap.) Plicuteria lubomirskii (Slós.), які занесені до Червоної книги України.

Species diversity of terrestrial snails of north-WESTERN part of Male Polissya

Rybka K.M.

Malakofauna of Male Polissya was presented by 47 species of terrestrial snails which belong to 17 families and 36 genera. The highest species diversity is formed in areas of broad-leaved deciduous forests and in shaded areas and outskirts. The least by the number of species characterized coniferous forests and heahts. The most number of species was registered in anthropogenic biotops (gardens and parks). The rare species known only from the single localities are selected.

ТРОФІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ЖУКІВ - ЛИСТОЇДІВ (COLEOPTERA, CHRYSOMELIDAE) З ДЕЯКИМИ ТРАВ’ЯНИМИ ТА ЧАГАРНИКОВИМИ РОСЛИНАМИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Сачок О.С.

Львівський національний університет ім. І.Франка, Львів, Україна

E-mail: oksachok@rambler.ru

Дані щодо фауни листоїдів були досить фрагментарними і не повними. Перші про них згадки і окремі фауністичні списки опубліковано в другій половині XIX і на початку XX ст. в околицях Львова, теренах колишньої Галичини і Карпат (Nowicki, 1973); (Lomnicki,1884), (Weise, 1876); (Reitter, 1878); (Holdhaus, 1919в) та інші. Відомості про видовий склад, поширення і кормові зв’язки листоїдів України опубліковані переважно в загальних еколого-фауністичних працях О.Кришталя (1949), С.Медведєва і Д.Шапіро (1965), В.Бровдія (1974, 1976).Жуки й личинки листоїдів живляться переважно листками різноманітних деревних, чагарникових і трав’янистих рослин. Багато

105

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

видів твердокрилих України є трофічно спеціалізованими, тобто живляться близькоспорідненими рослинами або особинами лише одного роду. Менше видів листоїдів можуть живитись на рослинах, що належать до різних родин. Кормоваспеціалізаціяжуківвиявляєтьсятакожуїхпристосуваннідоживлення у дорослих та личинкових стадії особин на певних частинах рослин. Метою нашої роботи було встановити фауну та трофічну спеціалізацію жуківлистоїдів на північно-східному макросхилі Чорногори (Українські Карпати). Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: вивчити видовий склад листоїдів, встановити особливості їх біотопічного розподілу, їхню трофічну спеціалізацію до певних видів рослин в межах району досліджень. Матеріалом для дослідження зв’язків твердокрилих з рослинами Українських Карпат слугують власні збори комах і спостереження протягом вегетаційних періодів 2009-2012 років. Збір матеріалу проводили на північно-східному макросхилі Українських Карпат, в районі біологічного стаціонару Інституту екології Карпат НАН України (полонина Пожижевська) на ділянках: г. Брескул (1750 м.н.р.м.); г. Пожижевська (1800 м.н.р.м.); Урочище «Цибульник» (1550 м.н.р.м.). Визначення комах проводили згідно визначника Плавильщиков Н.Н., «Определитель насекомых Эвропейской части СССР» (під ред. Бей-Биенко). Трофічну спеціалізацію жуків-листоїдів ми досліджували на прикладі рослин різних родин, а саме: Senecio carpaticus Koch (Asteraceae), Rumex carpaticus

Zapal.(Polygonaceae), Duschekia viridis Opiz (Chaix) (Betulaceae).

Встановлено, що з жовтозіллям карпатським, у порівнянні з іншими рослинами Українських Карпат, трофічно пов’язано найбільша кількість листоїдів – 6. Це переважно листоїди роду Chrysochloa, а саме: Chrysolina umbratilis Ws., Chrysochloa tristis F.і ін. Це можна пояснити тим, що види цього роду найбільше зустрічаються у вологих хвойних і листяних лісах, субальпійських і альпійських луках, а це саме біотопи в яких росте жовтозілля. Встановленозначноменшукількістьлистоїдівнащавлі–видиродуGastrophysa. Види цього роду є типовими олігофагами, саме види Gastrophysa viridula Deg. і Gastrophysa polygoni L.є добре пристосованими видами до гірських умов. Duschekia viridis (Chaix) Opiz а найбільш активно відвідували листоїди Agelastica alni L. Це можна пояснити тим, що ці види траплялись на висоті 1500 і вище м.н.р.м. і з переходом з альпійського до субальпійського поясу їхня кількість істотно збільшується.

Велика втрата листкової поверхні послаблює рослини, зменшує їх річний приріст, значно знижує ріст їх пагонів, а це в свою чергу призводить до збіднення видового різноманіття рослин Українських Карпат.

Sachok O.S.

It was determined, that 12 species of the beetles are related by trophical relations with the Senecio carpaticus Koch., Rumex carpaticus Zapal., Duschekia viridis Opiz (Chaix)ofUkrainianCarpathian.Itwasanalyzedtrophicspecializationaboutespecially their biotope section and than it was estimated the percentage of damage their plants.

106

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

ОСОБЕННОСТИ СЕЗОННОЙ АСПЕКТИВНОСТИ НАСЕЛЕНИЯ ПТИЦ ГОРОДА ЕЛАБУГА (РЕСПУБЛИКА ТАТАРСТАН)

Соловьева Е.А.

Институт систематики и экологии животных СО РАН, Новосибирск, Россия

E-mail: lady.kati.88@yandex.ru

В сообщении приведены некоторые результаты, полученные по круглогодичныммаршрутнымучетамптицввосьмиместообитанияхг.Елабуга и ее окрестностях с 16.10.2010 по 15.10.2012 гг.

Анализсобранныхматериаловпоказал,чтосезоннаяаспективностьсообществ птиц,срокиихнаступления,атакжепродолжительностьфенологическихсезонов по числу границ не совпадают. Формирование аспекта массового прилета и пролетаптицзапаздываетпочтинаполмесяцапоотношениюксоответствующему фенологическому сезону весны. Период отлета и начала летне-осеннего пролета птичьего населения соответствует спаду лета, опережая начало осени. Это было установлено для населения птиц новосибирского Академгородка и Омска (Цыбулин, 1985; Одинцева, 2012). С.М. Цыбулин считал, что это связано

спроявлением адаптации птиц к большой изменчивости и неустойчивости по годам климата Западной Сибири. А.А. Одинцева связывает запаздывание

стем, что в городах со специфичными микроклиматическими условиями наиболее значимые процессы проходят в синантропной части населения птиц, а миграционные процессы еще малозначительны. Оживление весны почти совпадает по срокам с аспектом окончания прилета и гнездования. Переход к гнездованию и послегнездовых кочевок повторяет границу наступления лета. Перелетные птицы заканчивают отлет ко времени завершения сезона золотой осениипокидаютместагнездованиядонаступлениязимниххолодов.Откочевка

зимующих птиц и перелом зимы происходит в сходные сроки. Фенологические сезоны стабильны в отличие от сезонной аспективности

птиц, которые обусловлены характером местообитаний и их климатическими особенностями в годы наблюдений. Наиболее стабильны по числу и длительности аспекты участков застройки. Эта особенность также характерна дляЛесосибирска(Шеломенцева,2009).Большоечислосезонов,отличающихся по срокам в годы наблюдений, выявлено для березово-сосновых парков, кладбищ, сосновых лесов, малых и средних рек.

По степени выраженности сезонной аспективности в ряду: население участков индивидуальной застройки – многоэтажной, малоэтажной застройки, кладбищ, сосновых лесов – березово-сосновых парков – рек прослежено снижение количества периодов (9–8–7–5).

При сопоставлении временной динамики населения птиц Елабуги с опубликованными сведениями по внутригодовой изменчивости орнитокомплексов новосибирского Академгородка, Новосибирска, Бийска, Горно-Алтайска, Лесосибирска, Омска (Цыбулин, 1985; Козлов, 1988; Беликова, 2007; Малкова, 2008; Шеломенцева, 2009; Одинцева, 2012) не выявлено связей междусрокамисезоннойаспективностиигеографическимположениемгородов.

107

«Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.» Odessa, 2013

Features seasonal aspectivnost of birds population of Yelabuga city (Republic of Tatarstan)

Solovyova E.

The article presents some results of an year-round route registration birds in eight biotops ofYelabuga city and its surroundings from 16.10.2010 to 15.10.2012.

As a result of the analysis made it was revealed that seasonal aspektivnost of birdscommunities,thetimingofit’soccurrenceanddurationofphenologicalseasons on the number of boundaries do not match.

НАСЕКОМЫЕ - ВРЕДИТЕЛИ МАЛЬКА РЫБ

Тарасенко А. А.

Харьковская государственная зооветеринарная академия, Харьков, Украина.

E-mail: Bogomol201@mail.ru

В рыбных хозяйствах большой ущерб малькам рыб наносят водяные насекомые: жуки, клопы, личинки стрекоз. Видовой состав их изучался путем отлова водяным сачком и водяными ловушками.

Обнаруженные нами насекомые-вредители рыбных хозяйств Харьковской области представлены следующими видами: Стрекозы – ODONATA, Полужесткокрылые или клопы – HEMIPTERA, Твердокрылые или Жуки –

COLEOPTERA.

Стрекозы – ODONATA

Семейство Настоящие стрекозы – Libellulidae

Стрекоза плоская – Libellula depressa L., Стрекоза жёлтая – Sympetrum fiaveolum L.,

Стрекоза четырёхпятнистая – Libellula guadrimaculata L.,

Стрекоза перевязанная – Sympetrum pedemontanumAllioni.,

Стрекоза обыкновенная – Sympetrum vulgatum L., Стрекоза бронзово-зеленая – Cordulia aenea L. Семейство Коромысло –Aeschnidae Коромысло рыжее – Aeschna isosceles Mull.,

Коромысло большое –Aeschna grandis L.,

Коромысло синее – Aeschna cyanea. Семейство Дедка – Gomphidae

Дедка обыкновенная – Gomphus vulgatissimus L.

Полужесткокрылые или клопы – HEMIPTERA Семейство водяные скорпионы – Nepidae

Ранатра – Ranatra linearis L,

Водяной скорпион – Nepa cinerea Latreille. Семейство Гладыши – Notonectidae

Гладиш – Notonecta glauca L.

Твердокрылые или Жуки – COLEOPTERA Семейство плавунцы – Ditiscidae

108

Fauna of aquatic and terrestrial ecosystems

Поводень – Graphoderes cinereus L., Полоскун – Acilius sulcatus L.,

Окаймлённый плавунец – Macrodytes marginalis L., Скоморох – Cybister laterimarginalis De Geer.

Insect-vermin of young-fish

Tarasenko A.

Specific composition of insect-vermin of fish farming of Kharkov region has been studied. It is presented by ODONATA, HEMIPTERAand COLEOPTERA.

СЕЗОННЫЕ МИГРАЦИИ ГУСЕОБРАЗНЫХ В ОЛЕКМИНСКОМ ЗАПОВЕДНИКЕ

Тирский Д.И.

ФГУ Государственный природный заповедник «Олекминский», Олекминск, Россия

E-mail: td1961@mail.ru

Видовой состав гусеобразных, пролетающих через территорию Олекминского заповедника, представлен 24 видами. Только пролетными являются 9 видов, остальные представлены и пролетными и гнездовыми группировками. Достаточно массовыми видами являются гуменник, лебедь-кликун, кряква, шилохвость, чирок-свистунок, хохлатая чернеть. Неравномерное распределение водно-болотных угодий, их ограниченное разнообразие обусловливает наличие только двух мест, где наблюдается выраженный пролет и регулярные остановки мигрантов озёрно-болотные комплексы в долине р. Олекмы и, в меньшей мере, истоки р. Туолбы. Общая численность гусеобразных пролетающих через территорию заповедника во время сезонных миграций находится на уровне 10000–20000 особей. Однако водно-болотные угодья заповедника привлекают как места отдыха и кормежки в среднем только 5% мигрантов, а для основной части мигрирующих особей гусеобразныхнаблюдаетсятранзитнаяформапролёта.Динамика,срокипролёта практически те же, что и на Лено-Амгинском междуречье и соответствующих участках долины р. Лена. Некоторые отличия прослеживаются в численности отдельных видов. Так здесь, имеет место выраженный пролёт лебедя-кликуна, которого учитывается до 4,5–5,5 тысяч за сезон.

Многолетняя динамика миграционной численности у ряда видов гусей, лебедей и уток имеет разнонаправленные тенденции (явное нарастание, цикличные колебания, снижение). Однако общее количество мигрирующих по территории ГПЗ «Олекминский» гусеобразных проявляет тенденцию к снижению, что прослеживается по материалам наблюдений как весенних миграций, так и осеннего пролета

109