Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. Розкрийте зміст та специфіку іноземних інвестицій.

2. Охарактеризуйте основні види та форми іноземних інвестицій.

3. Охарактеризуйте зміст міжнародної інвестиційної діяльності та її чинники.

4. Визначте напрямки міжнародної інвестиційної діяльності.

5. Дайте характеристику прямим і портфельним іноземним інвестиціям.

6. Дайте характеристику іноземного інвестиційного кредиту.

7. Які міжнародні фінансово-кредитні установи та організації функціонують на інвестиційному ринку? В чому полягає їх роль?

8. Охарактеризуйте стан міжнародної інвестиційної діяльності в Україні.

9. Визначте та охарактеризуйте діяльність спеціальних (віль­них) економічних зон (СЕЗ).

10. Чи існують перешкоди для зростання іноземних інвестицій в економіку України? Відповідь поясність.

Література: 7, 8, 15, 17, 19, 21, 22, 23, 33, 35, 54, 58, 61.

Термінологічний словник за темою

Вільна (спеціальна) економічна зона (СЕЗ) – територія, у межах якої відповідним законодавством встановлюється і діє особливо сприятливий для учасників інвестиційної діяльності спеціальний правовий режим.

Іноземний інвестиційний кредит - економічні відно­сини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, із виплатою процента.

Спільні інвестиції – вкладення, що здійснюються суб’єктами певної країни та іноземних держав, інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

Спільні підприємства – підприємства з пайовою участю українських та іноземних інвесторів.

Змістовий модуль іі Функціональні аспекти інвестування

Тема 7. Інвестиційні проекти

Методичні поради до вивчення теми

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. Це поняття охоплює як стратегічне планування інвестиційної ді­яльності, так і практичну реалізацію щоденного оперативного управ­ління нею.

Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття «інвестиційний проект», визначимо його у трьох аспектах: як задум, як документ і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

Перший аспект має суто практичний характер, адже в його рамках інвестиційний проект ідентифікується як чітко сформульована проблема, для вирішення якої існує певний графік.

Згідно з другим аспектом, інвестиційний проект - це спеціально підготовлена документація з максимально повним описом і обґрунтуванням усіх особливостей майбутнього інвестування. У такому ро­зумінні проект є документованим інвестиційним планом.

Щодо третього аспекту, інвестиційний проект - це комплекс заходів щодо перетворення окремої системи з певною метою, в установлені терміни, визначеною вартістю і якістю результатів. Дії інвестора мають бути оптимальними для досяг­нення поставлених цілей при обмеженні часових, фінансових і матеріальних ресурсів.

Багатоаспектне визначення інвестиційного проекту дає змогу надалі точніше й повніше окреслити питання його розробки та експертизи.

На відміну від поняття «інвестиційний проект», під терміном «бізнес-план» розуміють документ, що містить лише економічний план реалізації проекту та його обґрунтування. Бізнес-план є складовою інвестиційного проекту.

Інвестиційний проект як план стратегічних дій інвестора в обраному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Не викликає сумніву той факт, що інвестор (або його ме­неджер проекту), маючи план, досягне вищих результатів, аніж у разі його відсутності. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування.

Проекти мають певні спільні ознаки, які вирізняють їх серед інших заходів і видів діяльності: спря­мованість на досягнення конкретних цілей; координоване виконання взаємозалежних дій; обмеженість у часі з чітко визначеними почат­ком і завершенням; унікальність.

У сучасному розумінні проекти (від лат. projectus - кинутий вперед) – це те, що змінює світ: зведення будівлі, науково-дослідна діяльність, рекон­струкція підприємства, створення нової організації, розробка нової технології й техніки, спорудження літака, створення кінофільму, роз­виток регіону тощо.

У методології управління проектами існує кілька визначень терміна «проект», які застосовують залежно від конкретно поставленого завдання. Зокрема, якщо результатом реалізації проекту мають бути фізичні об'єкти, проект визначає систему сформульова­них цілей, створених або модернізованих для реалізації фізичних об’єктів, технологічних прийомів, технічної і організаційної докумен­тації, матеріальних, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів їх виконання.

З урахуванням основних особливостей і обмежень проектної діяльності як виду діяльності можна дати таке визначення поняття «проект»: це комплекс взаємозалежних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей протягом обмеженого часу при обмежених грошових та інших ресурсах.

Існують різні види проектів (наукові, технічні, виробничі, фінансові, комерційні, будівельні, національні, міжнародні тощо) і різні типи їх класифікацій. Усі без винятку проекти інвестиційні, тому що без вкладення коштів реалізувати проект неможливо.

Виокремлюють кілька основних чинників, що виз­начають кожний конкретний проект: масштаб, складність, терміни реалізації, обмеженість ресурсів, вимоги до якості.

За термінами реалізації розрізняють проекти короткострокові (до одного року), середньострокові (1-3 роки) і довгострокові (понад 3 роки).

За масштабами у міжнародній практиці проекти поділяють на малі (до 10 млн. дол.), середні (10-50 млн. дол.), великі (50-100 млн. дол.) і грандіозні (понад 100 млн. дол.).

За складністю розрізняють такі проекти:

• прості (монопроекти) - окремі конкретні проекти чітко визна­ченої орієнтації та масштабу; припускають певні спрощення щодо проектування та реалізації, формування команди проекту тощо;

• мультипроекти - комплексні проекти, що складаються з моно­проектів;

• мегапроекти - комплексні проекти розвитку регіонів, секторів економіки; складаються з моно- та мультипроектів, об'єднаних однією метою.

Складові мегапроектів взаємозалежні. Вони мають спільні ресурси і єдиний час на виконання. Такі проекти можуть бути міжнародни­ми, державними, регіональними, міжгалузевими, галузевими таз мішаними. Відмітними ознаками мегапроектів є велика вартість і капіталомісткість (як правило, вони потребують нетрадиційних форм фінансування, тривалого терміну реалізації (понад 5 років), залучен­ня великої кількості учасників, а також впливають на економічне середовище регіону чи навіть країни). До мегапроектів належать міжнародні проекти, що вирізняються значною організаційною й технічною складністю та високою вартістю, а також великою роллю в економіці й політиці країн, для яких розробляються.

Виокремлюють ще й так звані бездефектні проекти, основним чинником яких є підвищена якість (атомні електростанції, греблі, мости тощо).

За видами розрізняють проекти комерційні та некомерційні залежно від мети проекту: одержати прибуток або соціальний ефект.

За характером і сферою діяльності виокремлюють такі проекти:

• промислові - спрямовані на випуск і продаж нових видів продукції (як правило, вони пов'язані з будівництвом, удосконален­ням технологій, розширенням присутності на ринку, реконструк­цією та модернізацією існуючих виробництв);

• економічні - спрямовані на приватизацію підприємств, розвиток ринку капіталів, реформування оподаткування та інші макроекономічні перетворення;

• організаційні - спрямовані на реформування системи управління, проведення різноманітних конференцій і семінарів, створен­ня нових організацій;

• дослідницькі - зосереджені на науково-дослідній діяльності, роз­робці програмних засобів, матеріалів, конструкцій тощо;

• соціальні - пов'язані з реформуванням системи соціального захисту, охороною здоров'я і довкілля, подоланням наслідків природних і екологічних катастроф, соціальних потрясінь.

На проект впливають чинники зовнішнього середовища: політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні, природні. До чинників внутрішнього середовища проекту належать стиль ке­рування, відносини між учасниками проектної команди, професіо­налізм цієї команди, засоби комунікації.

Найкраща ідея проекту нічого не варта без її реалізації. Задум і проект, що втілює його, цінні здійсненням. Реалізація проекту передбачає перебіг чітко визначених стадій розвитку проекту. Стадії проектного циклу різ­няться залежно від сфери діяльності та прийнятої системи організації робіт, але кожний проект, так само як і план, незалежно від склад­ності та обсягу необхідних для його виконання ресурсів, обов’язково передбачає дві стадії: коли проекту ще немає і коли його вже немає.

Життєвий цикл проекту (проектний цикл) - це період між моментом появи проекту і моментом його закриття.

Поняття життєвого циклу проекту важливе для дослідження й аналізу проблем фінансування пов'язаних з ним робіт і прийняття відповідних управлінських рішень під час його реалізації. Реалізація проекту потребує певної сукупності заходів, пов'язаних з оцінкою можливості реалізації проекту, його техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО), розробкою технічного й робочого проекту, контракт­ною діяльністю, плануванням ресурсів і безпосередньо роботою над проектом, закупівлею матеріалів і устаткування, матеріалізацією проекту і здаванням об'єктів у експлуатацію. Цей перелік видів діяль­ності за проектом показує, які вони різнорідні.

В теорії і практиці аналізу інвестиційних проектів існують різні підходи до порядку їх розробки та реалізації. За одним із таких підходів, у проекті можна виокремити два великих блоки робіт: основна діяльність за проектом і його забезпечення.

Основна діяльність за проектом містить доінвестиційні досліджен­ня; планування проекту; розробку технічної, проектної та кошторис­ної документації; проведення торгів і укладення контрактів; матеріа­лізацію проекту (будівельно-монтажні роботи); виконання пусконалагоджувальних робіт; здавання проекту; його експлуатацію; випуск продукції; ремонт устаткування; розвиток виробництва; демонтаж устаткування (закриття проекту).

Забезпечення проекту передбачає організаційну, правову, фінансо­ву, матеріально-технічну, комерційну (маркетингову), кадрову та інформаційну діяльність. Цей перелік неповний, тому чітко й однозначно розподілити роботи в логічній послідовності та в часі взагалі неможливо.

Інвестиційний проект як документований план інвестування складається з таких документів: 1. Економічний опис — бізнес-план і матеріали для його обґрунтування; 2. Технічна документація; 3. Технологічна документація; 4. Контрактне супроводження, тобто набір уже укладених або підготовлених контрактів (договорів) чи більш м’яких форм закріплення майбутніх взаємовідносин між можливими і реальними учасниками проекту; 5. Експертне супроводження – сукупність експертних висновків, оцінок або інших форм представлення висновків фахівців або установ, компетентних в оцінці процесів та явищ, з якими буде пов’язана реалізація проекту; 6. Інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують: учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємств про фінансово-господарську діяльність, прогнози, свідоцтва про права власності, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, які впливають на проект.

Структуру та послідовність інвестиційного проектування представлено на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Послідовність проектування в одну, дві чи три стадії

Економічний аспект проекту у формі бізнес-плану має загальноприйняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно від галузевих і регіональних особливостей проекту й бажань інвестора та його партнерів. Один із варіантів бізнес-плану інвестиційного проекту представлено в додатку Г. Бізнес-план складається з описів, коментарів, розрахунків, обґрунтувань. Зміст розділів бізнес-плану інвестиційного проекту представлено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1. Зміст розділів бізнес-плану інвестиційного проекту [20, С.59-61]

Розділ	Зміст
А	Б
1.Резюме (коротка характеристика проекту)	- концепція проекту, його перспективність і форми реалізації - ступінь розробки - вартість проекту - життєвий цикл і стадії проекту - основні економічні показники
2.Характеристика галузі, в якій реалізується проект)	- поточна ситуація та тенденції розвитку галузі (попит на продукцію галузі, рівень розвитку ринкових відносин, прибутковість галузі тощо)
3.Характеристика продукції	- особливості продукції - конкурентоздатність продукції - життєвий цикл товару - можливості удосконалення продукції - правовий захист продукції
4.Розміщення об’єкта інвестування	- інвестиційна привабливість регіону - місцезнаходження проекту - наближення до факторів виробництва та ринків збуту - вартість землі
5.Аналіз ринку	- поточний стан і прогноз розвитку - потенційні споживачі продукції - динаміка цін - конкуренти - частка ринку
6.Плановий обсяг виробництва та його структура	- загальний обсяг продукції - обсяги за номенклатурою та асортиментом продукції - річні показники
7.Забезпеченість виробництва основними ресурсами	- забезпеченість проекту сировиною, матеріалами, енергоресурсами - наявність сучасної технології, устаткування - забезпеченість виробничими приміщеннями, кадрами

Продовження таблиці 7.1

А	Б
8.Стратегія маркетингу	обсяги продаж частка ринку цінова політика канали збуту реклама
9.Управління реалізацією інвестиційного проекту	організаційно-правова форма проекту структура управління відомості про керівництво підприємства, що приймають участь у реалізації
10.Оцінка ризиків інвестиційного проекту і форми їх страхування	- якісний аналіз ризиків - рівень ризиків - заходи по зменшенню ризиків - критерії виходу із проекту
11.Фінансовий план і стратегія фінансування проекту	- обсяг інвестицій - план доходів і витрат - грошові потоки за проектом - план прибутку - точка беззбитковості - показники ефективності проекту - джерела фінансування проекту - структура джерел
12.Висновок	- загальна оцінка життєздатності проекту та потенційної рентабельності з погляду інвесторі - недоліки проекту - ймовірність здійснення та ефективність проекту
Додатки	копії контрактів копії ліцензій прейскуранти копії документів, з яких використовується інформація

Повнота та рівень розробленості бізнес-плану не лише сприяють інформаційному забезпеченню процесу прийняття рішення стосовно інвестування, а й свідчать про кваліфікацію та обізнаність у своєму бізнесі розробника проекту, рівень його ділових якостей.

Розробка інвестиційного проекту є методом аналізу та прогнозування роботи підприємства, а тому важливими є і результат, і процес роботи над проектною документацією. Бізнес-план проекту має бути простим і зрозумілим за формою, глибоким і деталізованим за змістом і складом, містити лише перевірену інформацію, конкретні твердження, необхідні показники і розрахунки, бути стислим і добре оформленим документом. Незалежно від того, хто і як здійснював розробку бізнес-плану для інвестора, слід виокремити етап аналізу бізнес-плану як складової процесу управління інвестуванням.

Аналіз інвестиційних проектів — це комплекс методичних і практичних прийомів розробки, обґрунтування і оцінки доцільності реалізації проекту. Лише невелика частина інвестицій не дає очікуваного результату з незалежних від інвестора причин. Переважна частина проектів, що виявилися збитковими, могли бути не допущені до реалізації якби попередньо був проведений якісний аналіз з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх якостей кожного проекту.

Аналіз інвестиційних проектів здійснюється на основі комплексного вивчення всіх аспектів майбутнього інвестування і, як правило, включає наступні розділи:

1. Попередній аналіз концепції інвестування.

2. Ідентифікація проекту (регіон, галузь, роль проекту з урахуванням місцевих умов, масштаб проекту, базове підприємство).

3. Інституціональний аналіз (зовнішні умови, юридичні й адміністративні аспекти проекту).

4. Аналіз технічної бази проекту (передбачуваний виробничий апарат, технологія, організація виробництва і зберігання продукції).

5. Комерційний аналіз проекту (співвідношення проекту і ринків його продукції, реалістичність прогнозів збуту, достатність ресурсів, можливість керувати ресурсами та витратами).

6. Фінансовий аналіз (можливість мати поточний прибуток, збалансованість грошових потоків, достатність коштів, здатність розрахуватися з кредиторами проекту, можливість повернути вкладений капітал).

7. Соціальний аналіз (вплив проекту на соціальне середовище та екологію).

8. Економічний аналіз (цінність проекту для суспільства і країни, оцінка впливу проекту на соціально-економічну ситуацію в країні й регіоні).

9. Аналіз запропонованої інвестором системи керування проектом і можливостей досягнення поставлених у проекті цілей.

10. Формування комплексної (з урахуванням оцінок різних сфер впливу проекту) оцінки інвестиційного проекту і рекомендацій інвестору з приводу ухвалення рішення щодо реалізації його інвестиційного наміру, представленого в проекті.

Аналіз інвестиційних проектів в рамках кожного аспекту (розділу) проектного аналізу проводиться за спеціальними методиками. Їх зміст та особливості застосування є предметом навчальних дисциплін «Проектний аналіз» та «Аналіз інвестиційних проектів». В межах курсу «Інвестування» буде розглянуто основі підходи до аналізу та оцінки ефективності інвестиційних проектів (див. тему 8).

Аналіз інвестиційних проектів як складова процесу управління інвестиціями дає інформаційну базу (у вигляді оформленого інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проекту) для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, початку його реалізації.

Вивчення, аналіз і оцінка проекту — це суть експертизи проекту, тобто спеціальної процедури перевірки і оцінки можливості виконання та достатності очікуваної ефективності проекту з метою прийняття рішення інвестором стосовно реалізації чи участі в реалізації проекту.

Ефективне та якісне планування інвестиційного проекту, як правило, гарантують, що всі передбачені роботи (будівництво, поставка та монтаж обладнання, набір і навчання персоналу), будуть виконані вчасно. Недоопрацювання будь-якого аспекту проекту в підсумку може призвести не лише до затримки процесу його реалізації на окремих стадіях, а взагалі негативно вплинути на всю господарську діяльність підприємства. Для запобігання цьому необхідні ефективна організація усіх видів діяльності за допомогою ретельного календарного планування, що передбачає розробку загального графіка виконання проекту в часі та план дій щодо розподілу ресурсів і зобов’язань [64].

Метою календарного планування є побудова розкладу проекту та обґрунтування його мінімальної тривалості. Ці дії у більшості випадків розпочинаються з розробки структури розподілу робіт та визначення часу, необхідного на виконання кожного її виду. Обов’язково до уваги приймаються ресурси (матеріальні, фінансові, трудові), необхідні для забезпечення виконання запланованих робіт. Зважаючи на обмеженість ресурсів, важливим є узгодження їх між собою, тобто встановлення послідовності та максимальної тривалості робіт за проектом. Саме ця тривалість і приймається за мінімальний час виконання інвестиційного проекту.

В практиці інвестиційного проектування найбільшого розповсюдження набули два графічних методи календарного планування: діаграми Гантта та сіткові графіки.

Діаграма Гантта – стрічковий календарний графік, добре відомий інженерам з давніх часів, що отримав свою назву на честь Генрі Гантта, який застосував його для планування поставок продовольства в Європу на початку минулого століття. Ідея діаграми надзвичайно проста. Кожний окремий вид роботи відображається на часовій шкалі у вигляді лінії (або стрічки), обмеженої датами його початку і завершення. Таким чином, діаграма Гантта демонструє послідовність робіт, запланованих за інвестиційним проектом (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Приклад календарного графіка Гантта

Сіткові графіки виконуються у вигляді схеми за двома стандартами: АОА (Activity-on-arrow – робота на стрілці) та AON (Activity-on-node – робота у вузлі). На календарному графіку за стандартом АОА роботи позначаються стрілками, що своїм напрямком та розміром уособлюють початок і кінець відповідного виду роботи. При цьому діаграма набуває вигляду схеми (рис. 7.3).

Побудова сіткового графіка за стандартом АОN зводиться до того, що в геометричну фігуру (прямокутник, коло чи іншу), яка відповідає пакету або виду робіт, заносяться дані про її назву, тривалість тощо (рис.7.4). При цьому зв’язку між розміром стрілки та тривалістю роботи, яка нею позначена, не дотримується. Крім того, наступні види робіт не можуть бути розпочаті, якщо попередні не завершені. При побудові графіків за стандартом АОN також не допускаються умовні переходи типу «якщо – то». Є також і деякі інші особливості розробки сіткових графіків стандарту АОN, хоча принциповими у порівнянні з графіками стандарту АОА фахівці їх не вважають [64].

Рис. 7.3. Сітковий графік за стандартом АОА

Рис. 7.4. Сітковий графік за стандартом АОN

Досить часто в процесі планування робіт за інвестиційним проектом застосовується комбінований календарно-сітковий графік, в якому завдання проекту, відображені на стрічковій діаграмі, пов’язані стрілками у логічній послідовності. Такий графік поєднує переваги графіка Гантта (наочність, можливість моніторингу фактичного виконання проекту) та сіткових графіків (логічно вивірене розташування робіт, ідентифікація критичного шляху та некритичних робіт). Календарно-сітковий графік виконання проекту використовується всіма програмними продуктами з управління інвестиційними проектами.

Реалізація інвестиційних проектів завжди супроводжується моніторингом та контролем виконання запланованих робіт та досягнутих результатів.

Моніторинг проекту – це регулярний процес збору, визначення та розповсюдження інформації про виконання проекту, її реєстрація, оцінка та підготовка для прийняття рішень. Інформація, зібрана в ході моніторингу має відповідати запитам керівництва проекту як з точки зору повноти, так і за оперативністю. На відміну від контролю, який орієнтований на порівняння реального виконання проекту з запланованим з метою виявлення його якості, метою моніторингу є збір оперативної інформації про виконання проекту, достатньої для прийняття ефективних управлінських рішень, з ним пов’язаних.

Заключним етапом реалізації інвестиційного проекту є його завершення та вихід з інвестиційної програми підприємства. Рішення про завершення інвестиційного проекту може бути прийняте на підставі відповідних критеріїв його реалізації та відбувається в одній з нижчезазначених форм (рис. 7.5).

 

Рис.7.5. Критерії і форми виходу проекту із інвестиційної програми підприємства

Після переходу проекту до стадії завершення залишається ще досить значний перелік робіт та заходів, що мають бути виконані. Серед них: розірвання офіційних контрактів або трудових угод, працевлаштування персоналу проекту, розміщення обладнання та матеріалів, що залишалися після досягнення проектної мети, закриття фінансових рахунків проекту, документування та оформлення технологічних досягнень, підведення підсумків та розробка рекомендацій для майбутніх проектів і, зрештою, оприлюднення наказу про закриття проекту.